Студія Supergiant Games (далі SGG) здобула неабияку популярність серед неширокого кола геймерів. Чудові, лампові проекти, тепло від яких відчуваєш майже на дотик, були дійсно вартими уваги гравців. І от коли я дізнався про вихід на рейки Early Access рогалика Hades, гра негайно потрапила до моєї бібліотеки. І що тут сказати? За жодною витраченою копійкою мені шкодувати не довелось.

Перше, що кидається в очі – фірмова фішка студії, а саме – мальований графоній, який не сподобається хіба що страшним дрочерам на фотореалістичні пейзажі. Поки я шукав щелепу, яка відпала під враженням від місцевих краєвидів, ще одна фішка встигла таки добити наповал. Гравці, знайомі з творчістю SGG, знають, що розробники приділяють увагу не тільки геймплею, графі/звуку, але й сюжету. А от тепер задумайтесь, коли ви останній раз бачили рогалик з нормально проробленим сюжетом? Де сценарій чітко пояснює нам хто ми, звідки ми, чого хочемо і чому кожен програш відправляє нас на старт взамін роблячи трохи сильнішими? Чесно, я таке побачив вперше саме тут. Девелопери лишились вірними собі і викатили доволі інтригуючу історію. Нашого протеже звати Заґреус. Типовий юнак, який живе в своє задоволення і мріє якомога швидше звалити від батьківської опіки і покладених на нього сподівань. Але з цим у нашого не в міру наглого героя виникли певні труднощі: по-перше, він – син Аїда, принц світу мертвих. Так, ви не помилились. Для сеттінгу SGG вибрали саме міфологію стародавньої Греції. По-друге – на заваді до нашої цілі буде купа перешкод у вигляді блудних душ і істот, які населяють всі рівні пекла, і які нам аж ніяк не раді. Ну і по-третє, головний герой довідується, що не все так ясно і зрозуміло у його генеалогічному дереві, як йому здавалось. Це все створює некислу суміш, яка вже здатна затягнути гравця у свій світ.

Геймплей являє собою ізометричний рогалик-слешер з процедурно генерованими рівнями. Суть проста: через трупи тернії до зірок! Нічого революційно нового в цій ідеї немає, але яка ж реалізація… Як вже зазначалось, графоній тут відмінний, де там тому піксель арту. Місцеві локації і ендеміки, які їх населяють, радують очі любителів прекрасного та і просто пересічного гравця, який не зациклюється на бажанні затерти різницю між графоном в реалі і віртуалі. Кімнати виконані чудово: гротескні і темні рівні пекла заворожують, але навіть тут можна зустріти тихі і затишні місця (про них трохи згодом). Зоопарк також не відстає від сеттінгу і доволі обширний: є як старі знайомі з «Бастіону» і «Транзистору» в новій упаковці, так і нові екземпляри. Кожному рівневі, яких на разі є 3, притаманний певний набір ворогів: в Тарнатосі не зустрінеш оживших колісниць чи духів воїнів, а от в Елізіумі не знайти дуболомів і іншої братії, яка живе на низах.

Варто зазначити, що кількість двіжу на секунду квадратну підскочила експоненціально: ігровий процес чи не швидше, ніж усі попередні ігри SGG разом взяті. Сприяє цьому змінена механіка руху головного героя: Заґреус може робити ривок на коротку дистанцію, аби скоротити відстань до ворогів і втулити комусь у потойбічне рило ну або навпаки віддалитись від опонента, щоб засипати бідах тумаками з далеку. Даний фінт – наріжний камінь виживання, вороги не дрімають, і лише завидівши на горизонті героя, починають дружним гуртом бігти/летіти/їхати, аби показати нам, що ми – «ніхто» і звати нас – «ніяк». Але куди там швалі до цілого принца підземного царства, за якого тягне мазу купа конкретного народу?

Як ви здогадались, ми будемо далеко не одні у справі наглого змахування з пекла. На допомогу завжди прийде вірний арсенал, який в свій час використовували аби загнати Титанів в стійло. В наявності меч, щит, спис, лук і якась абсолютно футуристична штука, яка об’єднує в одному флаконі автомат і мортиру з «бастіону» (перепрошую за такий простий опис, я не експерт грецької міфології, я тільки вчусь. Підозрюю, що якщо добре пошукати по назві, то можна знайти легенду про кожну смертоносну іграшку). Є де розгулятись, зважаючи, що кожен ствол має два типу атаки: звичайний і спеціальний. Зброя не проста, а досить таки жива і буде відкривати свої аспекти з часом, які можна покращувати за спеціальні винагороди.

Мало того, боги Олімпу неабияк зацікавлені у нашій персоні: час від часу проходження кімнат буде дарувати нам плюшку від богів. Та ще нагода почухати голову, бо кожен бог/богиня дарують свої персональні бонуси, які покращують наші вміння і мають різні ступені рідкості, починаючи від ординарного і закінчуючи героїчним. Дана штука повністю підкоряється страшному звіру на ім’я RNG, але при бажанні можна затаритись предметом, який буде магнітити плюхи лише конкретного бога. Сюди ж можна віднести молоток Дедала, який покращує властивості зброї, сердце Харона, що збільшує рівень життя, і гранат (фрукт, якщо що), який підвищує рівень божественних плюшок.

Для чого такий апгрейд? Ясно що для босів, які охороняють переходи між локаціями. В рядах – також міфічні персонажі. Мордобій з ними – це неабиякий виклик гравцеві, особливо, якщо не дуже фартонуло на бонуси під час проходження. Але перемога дарує тони ендорфіну геймеру і неслабі бонуси для Заґреуса, який може витрачати місцеву валюту на приємні покращення для себе.

Музон тримає планку, хоча здавалось би, скільки можна? Треки доволі агресивні і гарно підкреслюють вакханалію, яка панує на екрані. З нетерпінням чекаю нових рівнів і нового музла.

І на останок неможливо не згадати ще одну штуку, яка вирізняє Hades серед пантеону найкращих рогаликів: кількість і якість інтеракції поза битвами. КОЖНЕ проходження містить унікальні репліки героя, босів і інших персонажів в стартовій локації. ОЗВУЧЕНІ! Лише за одну цю фішку гра має опинитись у вашій бібліотеці! Після чергового програшу я не починав нового проходження допоки не поспілкувався з усіма персонажами і не попестив Цербера (це нереально не зробити). Озвучення і образи всіх – на висоті. Ще б пак, студія довела на прикладі попередніх робіт, що антураж для них – не просто пустий звук!

Купити негайно всім фанатам попередніх ігор! Це навіть не обговорюється. Якщо з попередніми тайтлами ви незнайомі, але вам сподобалось те, що відбувається у тізері – це теж ваш клієнт. Любителям грецької міфології (хоч і в слащавому варіанті) теж рекомендую – в грі прикручений режим сторі моду, який не дасть вам склеїти ласти, дозволивши нормально насолодитись іншими аспектами, окрім слешеру. Але якщо ви ганяєтесь виключно за геймплеєм, не помічаючи інших компонентів, шпілька, скоріш за все, буде для вас звичайним рогаликом, кількість яких не піддається рахунку.