Recenzii recente de DarkPrince9507

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще більше видів парирування ніж в Секіро! 📌


👉 Світ ігор дуже багатогранний і нерідко цілі жанри (або хоча б піджанри), виникають на тлі популярності якоїсь однієї гри, яка миттєво опиняється в топах по кількості завантажень і одночасних гравців онлайн, а купа розробників намагається повторити її успіх, як випускаючи десятки бездушних (хе-хе) клонів, так і експериментуючи з концепцією, що інколи приводить до появи принципово нового піджанру, після чого цикл повторюється. Так успіх Dark Souls 2011 року породив піджанр соулслайків, а на основі окремих його аспектів, зокрема концепції смерті як елементу навчання, Hollow Knight вже в 2017-му перезібрав жанр метроїдваній та зміг довести, що не обов’язково робити вампірські замки, а карта може бути не тільки квадратною і синьо-білою, щоб гра вийшла упішною.

👉 Закономірно, після цілком заслуженого звання однієї з найкращих метроїдваній, копіювати почали вже самого Лицаря, додаючи в кожну другу нову метроїдванію обов’язковий рестарт на місцевих багаттях з втратою місцевих душ. А тому немає нічого дивного в тому, що я сприймав Nine Sols як чергового клона HK і відносився до гри як до прохідняка. Як виявилось, це була фатальна помилка з мого боку, бо якщо Hollow Knight це “2D Dark Souls”, то Nine Sols це вже Sekiro, і, незважаючи на спільну базу, подібні ігри кардинально між собою відрізняються.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте використовувати лікувальний вейп! 💊

🎭 Першим аргументом на користь Sekiro виступає сюжет. Він досить прямолінійний і хоча багато чого вам не розповідають одразу, до фіналу ви дізнаєтесь всю історію раси соларіанців, з якої походить протагоніст, причини, які призвели до її поточного стану, і роль, яку в цьому зіграли ті самі дев’ять (насправді десять) солів. Щось із цього розповідається прямо по ходу історії, щось ви знайдете самостійно досліджуючи світ.

🎭 Однак, здається, я забігаю наперед. Все починається з того, що наш головний герой, якого, як ми скоро з’ясуємо, звуть Йі, програє в сутичці і мало не гине але невдовзі його знаходить людський хлопчик на ім’я ШуанШуан, завдяки якому протагоніст потроху лікується. ШуанШуан живе в невеличкому селищі, де щороку проводиться фестиваль, присвячений богам, які це селище охороняють, і на цьому фестивалі обрані можуть “вознестись” щоб приєднатись до богів.

🎭 Таке вже відбулося з батьками хлопчика а цього року настала і його черга, однак Йі, якому явно відомо набагато більше ніж місцевим жителям, перериває “вознесення” ШуанШуана і проникає в технологічний комплекс, що знаходиться прямо під селищем, а гра від милих пасторальних пейзажів з китайськими мотивами одразу переходить до жорстокого кіберпанку з його найтемнішими сторонами. Ціль же у Йі проста - знайти дев’ятьох солів і поквитатися з ними. Що це за місце, з якою метою протагоніст хоче помститись, який зв’язок між селищем та комплексом, та й хто взагалі такий Йі - на ці та багато інших питань ви й будете шукати відповіді по ходу гри.

🎭 Одразу варто відзначити, що в грі дуже багатий лор, який не тільки розповідає про самих соларіанців і їх неймовірні технології, а й те, як вони опинились в своєму нинішньому стані та що призвело до цього. Nine Sols химерним чином поєднує науково-фантастичні елементи, по типу космічного коріння, що живиться світлом і здатне слугувати нескінченним джерелом енергії, з традиційними китайськими мотивами, де Йі фактично навіть не має зброї а в бою використовує свою енергію Кі.

🎭 При цьому історія гри отримала дійсно сіру мораль, адже останні частинки пазлу, який і складається в загальний сюжет, дають зрозуміти, що тут практично немає однозначно добрих персонажів, і будучи жертвами обставин майже всі вони спокійно робили таке, що одразу б засудили в ООН.


💫 Геймплейно гра хоч і пропонує традиційні для метроїдваній, по типу того ж Лицаря, можливості, як-от платформінг з лазінням по стінам, використанням елементів оточення чи задіюванням подвійного стрибка та ривка у повітрі, а в бою дає можливість робити прості комбо та користуватись додатковою зброєю в вигляді лука з кількома типами стріл, основний елемент, на який робить головний акцент і яким ви будете користуватись зі старту і аж до фінальних титрів, тут один. ПАРИРУВАННЯ.

💫 Nine Sols не просто пропонує вам дану механіку, але й робить все можливе для того, щоб ви самі захотіли нею користуватись. По факту, видів парирування в грі три. Перший робиться на землі і дозволяє звести до нуля всю шкоду атаки, головну щоб ви повернулись до ворога обличчям. Другий не потребує розвороту в бік супротивника оскільки робиться в повітрі і додатково дозволяє протистояти певним “неблокованим” атакам. Третій, що видається ближче до фіналу, взагалі дозволяє блокувати будь-які атаки, але потребує короткої попередньої зарядки.

💫 А щоб у вас була мотивація всім цим користуватись, парирування в грі йде в комплекті з механікою талісману - після спарируваних атак ваша спеціальна шкала отримує заряди, які можна використати для того щоб почепити на ворога талісман, зітканий з енергії кі, а потім і підірвати його, що нанесе чималу шкоду. При цьому завдяки прокачці ви можете самі обирати свій стиль гри і як вкладати весь заряд в один потужний вибух, ризикуючи при отримати шкоду від ворогів у процесі, так і використовувати слабшу версію талісманів, які детонують самостійно.

💫 Все це дуже гарно задіюється в грі (крім окремих ситуацій коли ворогів довкола занадто багато для парирування), апогеєм чого стає битва з фінальним босом, в якого немає жодних брудних прийомів і все зводиться до того, наскільки добре ви навчились парируванню, що для подібної гри є гарним показником цілісності.

💫 З іншого можу виділити систему амулетів на манір Hollow Knight - трохи спрощену, але все ще з широкими можливостями зміни ігрового процесу, додаткові квести, що покращують взаємовідношення з іншими персонажами, досить оригінальну прокачку здоров’я, непоганий підхід до відкриття карти і відносно легку платину.


🎨 Гра має досить запам’ятовуваний стиль, де кіберпанк і надсучасні технології поєднуються з традиційними китайськими мотивами а самі соларіанці нагадують антропоморфних котів, тоді як їхнє місто “Новий Кунлун”, містить купу різноманітних локацій з різними функціями і досить колоритним дизайном - від суто технічних приміщень до розважальних кварталів, ну а вставки манги приємно доповнюють історію.

🎷 Звук в бою виконаний чудово і кожна спарирувана атака приносить окреме задоволення, чого, на жаль не можу сказати про саундтрек, оскільки якщо половина треків і цілком непогана, то дякі інші, особливо ті, що можна почути в боях з босами, лише дратують.

Nine Sols – це:

👌 Featuring Royal Guard from the Dante Series
👌 СТЕЛС!
👌 Мультивсесвіт каджитів
👌 Shot through the heart…
👌 Літаючий швайнокарась
👌 Чіти для гачі боротьби
👌 Класичні незаконні експерименти
👌 Трохи шокований Уроборос

🔷 Гарний погляд на звичні соулслайк-метроїдванії через призму гри, яка хоче навчити одній єдиній механіці, але робить це якісно і зайвий раз не душнить. Бонусом до цього йде дійсно захоплююча історія, підкріплена багатим лором, і якісний візуал, який поєднує доволі різні речі, залишаючись при цьому самобутнім. Всім любителям метроїдваній і соулслайків вкрай раджу спробувати. 🔷

🔰 Діагноз – ДЕВ’ЯТЬ ЧИ ДЕСЯТЬ?! 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще червона ганчірка від самої Імператриці Часу! 📌


👉 Історію розвитку ігрової серії про Принца Персії навряд чи вийде назвати простою. Спочатку - оригінальна гра 1989 року, яка могла похвалитися неймовірною для тих часів плавністю анімацій, створеною за допомогою технології ротоскопії. Далі - вельми успішний сиквел, The Shadow and the Flame, який буквально в усьому перевершив оригінал, після чого - намагання тримати руку на пульсі і спроба переїхати в повноцінне 3D, що вилилось в гру, яка начебто мала стати завершальною в цій трилогії, однак стала лише провалом, який не пішов далі ПК та Дрімкаста і дуже швидко був забутий.

👉 2000-ні подарували серії нове життя під крилом Юбісофт, яка спромоглася протягом всього трьох років випустити аж цілу окрему трилогію, що подарувала і запам’ятовуваних персонажів, і одне з перших використань відмотки часу в якості геймплейної механіки, і багату бойову систему (та ще й в часи, коли слешери ще не були такими популярними) і купу різних інновацій, які випереджали свій час, навіть перероблена за добрі півроку The Two Thrones, змушена конкурувати з оригінальним God of War, попри всі свої недоліки змогла гідно завершити трилогію та й загалом це була золота доба для Принца.

