Recent reviews by Rondo

Багата на кастомізацію, з купою тонких налаштувань — Start11 v2 виглядає як ідеальна заміна стандартному меню пуск Windows. На вибір є як стандартні меню від Windows 7, 10 та 11 (з додатковою кастомізацією за бажанням), так і геть нові, унікальні дизайни від розробників Stardock. Створення вкладок, папок, можливість тонування іконок (надання іконці будь-якого кольору), надання прозорості тощо. Але! У Start11 є величезне АЛЕ! а саме: "холодний" (тобто перший після включення ПК) запуск меню START займає від 7 до 10 секунд! Ви навіть не уявляєте, наскільки це дратує — чекати кожен раз по 10 секунд поки з'являться іконки. І в мене все це стоїть на M.2 SSD. До того ж застосунок не переведено на українську мову.

+ безліч налаштувань та багата кастомізація
- "холодний" запуск Start11 v2 — 10 секунд (це багато!)
- немає в наявності української мови

Висновок: якби не мінус з затримкою запуску — рецензія була б позитивною. Але цей недолік майже перекреслює чудові враження від користування застосунку.

У грі відсутня українська локалізація. Неофіційного локалізатора також не існує.

Купував гру виключно задля проходження сюжету, тому далі розмова буде йти лише про однокористувацький режим TitanFall 2. І хоч більшість людей люблять цю гру саме за її багатокористувацький режим, мене він не цікавив. А от про "сингл" мені є що розказати.

І почати, напевно, треба з найголовнішого що є в цій грі — це з геймплею. Ділиться він на геймплей за пілота та геймплей всередині Титана.

Найсильнішою стороною гри за пілота є динамічність. Завдяки таким здібностям пілота, як: подвійний стрибок, біг по стінах та ковзання (така собі beta-версія ковзання з Vanquish) —  досягається справжня геймплейна драйвовість. Під час проходження вам доведеться чимало пригати та бігати по стінах, і через те, що ці елементи зроблені дійсно непогано, вони взагалі не відчуваються як рудименти. Також в Titanfall доведеться, як ви здогадались, дуже багато стріляти. Зброї тут багато, але я не можу сказати, що вона надто різноманітна та сильно відрізняється одна від одної, щонайменш за відчуттям від стрільби. Вона, тобто стрільба, є, як на мене, дійсно слабою стороною гри. Я не відчував ні віддачі у зброї, ні "імпакту" при влучанні у ворога. До того ж підібрану зброю ніяк не можна дослідити, в грі немає умовного інвентаря чи рюкзака, де можна булоб переглянути характеристики чи хоча б назву підібраної вами гвинтівки. Тобто все, що пов'язано зі зброєю та стрільбою мені, на жаль, не дуже сподобалось (а це, на хвилиночку, 70% геймплею — геймплейне ядро кожного шутера). Також мені не сподобались і вороги. Вони відверто дурні, дуже одноманітні та загалом нецікаві.

Головною фішкою гри є взаємодія з вашим Титаном (тобто роботом). Це, по суті, ваш повноцінний напарник, з яким впродовж проходження встановлюється дійсно міцний емоційний зв'язок. Але окрім сюжетно обумовленої взаємодії з Титаном, вам доведеться також немало часу й особисто керувати ним. І хоч керування Титаном вже не так драйвово, як бігати, стрибати та ковзати за пілота, але ці сегменти привносять різноманітність та не дають занудьгувати. У Титана також багато зброї чи, якщо правильніше, в нього є декілька повноцінних "сетапів" (зброя + навики), які відрізняються один від одного та привносять у гру доволі багато різноманіття. Але з Титаном також пов'язаний і мінус гри — навіть на найвищому рівню складності, битви в Титані мені здались занадто легкими. Я перемагав всіх босів з першого разу, жоден не зміг кинути мені достойного виклику. Якщо за пілота можна було вмерти від 2-3 пострілів підряд разів шість за місію, то за Титана я провалив місію лише раз.

---

Про сюжет багато розповідати не буду (щоб уникнути спойлерів), лише скажу, що він має достатньо кльових моментів, за які я в першу чергу подякую левел дизайнерам. Локації в грі хоч і не є дуже різноманітними, але в грі достатньо цікавих моментів та геймплейних рішень, які майже витягують сюжет загалом. Завдяки цим моментам (які я дуже не хочу спойлерити), сюжету Titanfall 2 є чим запам'ятатися, але це взагалі не стосується головного злодія та його команди посіпак — вони дуже клішовані та мінорні. З цим, як на мене, абсолютний промах, бо і мотивація у головного злодія найтупіша, та і виглядає він, як на мене, взагалі не круто (плюс в нього немає ніякої харизми). Коротше, з босами в цій грі розробник поцілив у штангу.

