ACHTUNG !!!
Автор рідко здатний висловити свою точку зору лаконічно, тому огляд може бути злегка затягнутим. Або ж ні.

Pierre Corneille님이 먼저 게시:

To vanquish without peril is to triumph without glory.

Познайомився з цією грою я ще році десь у 2014-му, причому знайомство це було заочним - я подивився огляд відомого Діми NightWayFarer'а, і після нього гра здалася мені досить прісним консольним шутером. Через певну кількість часу гру портували на ПК, що, втім, не викликало в мене якихось радісних почуттів. Проте, трохи пізніше я її придбав (Стім каже, що це було 29-го жовтня 2018-го), але у мене так і не виникало бажання в неї пограти.

І ось нещодавно я пройшов NieR: Automata від того ж розробника - Platinum Games і думав, у що б мені пограти далі. І якщо вже я переконався, що зазначена студія вміє робити якісні проєкти (Bayonetta 1-2, Metal Gear Rising: Revengeance, NieR: Automata), які багато хто характеризує як character action games, то і від Vanquish я очікував подібного рівня виконання. Чи виправдалися мої очікування? Ну, тут усе досить суперечливо. Давайте розберемося детально.


Я ввів цю рубрику в свої огляди після гри в NieR: Automata, яка мені сподобалася (можете почитати мій огляд на неї), але водночас я не міг закривати очі на явні технічні огріхи в грі. У Vanquish із цим усе гаразд. Так, було б дивно, якби порт гри 2010-го року випуску мав проблеми з технічною частиною, але в наші дні можливо все. Гра йде на максимальних налаштуваннях у стабільних 60 FPS, що, загалом, логічно, враховуючи те, що вся гра складається зі своєрідних арен і переходів між ними.


Сюжету в Dark Souls, як відомо, немає. Є тільки лор..
Прошу вибачення, текст з одного з попередніх оглядів.

Сюжету у Vanquish, як відомо, немає. І тут, на відміну від огляду на Dark Souls, я не жартую. Так, тут є зав'язка конфлікту, коли Сан-Франциско зрівнюється із землею, і всю відповідальність бере на себе ІГІЛ якийсь Віктор Зайцев, який сидить на своїй базі, що перебуває на орбіті Землі, і висуває якийсь ультиматум, на який жінка-президент відповідає відмовою і відправляє кораблі з бравими космодесантниками на чолі зі старшим братом Віктора Марченка з Deus Ex: MD для проведення атаки на базу лиходія. У цьому ж загоні перебуває і Сем Гідеон - головний герой гри, одягнений у надсучасний костюм і забезпечений необмеженим числом цигарок. Сем працює не тільки із загоном - йому допомагає Олена Іванова (так, це японська гра), яка працює на корпорацію DARPA, що створила костюм Сема. Фактично, Сем теж працює на цю корпорацію, у загоні він виконує накази командира доти, доки вони не суперечать наказам з DARPA.

І тут ви скажете: "Так ось же сюжет, а ти казав, що його немає". Так, але проблема в тому, що це все - вступні дані, зав'язка гри, і на цьому все цікаве, що відбувається в грі (в сюжетному плані) закінчується. За сюжетом у цій грі абсолютно нецікаво стежити (це якщо ви ще намагатиметеся це робити), я це вам кажу як людина, яка звикла спостерігати за сюжетом і його перипетіями в кожній грі, в яку граю. Тут же присутня така кількість перестрілок, що спроби вмістити невеликі порції сюжету між ними мають просто смішний вигляд і не викликають жодного інтересу, на відміну від геймплею, про який поговоримо далі.


Тут усе стандартно для Platinum Games - вони вигадали нову механіку, трохи змінили пару-трійку старих механік, існуючих в іграх, і побудували навколо цього основний геймплей. Цією новою механікою є можливість їздити на дупі, стріляючи при цьому у ворогів - далі я називатиму її просто Butthurt Slide.