👉 А от після настільки високо піднятої планки справи в серії пішли так собі, адже всі намагання Юбісофт повернути їй колишню славу вийшли не дуже успішними, в результаті чого Prince of Persia 2008 року взагалі мало хто згадує, The Forgotten Sands виглядають як короткий і не зовсім вдалий ремейк Пісків Часу, де дійсно крутий паркур не знайшов гідної противаги у вигляді бойової системи та історії, ще одну гру взагалі відмінили і про її існування ми дізналися лише пару років тому зі злитих матеріалів, а після того, як Юбісофт зрозуміли, що молода серія Assassin’s Creed це їхня дійна корова на необмежений термін, про Принца Персії і взагалі майже забули, випустивши тільки кілька ігор для мобілок різного рівня вcpaтості.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте відмотувати час назад в будь-якій незрозумілій ситуації! 💊

🎭 І на цьому б історія Принца й завершилася б, якби не черговий сплеск моди на ремейки і ремастери та успіх деяких студій на цій ниві (Capcom, наприклад). Щоправда спочатку таку важливу місію віддали індусами без серйозного досвіду розробки, а от коли гравці пред’явили справедливі претензії за ту криву хрінь, яку показали в першому трейлері (після його, в стилі Юбісофт, одразу відкрили передзамовлення з різними виданнями і веселковими скінами), розробку почали з нуля і цього разу довірили справу авторам оригіналу - Ubisoft Montreal (ну, або тим кільком людям із 2003-го, які досі там працюють), а тому залишається чекати 2026 року і вірити, що хоч в чомусь Юбісофт не обicpутьcя.

🎭 В той же час в Юбісофт зрозуміли, що кілька років очікувань ААА гри по дещо забутій франшизі це довго, а тому вирішили підігріти інтерес менш амбітними але не менш цікавими проєктами. Про The Lost Crown за їх авторством ми поговоримо трохи пізніше, коли вона нарешті добереться до Стіму, а от всі чесноти і недоліки The Rogue Prince of Persia, яку Юбісофт лише видавали, можна виділити вже зараз, адже хоч Evil Empire, яка працює над нею, і має за плечима вагомий досвід у вигляді розробки і підтримки Dead Cells - одного з найкращих екшен-рогаликів, проте це не відміняє деяких їхніх помилок.


🐫 Про сюжет говорити складно, адже це ранній доступ, але поки що він не дотягує ні до рівня Hades, ні до рівня тієї ж Dead Cells, та обмежується короткою передісторією про те, як на місто Принца (знову безіменного) напали гуни і основні події відбуваються вже через три дні, коли протагоніст намагається здолати ворогів, паралельно дізнаючись про долю членів своєї родини та допомагаючи їм, для чого в грі існує своєрідна схема для збору інформації, що являється дуже спрощеною версією аналогічною механіки з Deathloop. Самого ж сюжету вистачає години на 2-3, і це в найкращому випадку, але основна проблема зовсім не в ньому.

🐫 Якщо ви грали в Dead Cells і, особливо, якщо ви провели в ній чимало часу, The Rogue Prince of Persia буде здаватися вам знайомою, аж доки ви не усвідомите, що це буквально копіпаста кліток. І, на жаль, це не одна з тих копій, що аналізують оригінал і якимось чином його покращують, зовсім ні. Замість двох слотів для зброї, двох для здібностей і рюкзака тут ви можете одночасно носити лише одну зброю ближнього бою і одну - дального, а кількість їх видів ледве сягає десятка, і це при тому, що геймплейно майже всі вони відрізняються хіба що анімаціями, але точно не міняють ваш підхід до бою.

🐫 Якоїсь метапрогресії, окрім відкриття нових видів зброї і амулетів, що з’являться в нових забігах, в грі на релізі не було в принципі і її додали лише нещодавно, та й то дерево прокачки там максимально куце і примітивне. Про те, що в грі в принципі критично мало контенту, гадаю, і говорити не варто, бо декілька локацій і всього два боси це розвага на 5, нехай 10 годин, що зовсім не рівень більш-менш гідних рогаликів. І це при тому, гра взагалі мала вийти раніше, але реліз Hades 2 змусив розробників трохи підкоригувати свої плани, адже, очевидно, в оригінальному варіанті запуску гри в ранньому доступі вони хотіли обійтись ще меншим.

🌙 Із того, що можна було б назвати позитивним, хочу виділити підхід до паркуру - нехай гра і копіює переміщення з Dead Cells, але все ж гарно його розширює за рахунок бігу по стінах, який можна виконувати в різних напрямках і, що найголовніше, для цього використовуються стіни, які знаходяться на фоні, а тому третій вимір хоч мінімально, але все ж задіюється. Ну і доповнено це гарними анімаціями, а тому переміщення - найкраща частин гри і, певно, єдина однозначно позитивна.


🎨 Візуал в грі непоганий, хоч і сподобається далеко не всім через підбір колірної гами, завдяки якій Принц (та й вся його родина) тепер має дещо фіолетовий відтінок шкіри, а вороги виглядають якось одноманітно, хоча локації вийшли атмосферними і досить сильно відрізняються між собою.

🎷 Саундтрек в грі специфічний і якщо під час забігів він дійсно підходить грі (або, принаймні, не викликає відрази), то окремо від гри в мене не виходило довго слухати ці композиції, порівнювати ж їх з треками із піщаної трилогії або бодай з грою 2008 року взагалі не бачу сенсу.

The Rogue Prince of Persia – це:

👌 Червона ганчірка сотого рівня
👌 Підозріло знайомі фіолетові вогники
👌 Звичайний персидський унітаз
👌 Бомбермен з порнопародії
👌 Чотирьохвимірне мислення для тривимірних істот
👌 Get over here!
👌 Той самий естус з дарк соулс

🔷 Звісно, робити висновки про гру на основі раннього (при чому дуже сильно) доступу - таке собі, а тому я все ж авансом ставлю їй “палець догори” і сподіваюсь що Evil Empire все-таки зможуть грамотно використати свій досвід щоб перетворити цей проєкт без чіткої загальної концепції (принаймні я її поки що не бачу) в щось цільне і якісне, а для цього мало буде одного тільки додавання нових локацій ворогів і зброї, знадобиться ще постійне перебалансування і сміливість міняти вже, здавалося б, готове. Якщо ви прихильник (чи прихильниця) серії - раджу купити гру і підтримати повноцінне повернення Принца, хоча для отримання нормального ігрового досвіду доведеться ще певний час почекати.🔷

🔰 Діагноз – Півтори мертві клітини замість бюджету 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще життя тривалістю 10 секунд! 📌


👉 Шутери, в яких способом поповнення втраченого здоров’я виступають самі вороги, не є чимось новим і дана концепція використовується досить давно і доволі широко - від ААА проєктів типу Doom Eternal до інді хітів, таких як, приміром, Ultrakill. Подібний підхід дозволяє зробити геймплей більш динамічним і змушує гравця частіше зближуватися з ворогами, замість того, щоб ховатись в укриттях. Але що якщо піти ще далі і змусити гравця активніше зосереджуватись на добиваннях ворогів не тільки коли він втратив здоров’я, а й безпосередньо протягом всього ігрового процесу, перетворивши проходження гри на своєрідний спідран? А що якщо до цього зверху ще накинути механіки роуглайків, приправити все кіберпанком, естетикою 90-х (з обов’язковим референсом до Акіри) та додати трішки АНІМЕ за смаком? Вийде хіт цієї весни Mullet Madjack, який легко затягне на кілька годин і чудово підходить для того, щоб відпочити від великих проєктів.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте звірятися зі списком Робофорбс! 💊

🎭 На дворі 90-ті. Ні, не ті 90-ті, 2090-ті. Як і в будь-якому кіберпанку, корпорації давно правлять світом а роботи-мільярдери перетворили більшість людей на рабів, які через злиття реального життя і інтернету кожні 10 секунд потребують допамін, без якого вони помруть. Тих же, хто сміє протистояти роботам, називають модераторами. Модератори вбивають роботів в прямих ефірах на стрімах і за кожне вбивство отримують лайки від аудиторії, які миттєво конвертуються в допамін і, як результат - дорогоцінні секунди життя.

🎭 Ось і вся зав’язка. Історія ж гри починається з того, як головного героя знаходить корпорація МИР і пропонує йому врятувати принцесу з двома мільярдами підписників та отримати в якості нагороди круті кросівки. Ну як тут відмовитись? А тому треба швиденько дістатися до робота на ім’я “Пан Куля”, який і викрав принцесу, пробившись через натовпи його посіпак та кількох босів-мільярдерів.

🎭 Якщо ви шукали якийсь глибокий сюжет, то йдіть краще в другий Hellblade, бо історія Mullet Madjack переважно для того, щоб у вас був стимул рухатись вперед та на шляху до фіналу траплялись різні кумедні і не дуже ситуації. Втім, клішованість історії не відміняє того факту, що її постановка вийшла досить вдалою, а тому на вас чекають і погоня на автомобілі по швидкісному шосе, і гра в боулінг вирваним оком боса, і битва з велетенським меха, і купа анімешних вставок для більшої крутості.


🍭 Основна концепція гри полягає в тому, що час життя у вас обмежений 10 секундами, а для того, щоб не померти коли таймер досягне нуля, треба постійно вбивати ворогів, смерті яких і приноситимуть додаткові секунди та дозволять таким чином дійти до кінця рівня.

🍭 Щоб грати було цікавіше є певні елементи роуглайків - хоч різні види ворогів та об’єктів на 80-ти рівнях, які вам треба пройти, з’являються поступово, самі рівні генерують випадково, а тому просто запам’ятати послідовність кімнат не вийде, хоча через певний час ви і звикнете до патернів генерації. Інший елемент, який взяли з роуглайків - це втрата прогресу. Кожний епізод, що включає в себе десять рівнів, вкупі з босом, вам треба пройти за один захід, бо у випадку смерті доведеться починати спочатку. А щоб смерть не руйнувала враження від гри присутня тимчасова прокачка - після кожного пройденого рівня вам випадковим чином пропонують три варіанти на вибір, серед яких обов’язково буде інша зброя та пара апгрейдів.