Музика теж ніяка. Вона епічна, з надривом, але абсолютно не запам'ятовується і не є "драйвовою". Тобто вона ніяк не підкреслює дійсно драйвовий геймплей, хіба що намагається додати епічності та розмаху, але на мене це ніяк не спрацювало, а от деякі моменти в грі, мені здалось, були взагалі цією музикою зіпсовані.

Графіка загалом непогана. Є багато дійсно гарних локацій з чудово "намальованими" задниками. Деталізація зброї також непогана, а от модельки головних діючих осіб (як і їх портрети) — на слабку трієчку.

Технічна сторона. Багів було не багато, але ті, що були — дуже дратували. Один з таких багів — гра постійно відкривалась у віконному режимі. Кожен раз мені доводилось спочатку зайти в налаштування, перемкнути там віконний режим на повноекранний і тільки потім занурюватись у гру. Також дратувало, що в меню не можна обрати мову в принципі, а якщо обрати її через Steam — в грі не можна окремо обирати мови для озвучки та субтитрів. Я залюбки б грав з англійською озвучкою та, наприклад, польскими субтитрами, але гра мені такої опції не дала. Це штучно створена розробниками незручність, яка мене бісила.

---

Пробіжусь швидко по плюсах та мінусах:
+ прикольна взаємодія з Титаном (як геймплейно, так і сюжетно)
+ непогана динаміка при "платформінгу" за пілота
+ деякі кльові левел-дизайнерські рішення (про які не хочу розповідати, хай вони будуть сюрпризом)

- зброя та стрільба в цілому
- одноманітні вороги
- легкі та загалом нецікаві боси
- музика посередня
- дуже багато екранів завантаження
- доволі коротка
- рівень складності не збалансований
- потребує встановлення EA лончера (довший запуск гри)
- на гру немає навіть неофіційного перекладу(будь ласка, не грайте російською)


Зараз ця гра майже постійно продається з дуже великою знижкою. Купити її можна в середньому за приблизно 120₴, але буває знижка і -90%, а це — 80 гривень за непогану АА гру. І вже цих грошей вона, на мою думку, вартує. Зрештою, сюжет в Titanfall 2 дійсно не найгірший, в грі є декілька вау-моментів, які запам'ятовуються. Але я в жодному разі не раджу брати гру за її повну ціну (799₴). Оцінюючи лише сюжетний режим та ніяк не торкаючись мультиплеера, хочу зазначити, що вже таких грошей Titanfall 2 точно не варта. Занадто багато в ній неприємних "але".

До гри є неофіційна українська текстова локалізація. Посилання в кінці.

Найсильнішою стороною Kena: Bridge of Spirits є її казковий, барвистий та різноманітний ігровий світ. Це стосується як чудового левел-дизайну (що приховує в собі безліч схованок, секретних троп та іншого цікавого для дослідження), так і захоплюючої фантазійної історії про провідницю духів. Гра не тільки візуально виглядає як дорогий мультфільм, але і відчувається як щось, що могло бути створене студією PIXAR (з віковим рейтингом 0+). Схожість з мультфільмами цієї студії помічають напевно всі, хто хоч раз бачив скріншоти або трейлери з гри. З точки зору графіки та візуального стилю, Kena: Bridge of Spirits дійсно є неймовірно красивою грою. За час проходження я сотні разів ловив себе на тому, що мені постійно хочеться зупинятись та просто милуватись пейзажами цієї гри, її локаціями, дрібними деталями тощо. Про сюжет я говорити окремо не буду (щоб не спойлерити), але особисто мені історія сподобалась.

Також окремої згадки заслуговує і музика в грі. 90(!) композицій написаних Theophany чудово доповнюють та підкреслюють всю ту чарівну та казкову атмосферу, яка буде відбуватись на ваших екранах. Кожна локація, кожен бій з босом має свою унікальну музичну тему. Музика та звук загалом в грі дійсно прекрасні.