Займатися ж у грі доведеться відстрілом роботів усіх сортів, забарвлень і розмірів. Для їхнього знищення герой носить із собою три різні стволи, кожен з яких можна замінити на щось інше, крім того, кожну зброю можна прокачати, при цьому доволі цікавим способом - вам потрібно підібрати таку саму зброю, як і та, що є у вас в арсеналі, до того ж у вас має бути максимальна кількість боєприпасів до цієї зброї, в іншому разі ви просто поповните боєзапас. Таким чином можна прокачати всі види зброї, навіть ті, які ви тимчасово викинули. При цьому присутня і своєрідна система штрафів - якщо ви загинули, то рівень прокачування кожного виду зброї знижується на одиницю.

Крім зброї присутні два види гранат - звичайні та ЕМІ, що цілком логічно, з огляду на те, що вороги - роботи. На додаток до Butthurt Slide ГГ може також активувати режим, аналогічний звичайному bullet time для більшої переваги в бою, а якщо ворог підібрався досить близько, є рукопашна атака, причому у кожної зброї вона своя. Кожна з цих трьох здібностей витрачає енергію костюма, а коли вона закінчується, трапляється перегрів і доводиться досить довго (для такої динамічної гри) чекати, поки відновиться енергія. У випадку з рукопашною атакою доходить до смішного - ГГ може лише ОДИН раз вдарити ворога, після чого, незалежно від рівня енергії, трапиться перегрів. Це було б ще виправдано, якби рукопашні атаки завдавали багато шкоди, але один влучний хедшот набагато ефективніший, через що ця механіка абсолютно даремна.

Також у грі присутня механіка перекатів, що дає змогу швидко переміщатися з укриття в укриття і в разі перегріву є заміною Butthurt Slide. Є можливість комбінувати перекати з уповільненням часу - вистрибувати з укриття, влучно вбивати одного-двох ворогів і повертатися.

І начебто все це звучить непогано, але на ділі гравець має прийти до всього цього сам. Цього разу Platinum Games вирішили не інтегрувати навчання в саму гру, а надати його окремо, через що рівень підготовки гравця і те, з чим він згодом стикається, не збігається - влучити в кілька нерухомих роботів у навчанні - це і близько не те саме, що й відстрілювати натовпи ворогів, які оточили героя з усіх боків. Через це я почав ефективно використовувати ігрові механіки і комбінувати їх між собою тільки після першої третини гри.


Графіка у грі має цілком непоганий вигляд з оглядкою на 2010 рік і консолі. Дизайн локацій, на жаль, не дуже різноманітний. Так, це зумовлено тим, що дія відбувається на космічній базі, але все ж таки хотілося б, щоб арени запам'ятовувалися більше.

Саундтрек
Музика в грі вийшла якоюсь бляклою. За сильного зусилля волі я можу згадати лише кілька композицій, все інше начисто зникло з пам'яті. Явним мінусом я б це не назвав, але все ж таки чекав більшого від людей, які надалі створили Metal Gear Rising: Revengeance.
Звук теж зірок з неба не хапає, але вуха не ріже і на тому спасибі.

Vanquish - це:

• Ексклюзивна можливість їздити на пердаку, вивергаючи вогонь
  
• Ексклюзивна можливість покурити сидячи в укритті (це ще й геймплейна механіка)
  
• Олена Іванова
  
• Злісний російський Іван Віктор
  
• Крик Вільгельма
  
• Порногра з такою ж назвою, що вийшла в 2004

Середненький консольний шутер, портований на ПК. Є кілька цікавих механік, але ось залежно від того, як грамотно гравець їх використовує, гра може бути як просто непоганою, так і абсолютно одноманітною. Рекомендувати всім не стану, але ось шанувальники творчості Platinum Games можуть взяти зі знижкою. Я не чекав від гри багато, тому не був сильно розчарований.


