Кредо вбивці стала одною з франшиз, яка пройшла багато років і побачила не одне перевидання. Концепція змінювалась, історія змінювалась, але основа намагалась залишитись тою самою. І сама серце гри дійсно залишилось недоторканим, більшість людей просто забули, яке воно.

Повернувшись через багато років назад у першу частину, одразу помічаєш скільки всього їй не вистачає. Яке було моє здивування, коли у грі відсутнє вбивство з висоти. Або хоч якийсь стелс, більше ніж просто йти в сторону від стражників. Та і бойова складова полягає у собі заклікування ворога, або перехід у глуху оборону з контр ударами. Бо насправді ось вона, класика серії, без усіх додатків, контенту та різноманіття. Але все одно приємно повернутись туди, де все почалось.

Граємо за Альтаїра у пошуках Частинки Едему на просторах Святої Землі. Переміщаємось між такими містами як Акра, Єрусалим та Дамаск. Кожне місце має свою кольорову гамму, архітектуру та саундрек. Незважаючи на вік гри, атмосфера передається з душею і переконує гравця, що ось він у минулому. Дуже легко помітити різницю арабського і християнського світу, хоч геймплейно це майже ніяк не відрізняється. Завдання усюди повторюванні і одноманітні, когось вбити чи швидко зібрати прапорці на час. У кінці кожного епізоду вбиваємо важливу ціль, тут хоч і є якась заскриптованість сцен, але на дуже базовому рівні. І як результат, гравцю потрібно повторювати один і той самий маршрут дев’ять разів! Змінюються тільки декорації. Щоб розбавити цей потік одноманіття, розробники додали цілу купу секретів. Це прапорці (більше 400 штук!), десь 60 тамплієрів і ще усілякі порятунки мешканців міст або вишки, куди ж без них. Зібрати усе це мало у кого вистачить витримки, да і сенсу вже нема, навіть ачівки за це були тільки на консолі.

Загалом гра зараз виглядає дещо дерев’яною. Так, вона має свій шарм та атмосферу, зароджує величезну і довгу серію. Але якщо грали у якусь іншу частину, то тут будете сумувати за втраченими механіками чи можливостями. Хоч гру пройшов з радістю (вже не вперше), але думаю що ще багато років до неї не буду повертатись. Бо під кінець одноманітність квестів почала душити. Рекомендую спробувати розтормошити відчуття ностальгії, але якщо пропустили у свій час, то тільки для фанатів серії або старих ігор.