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=3027889053

Примітка: “тлінчиками" (тобто ”Rot” в оригіналі) в українському неофіційному перекладі названі посіпаки головної героїні Кени, що супроводжують її під час пригоди.

Перше "але", про яке хочеться поговорити, це система луту. Як я вже казав раніше, світ гри приховує в собі купу таємних схованок, що кидатимуть виклик вашій спритності, уважності та кмітливості. Винагородою за виконання цих випробувань будуть скрині, в яких ви знайдете, по-перше, ігрову валюту (у вигляді блакитних кристалів), і, по-друге — шапки для тлінчиків, які за ці блакитні кристали можна буде потім купити в магазині. Ви спитаєте: а що дають ці шапки? І я відповім — нічого. Так, це просто косметика, і це єдине, на що в грі можна витратити валюту. Шапки не несуть в собі нічого, окрім візуальної прикраси для ваших малих посіпак. За проходження я відкрив безліч шапок, накопичив 8,000 валюти але майже не згадував впродовж гри про те, що мені цю валюту треба витрачати. Відкриваючи чергову скриню, відчуття задоволення є лише від самого процесу здобуття цього “скарбу” (деякі дійсно було важко дістати), але не від самої винагороди. І це, як на мене, є найбільшою проблемою та великим недоліком гри. Мотивація добувати цю валюту майже відсутня.
https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=3027887731
Тлінчики. Також випробуванням вашої уважності буде пошук і самих тлінчиків. І їх, тобто тлінчиків, буде сховано по світу дійсно дуже багато. В якийсь момент я просто перестав їх рахувати (сталось це десь після двадцятого знайденого малюка). За своє проходження я зібрав їх аж 85 штук Так, тлінчики є головною фішкою гри, на них робиться великий акцент в промо матеріалах, рекламі тощо, але емоційний зв’язок між гравцем та кумедними чорними створіннями майже відсутній. В якийсь момент їх стає настільки багато, що унікальних шапок для всіх просто не вистачає, тому вам доводиться купувати однакові, і через це розрізнити малечу між собою взагалі стає неможливо. На мою думку, краще б їх було штук 10-15, але щоб всі вони були з особистими іменами, з унікальною індивідуальністю, характером, щоб можна було використовувати їх не тільки як ігрову механіку гри (а на них завязано багато), але і щоб був якийсь емоційний конект з ними. Бо особисто мені було байдуже, 10 їх, 30 або 100 — це лише цифра (до кількості тлінчиків також прив'язаний рівень персонажа, але це умовність, щоб хоч якось виправдати їх пошук).

Останнім “але”, про яке хотілось би сказати окремо, є так звані “невидимі стіни”. Багато разів я ловив себе на тому, що намагаюсь застрибнути туди, куди застрибнути було фізично неможливо. Часто це виступ, ящик чи щось інше висотою значно менше вашого подвійного стрибка, але застрибнути вам туди все одно не вдасться. Також зі стінами погано взаємодіє і моделька Кени. Якщо ворог вдарить та відкине назад Кену десь біля стіни, вона може зависнути у повітрі на 3-4 секунди.

Дріб'язок, який також можна віднести до мінусів:
— ПК версія гри не адаптована під DualSense. Граючи з геймпадом від Sony, у вас будуть відображатись кнопки XBOX. Модифікації, яка могла б це виправити (поки що) не існує.
— деколи в грі треба буде плавати, але плаває Кена дуже повільно, і кнопки прискорення немає.
— задовгі анімації при телепортації (переміщення між точками на карті)

Попри всі озвучені мною мінуси, загалом гра мені сподобалась. Пропрацьований світ (з художньої точки зору) та дійсно цікавий сюжет дають загальне відчуття, наче ви граєте в дорогий мультфільм рівня студій PIXAR (анімаційні вставки, дизайн) або Studio Ghibli (сюжет, японські мотиви, ті самі тлінчики). Це, здебільшого, хоч і перекриває мінуси гри, але не дає можливості назвати Kena: Bridge of Spirits ідеальною. Але на знижках її взяти точно варто, тут жодних сумнівів.

---

Порада: Якщо ви граєте з DualSense, то до нього існує пресет в Steam, який дозволить цілитись за допомоги вбудованого гіроскопа (при затиснутій кнопці L2)

Також раджу встановити українізатор від вже легендарного (серед спільноти) Кіндрата Книша. 100% перекладеного тексту, чудово підібрані шрифти та відсутність т.з. "відсебеньок" — дійсно якісна робота. Для встановлення українізатора вам потрібно буде завантажити .exe файл та виконуючи прості вказівки інсталятора, зручно та просто встановити українську мову (замінюється англійська, що важливо).
https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=2870814561

До гри є неофіційна українська текстова локалізація. Посилання в кінці.