https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

[b] [u] ACHTUNG !!! [/u] [/b] [i] Автор рідко здатний висловити свою точку зору лаконічно, тому огляд може бути злегка затягнутим. Або ж ні. [/i] [quote=Pierre Corneille] To vanquish without peril is to triumph without glory. [/quote] Познайомився з цією грою я ще році десь у 2014-му, причому знайомство це було заочним - я подивився огляд відомого Діми NightWayFarer'а, і після нього гра здалася мені досить прісним консольним шутером. Через певну кількість часу гру портували на ПК, що, втім, не викликало в мене якихось радісних почуттів. Проте, трохи пізніше я її придбав (Стім каже, що це було 29-го жовтня 2018-го), але у мене так і не виникало бажання в неї пограти. І ось нещодавно я пройшов NieR: Automata від того ж розробника - Platinum Games і думав, у що б мені пограти далі. І якщо вже я переконався, що зазначена студія вміє робити якісні проєкти (Bayonetta 1-2, Metal Gear Rising: Revengeance, NieR: Automata), які багато хто характеризує як character action games, то і від Vanquish я очікував подібного рівня виконання. Чи виправдалися мої очікування? Ну, тут усе досить суперечливо. Давайте розберемося детально. [h1] "Технічна частина" [/h1] Я ввів цю рубрику в свої огляди після гри в NieR: Automata, яка мені сподобалася (можете почитати мій огляд на неї), але водночас я не міг закривати очі на явні технічні огріхи в грі. У Vanquish із цим усе гаразд. Так, було б дивно, якби порт гри 2010-го року випуску мав проблеми з технічною частиною, але в наші дні можливо все. Гра йде на максимальних налаштуваннях у стабільних 60 FPS, що, загалом, логічно, враховуючи те, що вся гра складається зі своєрідних арен і переходів між ними. [h1] «Сюжет» [/h1] [strike]Сюжету в Dark Souls, як відомо, немає. Є тільки лор.[/strike]. Прошу вибачення, текст з одного з попередніх оглядів. Сюжету у Vanquish, як відомо, немає. І тут, на відміну від огляду на Dark Souls, я не жартую. Так, тут є зав'язка конфлікту, коли Сан-Франциско зрівнюється із землею, і всю відповідальність бере на себе [strike]ІГІЛ[/strike] якийсь Віктор Зайцев, який сидить на своїй базі, що перебуває на орбіті Землі, і висуває якийсь ультиматум, на який жінка-президент відповідає відмовою і відправляє кораблі з бравими космодесантниками на чолі зі старшим братом Віктора Марченка з Deus Ex: MD для проведення атаки на базу лиходія. У цьому ж загоні перебуває і Сем Гідеон - головний герой гри, одягнений у надсучасний костюм і забезпечений необмеженим числом цигарок. Сем працює не тільки із загоном - йому допомагає Олена Іванова (так, це японська гра), яка працює на корпорацію DARPA, що створила костюм Сема. Фактично, Сем теж працює на цю корпорацію, у загоні він виконує накази командира доти, доки вони не суперечать наказам з DARPA. І тут ви скажете: "Так ось же сюжет, а ти казав, що його немає". Так, але проблема в тому, що це все - вступні дані, зав'язка гри, і на цьому все цікаве, що відбувається в грі (в сюжетному плані) закінчується. За сюжетом у цій грі абсолютно нецікаво стежити (це якщо ви ще намагатиметеся це робити), я це вам кажу як людина, яка звикла спостерігати за сюжетом і його перипетіями в кожній грі, в яку граю. Тут же присутня така кількість перестрілок, що спроби вмістити невеликі порції сюжету між ними мають просто смішний вигляд і не викликають жодного інтересу, на відміну від геймплею, про який поговоримо далі. [h1] «Геймплей» [/h1] Тут усе стандартно для Platinum Games - вони вигадали нову механіку, трохи змінили пару-трійку старих механік, існуючих в іграх, і побудували навколо цього основний геймплей. Цією новою механікою є можливість їздити на дупі, стріляючи при цьому у ворогів - далі я називатиму її просто Butthurt Slide. Займатися