🍭 Арсенал в грі не дуже великий, але достатньо різноманітний, і крім стартового пістолета можна отримати дробовик, пістолет-кулемет, плазмаган, рельсотрон, та, звісно ж, катану, причому навіть в двох варіаціях. Апгрейдів же, в свою чергу, вистачає для варіативної гри, і серед них можна знайти як банальне збільшення часу життя чи кількості секунд, які дають за вбивство ворогів, так і різні сканери, що дозволяють бачити крізь стіни, захист від загроз навколишнього середовища, чи, приміром, можливість зробити протагоніста балакучим, щоб він кожні кілька секунд кидався пафосними фразами.

🍭 Постійна прокачка також присутня, а тому по ходу проходження гри ви відкриєте можливість прокачувати зброю, замінювати апгрейди в меню вибору та зберігати один із них у випадку смерті. Крім безпосередньо зброї та різних апгрейдів, на рівнях можна знайти чимало предметів і об’єктів, що допоможуть зі знищенням ворогів. Тут є як різні вентилятори, оголені дроти, токсичні поверхні чи банально прірви, куди можна штовхати роботів, так і різні ножі, сокири, мачете та навіть манга (MANGA KILLS!), яку можна взяти з собою та використати для добивання в зручний момент, отримавши чимало додаткового часу.

🍭 Якщо ви пройшли гру і вам було цього замало, то, по-перше, не забудьте завітати в центр МИР щоб забрати свою нагороду у вигляді кросівок, а по-друге, ласкаво прошу до випробувань. В грі аж шість різних рівнів складності, і крім норми є як полегшені режими, в тому числі з повною відсутністю таймеру, так і ускладнені, де, приміром, за звичайне вбивство ворогів взагалі не дають час і треба креативити, що, звісно ж, сильно вплине на ваш підхід до геймплею вже пройденої гри.

🍭 А тепер давайте поговоримо про мінуси гри, бо без них не обійшлось. Боси. Пара з них доволі прикольна і мені сподобались битви з ними. Ще пара це не стільки безпосередньо бої, як свого роду невеликі головоломки. Ну а решта, тобто фактично половина, це або моб, якому накинули пару прийомів і дали шкалу здоров’я на пів екрана, або просто копіпаста одного і того ж боса який стоїть на місці і засирає арену снарядами. Ніякого челенджу на нормі, лише розчарування.

🍭 Іншим розчаруванням стала українська локалізація. Ні, те що вона є в грі вже на релізі це круто і я це повністю підтримую, але якість в неї не найкраща, бо це очевидно машинний переклад який потім намагались правити, в якому можна часом зустріти русизми а окремі елементи гри взагалі не перекладені. Сподіваюсь, що згодом локалізацію доведуть до ладу, але на даний момент це скоріше затичка для тих, хто не розуміє англійську.


🎨 Візуал в грі доволі приємний, а комбінування 2D з 3D створює заплутані рівні, виконані в найкращих традиціях бумер-шутерів і наповнені цілою купою різних відсилок і деталей, на які, на жаль, не завжди вистачає часу звернути увагу, а тому окремий режим без таймеру потрібен як мінімум для того, щоб оцінити роботу художників. Дизайн роботів теж доволі вдалий, хоч їх різновидів і небагато, а загальна стилізація під 90-ті та навіть створення аніме вставок заглиблюють в атмосферу гри вже в головному меню.

🎷 Саундтрек підібраний доволі вдало, а тому в той час, коли ви за секунди пробігатимете десятки кімнат, вас супроводжуватиме доволі бадьорий ньюретровейв і не тільки.

Mullet Madjack – це:

👌 Можливість задіяти свій мозок на всі 95%
👌 ТамаGACHI
👌 Дай Катану!
👌 Та сама шпигунська гра про СРСР
👌 Одна здоровенна куля в костюмі
👌 Рельсотрон для відкриття дверей
👌 Токсичне середовище прямо як в Твітері
👌 Найкраща гра про кросівки

🔷 Ковток свіжого повітря серед ігор на десятки чи сотні годин. Mullet Madjack можна пройти за один вечір, насолодившись простенькою історією та естетикою ретрокіберпанку, але завдяки концепції, що лежить в основі, гра, як і рогалики в принципі, чудово підходить для перепроходження, хоча боси та українська локалізація і потребують допрацювання. 🔷

🔰 Діагноз – Shoot first. Ask never 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще можливість поборотись із самим часом! 📌


👉 Колись я не любив роуглайки і роуглайти. Мені не дуже подобалась концепція того, що після кожної смерті треба починати спочатку якщо й не все, бо в роуглайтах прокачка все ж зберігається, то принаймні багато. Однак і повертатись до вже пройдених ігор, де весь процес зберігався, мені не дуже хотілось. А потім в 2019 році я зіграв в Hades. Звісно, я трохи грав в рогалики до цього, але саме гра Supergiant Games змінила моє ставлення до жанру, завдяки чому в послідуючі роки я зіграв в Dead Cells, Curse of the Dead Gods, Enter the Gungeon та багато інших.

👉 При цьому я не можу назвати оригінальний Hades еталонним рогаликом, бо якщо сюжет і естетика там були відмінні, то до геймплею виникали питання, а тому рішення Supergiant Games про створення сиквела, при тому, що вони ніколи не робили продовження своїх ігор, я сприйняв неоднозначно, оскільки було неясно, чи буде проведена якась робота над помилками і взагалі чи буде кінцевий продукт відмінним від великого DLC. Однак підкупало як мінімум те, що студія прислухалась до української спільноти, котра ще в кінці 2022-го просила про додавання української локалізації, і таки додала її вже в ранньому доступі, за що окремо варто подякувати і Богдані Вознюк, котра фактично самотужки переводила такий чималий об’єм тексту.

👉 Чи став в результаті Hades 2 повноцінним сиквелом, а не великим доповненням до оригіналу? Так. Чи змогли Supergiant Games навіть покращити сюжетну оповідь в жанрі, що наче не призначений для цього? Теж так. Чи вдалося авторам уникнути всіх тих проблем, що були в оригіналі і псували ігровий досвід? От тут вже, на жаль, не зовсім.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте давати відсіч смерті! 💊

🎭 Історія Hades 2 розгортається через роки після подій оригіналу, а головною героїнею виступає Меліноя - донька Аїда та Персефони і, за сумісництвом, сестра Загрея - протагоніста першої гри. Щоправда, про свою сім’ю вона майже нічого не знає, оскільки невдовзі після її народження на дім Аїда напав титан Кронос, якому вдалося звільнитись із безодні Тартару. Хоч і маючи родинні зв’язки з Аїдом (якому приходиться батьком) та старшими олімпійцями, Кронос не має особливої любові до своїх нащадків, а тому захоплює Підземний світ та навіть починає войну з Олімпом.

🎭 Меліноя ж, врятована і вихована відьмою-богинею Гекатою, все своє життя готувалась до того, щоб вбити титана та врятувати свою родину, а тому із Роздоріжжя, схованого від очей мешканців як підземного так і наземного світів, щоночі відправляється на пошуки шляху в Тартар, щоб дістатися дому свого батька та помститися титану часу. В цій подорожі вона не одна, а тому крім олімпійців, що пропонують свої дари, їй також буде допомагати сама Геката, тактик Одісей, передвісник біди і син Нікти Морос та інші персонажі, з якими можна буде поспілкуватись як на Роздоріжжі, так і в різних частинах підземного світу.

🎭 Якщо порівнювати сюжет сиквелу з оригіналом, то він набагато швидше чіпляє своєю простотою і, водночас, змушує шукати відповіді на купу запитань стосовно нинішнього порядку речей, і, що, певно, найголовніше, піднімає ставки, оскільки якщо Загрей після кожної смерті починав все знову, то Меліноя навчилась рятуватись в тіні коли втрачає сили, а тому фактично і не помирає взагалі, та й загрожує їй справжня небезпека, а не просто роздратований батько, якого відірвали від справ.


🍺 Основа геймплею залишилась вже знайомою - проходимо кілька біомів один за одним, в більшості кімнат б’ючись з ворогами та обираючи дари олімпійців, що підсилять наші здібності чи нададуть нові, і різні предмети, що як впливають на героїню, наприклад, збільшуючи її максимальне здоров’я, так і просто приносять ресурси. В кінці кожного біому нас чекає бос, а якщо зможемо дійти до кінця і перемогти самого Кроноса то забіг скінчиться і можна буде повернутися в хаб. Щоправда, ми також повернемося туди і в разі смерті, але як би там не було - нас завжди чекатиме щось нове, якщо і не нові відкриті можливості чи ресурси, то принаймні діалоги з дружніми персонажами.

🍺 Весь цей кістяк вже був в оригіналі, але тут до нього додали чимало деталей - метапрокачка віднині здійснюється через казан, де можна варити зілля і проводити обряди, щоб відкривати нові геймплейні можливості та навіть розширювати світ гри, особисті характеристики Меліної качаються через відкриття аркан, де треба грамотно розпоряджатись обмеженою кількістю карт, збільшувати їх ліміт та покращувати ефекти, віднині необов’язково йти в забіг наодинці, адже можна взяти з собою якогось фамільяра, наприклад жабу, що не тільки атакуватиме ворогів і добуватиме ресурси, але й збільшуватиме максимум ХП героїні.

