Я відкладав цю рецензію два роки, але чомусь саме зараз вирішив, що це буде дуже гарною ідеєю.

У 1998 році, в рік мого народження, компанія Capcom випустила продовження відомої такої собі виживалки Resident Evil. Чому «такий собі»? Тому що навіть на той час вона була відчутно сирою та недомовленою, і навіть сам маестро Сіндзі Мікамі назвав її «першою пробою пера», а згодом зробив чудовий Remake.

Друга частина оригіналу стала справжнім гігантом свого часу. Я бачив безліч відео, де люди у Японії стояли в чергах годинами, щоб купити цю гру, і це багато про що говорить. Тоді, на відміну від першої частини, два персонажі не були просто зміною статі та незначними змінами в головоломках. У другій частині вже були повноцінні герої зі своїми сюжетними арками (ці арки були настільки класними, що при зміні героя на початку сюжету, він за 80% відрізнявся). Боси, персонажі, загадки… все було зроблено на вищому рівні. Так, у ті часи сюжет не був основною метою — люди більше звертали увагу на геймплей, ніж на глибоке розкриття персонажів і сюжетні лінії. Remake мав змінити всі ці складові, і у них це вийшло. Уже через перші 25 хвилин гри Марвін (в оригіналі він з'являвся буквально на 5 хвилин, помирав, і про нього забували) став повноцінним персонажем (іронія долі). І це лише один з численних прикладів: від Ади Вонг до Джона (репортера у в'язниці), від Біркіна до Кендо (власника магазину зброї). Навіть Кендо отримав власну історію — персонаж, якого просто скинули в перші 5 хвилин оригінальної гри.

Звісно, я міг би про це писати ще годинами, але, як завжди, Steam має свої обмеження.

Що стосується геймплею — це класичний Resident Evil у найкращому сенсі цього слова. Єдине, що змінилося, — це зомбі. Тепер їх не можна просто вбити одним чи двома пострілами в голову й забути про них. Це страшні створіння, що йдуть на тебе без зупинки, не звертаючи уваги на постріли (хоча постріл в ноги став значно ефективнішим, і це трохи засмучує). Реіграбельність, на жаль, зведена до мінімуму: костюми тепер можна отримати лише за гроші, а зброя з нескінченним запасом набоїв не має великої цінності, бо навіть на рівні складності Hard гра проходиться досить спокійно. Це, безумовно, сумно.

Ну і ще одна хороша ідея — зробити фінального боса після проходження двох кампаній. Це була справжня знахідка.

Це все. Звичайно, можна було б детальніше писати про сюжет, але він набагато цікавіший, коли його переживаєш самостійно.

P.S. Той, хто вигадав купувати оригінальні звуки в грі, точно горітиме в пеклі. 3 долари — це не так вже й багато, але вони могли хоча б давати ці звуки за складне досягнення. Дійсно, люте незадоволення в питанні реіграбельності.

Як на мене, ця гра — символ того, що навіть старі ігри можна переробити, якщо за справу беруться талановиті люди.

Я великий фанат цієї серії, грав у всі номерні частини та МАЙЖЕ у всі спіноффи. Перезапуск серії, а саме так я бачу те, що зараз відбувається, — це справжній феномен. Як я зрозумів, ремейки 5 і 6 частини вже не за горами (хоча я б ще хотів побачити Code Veronica, але це вже, мабуть, лише мрії). Тому потрібно бути готовим до того, що лор, хоча й залишатиметься основним, продовжить розширюватись, щоб гармонійно поєднуватися з 7-ю та 8-ю частинами. Але про серію я сказав уже багато, давайте перейдемо безпосередньо до самої гри.

Почнемо з малого, Рамон Салазар... Ладно, це мало бути смішно в голові. Але серйозно, почну з нових механік. Крафтінг тепер не обмежується лише створенням набоїв і ліків, як у попередніх ремейках. Тепер можна робити гранати, що раніше в серії не траплялося. Що до ножа — тепер його можна використовувати в стелсі, і, до речі, моя порада — ПЕРШИМ ПРОКАЧУЙТЕ НІЖ. Ще одне нововведення — це стелс. І хоча це нова механіка, вона добре інтегрується в гру.

А тепер про Ешлі. Вона більше не безпорадна дівчина, яку треба постійно рятувати, а корисна і навіть активна героїня, яка бере участь у різних завданнях.

Персонажі стали однією з найбільших сильних сторін цієї гри. Вони отримали глибину та власні історії, і тепер за кожного з них дійсно переживаєш. Так, Луїс! Тепер це не просто "незрозумілий іспанець", а повноцінний персонаж з історією, мотивацією та характером. Я щиро співчуваю йому, і це важлива зміна порівняно з оригіналом, де він був лише підставною фігурою, і ти дізнавався про нього лише через записки.

Локації та рівні вражають. Все, що було в оригіналі, було перепрацьовано до деталей. Звісно, деякі культові місця залишили, бо фанати без цього не зрозуміли б, але все решта виглядає свіжо, цікаво і навіть несподівано. Рівні побудовані так, що ти постійно відчуваєш екшн, а не просто проходиш мапу як у 3-й частині.

Доповнення з Адою — це ще один великий плюс. У оригіналі її кампанія була майже копією основної гри, з новими катсценами і вирізаними рівнями. Тут же це справжнє доповнення, яке додає нові місця, яких не було в кампанії Леона. Всі ці моменти, як Кентавр Салазара, канатна дорога, лазерна кімната — все це тепер частина її історії. Це приємно, бо тепер доповнення виглядає як окрема, повноцінна кампанія, а не просто переписаний контент.