Recent reviews by Overushka

Я чекав на цю гру з самого анонсу, і нарешті пройшов її і можу поділитися своїми враженнями. Найголовніше, що можна сказати про цю гру, що вона не рівна, дуже не рівна, але навіть так, я радий виходу цієї гри.

Дякую розробникам, що відправляють гроші на гарні справи!

• Сюжет. Гра розповідає локальну історію жителів міста Харкова, які ховаються у метро від терористичних обстрілів росіян. І тут вже проявляється нерівність цієї гри, з одного боку деякі моменти історії зроблені дійсно гарно, історія вчителя і спроби робити звичайні речі у незвичайних умовах дійсно гарна можливість зробити збірний образ цивільних людей під час авіанальотів, але з іншого у гри дуже сильні проблеми з постановкою. Зрозумійте мене правильно, я не хочу применшити трагедію людей, а навпаки, я вважаю, що гарні художні проєкти зберігають пам’ять про події, дають можливість краще зрозуміти інших і емпатію до інших. На жаль, хоч загалом історія в суті своїй доволі непогана, але подача, візуал, деякі діалоги і загалом оформлення гри, це просто жах, це відверто дуже поганий рівень, який на жаль тут є на рівні інді підробка на юніті. Нещодавно після обстрілу Одеси було жахливе фото, на якому дівчина з пораненою рукою плачить по своєму мертвому песику. Само по собі це жах, це трагедія і людина по фото вже відчуває біль і розуміє, що світ цієї людини зруйнований, але ігри це інше. Це не про шокуючий контент, це про складний твір, у якому важливо не шокувати, а розповісти і пояснити, На жаль, за півтори години за які проходиться ця гра, не показати і не передати з цим рівнем графіки і постановкою ті відчуття і емоції, що на жаль відчувають люди. Треба набагато більш комплексний витвір мистецтва.
  
• Звук. Голоси людей, озвучка і скажімо так звуки метро тут дійсно на відверто гарному рівні, який дає можливість зануритися у гру.
  
• Позиціонування. Я не дуже розумію насправді для кого ця гра, і які мотиви вона переслідує. Тобто, якщо людина з України, то окрім цієї гри є книги, є сюжети від журналістів і документалки про Харків і інші міста, ці речі набагато краще передають історії людей, відчуття, і трагедію. Якщо ця гра для іноземців… якщо чесно, побачивши скріншоти, я дуже сумніваюсь, що масовий гравець зверне на неї увагу.
  
• Критика і побажання. Я щиро бажаю цим розробникам зробити наступний проєкт краще і зробити його успішним в першу чергу для закордонного гравця, але для цього вам треба зосередитися на візуалі, на музиці, на драматургії і постановці. Зробіть краще 2д графіку, може мультяшну чи стилізовану, але гарну, яка буде чіпляти і доповнювати історію гри. Геймплей тут теж відверто слабкий, це бродилка і в ній немає ніякої складності, через яку гра б доповнювала історію, давала б відчуття напруженості і тим самим підсилювала драму, як це є у This war of mine, де в тебе є постійний виклик і напруга, де потрібно робити складний вибір, і це потрібно іграм на таку тему. Тому, я щиро вам бажаю успіху, залишу позитивний відгук на гру і дуже сподіваюсь, що наступний ваш проєкт буде сильним проєктом.

Чесно, мені дуже сумно з цієї гри. Я переконаний, що відеоігри, це комплексне мистецтво, яке на відміну від інших, може набагато сильніше впливати на людину і занурити її в історію. На жаль, ця гра є для мене відверто слабкою, і якщо “З любов’ю тато” чи “77 днів лютого” на мене, як на людину, що також була під обстрілами, ховався в укриттях і на початку війни через вибух ракети у 100 метрах від мене, травмував вухо, ці книги дали сильний ефект, я не міг стримати сліз, то ця гра на жаль не змогла викликати схожі емоції. Я дуже сподіваюсь, що колись ми в Україні зробимо гру, яка буде сильною грою про війну, і її будуть додавати у різні топи про “топ 10 найкращих ігор про війну”, вона розповість про реальні події і захопить людей, але на жаль я думаю це буде не скоро.

Якщо ви з України, то закиньте гроші на "повернись живим", на "азов", на "третю штурмову" і звичайно волонтерам яким ви довіряєте, це дуже важливо, навіть якщо це 5, 10, 20 гривень, це важливо. Якщо ви хочете купити гру тільки щоб підтримати військо, то я не рекомендую це робити, бо з ваших 50 гривень, 30% з’їсть комісія Стім і комісія переводів, тому краще задонейтить 50 гривень волонтерам прямо, але якщо вам цікава гра, то купіть її і частина грошей ще й піде на гарні справи. Бо з маленьких донатів збираються великі збори. Не будьте байдужими, треба допомогати нашим хлопцям і дівчатам, тільки разом зможемо перемогти.