*Спойлери без потреби краще не відкривати.

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=3013485185

Перше і, напевно, найголовніше з чого варто розпочати свій огляд та що вам варто чекати від «Hellblade: Senua's Sacrifice» є те, що гра є неймовірно атмосферною, кінематографічною та сюжетно-орієнтованою. І цим речам тут приділяється дійсно дуже багато уваги. На атмосферу та ваше занурення в цю атмосферу працює безліч чудово імплементованих у геймплей рішень. Перше з таких рішень (яке Ви зустріните на самому початку) — це бінауральний 3D звук, або якщо іншими словами, то це “ASMR” переданий через Голоси в голові (які майже ніколи не замовкають). Ці голоси будуть вашими постійними супутниками, вони будуть з вами впродовж всього проходження, до самого кінця. Вони можуть як давати корисні поради в бою, так і деморалізувати вас, намагатись збити з шляху, "зводити з розуму" а інколи — дійсно наганяти на вас жах.

Не нехтуйте порадою та грайте в навушниках.

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=3015594517

Гра наповнена аудіовізуальними галюцинаціями, а звуку та візуальним ефектам приділено дуже багато уваги. Гравець бачить, чує та “відчуває” цей світ через призму доволі нестабільної психіки головної героїні. На атмосферу також грає і те, що в грі абсолютно немає інтерфейсу (його ви побачите лише в меню). Ніяка шкала здоров’я, міні-карта, підказки тощо не будуть відволікати вас від занурення у сюжет. Про звук окремо мало що можна сказати — його, як і неймовірний візуал, краще побачити та почути самому.

214. Саме стілки скріншотів я зробив під час проходження гри.

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=3013485885

Безумовним плюсом є і знайомий багатьом сеттинг гри — сеттинг Скандинавської Міфології. В цьому сеттингу вийшло безліч різноманітних ігор, починаючи з «The Banner Saga» та закінчуючи «God of War» та «AC: Valhalla». Але на відміну від «God of War» — тут ви не всемогутній напівбог, який трощить черепа ворогів голими руками, в «Hellblade» ви граєте за (майже) звичайну людину, яка, м’яко кажучи, обрала дуже непростий шлях (як фізично, так і психічно), а завдяки чудовій грі акторки що грає Сенуа та майже еталонній (як для гри) режисерській роботі — ви зможете буквально шкірою відчути те, через що їй доведеться пройти (а пройти їй доведеться дуже багато). Особисто мені «Hellblade Senua's Sacrifice» дала унікальний та незабутній відеоігровий досвід і дозволила зануритися в знайомий мені сеттинг абсолютно по-новому.

Друга половина гри стає справжнім горором.

Про сюжет, щоб уникнути спойлерів, я розповідати в подробицях не буду, лише зазначу, що перші декілька годин можуть здатися Вам не найцікавішими, але це треба пересилити, бо гра розкривається з часом, стаючи все більш глибокою, комплексною та загалом цікавішою. В цілому, стосовно сюжету гри, маю сказати, що сценарно вона (на мою суб'єктивну думку) є однією з найвидатніших. Закладені сенси, її багатошаровість, ті теми які вона підіймає — все це робить «Hellblade» однією з найкращих сюжетно-орієнтованих відеоігор.


Через те, що в грі немає навчання як такого, деякими механіками я почав користуватись майже наприкінці проходження. Однією з таких механік був "фокус" (концентрація кнопкою [Е] або на геймпадах: L2 чи RT) під час битв. Я пройшов напевно 60% гри не знаючи, що в мене в кишені (а точніше на поясі) весь час був пристрій, який дає по суті "слоумо-режим". Граючи на складному рівні цією супер-силою краще не нехтувати.

Ще одним хоч і незначним, але мінусом є те, що не до всіх реплік "голосів в голові" розробник зробив субтитри, і відповідно не до всіх реплік є переклад (якщо грати з українізатором). Ці репліки є абсолютно неважливими для сюжету (важливі завжди мають субтитри і відповідно переклад), але ці репліки додають атмосфери, тому знання англійської буде не зайвим.