🍺 Видів же ресурсів стало більше, тепер для їх добування є окремі інструменти, а серед можливостей використання можна зокрема зустріти власний огород, де можна садити різні рослин, або Нову Пошту від Харона. Це вже не говорячи про покращення в бою, де біг став більш корисним, кидання каменю замінили на прокльон із зоною знерухомлення ворогів та й всі атаки нині можна підсилювати за рахунок магії, тоді як вибірка богів і богинь дещо змінилась і тепер можна зустрітися з Герою або Гефестом.

🍺 Втім, не все в грі ідеально і дві головні проблеми оригіналу перекочували в сиквел майже без змін. Перша - це клікерність Hades. Які білди б ви не збирали, в результаті все зводиться до того що ви будете заклікувати ворогів однією, двома, максимум трьома кнопками, що дещо оказуалює гру і псує відчуття від ігрового процесу. Друга проблема полягає в тому, що Supergiant Games досі не навчились робити адекватне підвищення складності для тих, хто вже пройшов гру, і, на відміну від, приміром, збалансованих клітин боса в Dead Cells, пропонують гравцям самостійно накидати черепів до того моменту, поки все стане просто неіграбельним, адже комбінації певних модифікаторів банально ламають гру, забираючи все задоволення від ігрового процесу через абсурдні челенджі.


🎨 Візуал гри, як і варто було очікувати, просто чарівний, врешті-решт розробники ще задовго до першої Hades довели, що вміють робити ігри з прекрасним арт-дирекшеном, а тому всі персонажі виконані досить стильно а локації, попри ізометрію, радують купою деталей, не говорячи вже про саме розмаїття місць, які можна буде відвідати, та ворогів на них.

🎷 Звуковий супровід в Supergiant Games ніколи не поступався візуалу, тому, закономірно, і тут нас очікують чудові мелодії в битвах і не тільки, та що вже говорити, якщо навіть один із босів це буквально музична група, з якою ви б’єтесь під час її концерту

Hades 2 – це:

👌 Відьомські будні
👌 Все ще найкращий симулятор побачень
👌 Press Triangle to win
👌 Концерт того самого гурту, популярного серед моряків
👌 Жаба на всі випадки життя
👌 Можливість побудувати білд довкола удару в псіну
👌 Running feat. Melinoe

🔷 Як сиквел гри від студії, що ніколи не робила сиквели, Hades 2 навіть в ранньому доступі здатен позмагатися в якості з повноцінною оригінальною грою та ще й весь контент можна отримати українською мовою. Хоча, на жаль, деякі проблеми оригіналу нікуди не зникли, а тому гру з одного боку оказуалюють підходом до боївки, а з іншого - ламають баланс відверто нечесними модифікаторами. 🔷

🔰 Діагноз – Смерть Кроносу! 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще можливість стати водієм НЛО! 📌


👉 Студія Ryu Ga Gotoku дуже часто проводить різні експерименти, завдяки яким серія Yakuza або ж Like a Dragon і стала такою, якою ми її знаємо, а тому в ретроспективі всі ці зміни рушіїв, постійні численні нововведення в бойовій системі та навіть перехід з жанру бітемапів до jRPG виглядає як цілком нормальний розвиток серії. Однак в RGG були і більш сміливі експерименти, згадати хоча б не особливо канонічний але запам’ятовуваний зомбі-апокаліпсіс з героями Якудзи і шутерним геймплеєм в Dead Souls або ж спін-оффи Kenzan та Ishin, що переносять дію в минуле та зображують історичні та важливі для Японії події за допомогою все того ж касту основної серії.

👉 Втім, одним із найбільш ризикованих експериментів RGG все ж можна вважати Judgment, адже взявши за основу світ із Якудзи, автори вирішили зробити зовсім окрему історію про колишнього адвоката, а тепер детектива, що розслідує серійні вбивства в Камурочьо. При цьому незважаючи на спільний з Якудзою світ, Judgment, на відміну від неї, не виїжджає на вже знайомих персонажах і пропонує абсолютно новий каст героїв, що, вкупі з багатьма детективними механіками змушує гру відчуватись як щось, схоже на Якудзу, але, водночас, помітно відмінне від неї. В цьому, закономірно, криються як основні плюси гри, так і її недоліки.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте залишатись вірними своїм переконанням! 💊

🎭 Історія починається з того, що протагоніст, Такаючі Ягамі - успішний адвокат, який не так давно зміг виграти справу з обвинуваченням в убивстві, за яку не бралися його більш досвідчені колеги бо вважали завідомо програшною. От тільки тріумф героя триває недовго, оскільки єдиний телефонний дзвінок враз руйнує його кар’єру - його нещодавно виправданий клієнт вбив свою дівчину та спалив її помешкання, що не тільки повертає вбивцю до залу суда але й ставить під сумнів попередньо виграну справу.

🎭 Три роки потому Ягамі, вже в ролі детектива, береться за розслідування справи з серійними вбивствами в Камурочьо, де всі жертви були членами одного клану якудзи а після смерті в них були видалені очі. На диво поліція швидко знаходить того, на кого можна було б повісити всі вбивства, от тільки чим глибше Ягамі копає, тим краще розуміє, що серійні вбивства це лише вершина айсберга і насправді все набагато складніше.

🎭 І треба віддати RGG належне - як для детективної гри вони змогли створити дійсно інтригуючий сюжет, який не просто є одним із найкращих в їхніх іграх, але й в основі якого лежить досить складна дилема, а добра половина антагоністів гри приховує свої власні драми, що мають помітний вплив на їхнє світосприйняття та дозволяють подивитись на ситуацію під іншим кутом. Вкупі з тим, що Judgment має мінімальну прив’язку до основної серії, це - чи не ідеальна гра для знайомства з творчістю RGG.

🎭 Однак сенсу приховувати мінуси я не бачу, а тому варто вказати також і на те, що темп історії далеко не ідеальний, зокрема після дуже потужного початку протягом пари сюжетних розділів не відбувається майже нічого важливого і ви просто займаєтесь якоюсь фігнею, яка й так є в додаткових квестах але тут вона ще й винесена в основний сюжет. І це, на жаль, не останній раз коли подібне відбуватиметься, необхідність добрі 10 хвилин ходити по місту на більш пізньому етапі історії теж динаміки не додає.


🔎 Основою геймплею, як і в Якудзах, виступає бітемап, і Ягамі доведеться частенько битися з переважаючим натовпом ворогів або ж сильними босами, для чого в нього є два стилі - стиль Тигра і стиль Крана Журавля. В ідеалі тигр має краще підходити для сутичок один-на-один, а журавель - для битв з купою ворогів, але баланс в більшості ігор RGG - кумедна річ, тому стиль Тигра з більшою шкодою від атак, можливістю ці самі атаки заряджати і деякими потужними прийомами (серед яких, звісно ж, є Tiger Drop) робить стиль журавля цікавим елементом для урізноманітнення бойової системи, але далеко не необхідним для гри стилем.

🔎 Окремо варто сказати і про прокачку, адже якщо знаходження книг з описом різних технік для ігор RGG не в новинку, то от сканування QR кодів на плакатах, розкиданих по місту - доволі таки цікавий підхід. Це вже не говорячи про загалом стильне оформлення меню прокачки та й саме меню гри, яке, як і в шостій Якудзі, виконане у вигляді смартфону, де навіть Completion List перетворився на окремий застосунок під назвою Kamuro Go.

🔎 До речі, про застосунки і QR коди - багато кодів в грі заховані на чималій висоті, а тому тут на допомогу Ягамі приходить застосунок, з якого можна майже в будь-який момент керувати власним дроном, що підходить як для пошуку предметів, так і для стеження за цілями, навіть гонки на дронах завезли.

🔎 Оскільки цього разу RGG зробили детектив, то й відповідним механікам знайшлося місце, а тому нерідко вам доведеться з виглядом від першої особи оглядати місця злочинів в пошуках зачіпок, зламувати різні види замків або слідкувати за цілями. І тут без недоліків не обійшлось, зокрема пошук зачіпок максимально лінійний без можливості помилитись а всі висновки зроблять за вас, слідування за цілями в стилі асасинів з 2010-х набридає вже після кількох випадків, ну а механіка підбору ключів до замків є в грі щоб… просто в ній бути.

🔎 Ще сумнівною є механіка смертельних ран, що зменшують максимум ХП і треба бігти в саму сpaку карти щоб полікуватись, що на початку гри бісить, а те, що в Ягамі одночасно може бути аж чотири дівчини, з різницею у віці до 16 років, якось не дуже доповнює образ благородного детектива. Хоч це і перекривається деякими цікавими нововведеннями, наприклад системою друзів, де ви покращуєте відношення з персонажами і отримуєте різні бонуси - від простих предметів до нових прийомів та навіть допомоги в бою.


🎨 Гра виконана на рушії Dragon Engine, більше того, оригінальна версія з PS4 отримувала ремастер, який, власне, і вийшов на ПК, а тому виглядає все досить гідно, хоча жовтуватий фільтр і відсилає до якоїсь Deus Ex. Що стосується постановки катсцен, то тут все просто чудово, особливо в динамічних інтро босів, і це вже не говорячи про круте інтро в дусі Справжнього детектива з представленням героїв.