ж у грі доведеться відстрілом роботів усіх сортів, забарвлень і розмірів. Для їхнього знищення герой носить із собою три різні стволи, кожен з яких можна замінити на щось інше, крім того, кожну зброю можна прокачати, при цьому доволі цікавим способом - вам потрібно підібрати таку саму зброю, як і та, що є у вас в арсеналі, до того ж у вас має бути максимальна кількість боєприпасів до цієї зброї, в іншому разі ви просто поповните боєзапас. Таким чином можна прокачати всі види зброї, навіть ті, які ви тимчасово викинули. При цьому присутня і своєрідна система штрафів - якщо ви загинули, то рівень прокачування кожного виду зброї знижується на одиницю. Крім зброї присутні два види гранат - звичайні та ЕМІ, що цілком логічно, з огляду на те, що вороги - роботи. На додаток до Butthurt Slide ГГ може також активувати режим, аналогічний звичайному bullet time для більшої переваги в бою, а якщо ворог підібрався досить близько, є рукопашна атака, причому у кожної зброї вона своя. Кожна з цих трьох здібностей витрачає енергію костюма, а коли вона закінчується, трапляється перегрів і доводиться досить довго (для такої динамічної гри) чекати, поки відновиться енергія. У випадку з рукопашною атакою доходить до смішного - ГГ може лише ОДИН раз вдарити ворога, після чого, незалежно від рівня енергії, трапиться перегрів. Це було б ще виправдано, якби рукопашні атаки завдавали багато шкоди, але один влучний хедшот набагато ефективніший, через що ця механіка абсолютно даремна. Також у грі присутня механіка перекатів, що дає змогу швидко переміщатися з укриття в укриття і в разі перегріву є заміною Butthurt Slide. Є можливість комбінувати перекати з уповільненням часу - вистрибувати з укриття, влучно вбивати одного-двох ворогів і повертатися. І начебто все це звучить непогано, але на ділі гравець має прийти до всього цього сам. Цього разу Platinum Games вирішили не інтегрувати навчання в саму гру, а надати його окремо, через що рівень підготовки гравця і те, з чим він згодом стикається, не збігається - влучити в кілька нерухомих роботів у навчанні - це і близько не те саме, що й відстрілювати натовпи ворогів, які оточили героя з усіх боків. Через це я почав ефективно використовувати ігрові механіки і комбінувати їх між собою тільки після першої третини гри. [h1] "Аудіовізуал" [/h1] [b]Графіка[/b] у грі має цілком непоганий вигляд з оглядкою на 2010 рік і консолі. Дизайн локацій, на жаль, не дуже різноманітний. Так, це зумовлено тим, що дія відбувається на космічній базі, але все ж таки хотілося б, щоб арени запам'ятовувалися більше. [b]Саундтрек[/b] Музика в грі вийшла якоюсь бляклою. За сильного зусилля волі я можу згадати лише кілька композицій, все інше начисто зникло з пам'яті. Явним мінусом я б це не назвав, але все ж таки чекав більшого від людей, які надалі створили Metal Gear Rising: Revengeance. Звук теж зірок з неба не хапає, але вуха не ріже і на тому спасибі. [b] Vanquish - це: [list] [*] Ексклюзивна можливість їздити на пердаку, вивергаючи вогонь [*] Ексклюзивна можливість покурити сидячи в укритті (це ще й геймплейна механіка) [*] Олена Іванова [*] Злісний російський [strike]Іван[/strike] Віктор [*] Крик Вільгельма [*] Порногра з такою ж назвою, що вийшла в 2004 [/list] [/b] [b] Середненький консольний шутер, портований на ПК. Є кілька цікавих механік, але ось залежно від того, як грамотно гравець їх використовує, гра може бути як просто непоганою, так і абсолютно одноманітною. Рекомендувати всім не стану, але ось шанувальники творчості Platinum Games можуть взяти зі знижкою. Я не чекав від гри багато, тому не був сильно розчарований. [/b] [h1] [b] [u]Загалом - 6 поїздок на пердаку / 10 викурених цигарок [/u] [/b] [/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998