Гадаю що для декого гра може здатися доволі короткою. Це не RPG, тому тут немає типового (чи будь-якого іншого) розвитку персонажа. Немає і варіативності в зброї як немає і великої варіативності в противниках. Якщо загалом, то в грі небагато геймплейних механік (їх можна перерахувати на пальцях однієї руки). Акцент в Hellblade зроблений точно не на геймплеї. Через це вона дійсно може здатися декому дещо недосконалою.

Ninja Theory не є новачком у створенні ігор, але під час проходження «Hellblade» у мене інколи виникало відчуття, що гра для студії була дещо експериментальною. Але чи вдалий був цей експеримент? — Безумовно так! Як я казав раніше: гра здатна подарувати вам новий, дійсно незабутній відеоігровий досвід. І враховуючи, що гру на знижках можна взяти всього за 94 грн (а іноді й взагалі за 56 грн), то пригоди Сенуа є безсумнівним скарбом та "Треба це мати!" у вашій колекції.

---

Декілька порад:

• В бійках не забувайте використовувати кнопку "Фокусу" (клавіша [Е], або L2 чи RT на геймпадах), та удари з розбігу.
  
• Під час битв голоси будуть підказувати, коли треба ухилятись від удару зі сліпої зони, тому їх варто слухати.
  
• Якщо ви впали під час бою, у вас ще буде можливість встати кнопкою Пробіл + в бік ([А] на Xbox, або [X] на DualSense)
  
• Лорні камнені. Ви завжди можете повернутись до пропущених “лорних каменів” вже після проходження. Намагайтесь знайти їх всі, але якщо пропустите якісь — не засмучуйтесь, до них в любий момент можна повернутись через головне меню.
  
• Стосовно механіки “перманентної смерті” після №-кількості смертей, під спойлером більше інформація про це (але раджу залишити це таємницею, так цікавіше): так от, ця механіка не працює. Ви можете померти скільки завгодно разів — гра для Вас не закінчиться, починати заново не доведеться.
  
• Остання битва. Як в ній перемогти? В бою проти останнього боса на вас чекатимуть три фази (в жодній не треба буде битися з самим босом): 1 - вбити всіх мобів. 2 - вбити трьох попередніх босів в їх "тіньовій" формі, і нарешті 3 фаза — в якій вам доведеться... померти. Так, Ви не зможете перемогти в цьому бою, він буде безконечним допоки вас не вб’ють. Іншого шляху немає, вам не перемогти, доведеться здатися.

(бонус: на nexusmods є мод "No-Intro Videos Fix" який відключить всі заставки під час запуску гри, скоротивши там самим час запуску до 3-х секунд)

---

Чудовий українізатор від BigDrifterMen в посібниках Steam. Для встановлення Вам потрібно буде лише замінити файли в теці з грою. Перекладено 100% тексту, переклад дійсно якісний, не машинний.
Важливо: українізатор замінює англійську версію. Тобто для внутрішньої статистики Steam ви будете грати саме Англійською, що є безумовним плюсом.

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=2201711918

Перше, з чого я хочу почати, це з поради встановити два моди: 1. доволі якісний українізатор, який ви можете знайти в посібниках Steam (за бажанням, посилання знайдете внизу*) 2. абсолютний must have мод “Batman Arkham Asylum - Advanced Launcher” (який можна знайти на nexusmods), в якому необхідно вимкнути початкові заставки (кнопка ”Disable Intro Movie”). Ця опція скоротить час завантаження гри з 32 секунд до рекордних 2(!) секунд (якщо у вас SSD). Це дуже вирішує, тому не нехтуйте порадою. Тепер до самої гри...

З серією Arkham від Rocksteady я вирішив познайомитись тільки зараз, у 2023 році. Тобто грі, на яку ви зараз читаєте відгук — вже майже 15 років! Те, що це гра з тієї епохи, можна зрозуміти по відголоску минулого — по рудиментарній механіці QTE (“НАТИСНИ [X] 8 разів, щоб відірвати решітку”), яка раніше зустрічалась майже в кожній грі. Тут ця механіка також є, і, як на мене — це єдиний (майже) мінус гри, який видає в ній 15-річного старичка. Відірвати вам доведеться не один десяток решіток, і це дуже бісяча механіка.
Графіка, якщо вимкнути блюр (за допомоги мода, який я радив вище) виглядає доволі непогано. Хіба що є невеличкі проблема з моделями персонажів та анімацією їх облич, але то дійсно дрібниці.