🎷 Як і в Якудзі, тут повний порядок зі звуком, а тому маємо круті бойові теми босів і не менш круті теми для саспенсу, в нас же тут детектив врешті-решт. А ще для того, щоб зробити Judgment більш популярним на заході, в гру додали англійську озвучку, яка навіть не викликає приступ крінжі.

Judgment – це:

👌 Хлопець без татуювання
👌 Справжній якудза детектив, що ламає обличчя геймпадом
👌 Спілка збоченців Камурочьо
👌 Справжній п’яний стиль
👌 Детективні історії від Шерлока
👌 Настолки тепер і в VR!
👌 Можливість зіграти в рельсовий шутер від Сеги
👌 ПАРКУР!

🔷 Експеримент Ryu Ga Gotoku, що мав як привернути увагу нової аудиторії, якій цікаві детективи, так і запропонувати прихильникам їх ігор щось нове, можна вважати цілком успішним. В гри є мінуси, за які її можна критикувати, але вона добре працює як цілісний твір, що здатен не тільки запропонувати схожий з Якудзами геймплей, але й подарувати дійсно круту історію, яка змусить вас сумніватися в своєму виборі та й просто може стати чудовою можливістю для знайомства з іграми RGG.🔷

🔰 Діагноз – OBJECTION! 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще можливість курити там, куди ще не попало! 📌


👉 Серія Yakuza вже не вперше помітно збільшує масштаби, але перехід до жанру jRPG в 2019 році відкрив в серії нову віху, адже це означало, що нові ігри не тільки розроблятимуться на основі покрокової боївки, але й з прицілом на 100+ годин геймплею, що, очевидно, не всім фанатам припаде до смаку.

👉 І що в такому випадку робити? Звісно, RGG все ще будуть робити ремейки старих ігор і ми рано чи пізно побачимо Kiwami 3, а якщо пощастить, то навіть оновлені Kenzan та Dead Souls, та й спін-оффи по типу дилогії Judgment нікуди не дінуться, але що робити людям, які хотіли б отримати класичну боївку в нових іграх та ще й не витрачати сотню, якщо не більше, годин на проходження? Якраз для такої аудиторії і був створений перший (і, сподіваюсь, далеко не останній) Gaiden - The Man Who Erased His Name.

👉 Гра має в Стімі 97% позитивних рецензій і воно й не дивно, оскільки даний проєкт закриває одразу цілу купу потреб як гравців, так і самих розробників, зокрема гра доповнює загальну історію, показуючи закулісся сьомої Якудзи і зв’язуючи між собою три останні номерні гри в серії, і, в той же час, вона експериментує з геймплеєм, завдяки чому гравці не тільки отримують більш різноманітну боївку й активності, але й розробники напрацьовують базу для майбутніх ігор.

👉 Втім, без мінусів теж не обійшлось, і хоч я не з тих людей, які рахують кожну годину, за яку заплатили, все ж з регіональними цінами в Sega все дуже сумно, а тому Gay Den Gaiden коштує всього на 300 гривень дешевше восьмої Якудзи, при тому що остання здатна подарувати до 200 годин геймплею, якщо не більше, тоді як в самому Гайдені цілком можливо вибити платину за 40-45 годин, що, погодьтесь, викликає відчуття, наче вас десь обманули. А ще це перша гра в основній серії де немає рекомендації грати на геймпаді. От і пішла епоха.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте стирати своє ім’я! 💊

🎭 Події гри розгортаються через три роки після закінчення історії шостої Якудзи та паралельно подіям Yakuza: Like A Dragon (тобто сьомої, яку варто б пройти перед Гайденом, щоб нічого собі не заспойлерити). Кадзума Кірю, той самий The Man Who Erased His Name в кінці шостої Якудзи і який вважається вже три роки як мертвим, працює на таємну організацію Дайдоджі в якості секретного агента під кодовим ім’ям Джорю та береться за різні завдання - від супроводження онучки відомого політика після вечірки до забезпечення безпеки під час отримання важливої для держави контрабанди, і в усіх цих справах за його діяльністю слідкую приставлений до нього куратор Ханава.

🎭 Втім, спадок, залишений Кірю, такий великий, що йому було б неможливо прикинутись мертвим і сподіватись, що ніхто й ніколи не спробує розібратися в справі і з’ясувати, що Дракон Доджіми цілком собі живий. Власне, це й стається в зав’язці історії і тепер допомога протагоніста потрібна в дуже важливій справі, котра кардинально вплине на весь світ якудзи.

🎭 Ідея показати закулісся однієї з наймасштабніших ігор серії, та ще й з класичним протагоністом, вийшла цілком успішною, а останні 30 хвилин гри - одні з найкращих в серії, вкупі з фінальним боссфайтом. Однак проблема в тому, що весь сюжет до цього, м’яко кажучи, посередній. Це або метання між парою локацій, або протистояння з одноразовим і нецікавим антагоністом. Сама ж фракція дайдоджі це просто посміховисько, оскільки вони здатні діяти лише коли хтось інший зробив за них всю роботу, що, власне, буде і в восьмій Якудзі. Ну а питання того, чи варто терпіти кілька годин сюжету заради крутої 30-хвилинної розв’язки, я залишу на ваш розсуд.


🍸 Незважаючи на те, ще це інтерквел, події якого далеко не такі глобальні як події останніх Якудз, це не означає, що розробники якось схалтурили чи займались виключно реюзом готових ассетів, і хоча більшість часу Кірю все ж проведе в добре знайомому Сотенборі та невеликій частині Йокогами, для однієї нової локації місце знайшлось, і це так званий Замок - цілий вантажний корабель, перетворений на своєрідне Чистилище 2.0 зі своїми казино, хостес клубом, магазинами та Колізеєм, де ви проведете чимало часу.

🍸 Ще більших змін зазнала бойова система, особливо якщо ви не грали в Джаджменти і закінчили на шостій Якудзі. Вперше з часів Kiwami повернулись стилі, яких тепер два, і якщо Якудза, це цілком звичний мувсет Кірю, що з невеликими змінами кочує із частини в частину, то Агент - це дещо абсолютно нове. Мало того, що це швидкий (прямо як Rush) стиль з чудовою мобільністю, котрий пропонує фірмові бойові прийоми агентів дайдоджі, націлені на максимально ефективне подолання ворога, так все це ще й доповнюється гаджетами в стилі якого-небудь Джеймса Бонда. Всього гаджетів чотири: тут і зв’язування ворогів за допомогою тросів та притягування далеких предметів, і бойові дрони, що контролюють натовп, і вибухівка, замаскована під сигарети, і навіть реактивне взуття, що піднімає мобільність в бою на недосяжний раніше рівень.

🍸 І все це добро в обох стилях доповнюється не тільки новими добиваннями, але й переробленою системою екстремального адреналіну, що сильно міняє мувсет та можливості героя, не говорячи вже про те, що у багатьох ворогів з’явились свої ультимативні атаки. А ще гра, використавши досвід кланових битв з шостої Якудзи та Kiwami 2, пропонує найкращу версію Колізею, де не тільки можна битися у звичних битвах “1 на 1”, та “1 проти натовпу”, але й зібрати свою власну команду з 10 учасників і брати участь в масових боях. Більше того, ви навіть можете грати за будь-якого із членів свого клану. Так, мувсет там буде не такий багатий як в Кірю, але для серії це прецедент.

🍸 Як і той факт, що саме в цій грі з’явилась повноцінна кастомізація зовнішності, завдяки якій ви самі можете створювати новий образ герою із наявного одягу та аксесуарів. Ну, і дрібніших змін тут чимало, від нових пісень в караоке та повернення кишенькових перегонів, до нової системи прогресії, хостес клубів з живими акторками чи, приміром, вбудованого емулятора, для якого треба в світі гри шукати ROM’и з іграми Сеги. Одним словом, сказати, що Gaiden приніс зміни - це нічого не сказати.


🎨 Як і всі ігри на Dragon Engine, інтерквел виглядає просто чудово, а якщо види Сотенборі чи Йокогами вас вже не дивують, то Замок точно вразить своїм багатством і вишуканістю, це вже не говорячи про багату кастомізацію образу Кірю та й постановку катсцен загалом.

🎷 Звуковий супровід, традиційно, на висоті, і крім чудової озвучки та гарного підбору пісень в караоке може похвастатись гарними бойовими темами., Ну, а ембієнт в Йокогамі в кінці першого розділу - взагалі один з найкращих в серії.

Like a Dragon Gaiden – це:

👌 Фірмові скрімери від Сеги
👌 Повернення Домініка Торетто в Pocket Circuit
👌 Справжні якудза агенти, що ламають обличчя геймпадом
👌 Зачистка знаків питання оклику в стилі Юбісофт
👌 Брутальна рожева маска для Колізею
👌 Важлива можливість покурити
👌 Косплей Кадзуми Кірю за 500 йен

🔷 Одна з найкращих сюжетних розв’язок в усій серії при посередньому загальному сюжеті, купа змін в бойовій системі, які її помітно освіжили, цікаві нові герої та повернення класичного протагоніста - якщо любите серію, то Gaiden точно не варто пропускати, хоч цінова політика Sega і залишає бажати кращого.🔷

🔰 Діагноз – The Man Who Couldn’t Erase His Past 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще єдиний правильний спосіб відкривання дверей! 📌


👉 Завдяки експериментам студії Ryu Ga Gotoku над серією Yakuza ми побачили Кірю в ролі опікуна в дитячому притулку, змогли розкрити змову 25-річної давнини, граючи за чотирьох різних протагоністів з різних соціальних груп, та навіть отримали комплексну історію, події якої розгортались аж в п’яти різних містах а кількість активних учасників можна було рахувати десятками. Втім, незважаючи на таке різноманіття, в цьому був і певний мінус, а саме - історія головного протагоніста серії, Кадзуми Кірю, мало розвивалась після перших двох-трьох якудз, а інколи він взагалі був не особливо-то й важливим для сюжету (привіт, Yakuza 4), не говорячи вже про те, що в останніх іграх сам сюжет став занадто вже затягнутим, в результаті чого гравець ближче до фіналу міг тупо забути, які події були на початку.

