---

Мабуть цього року кращими іграми в які я грав є Hogwarts Legacy, Uncharted 4: A Thief’s End та Marvel's Guardians of the Galaxy. Це те що входить в мій особистий топ ігор які я пройшов цього року і не варто акцентувати що вони повиходили у різні роки. Це ігри які по максимуму розмивають границю між фільмами та іграми. І от що цікаво, всі ці ігри мають свої кіноадаптації. Hogwarts в першоджерелі має книгу, а потім отримав яскраву кіно-сагу. Uncharted сам по собі являється першоджерелом і лише згодом отримав кінофільм із Людиною Павуком у головній ролі. Фільм непоганий, але зірок з неба не хапає. І звісно Marvel's Guardians of the Galaxy. Першоджерелом цієї гри є комікс, але з іншого боку тут від фільмів Marvel набагато більше ніж від коміксів. От вмикаеш гру і бляха-муха ти наче у фільм Джеймса Ганна потрапив.

Але все ж не зовсім. Усе ж гра має свою оригінальну історію, своє бачення героїв і злодіїв. І мабуть десь я б сказав що це не зовсім правильно, але не з всесвітом Marvel, де будь яка неточність може обломатися об єдине слово - "мультивсесвіт".

---

Гра пропонує нам взяти роль космічного пройдисвіта Пітера Квілла, ну ви мабуть знаєте його під ім'ям Зоряний Лорд. Ні? Не чули? Байдуже. Ну в нього батько спартанець, він має реактивні чоботи і парні бластери! Все одно ні? За сюжетом Садівники Галактики (Gardeners of the Galaxy - анкету заповнював Грут), нещодавно сформований колектив перебуває у фінансовій скруті, але це не найбільша їх проблема. Кожен з членів екіпажу зорельоту "Мілано" готові погризтися між собою кожної секунди і лише Пітер, якось намагається утримати команду від війни між собою. Проте Вартові тим і відрізняються від інших героїв marvel тим що вони роблять якусь дурницю, намагаються все виправити, але все йде шкереберть і проблем стає ще більше ніж до початку. І це зрозуміло коли в тебе такий різноманітний єкіпаж. Гамора не визнає командну працю і намагається робити все самотужки, Ракета робить скандал при кожній нагоді, коли усе роблять не за його планом, та насправді він репетує навіть коли план його.Грут добрий велетень, який у всьому слухається Ракету. Та Дракс Руйнівник, у якого навички спілкування не найвищому рівні тому суперечки між “зраздницею” і “пухнастиком” неминучі. Насправді, що мені сподобалось у грі, так це те що тема Дракса Руйнівника розкрита мабуть краще ніж у фільмах, чи у грі від Telltale. Не хочу спойлерити, але йому відведений доволі великий пласт сюжетного часу, який як має як веселі миті, так і дуже драматичні. Тобто, кожен з героїв має велику шафу лору, Ракета згадує своє життя на Півсвіті, де його створили. Грут (зі слів перекладу Ракети) розповідає про свою планету, яку знищили читаурі. Гамора ділиться своїм життям при Таносі та її роль у супротиві коли вона його зрадила. Дракс не може відпустити загиблу родину із свого серця. Пітер же у ході сюжета стикається зі своїм минулим і повинен вирішити як поступити, як герой чи як паскудник.

Гра майже повністю лінійна, сюжетно орієнтована, на відміну від Marvel’s Avengers. В грі є моральні вибори, але вони мало на що впливають. Наприклад на початку гри героїв штрафують на кругленьку сумму, і треба обрати яку контрабанду краще сховати у тайнику на кораблі. Від цього буде залежати ваша сума штрафу і згодом, в одному моменті, ваше рішення вплине на допомогу у космічному бою, чи в іншому вам буде доступне швидке вирішення проблеми коли ви будете у пастці. Тобто нічого глобального. Проте був момент, коли від рішення змінилась уся концепція рівня, але усе одно обидва варіанту виходили з однаковим результатом.