Для кого ця гра? Скажу дивну річ, для росіян і білорусів. Українці нічого нового в емоційному сенсі тут не знайдуть, західники на жаль навіть не звернуть масово увагу, але якщо є росіяни чи білоруси які хочуть підтримати Україну, то купіть цю гру і зробіть свій невеликий вклад, можете в неї навіть не грати, але просто купіть, вас за це не посадять, це безпечний переказ грошей. Тому якщо у вас є знайомі там, то можете відправити посилання їм на цю гру.

У Кінгдом Кам просто чудовий візуальний аспект, який досягається не стільки рівнем технологічності, скільки вельми сильною увагою до маленьких деталей світу, побуту, військової справи, природи і фактично усього, що стосується сетингу. Цей пак робить і так гарний світ, ще більш гарним у HD якості)

Англійська озвучка, це база будь якої гри. І хоч мені більше хотілося на релізі проходити гру з чеською озвучкою, бо це більш автентично і атмосферно, але можу сказати, що англійська озвучка у грі вельми кайфова. Загалом у грі сучасна англійська, але часто використовуються достатньо знакові для того часу вирази і обігруються приколи. Ставлю базу цій озвучці!

Німецька озвучка просто кайф. Особисто мені вона зайшла навіть більше за оригінальну англійську. Базовано!

Дуже круто, що розробники додали французьку озвучку, ще більше гравців можуть отримати задоволення від гри рідною мовою. База!

У цій грі просто чудовий саунд, а з цим доповненням він став ще кращим. Звуки у грі чудові, хоч графіка у грі не на революційному рівні індустрії, але стиль візуалу, деталі і звичайно звучання зброї, переміщення, коней, блазнів, людей, міст, ринків, музики, усе це на вкрай високому рівні)

Як не дивно, але на мій погляд це одна з найбільш душевних та атмосферних ігор, які я проходив за останні роки. Протягом 14 годин, які я витратив на проходження цієї гри, у мене постійно виникало почуття, що я граю у щось, настільки ж круте та по своєму цікаве, як і третій відьмак. Якість сюжету, візуалу, атмосфери та саундтреку на дуже високому рівні, а ось з геймплеєм вийшло не дуже рівно, на мій погляд, але про це далі.

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=3226255700

Хочу окремо подякувати пану Venom Snake за подарунок цієї гри. Вельми дякую тобі за можливість пройти, щось настільки чудове :З

• Більшу частину часу в грі, ми переміщуємося по красивих, стильних локаціях Неверленда, де ми можемо проходити різні квести, одні з них дуже великі і цікаві, а інші прості, але за яких часто дають нагороди, як у вигляді ресурсів для прокачки, так і нагород для профіля в мультиплеєрі, що круто. Також світ наповнений усілякими головоломками, боями з різними монстрами чи людьми, або просто ресурсами для прокачки нашого маленького війська, та табора.
  
  
• Для проходження важкого шляху помсти і боротьби за незалежність королівств півночі від орди, чималу роль для Меви відіграє її військовий табір. Який ми можемо вкачувати за ресурси, що знаходимо по світу, і який дає змогу прокачувати військові загонами(що відкриває нові геймплейні можливості), тут ми можемо читати сюжетні листи, торгувати ресурсами, а також завдяки таверні ми можемо бухати! Гаразд, не зовсім бухати. У таверні ми можемо спілкуватися з нашими соратниками, дізнаватися від них нові подробиці лора цього світу, їхнє ставлення з іншими персонажами та Королевою Мевою. По ходу сюжету ми зустрінемо багато цікавих і харизматичних персонажів (тому краще карту дослідити, щоб нікого не пропустити з них), з деякими ми можемо попрощатися, а з деякими взагалі увійти в конфронтацію. Але можу сказати одне, персонажі та діалоги з ними, одне з найкращих що є у цій грі.
  
  
• А тепер про головне, бойова система! Бойовка та стелс у грі представленні у вигляді арени для гвінт з механіками, які вже знайомі гравцям з цієї гри. Є головоломки битви, є секції стелсу і все це зроблено дуже якісно, хоч і деякі з них є не дуже збалансованими на мій погляд. Різноманітні і зовсім трохи так довбануті (по хорошому) головоломки, які цікаво розгадувати, як не дивно, але роблять дійсно дуже цікавий досвід для сюжетної гри і на моїй пам’яті, це напевно найкраща карткова, сюжетна гра. Як не іронічно для мене, як для людини, яка обожнює основні ігри про відьмака, ця гра, геймплейно зайшла мені майже так само як і третій відьмак, вщент обійшовши інші дві гри.