Відповідаючи на головне питання: "Чи пройшла Arkham Asylum випробовування часом?" я відповім — так, абсолютно. Гра і зараз грається чудово. Поціновувачі сетенгу та фанати кажана мають бути у захваті.

Деякі моменти, про які маю сказати:

---

• В грі немає можливості вибирати рівень складності посеред проходження (як в багатьох теперішніх іграх), тому обирайте з розумом ("Середній" доволі збалансований, а для хардкорних гравців будуть доступними окремі випробування в меню).

• Відсотки пройденої гри можуть збити з пантелику. Моє проходження гри завершилось далеко не на 100% (під спойлером % та час) Сюжет завершився на 70%. На проходження в мене загалом пішло 15 годин часу.

• Batman: AA має доволі революційну та приємну бойову систему “Freeflow”. Бій відчувається дійсно драйвово та круто, але потребує деякого контролю, тому не раджу тупо "заклікувати" ворогів (і обов’язково користуйтесь гаджетами в бою).

• Розкладка геймпада PlayStation в грі відсутня, але є окремий мод, який додає кнопки △ O X ◻ від геймпадів DualShock/Sense в гру (можна знайти все на тому ж nexusmods)

• Якщо будете ставити українізатор (раджу, переклад хороший), то ставте його останнім, тобто вже після встановлення інших модів.

---

Оцінка:

*посилання на посібник. Установка за одне натискання, головне правильно вибрати папку (інструкція є за посиланням):
https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1914493673

Гра має офіційну українську локалізацію.

Доволі проста геймплейно, але приваблива та медитативна (в залежності від обраного режиму) гра. В Dorfromantic є декілька режимів під різний тип гравців, тому ви можете обрати між звичайним режимом з очками, таблицею лідерів і викликом своєму стратегічному мисленню (тобто вмінню думати на декілька кроків вперед), або можете просто включити медитативний режим "Творчість" та відпочити душею. Цей режим (як і сама гра загалом) також чудово підійде вашій творчій дитині, бо гра доволі проста в плані гейм-дизайну та не перевантажена механіками, тому поріг входження в неї невисокий. Але це знов ж таки тільки якщо ви виберете режим творчості, звичайна ж гра може кинути виклик.

+ приємна та затишна гра
+ "творчій" режим чудово підійде для творчої дитини
+ не займає багато місця на ПК
+ має українську локалізацію

- є доволі простою з точки зору гейм-дизайну

Чудовий варіант, якщо брати Dorfromantic зі знижкою!

До гри є неофіційна українська текстова локалізація. Посилання в кінці.

Я ніколи не був фанатом метроїдваній (”metroidvania” від поєднання назв Metroid та Castlevania), але все ж встиг пограти в десяток ігор жанру перш ніж взятись за, напевно, найкращого його представника — за вже ставшу легендарною «Hollow Knight». Лише особисто доторкнувшись до шедевру я зміг зрозуміти, чому у гри така велика фанбаза і чому люди настільки полюбили "порожнього лицаря". Вона виявилась справжньою перлиною серед метроїдваній та світу інді ігор загалом. Неймовірно атмосферна, «Hollow Knight» зачаровує та закохує в себе.

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=2965461105

Світ, чи краще сказати ЛОР гри є доволі похмурим, але разом з тим дуже глибоким, з просто неймовірною кількістю прихованих деталей. І тут, напевно, просто не обійтись без порівнянь з іграми серії Dark Souls. Як і в іграх Хідетакі Міядзакі (схожість з його іграми помітили напевно всі), лор Hollow Knight майже повністю оповитий таємницею і розкривається гравцю дуже неохоче. Під час проходження у вас буде виникати безліч питань, а пошук відповідей на ці питання, тобто розкриття ЛОРу — це і є найголовнішим та найкращим аспектом гри. Але з цим у декого можуть виникнути проблеми, бо через те, що сюжет розкривається дуже поступово та неквапливо, в перші години гри ви можете відчувати деяку розгубленість та навіть нудьгу. І дійсно, я двічі(!) починав та майже відразу (в перші години) кидав проходження «Hollow Knight». І тільки втретє мені вдалося пересилити це відчуття нудьги та продовжити грати далі. Але ви дуже швидко зрозумієте, що воно було того варте. Тому готуйтесь — перші 2-3 години вам треба буде “пересилити” (і судячи з досягнень Steam — це вдається далеко не всім).