Бойова система доволі непогана. Як я сказав, ви граєте за Зоряного Лорда, перемикатися на інших Вартових ви не можете. У вашій владі лише віддання приказів, наприклад Груту ви можете наказати щоб він зв'язав корінням ворогів, Ракеті кинути гранату у вибраного ворога і так далі. У кожного Вартового є три спец-прийома, та одна ультимативна здібність. Якщо іх правильно комбінувати, то можно виністи навіть самих товстих ворогів. Система наказів працює також для проходження рівнів: Ракета наприклад зламує термінали, Грут може прокладати містки крізь урвища та піднімати Зоряного Лорда на велику висоту. Дракс використовую свої м'язи для прокладання шляху крізь неміцні конструкції, переносу важких предметів. Гамора розрізає своїм клинком неміцні конструкції, а також може чіплятися за стіни щоб підкинути пітера вище… Тобто непотрібних немає. Навіть Зоряний Лорд не такий безнадійний. В нас є спартанська зброя, яка може стріляти різними елементами, що допоможе у бою, так і шлях до коллекційного предмета може прокласти.

Колекційні предмети тут у нас двох типів. Перші, це костюми для Вартових. В кожного персонажу є декілька варіантів, у ЗЛ трохи більше (може з десяток). Заховані вони у потаємних місцях на локаціях, тож дивимось уважно та шукаємо фіолетові контейнери. Другий тип колекційок це предмети персонажів. Ці дрібниці розкривають лор кожного Вартового. Після знаходження такого предмету на “Мілано” буде доступен новий діалог із персонажем якому належить предмет і найчастіше нам будуть розповідати якусь цікаву історію із минулого. Предмет же займає почтенне місце серед іншого мотлоху у каюті Вартового.

Як і у фільмах Джеймса Ганна музика відіграє велику роль для Пітера Квілла. Він постійно носиться зі своїм плеером, а на “Мілано” грає музичний програвач із набором пісень 80х років. Проте тут треба зауважити, що класичний рок може лунати лише коли Пітер активує загальний збір вартових. Своїми промовами він піднімає бойовий дух напарників що дає бонус до здібностей персонажів. І тут на деякий час вимикається музичний супровід. Відверто кажучи не завжди влучно. Наприклад лупцювати ворогів під Dont worry be happy не зовсім те що потрібно, а от під Mötley Crüe, Billy Idol, Def Leppard зовсім інша річ. Проте не зовсім вдалих мелодій тут усього кілька, все інше топ. Навіть музика яка була написана спеціально для гри, теж звучить потужно.

---

Графічно гра виглядає чудово. Нажаль, як злидень, я не можу побачити усю гри за допомогою RTX технологій, але і без цього отримав приємні враження. Віртуальний режисер вдало підлаштував камеру щоб сцени виглядали найбільш єпічно та кінографічно. Так, не все ідеально, не без недоліків але то дрібниці.

На жаль без багів не обійшлося. БУло в мене що ворог впав під міст на локації, і замість того щоб вмерти, просто висів у повітрі із за чого бій не закінчувався. Було в мене декілька разів коли на екрані завмирало вікно з ім'ям персонажу для того щоб дати йому наказ. От посеред екрану висить ім'я Дракаса у великому чорному квадраті. Знову ж дрібниця, при чому лікується завантаженням останнього сейву (автоматичні сейви тут постійно робляться. Навіть у меню знизу йде рахунок часу коли був зроблений останній сейв, до речі дуже зручно).

---

Тож на мою думку гра варта уваги. Так в ній є недоліки, під кінець гри бої вже набридають і локації перетворюються на арени з'єднані невеликими коридорами. головоломок як такових можно на пальцях однієї руки порахувати. Але сюжет доволі цікавий, приправлений фірмовим гумором Вартових Галактики з фільмів, та насичені тьмою і драматизму із коміксів. І саме це як на мене витягує гру. Потрібно розуміти що ця гра максимум на два рази. Один раз пройти, а другий на грі плюс знайти всі колекційні предмети та повибивати останні ачівки. Але якщо анонсують продовження, то закрийтися і заберіть мої гроші, я повз неї не пройду.

---

Дякую за увагу!

---