👉 З всім цим треба було щось робити, та й постійне тягання одного й того самого героя із гри в гру вже стало моветоном (навіть для студії, що постійно займається реюзом ассетів), а тому після виходу п’ятої Якудзи в 2012 році і перед виходом прямого продовження студія взяла перерву, під час якої світ побачили, зокрема Yakuza 0, що стала просто чудовим приквелом до всієї серії, та Yakuza Kiwami - ремейк самої першої Якудзи, тоді як на повноцінну шосту номерну частину довелось чекати добрі чотири роки - аж до 2016-го. Але воно того точно вартувало.

👉 Для RGG було не в новинку переїджати з одного ігрового рушія на інший, адже вони вже так робили - спочатку в 2008-му, з релізом Кензану і початком епохи PS3, а потім в 2012-му, коли стало зрозуміло, що п’ята Якудза вимагала чимало ресурсів. Однак цього разу все було дещо по-іншому, адже новий рушій, створений спеціально для подальших ігор серії під нові консолі, що носив назву Dragon Engine, змушував серію дійсно виглядати і гратись по-новому. Змін була велетенська кількість, від абсолютно нового рівня графіки, гідного сучасних платформ, так і до дуже сильно зміненої бойової системи, яка тепер враховувала фізику, про численні геймплейні нововведення і говорити не варто. А тому шоста Якудза стала завершальною для Кадзуми Кірю (ну, принаймні так тоді задумувалось), але, водночас, була новою віхою в серії, з якої все тільки починалось.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте спостерігати за НЛО! 💊

🎭 Історія шостої Якудзи стартує одразу після подій п’ятої - Кірю вирішує відправитись до в’язниці щоб таким чином розірвати всі зв’язки зі світом якудзи і, повернувшись до притулку, не ставити життя дітей під загрозу. Вийшовши на волю і діставшись Окінави, протагоніст з’ясовує, що його прийомна донька Харука зникла, причому ще пару років тому. Намагаючись її знайти Кірю повертається до все того ж Камурочьо, де вже точиться війна між китайськими тріадами та кланом Тоджьо.

🎭 Однак коли Кірю все ж знаходить Харуку, виявляється, що вона потрапила під автомобіль і знаходиться в критичному стані. Втім, це не єдина новина, адже також з’ясовується, що в неї тепер є син Харуто, якому майже рік, і поки героїня знаходиться без свідомості, Кірю береться знайти батька дитини…

🎭 І якщо говорити про сюжет в загальному, то в мене він викликає змішані емоції. З одного боку тут дійсно завершується основна історія Кірю і це зроблено добре, з іншого - більша частина персонажів це новачки а старі знайомі або з’являються на короткий час, або ж взагалі присутні для галочки. Хоч гра і представляє крутих антагоністів, але два фінальних це просто класичні мудаки, жадібні до влади, без якоїсь додаткової глибини характерів. В центрі історії - секрет міста, задля збереження якого ще з 1950-х вбили цілу купу людей, але коли його все ж розкривають, то якихось глобальних змін і немає, на відміну від тієї ж сьомої Якудзи. Втім не можу й не похвалити те, як подається історія, адже це перша гра серії, що починається з флешфорварда та й флешбеки тут цілком розповсюджена річ.


🍖 На зміну купі міст і кільком протагоністам приходить один лише Кірю, а події розгортаються як в оновленому Камурочьо, так і у вже згаданій Хірошімі, а якщо точніше - Ономічі. Одразу помітно, що це перша гра на новенькому рушії, а тому RGG зробили цілу купу речей які виглядають круто, але мають або мало практичного значення, або не мають взагалі і існують виключно для демонстрації можливостей рушія - тут і карта з елементами 3D, яку в подальшому замінять на більш просту, і можливість купувати напої в автоматах та пити на ходу прямо під час мандрівки містом, і цікава система набору досвіду, яка по факту виявиться трохи зламаною і проіснує буквально ще одну гру, після чого її замінять.

🍖 Разом з тим і якісних нововведень вистачає, зокрема хоч Кірю і має лише один стиль, але зі старту гри присутній режим люті, що доповнює мувсет і підсилює атаки. Переміщення в Камурочьо покращилось, кількість доступних місць для відвідування збільшилась та й загалом є відчуття, що це дійсно квартал розваг. На противагу цьому Ономічі виглядає як тихе містечко зі своїми секретами, які не поспішає розкривати.

🍖 Кількість активностей теж зросла, а тому крім класичних, але оновлених мініігор типу караоке чи хостесс клубів, з’явилось чимало нових, наприклад, рибалка із зануренням в стилі рейкових шутерів, повноцінне створення своєї бейсбольної команди, битви кланів, можливість переписуватись із стрімершами в місцевому OnlyFans або записатись нарешті в ♂GYM♂, а також вперше в серії з’явилась можливість не просто пити в барах, а й спілкуватись із відвідувачами та прокачувати дружбу з ними.

🍖 Ще можна згадати перероблену систему харчування, чудове інтерактивне оточення, де предмети більше не прикручені до підлоги, можливість ламати деякі об’єкти, типу вікон магазинів, стильне меню через смартфон та численні QoL нововведення, типу можливості ставити маркери на карті або ж відносно легку платину, задля якої не треба закривати весь completion list. Як підсумок можна сказати, що хоч шостій Якудзі і бракувало певних змін, вона чудово показала себе як перша гра на новому рушії і проклала дорогу подальшим іграм серії.


🎨 Новий рушій показав вже звичне Камурочьо зовсім в іншому світлі, завдяки якому вся гра відчувається як справжній некстген і навіть через 8 років після релізу виглядає цілком гідно. Окремо варто похвалити акторський склад, завдяки якому вийшло досить емоційне завершення саги Кірю, ну а патріарх Хіросе у виконанні Такеші Кітано вартий окремої згадки.

🎷 Звуковий супровід, як завжди, просто відмінний, а тому гра може похвастатись не тільки чудовими новими піснями в караоке, але й досить гідними музичними темами в боях з босами та при дослідженні міст.

Yakuza 6 – це:

👌 Улюблені скрімери від Сеги
👌 Хлопець із татуюванням дракона невідомої хріні
👌 Справжні якудза, що ламають обличчя геймпадом контролером
👌 Новий випуск “Вагітна в 16”
👌 Можливість пити Живчик на прогулянці
👌 Можливість фотографувати привидів
👌 Yakuza DLCs. Saga. The Beginning
👌 Велосипеди з дешевих матеріалів

🔷 Непогане завершення історії Кірю та чудовий новий лист для подальшого розвитку серії, а тому якщо проходите серію Якудза, то це точно не та гра, яку варто пропускати.🔷

🔰 Діагноз – Та не помер він в кінці Якудзи! 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще коротка пригода на 20 хвилин! 📌


👉 Ще починаючи з оригінальної Якудзи студія Ryu Ga Gotoku намагалась зробити кожну наступну гру масштабнішою за попередню. Так в другій Якудзі замість одного міста було вже два, третя пропонувала не тільки новий рушій але й покращену бойову систему та якусь неадекватну кількість міських історій разом з купою нових мініігор, четверта ж, хоч і обмежувалась лише одним Камурочо, нехай і розширеним, ввела нових протагоністів зі своїми історіями, які складались в загальну канву. Очевидно, що і п’ята Якудза мала не поступатись попереднім. То що ж вона зробила? Все вищезгадане, тільки більше.

👉 П’ять протагоністів, кожен зі своєї власною історією, п’ять різних міст для дослідження, один глобальний сюжет, що представляє колосальну змову, в яку втягнуті як клан Тоджьо і альянс Омі, так і дрібні сім’ї якудзи, новий ігровий рушій і розширена бойова система, купа оригінальних мініігор та міських історій - на момент релізу Yakuza 5 стала наймасштабнішою грою в серії, настільки, що навіть її реліз за межами Японії зайняв три роки, витрачені на переклад. Завдяки своєму рушію і напрацюванням, вона також стала базою для подальших ігор RGG, зокрема спін-оффу Ryu Ga Gotoku: Ishin! та приквела до всієї серії під назвою Yakuza 0.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте потанцювати з дівчинкою! 💊

🎭 П’ята Якудза зосередилась довкола однієї теми, що, до речі, вказана в японській назві гри - Fulfiller of Dreams, та розкрила її через призму бачення кожного героя гри, що подібно до метеликів, котрі летять на світло, вчергове зібрались в Камурочьо. Але в масштабі гри і криється її основна проблема - вона просто занадто велика. Сюжет же настільки розмазаний по всій грі, що на останньому розділі історії ви цілком можете забути про те, що було в першому, якщо попередньо не освіжите його собі в пам’яті.