Важливим елементом світу гри є і персонажі, котрих мовчазний лицар буде зустрічати на своєму шляху. Всі вони дуже харизматичними, кумедні, дещо милі (навіть вороги), і головне — всі вони мають свою неповторну харизму і здається, наче вони всі дійсно мають "душу" (чого тільки вартий легендарний ЗОТ). Загалом до всього, що є у цій грі, відчувається непомірна любов розробника, і комахи не стали винятком. Не закохатись в цю малечу просто неможливо.

Стосовно геймплейної частини, то гра мені здалась більш за інші схожою саме на вищезгаданий Dark Souls та Ori. Загалом, порівнюючи з Dark Souls, гра Team Cherry не здалась мені надто складною. Так, деякі битви хоч і можуть випити вашої крові (у гри немає можливості обрати рівень складності), але, як на мене, битви з босами не є головним викликом. Натомість опанування стрибків та вміння контролювати свого персонажа (під час проходження “платформінгу”) інколи викликають куди більшого болю "нижче спини". Але навіть це не є головним викликом.

Найголовнішим ж викликом для мене було зрозуміти, а що ж робити далі? І дійсно, такі питання, як “куди мені йти?”, “для чого це?” та “що мені далі робити?” виникали доволі часто. Гру можна добре описати тією картинкою з айсбергом, який на 90% знаходиться під водою. Зробивши «Hollow Knight» грою на 40-60 годин (другу частину Орі я пройшов за 15), розробник не побоявся приховати майже половину всього контенту від очей гравця, і щоб віднайти все те, що Team Cherry (а це всього 3 людини) так старанно приховали від ваших очей, вам може знадобитися не одне проходження (або проходження з постійно відкритою вікіпедією[hollowknight.fandom.com] по грі).

І тут, напевно, час поговорити про недоліки. На мою думку, в грі не надто продуманий т.з. "backtracking". Хоч локації згодом і починають "закільцьовуватися" (відкриваючи все нові шляхи), але повертатись до старих локацій (пішки) доводилось доволі часто. Тому було б непогано, якби на мапі були додаткові 2-3 станції швидкого переміщення.

Декому також може не сподобатись і те, що в грі доволі бідний “арсенал” атак. У “порожнього лицаря” є лише одна зброя — його цвях. Його швидкість, потужність та дистанцію хоч і можна буде змінювати, але за своєю суттю, боївка залишатиметься доволі одноманітною впродовж всього проходження. (дещо пізніше з'явиться дистанційний тип атаки, але і він не здатний додати боям різноманітності).

Але ці недоліки не здатні зіпсувати вам враження від гри.

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=2963802525
На мою особисту думку, «Hollow Knight» від Team Cherry є майже еталонною метроїдванією та є однією з найкращих ігор в які мені довелось грати загалом. Я отримав неймовірне задоволення від лору, персонажів, дизайну локацій та музики. Атмосфера, занурення — все на вищому рівні.

---

Окремо хочу порадити дійсно якісний переклад тексту на українську від шановного пана Loki. Локалізація насправді дуже якісна та “автентична”(що для цього світу є дуже важливим аспектом).
https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=2724103917

