«Ностальгія, LVL ???».

"Embrace your dreams...
....if you want to be a hero, you need to have dreams. And honor".

Final Fantasy VII: Crisis Core - гра, яка не залишила мене байдужим ще в 2009 році, коли я розпочав її на PSP. Ця гра є чудовим прикладом того, як потрібно робити приквели. Я дуже сильно прив'язався до Зака. Це чудовий і живий персонаж. Хоча коли я розпочинав гру вперше він мене дратував! Він був несерйозним, думав однією частиною голови, був трохи (можливо, навіть не трохи) дурнуватим персонажем, який чудово відображав характер друга-дурня ГГ, що ставило під сумнів його статус головного героя. Але з розвитком подій Зак поступово дорослішав, ти проходив увесь його шлях перетворення з "Zack, the Puppy" у героя, яким він мріяв стати разом із ним.
Посилання

"Three friends go into battle.
One is captured
One flies away
The one that is left becomes a hero".

Приємні персонажі і дуже цікавий сюжет не залишать байдужими. Фінал гри максимально емоційний, обов'язково грайте у навушниках… АЛЕ! Я б не рекомендував грати в цю гру перед Final Fantasy VII. Спочатку, все ж таки, краще пройти оригінальну гру, а потім приступати до приквелу щоб отримати максимальне задоволення, дізнатись історію меча та не заспойлерити собі деякі моменти з FF VII.
Reunion версія гри - це ремастер, який покращив графіку -.-. Хотілося б, щоб графіка була на рівні ремейку Final Fantasy VII (в який я поки що не грав), але дякую хоча б за ці покращення! Головний плюс, який я помітив - це можливість пропускати кат-сцени. В оригіналі мені було досить важко грати (чи то через відсутність розуміння гри, чи вона справді була складною), і на деяких битвах з босами я постійно помирав. Головна проблема полягала в тому, що кожного разу, коли я завантажувався, було неможливо пропустити відеоролики, і мені доводилося декілька разів дивитися одні і ті ж моменти. Деякі сцени тривали 5-6 хвилин і я не мав можливості їх пропустити (У PSP ВЕРСІЇ ГРИ).
Геймплейно гра мене не вразила. Дуже помітно, що це гра з PSP, і вже зараз вона не викликає приємних вражень. Затискаєш кнопку щоб відкрилась панель зі скілами-матеріями і обираєш потрібний, вчасно протискаєш блок та кувирок. На відміну від активної боївки у FF XV тут немає видовищних анімацій під час бою. До того ж грати на клавіатурі погана ідея. Окрім головного сюжету присутні місії-філери де сюжет є для галочки (декілька речень у меню місій). Виконавши таку місію можна отримати нові матерії, нових самонів та інше. Дам лайфхак який я помітив ще на PSP, якщо йти по боку тропи де присутні рандом енкаутери можна оминути зайві бої які забирають час. На мою думку, гра краще б виглядала на мобільних пристроях, у підписках, таких як Apple Arcade чи ігри від Netflix.
Я можу рекомендувати цю гру лише фанатам оригінальної Crisis Core або тим, хто хоче поглибити своє знайомство зі світом Final Fantasy VII. Грайте заради сюжету і беріть гру на знижках!
Сама гра досить коротка, якщо не проходити додаткові місії і зосередитися лише на сюжеті, то гру можна завершити досить швидко. Я б сказав, що годин на 10-15 для сюжету. Проте цього разу я вирішив закінчити гру на 100%! Вирішив, але не зробив, бо секретний бос мене трішки дістав.
"For the both of us... you're gonna... live... you'll be... my living legacy".
Чудовий музичний супровід. Досі впадаю у «атмосферу» на "The Price of Freedom"!
Посилання
Приємно-пафосні репліки персонажів, які я з радістю використовував у своїх статусах, коли мені було 15-16 років (смайлик).
Незважаючи на всі ці проблеми, ця гра є для мене чимось особливим. Я розумію її недоліки, але вона займає особливе місце на моїй уявній полиці. Дуже сумно, що її не переробили з нуля з новою, більш видовищною бойовою системою.

"You're a little more important than my sword, but just a little".