🎭 На дворі 2012 рік, Кадзума Кірю вже добрі півроку живе в місті Фукуока, де працює водієм таксі і прикривається вигаданим ім’ям “Сузукі Тайчі”. Це є вимушеною мірою, завдяки якій Харука зможе реалізувати свою мрію - стати айдолом, оскільки її зв’язки з колишнім членом якудзи точно не підуть на користь її репутації. В той же час ходять чутки, що сьомий голова альянсу Омі смертельно хворий і вирішує, хто ж стане його спадкоємцем, а оскільки це може призвести до війни кримінальних організацій, клан Тоджьо на чолі з його головою Дайго Доджімою починає шукати союзників по всій країні.

🎭 От тільки після відвідування Фукуоки і, здавалося б, випадкової поїздки в таксі, яким керує “Сузукі Тайчі”, Дайго таємниче зникає, а тому Кірю доводиться розбиратися в ситуації. В той же час до Тайги Саєджіми, який вирішив спокутувати свою вину і відправився на кілька років до в’язниці, доходять тривожні новини, які змушують його заручитись допомогою іншого ув’язненого та втекти з в’язниці щоб відправитись на пошуки правди…

🎭 Паралельно з цим в Сотенборі Харука приймає участь в Лізі Принцес, де і вирішиться її доля як айдола, на що розраховує її наставниця Мірей Парк. Однак низка загадкових і явно нещасливих подій змушує Харуку розбиратися в тому, хто стоїть за лаштунками світу шоу-бізнесу та смикає за ниточки, в чому їй допомагає Акіяма, який планує відкрити в Сотенборі відділення своєї компанії та й до того ж пов’язаний із наставницею Харуки.

🎭 Врешті решт, останнім героєм виступає Шінада - колишня зірка бейсболу, якому вдалося зіграти лише один матч в професійній лізі, після чого його звинуватили в нечесній грі і до кінця життя заборонили брати участь у змаганнях. Однак це було 15 років тому, зараз же герой має намір розкрити змову, яка була набагато серйознішою, ніж могло б здаватись і в якій він вимушено зіграв роль чийогось пішака.

🎭 Як і в четвертій Якудзі, історія кожного персонажа, незважаючи на самостійність, є частиною загального сюжету, а тому в фіналі герої, як водиться, збираються в Камурочьо проти спільного ворога. Все це тісно переплетено з темою мрій і тим, як люди передають їй між собою та надихають своїм прикладом інших. Якщо не зважати на затягнутість сюжету, та деякі повороти з сумнівною логічністю (не настільки сумнівною як в Yakuza 4), то вийшла дійсно захоплива історія, де головний антагоніст майстерно режисує свій план наче якусь виставу а герої навіть не здогадуються, що діють в чиїхось інтересах. Ну а те, що фінальним босом стає персонаж, який взагалі всю гру був в тіні, але при цьому має достатню мотивацію і переконання щоб стати останнім суперником Кірю, дійсно заслуговує на похвалу.


🎲 Геймплейно гра представила новий рушій, який студія в подальшому використала в Zero та першій Kiwami. Це не тільки дозволило збільшити відкритий світ та кількість ігрових персонажів, але й покращити купу дрібних деталей, на кшталт анімацій, а також поглибити бойову систему. Як і раніше, Кірю має свого роду збалансований стиль, до якого додали такий собі rage mod та ще дужче розширили мувсет, Саєджіма традиційно представляє персонажа, що все вклав в силу, а Акіяма все так само користується в бою переважно ногами, хоч тепер і може проводити справжні джагл-комбо в повітрі.

🎲 Новачки ж вийшли досить цікавими, оскільки Шінада використовує прийоми з американського футболу (при тому, що він бейсболіст) та покладається на зброю, частина якою взагалі не ламається, а Харука це єдиний персонаж, що взагалі не вміє битись, натомість її протистояння це танцювальні битви, що представляють мініігри, схожі на вже знайоме караоке.

🎲 Разом з тим кожен персонаж, отримав свою власну “професію”, в результаті чого Кірю буде підвозити пасажирів на таксі і брати участь в перегонах, Саєджіма полюватиме на тварин, Шінада гратиме в бейсбольному центрі а Харука, звісно ж, вестиме типове життя айдола. На цьому додаткові активності не обмежуються, а тому до старих ігор, таких як караоке, додали купу нових, приміром гру в сніжки або ж курячі перегони.

🎲 Із мінусів варто згадати філерність окремих міст, що не йдуть в порівняння зі звичним Камурочьо, необхідність майже п’ять разів качати +/- одне й те ж в різних героїв та місцями відвертий дизбаланс, пов’язаний з наявністю кількох ігрових персонажів.


🎨 Після завершення сучасної Like a Dragon: Infinite Wealth трохи складно оцінювати гру 12-річної давнини, нехай і ремастер, але на свій час все виглядає цілком гідно, новим містам є що запропонувати гравцю, постановка сцен дійсно непогана, а місцями й відверто крута, ну а збільшення масштабів торкнулось і кількості персонажів на екрані, завдяки чому RGG змогли показувати дійсно масові баталії.

🎷 Зі звуком теж все чудово, а тому маємо як чимало крутих бойових тем, так і традиційно якісне караоке.

Yakuza 5 – це:

👌 Класичні скрімери від Сеги
👌 Хлопець із татуюванням дракона журавля
👌 Справжні якудза, що ламають обличчя геймпадом
👌 Нова механіка Majima Nowhere
👌 Звичайний прийом на роботу через інсту
👌 Японське відділення Уклону
👌 Командна битва ♂️справжніх чоловіків♂️
👌 Типові для Якудзи битви дівчат-айдолів

🔷 Великий крок вперед для серії, що не тільки дозволив їй стати більш масштабною та пропрацьованою, але й відкрив дорогу для подальшого розвитку, зокрема приквелу Zero та ремейку Kiwami. Так, гра дещо затягнута, але за виключенням цього це гідне продовження серії.🔷

🔰 Діагноз – Dream on 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще збалансоване харчування консервами! 📌


👉 Ігри за авторством Октаві Наварро - це справжнє мистецтво в піксельній інді-упаковці, яке, незважаючи на свою коротку тривалість чи простий геймплей point’n’click квестів, здатне подарувати ні з чим незрівнянну атмосферу, неподівані повороти та, нерідко, перевернення всього з ніг на голову. Окремої уваги заслуговує його альманах жахів під назвою Midnight Scenes, який наразі налічує вже п’ять ігор, разом із A Safe Place. Як і водиться в альманасі, всі ігри являють собою окремі історії, ніяк не пов’язані між собою (за виключенням пари з них), а атмосфера і сеттинг постійно змінюється, від класичних чорно-білих жахів та фільмів із 80-х, до цілком сучасної епохи, як це було в даному випадку.

👉 При цьому кожна гра не тільки має власну історію, але й досліджує різні теми жаху, завдяки чому альманах виходить максимально різноманітним і нерідко заходить на територію інших жанрів, а класичні для хорорів прийоми, такі як саспенс або таємнича атмосфера, тільки краще розкривають обрані теми.

👉 З оглядами попередніх ігор альманаху можна ознайомитись тут:

--> Midnight Scenes: The Highway
--> Midnight Scenes Episode 2 (Special Edition)
--> Midnight Scenes: The Nanny
--> Midnight Scenes: From the Woods

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте хоч раз на місяць виходити з дому! 💊

🎭 Історія розгортається в наш час, а головним героєм виступає Філ, ще донедавна цілком успішний молодий хлопець, який мав роботу, непогані відносини зі своєю сім’єю та кількох друзів, однак схоже що все це залишилось в минулому, адже останній місяць він не покидає свою кімнату, незважаючи на всі переконання своїх батьків та сестри. Невідомо, що змусило його забарикадуватись у кімнаті, яка стала одночасно його спальнею, їдальнею і туалетом, але єдиний зв’язок Філа з зовнішнім світом це його смартфон, завдяки якому він спілкується з Ноель - останньою знайомою, що ще не відвернулась від нього.

🎭 Самому Філу складно сказати який зараз день або час, адже його постійно мучають кошмари, в котрих дивні тіні чогось від нього хочуть і він не може бути певним, що є сном, а що - реальністю. Так і проходить вже майже місяць його життя - спілкування з Ноель по телефону та спільний перегляд фільмів, харчування консервами, які дівчина разом з іншою їжею приносить до його вікна, та панічні атаки кожен раз, коли хтось стукає в двері кімнати і намагається переконати героя вийти назовні.

🎭 Історія порушує тему психічних розладів, чим частково займались і попередні ігри, але робить це більш цілеспрямовано, але, в той же час, досить акуратно, а тому по ходу всього короткого проходження гра буде підкидати невеликі деталі, які натякатимуть на причину, що привела до нинішнього стану героя. До цього додаються деякі класичні тропи на кшталт тихого містечка, де починає відбуватись щось незрозуміле, або ж природних явищ, які поступово відрізають героїв від зовнішнього світу. Не скажу, що особисто мене здивував фінальний твіст, чогось подібного я очікував приблизно з середини гри, та й зустрічав в інших іграх чи кіно, але окремі деталі і загальна оповідь роблять з гри дійсно непогану історію на вечір.

🎲 Геймплейно гра класично для всього альманаху, та й ігор Наварро загалом, наслідує квести, а тому весь геймплей зводиться переважно до мандрівок невеликими локаціями, підбору предметів, комбінування їх між собою та використання на вже згаданих локаціях. Втім, через особливості подачі сюжету, в якому частенько з’являються кошмари головного героя, геймплею в цій частині трохи менше ніж в попередній, але для уважних гравців все ще є чимало різних відсилок. Разом з тим є кілька головоломок, що зіграють свою роль в історії та розбавляють ігровий процес.