⠀⠀⠀⠀⢀⣤⣶⡶⠛⠂⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠶⢶⣶⣦⣄⡀
⠀⠀⢠⣴⣿⣿⣿⠷⠂⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠰⢾⣿⣿⣿⣦
⠀⣰⣿⣿⣿⡟⠁⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠙⣿⣿⣿⣷⡀
⢰⣿⣿⣿⠏⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠘⣿⣿⣿⡇
⢸⣿⣿⣿⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣿⣿⣿⡇
⢸⣿⣿⣿⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣸⣿⣿⣿⡇
⠀⢻⣿⣿⣧⡀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢀⣴⣿⣿⣿⡟
⠀⠀⠻⣿⣿⣿⣦⣤⣤⣤⣤⣤⣶⣶⣶⣶⣶⣤⣤⣤⣤⣶⣿⣿⣿⡿⠋
⠀⠀⠀⠈⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⡿
⠀⠀⠀⠀⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⡇
⠀⠀⠀⠀⢿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⡇
⠀⠀⠀⠀⢸⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⡿⠿⢿⣿⣿⡇
⠀⠀⠀⠀⢸⣿⡿⠋⠀⠀⠀⠙⣿⣿⣿⣿⣿⡿⠁⠀⠀⠀⠀⢹⣿⡇
⠀⠀⠀⠀⠈⣿⡇⠀⠀⠀⠀⠀⢸⣿⣿⣿⣿⡇⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣿⣿
⠀⠀⠀⠀⠀⢹⣿⣄⠀⠀⠀⣠⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣄⡀⠀⢀⣰⣿⡏
⠀⠀⠀⠀⠀⢀⡻⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⣿⠟
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠙⢮⣝⠛⠿⠿⠿⠿⠿⠿⠿⠿⠿⠿⠛⠋⠁
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠙⣷⣾⢡⢾⢧⠀⢦⠈⠑⢮⣦
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠚⣿⣡⠏⢸⢸⡀⠈⢧⡀⠀⠻⣧
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣼⣷⠋⢠⣿⡄⢷⣦⠀⠙⢦⡀⠙⣧
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢠⣿⠃⢠⡿⠃⣧⠈⠻⢧⡀⠀⠁⢦⡹⡆
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣼⠇⣰⠏⠀⢠⠋⢷⣆⠀⠙⠶⣄⠈⢷⣧
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣿⣠⠏⠀⣴⠋⠀⡼⠙⣆⠀⠀⠙⢷⡌⢿
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⣿⠈⢀⡾⠁⢀⡜⠁⠀⠈⠳⡄⠀⠀⠻⣼⡀
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⢹⣤⣟⣴⡴⠋⢰⠚⢳⠀⠀⣨⣦⣤⢠⢻⠗⠄
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠈⠟⠟⠛⢧⠀⢸⠀⢸⠀⠀⡇⠁⠙⠾⠏
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠘⢆⢸⠁⠸⣇⡼

Чудова гра. Стільки душі в ній, стільки зворушливих моментів. Правду кажуть ті, хто називає гру шедевром. Вона заслуговує всіх нагород що має. Нажаль, через війну ми з дівчиною не встигли пройти її до кінця, але колись, коли ми переможемо, ми обов'язково повернемося до цього шедевру. І обов'язково пройдемо гру вже до кінця.
Але я вже можу радити її всім, без винятку. Дякую всім, хто докладав зусилля до створення It Takes Two

«Will Of The Wisps» є еталонним продовженням першої частини. Гра без жодних сумнівів створена з любов'ю та "душею", це відчувається з перших хвилин, і це відчуття любові до свого творіння не покидало мене до самого кінця. Тому, якщо вам свого часу сподобався "Сліпий Ліс" (тобто перша частина), то продовження також має вам сподобатися.

Сюжет та історія:
Особисто я залишився задоволений історією, але вона, попри всю свою на перший погляд "дитячість", іноді є досить похмурою та навіть сумною. Не хочу розкривати деталі сюжету (щоб не спойлерити), але історія точно не є самою світлою та безтурботною. Загалом сюжет залишає приємний, хоч і трошки сумний післясмак.

Геймплей:
Стосовно геймплею, то гра здалась мені помірно складною, і основним викликом для мене були сегменти "на час", тобто ті моменти в грі, де прийняття рішень має бути майже миттєвим (що особисто мені ніколи не подобалося в іграх). Деколи ця притаманна Ori яскравість та барвистість графіки загалом заважала мені саме в цих напружених моментах, бо яскравого Орі можна було легко загубити на екрані де і так безліч таких самих яскравих вогників, іноді такого ж кольору як сам Орі.

Крім того, в грі немало механік і є місця, де вам потрібно втікаючи від чогось страшного (той самий сегмент "на час") використовувати їх практично одночасно. Зручний пристрій вводу тут обов'язковий, тому наполегливо рекомендую грати лише на геймпаді.

+ Чудова історія яка підіймає "важкі" теми
+ Напрочуд яскравий та барвистий дизайн, фірмовий стиль став фішкою серії.
+ Чарівний саундтрек що складає аж 60(!) треків.
+ Помірна важкість.
+ приблизно від 15 до 20 годин геймплею

- безліч механік і іноді гра здається злегка перевантаженою ними
- не можна перепризначити кнопки геймпада

Безликая и вторичная. Понатаскали идей отовсюду, а довести до ума хоть одну так и не смогли. Про что-то своё, уникальное — я вообще молчу.