На жаль, у цій грі її немає, і це вельми сумно. Це дійсно чудова гра, і було б просто неймовірно, якби я і величезна, багато сот тисячна фан-база з України могла б пограти рідною мовою, але на жаль, не в цей раз. Дуже сподіваюсь, що у наступних проєктах буде локалізація на українську.

• Історія розповідає про Меву, королеву Лірії та Рівії, яка за часів Нільфгаардського вторгнення у північні королівства, яка разом зі своїми товаришами намагається виграти війну та вирішити конфлікти у своїй родині. Окрім усіх відомих подій з книг, по типу битви за Яругу(де ми зустрічаємо відьмака та компанію) чи захоплення Аедірна, ми також приймемо участь у оригінальних подіях, що краще розкривають сетинг першої війни з нільфами.
  
  
• На перший погляд, сюжет простий, і це так, але деталі роблять його неймовірною пригодою з безліччю харизматичних героїв і подій у їхньому непростому шляху. Історія не лінійна, хоч і рішення, які ми приймаємо вирішувати лише відношення до персонажів і їх судьби, основна лінія буде незмінною, бо розповідає події з книг пана Сапковського. Для мене це були цікаві вибори, можна просто вигнати героя, можна вирішити його долю у складні моменти, можна розвинути з ним стосунки як із близьким другом, або навіть більше, і мені здається цінним, що гра дозволяє зробити це.
  
  
• Особисто я після проходження сюжету перейнявся основними героями. А Гаскон і Рейнард для мене після гри стали такими ж улюбленими персонажами, як той же Регіс, Любисток чи Кагир. Інші герої так само гарні і по-своєму дивакуваті, але кожен з них у результаті виявляється цікавою особистістю зі своїм почуттям гумору, історією і драмою, як мінімум Барнаба, Габор і Ейк чого тільки варті)
  
  https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=3226258836
  
  
• Сіра мораль та вибір. Мені подобається, як з одного боку гра показує героїв гри, королей, шляхту, військо, і хоч вона і героїзує Меву і північні королевства, гра також піднімає питання расизму і нацизму в них. Круто, що гра доповнює ідеї пана Сапковського з книг і розвиває їх.

• Музика у грі дуже гарна, і вона фактична уся в стилістиці Відьмака 3. Так, тут не так багато легендарних треків, як у третій частині, але основна тема, теми табору та битв, тут вельми чудові. Окремо рекомендую послухати трек Homecoming, він чудовий і я вважаю його одним з найкращих у серії, на рівні з Believe, Peaceful Moments та Cloak And Dagger.
  
  
• Візуал просто моя повага до художників. Вельми приємна картинка, дуже стильна мальовка, яка всю гру примудряється щоразу дивувати красою Північних Королівств, увагою до малих деталей у героях гри і пейзажах.

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=3226259133

Невелика, але дуже атмосферна і по-своєму особиста історія з приголомшливими героями, особисто мене затягнула на прекрасний десяток годин. Гра подарувала і почуття смутку, радості та в деяких моментах викликала щирі сльози від сміху з жартів та справжню посмішку.

Особисто мені таких ігор не вистачає, я був би радий бачити більше таких проєктів від CDPR, нехай невеликих, але які по-справжньому чіпляють)

Ну і звичайно, гра після проходження нагадала всі ті прекрасні причини з яких я вже багато років люблю сагу про Відьмака. Дякую вам за прочитання моїх вражень, я рекомендую вам спробувати пограти у цю чудову гру. Приємної вам гри, друзі!

Вперше у цю гру я пограв у 2007 коли батько приніс у дім диск збірник ігор Ремеді. Тоді я на вельми великий час засів за Макса Пейна, і на фоні фантастичної гри про нуарного Сема Пейновича, я особливо не звернув увагу на першу гру Ремеді, на Death Rally, і пограв я в неї вперше тільки через кілька років і це була помилка. На початку 2009 року ми з друзями у комп’ютерному клубі засіли за цю гру і це був фантастично, незвичний досвід на свій час. Фактично, ця гра це шалена гонка з величезною купою можливостей, як знищити свого супротивника, що додає великого драйву і свого роду складності цій грі. У грі є кілька рівнів складності, і якщо на першому, це достатньо цікава гонка, то ось на останньому, це щось дуже по відчуттям схоже на Пейна, бо страждати, концентруватися і використовувати арсенал ви повинні на 100%. Можливості налаштувати свій транспорт під себе, непогана одиночна компанія і вельми великий арсенал вбивчих засобів роблять цей гоночний процес вельми цікавим, хоч і візуал та музика навіть у 2007 вже були достатньо застарілі, хоча мій батько казав, що навіть у 2000 році коли він в неї пограв, ця гра не дуже конкурувала з кармагедоном і іншими схожими іграми.