🎨 Як і всі попередні ігри Наварро, нова частина альманаху пропонує досить непоганий піксельний арт, а враховуючи те, що цього разу дія відбувається в наш час, можна розраховувати на зображення багатьох сучасних речей, зокрема по ходу гри доведеться взаємодіяти з комп’ютером головного героя а чимала частина його спілкування з Ноель відбувається за допомогою чату, що теж гарно стилізований. Звісно ж, є й кілька катсцен, які непогано деталізовані.

🎷 Зі звуковим супроводом все чудово, і, як і має бути в якісних хорорах, саспенс вміло нагнітається, а окремі звуки використовуються не тільки для створення атмосфери, але й побудови розв’язки гри.

Midnight Scenes: A Safe Place – це:

👌 Звичайний тривожний розлад, 1 шт.
👌 Класичне ранкове шоу
👌 Можливість збільшити свій п….
👌 Twin Pines за авторством Девіда Лінча
👌 12 кроків на день для зміцнення здоров’я
👌 Підробіток астрономом на пів ставки
👌 Все ще улюблена багатьма телепрограма Support your indie devs

🔷Ще один чудовий хорор на вечір, що проходиться доволі швидко, але здатен подарувати тягучу атмосферу невідомого та запропонувати непогано прописану історію з гарною піксельною графікою і відмінним звуком. Якщо ви ще не знайомі з альманахом Midnight Scenes або з роботами Октаві Наварро загалом, то вкрай рекомендую зіграти в усі його ігри, зокрема і в цю.🔷

🔰 Діагноз – Будні звичайного блогера 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще можливість заметчитись з Міс Матч! 📌


👉 Сьома номерна Якудза не тільки змінила назву серії на Like a Dragon, яка використовується і зараз, але, разом з тим, також замінила протагоніста та навіть жанр гри, перетворивши біт’ем’ап на jRPG, що спочатку виглядало як жарт на перше квітня але потім цілком стало майбутнім серії, присвяченої кримінальному світу Японії. І хоча оригінальна Like a Dragon мала свої проблеми, все ж це був перший досвід розробників в невідомому для них жанрі, а загального улюбленця Кадзуму Кірю важко було б кимось замінити, гра виявилась успішною, навіть краще - найбільш продаваною грою серії на той момент і для багатьох людей стала можливістю познайомитися зі світом Якудзи.

👉 Але ось настав час для сиквелу а тому розробникам варто було б показати, як вони призвичаїлись до зміни загального напрямку та жанру. І вийшло в них майже ідеально. Якщо при створенні першої гри в жанрі jRPG з геймплеєм були помітні проблеми, то в сиквелі автори навчились на своїх помилках, а тому сьома Якудза ходила щоб восьма могла бігати. Втім все не просто так “майже ідеально” і основна проблема якраз таки й полягає в сюжеті, який, звісно ж, не вийде назвати поганим, але недопрацьованість якого залишає неприємний післясмак.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте використовувати геймпад, як справжній якудза! 💊

🎭 Ще до релізу мене дуже хвилювало те, якою ж буде історія і чи не повторить вона долю класичної серії, де всі основні події в становленні Кірю вже сталися в першій частині а починаючи з другої Якудзи він або мав опосередковане відношення до основного сюжету, або ж не мав взагалі і просто вчергове розгрібав проблеми клану Тоджьо, хоча міг би цього й не робити (привіт, Yakuza 4). Враховуючи те, що основна арка Ічібана вже була закрита в Like a Dragon, це опасіння мало під собою грунт. Чи виявилось воно виправданим? І так, і ні.

🎭 Якщо обійтись без сюжетних спойлерів, то історія закручується довкола того, що Ічібан відправляється на Гаваї щоб завершити одну справу, пов’язану з його колишнім босом Аракавою, крім того, ця справа пов’язана і особисто з протагоністом, що знову відсилає до вже згаданої другої Якудзи, де Кірю доводилося розбиратися з наслідками рішень Кадзами. Разом з тим, всі члени якудзи, які не змогли інтегруватись в суспільство після подій LaD, збираються під протекторатом клана Сейрю і в цьому явно є якийсь зловісний намір, тоді як на Гаваях Ічібан розкриває змову такого масштабу, що торкнулася навіть урядів окремих країн, а тому ставки зростають як ніколи.

🎭 Це вже не говорячи про те, що цього разу в грі є другий протагоніст в особі добре знайомого Кадзуми Кірю, в якого є особиста драма, яку він в своїй традиційній манері намагається вирішити, відгородившись від всіх дорогих йому людей. В результаті сюжет вийшов чи не найдовшим в усій серії, а історії Кірю та Ічібана йдуть паралельно та приходять до спільного фіналу (привіт, Yakuza 0).

🎭 То що ж не так з історією Infinite Wealth? Вона не знає, чим хоче бути - реалістичною історією чи напівфентезійною повістю про силу дружби. З одного боку в нас максимально сучасна розповідь про те, як будь-яку людину можна відмінити в інтернеті за допомогою фейкових звинувачень, що в складних проблем не буває простих рішень і що інколи навіть політики з легкістю можуть йти на співпрацю зі злочинцями заради майбутнього своєї країни.

🎭 А з іншого боку це класична Якудза де можна вирішити будь-яку проблему, просто побивши фінального боса, який, по факту, вже й так виграв, але вирішив зустрітися заради бійки щоб… я не знаю, розповісти свій крутий монолог і дати шанс себе побити? І це вже не говорячи про відсутність достатньо сильної мотивації в деяких компаньйонів, тягання класичних персонажів з гри в гру “просто щоб були” та достатню кількість питань, що залишаються після фіналу. Хоча, це й повноцінним фіналом назвати складно, є відчуття що мав бути ще якийсь епілог, але по факту нам просто закривають арку Кірю однією сценою і на цьому все. Єдине, що однозначно вийшло круто в сюжетному плані - це новий персонаж Ямай і його історія, яка повністю розкривається по ходу гри.


🎁 Якщо до сюжету в мене багато питань, то до геймплею їх майже немає, адже Infinite Wealth на голову вища від попередньої Like a Dragon, в результаті чого основний геймплей jRPG став краще в рази завдяки повністю зміненій системі позиціонування в бою, допрацьованій системі мультикласів та купі нових професій, не говорячи вже про унікальні здібності, такі як, наприклад, можливість ламати покрокову систему і битись в реальному часі, що доступна Кірю, та його унікальну професію зі стилями з попередніх ігор.

🎁 В попередній грі суджімони були лише вашими супротивниками, але тепер вони повністю виправдовують свою назву і, як і покемонів, їх можна збирати та використовувати в окремих битвах суджімонів або навіть викликати в звичайних боях, для чого в Ічібана є унікальна професія.

🎁 Гаваї як основне місце дії вийшли просто прекрасною локацією, а кількість активностей, як завжди, просто зашкалює, завдяки чому ви можете доставляти їжу, знайомитись онлайн, фотографувати збоченців катаючись громадським транспортом, зачищати помітно покращені підземелля, грати в традиційні японські ігри, співати в караоке, заводити друзів просто на вулиці, фотографувати цікаві місця для конкурсу та знаходити інші, не менш цікаві, розваги. Навіть місцевий бізнес є, фактично, окремою грою, де ви повертаєте курортному острову колишню славу а тому не тільки прибираєте сміття, але й будуєте все що завгодно для приваблення туристів, якими стануть ваші знайомі. Фактично цілий Animal Crossing, але всередині іншої гри.

🎁 І це вже я не говорю про окремі дрібні покращення, які дуже сильно впливають на сприйняття гри, наприклад наявність музичного плеєра з можливістю складати свої плейлісти, або гіроскутер для швидкого переміщення вулицями. Майже в кожному геймплейному аспекті Infinite Wealth краща за свою попередницю, а тому місцями просто вражає.


🎨 Візуально гра стала ще кращою і до вже звичних Камурочьо та Йокогами додалися Гаваї, що порадують вас чудовими пляжами та теплим кліматом, тоді як вороги будуть все такими ж химерними відсилками до всього, до чого тільки можна. Деталізація головних героїв теж не стояла на місці, а тому всі подряпини та синці тепер видно ще краще

🎷 Зі звуковим супроводом, як завжди, все прекрасно, а тому маємо як набір вельми атмосферних ігрових тем, так і класичну підбірку пісень для караоке, окремо ж порадувала музика для плеєра, особисто я так відкрив для себе версію Receive You з FothNS.

Like a Dragon: Infinite Wealth – це:

👌 ВО БРЕЙКІН ЗЕ ЛОООООО
👌 Той самий бос-гелікоптер
👌 Бойові дрони Стеценка
👌 Можливість відмінити антагоніста в Твіттері
👌 Go! Go! Michio Rangers!
👌 Стрип-клуб як найкраще місце для укріплення дружніх зв’язків
👌 Нове аніме від AMONogawa

🔷 Великий крок вперед в плані геймплею, де вдалося не тільки виправити помилки попередньої гри, але й покращити те, що було зроблено добре, ще більше типово японського контенту та розширення ростеру ігрових персонажей не може не радувати, але от сюжетно це в кращому випадку топтання на місці без гідного фіналу і з ще більшою кількістю рішень, з наслідками яких героям доведеться зіткнутися в подальших іграх серії.🔷

🔰 Діагноз – Infinite Gachi 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998