Мої враження і висновки такі, це дуже непоганий проєкт на свій час, який, як це не дивно, але задав вектор розвитку Ремеді на шалені екшини. Зараз гра працює на Win10 достатньо добре, сама гра безкоштовна, тому якщо ви фанат Ремеді, то можете доторкнутися до дебюту студії. Якщо ви все ж вирішили кинути виклик цій грі, то приємної вам гри!

Відверто погана гра і російський плагіат на Сталкер

Хоч цю гру я пройшов на релізі на пс3, достатньо довго в мене була думка, що це найслабша частина серії(крім двійки), і зараз перепройшовши оновлене видання, я можу сказати, єб*ть я так ще не помилявся стосовно ігор. А тепер поясню по фактах за всю х*йню ДМС.

• Музика, це повний треш і кайф для моїх вух. Від смачного панку до кайфового дабстепу. Це шикарний ost і для мене він на рівні з іншими іграми серії.
  
• Бойовка. Гра дає великий арсенал зброї, але на відміну від попередніх частин ділить його на демонічну та янгольську зброю, кожна з яких має свої особливості, які можуть також використовуватися проти особливих супротивників, що не вразливі до іншого типу зброї(що мені не дуже подобається, бо звужує бойовку). Тут загалом багато крутих видів зброї, що по стилю дуже відрізняються від попередніх частин, розкриваючи нового Данте. У попередніх частинах стиль Данте можна описати, як стиль трікстера, тобто він завдає багато швидких ударів комбінуючи різну зброю, щоб стильно домінувати над ворогами. Тут все трохи інакше, сам Данте став більш повільним за попередника і зосереджує свій стиль бою не стільки на великій кількості комбінацій для швидкої перемоги, скільки на більш сильні та брутальні удари. Загалом, мені тут Данте більш нагадує не себе класичного, а скоріше Неро з ДМС4, який контролив ворогів за рахунок руки і добивав зарядженими, брутальними ударами, так і тут, дуже багато побудовано на схожих принципах. Загалом сам стиль бунтаря, який спирається на брутальну силу, ніж на скорость, дуже нагадує ДМС4 і Неро. Також у такому стилі Данте дуже допомагають парирування, які на відміну від попередніх частин стали повноцінною частиною бойовки. Раніше легше було ухилитися, але не тут, сам стиль Данте мотивує прийняти і парирувати удар супротивника, щоб вдарити втричі сильніше, ніж як у минулих іграх ухилитися і вдарити зверху. Бойовка у цій грі дуже відрізняється від попередніх ігор, і спочатку вона здається більш казуальною, але це тільки перший погляд, якщо увійти у її темп, це відкриває вельми брутальну і соковиту бойову систему, яка і дає нові враження.
  
• Світ і це дійсно прикольна тема. Гра критикує багато вад і людських гріхів сучасних суспільств, вписуючи демонів у звичайне життя, що руйнують світ, а янголів і нефелімів вже давно немає, щоб захистити людей від чортів. На свій час, це дійсно прикольна критика, яка додає живості світу ДМС і органічно вписує пекельних потвор у життя людей. У минулих частинах демони приходили з пекла, у цьому світі пекло пусте, а демони вже давно тут.
  
• Візуалі стиль. Це справжній cockтель з усіх можливих вайбів культури 2000х-2010х років, і це проявляється тупо у всьому, від героїв, моди, світу, до музики.
  
• Вороги. Ідея перетворити ворогів на фарфорових ляльок дійсно цікава з візуальної точки зору, в попередніх частинах вони набагато більш одноманітні. Загалом типів ворогів багато і під кінець бити їх дуже кайфово, бо багато зброї + багато типів ворогів зі своєю поведінкою = шикарний коктейль вбивчої вечірки.

• Кольорові супротивники. Тут спірна частина, з одного боку вороги, яких треба вбивати конкретно демонічною, або янгольською зброєю додають складність, бо треба переключатися постійно і вести бій дещо уважніше. З іншого боку, це тупо урізає бойовий арсенал, змушуючи гравця не битися по повній, а дотримуватися конкретного підходу.
  
• Данте, і його гумор. Мені подобається загалом переосмислення Данте, як цинічного чорта у жорстокому світі, але його поведінка часто, це просто крінж. Вище я писав, що тут Данте у бою більше нагадує Неро, але і характером він скоріше Неро з ДМС4, але набагато більш крінжовий, а деякі його жарти на рівні школьника, що водить мамку супротивника у кіно.

• Історія і це реально велика біда цієї гри. З одного боку, мені дуже багато чого тут подобається, і граючи у гру, я зловив себе на цікавій думці. Гра робить деконструкцію класичних Данте і Вергілія, себто класичний Данте який рятував людей, стає цинічним егоїстом, якому загалом плювати на людей, і його мотивація це скоріше допомога Кет, у той час Вергілій, шукає не тільки power, а і хоче закінчити панування демонів над людьми. І все було б дуже круто, якби не раптовий поворот у фіналі, де Віталій з нічого починає марити владою і бикує на Кет, хоча вона загалом вона його друг, а Данте раптом вступає у бійку, бо переймається не тільки за Кет, але і за людей, бо вважає Віталіка поганим за бажання взяти владу за демонів, хоча він знає, що демонам потрібен владика. Це раптово, нелогічно, і продиктовано попередніми іграми, де ці герої були саме такими. І якщо на марення владою Вергілія були натяки по ходу гри, то ось Данте змінюється раптово, а не поступово змінюючи своє бачення світу. Це не додає історії, а скоріше руйнує її, бо замість нового бачення, ми отримаємо самоповтор з попередніх ігор і просто раптову зміну героїв у фіналі. Через те, що ми не маємо продовження гри і розвитку героїв, сам сюжет виглядає достатньо посередньо, хоча мав великий потенціал з самого початку і міг би стати не гірше за ДМС3, хоч і був би взагалі іншим.
  
• Боси і тут повний крінж на відміну від звичайних ворогів. Гарними босами можна дійсно назвати Хантера та о боже спойлер Віталямбуса, а інші, це просто якийсь сюр. Так, в плані стилю, це найкращі босфайти у серії, бо десь це пекельний карнавал, десь фабрика для зомбування людей(раша ТВ), десь це завод по виробництву REVO у Києві, а десь сраний верховний демон… який нікчемний насправді, як інші боси. Поясню, проблема в тому, що це величезні монстри які перемагаються по одній і тій самій схемі, спочатку ухилитися пів години від його атак, парирувати, потім вдарити по конкретній вразливій точці і повторити до перемоги. І це ніфіга не весело, бо на відміну від ДМС3, тут боси це не кульмінація виклику до навичок і скілів гравця, перемагаючи яких герой метафорично переходив на новий рівень, ні, це просто великі туши, які треба методично бити одним конкретним способом, вони не кидають виклик усім навичкам гравця. На мій погляд, навіть умовні Dreamrunner та Drekavac, це набагато більш цікаві виклики, бо для перемоги над ними треба юзати увесь арсенал навичок і підбирати той стиль, що тобі довподоби, у той час, як Мундус, Сукуб, Солов’йов, Ліліт, це просто величезні туши, які треба одноманітно бити і маневрувати між платформами. На жаль, ця гра не згенерувала рівень сатисфакції який можна отримати від бою Данте проти Віталіка чи Біовульфа(волчари об*сцяного) у ДМС3, чи боя Неро проти Данте у ДМС4, або боя Віталіка проти пластикового стільця у ДМС5.
  
• Це не ДМС і це найбільша проблема. Усе, про що я вище казав, скоріше показує намір розробників зробити свою гру зі своїм баченням всесвіту, але проблема в тому, що сама кор ідея ДМС руйнує і задає жорсткі рамки для творців, а спроба догодити фанатам і додати у гру деякі звичні для всесвіту речі, скоріше ламають її оригінальний задум. Перший трейлер, перший вигляд Данте показував, що гра загалом планувалась, як набагато більш похмура, жахлива і темна гра, яка підіймала багато темних моментів нашого суспільства, сам образ Данте був вельми цікавим. На жаль, був великий хейт, і розробники від оригінальної ідеї, і ми отримали в результаті і не ДМС, але і не оригінальну гру. Це сумно.

Перепройшовши цю гру, я кардинально змінив свої враження від неї. Це дійсно крутий слешер, який у багатьох речах дає абсолютно нові враження від класичних елементів ДМС. На мій погляд, було б чудово якби ця гра розроблялась, як самобутній, м’ясний слешер про янголів і демонів, а не як частина ДМС, тоді ми б отримали набагато більш своєрідний і оригінальний продукт. Я рекомендую пограти у цю гру, якщо ви фанат слешерів, просто краще не розцінювати її як ДМС, тоді ви отримаєте величезне задоволення. Приємної гри вам, чортенята!