Recent reviews by DarkPrince9507

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще можливість курити там, куди ще не попало! 📌


👉 Серія Yakuza вже не вперше помітно збільшує масштаби, але перехід до жанру jRPG в 2019 році відкрив в серії нову віху, адже це означало, що нові ігри не тільки розроблятимуться на основі покрокової боївки, але й з прицілом на 100+ годин геймплею, що, очевидно, не всім фанатам припаде до смаку.

👉 І що в такому випадку робити? Звісно, RGG все ще будуть робити ремейки старих ігор і ми рано чи пізно побачимо Kiwami 3, а якщо пощастить, то навіть оновлені Kenzan та Dead Souls, та й спін-оффи по типу дилогії Judgment нікуди не дінуться, але що робити людям, які хотіли б отримати класичну боївку в нових іграх та ще й не витрачати сотню, якщо не більше, годин на проходження? Якраз для такої аудиторії і був створений перший (і, сподіваюсь, далеко не останній) Gaiden - The Man Who Erased His Name.

👉 Гра має в Стімі 97% позитивних рецензій і воно й не дивно, оскільки даний проєкт закриває одразу цілу купу потреб як гравців, так і самих розробників, зокрема гра доповнює загальну історію, показуючи закулісся сьомої Якудзи і зв’язуючи між собою три останні номерні гри в серії, і, в той же час, вона експериментує з геймплеєм, завдяки чому гравці не тільки отримують більш різноманітну боївку й активності, але й розробники напрацьовують базу для майбутніх ігор.

👉 Втім, без мінусів теж не обійшлось, і хоч я не з тих людей, які рахують кожну годину, за яку заплатили, все ж з регіональними цінами в Sega все дуже сумно, а тому Gay Den Gaiden коштує всього на 300 гривень дешевше восьмої Якудзи, при тому що остання здатна подарувати до 200 годин геймплею, якщо не більше, тоді як в самому Гайдені цілком можливо вибити платину за 40-45 годин, що, погодьтесь, викликає відчуття, наче вас десь обманули. А ще це перша гра в основній серії де немає рекомендації грати на геймпаді. От і пішла епоха.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте стирати своє ім’я! 💊

🎭 Події гри розгортаються через три роки після закінчення історії шостої Якудзи та паралельно подіям Yakuza: Like A Dragon (тобто сьомої, яку варто б пройти перед Гайденом, щоб нічого собі не заспойлерити). Кадзума Кірю, той самий The Man Who Erased His Name в кінці шостої Якудзи і який вважається вже три роки як мертвим, працює на таємну організацію Дайдоджі в якості секретного агента під кодовим ім’ям Джорю та береться за різні завдання - від супроводження онучки відомого політика після вечірки до забезпечення безпеки під час отримання важливої для держави контрабанди, і в усіх цих справах за його діяльністю слідкую приставлений до нього куратор Ханава.

🎭 Втім, спадок, залишений Кірю, такий великий, що йому було б неможливо прикинутись мертвим і сподіватись, що ніхто й ніколи не спробує розібратися в справі і з’ясувати, що Дракон Доджіми цілком собі живий. Власне, це й стається в зав’язці історії і тепер допомога протагоніста потрібна в дуже важливій справі, котра кардинально вплине на весь світ якудзи.

🎭 Ідея показати закулісся однієї з наймасштабніших ігор серії, та ще й з класичним протагоністом, вийшла цілком успішною, а останні 30 хвилин гри - одні з найкращих в серії, вкупі з фінальним боссфайтом. Однак проблема в тому, що весь сюжет до цього, м’яко кажучи, посередній. Це або метання між парою локацій, або протистояння з одноразовим і нецікавим антагоністом. Сама ж фракція дайдоджі це просто посміховисько, оскільки вони здатні діяти лише коли хтось інший зробив за них всю роботу, що, власне, буде і в восьмій Якудзі. Ну а питання того, чи варто терпіти кілька годин сюжету заради крутої 30-хвилинної розв’язки, я залишу на ваш розсуд.


🍸 Незважаючи на те, ще це інтерквел, події якого далеко не такі глобальні як події останніх Якудз, це не означає, що розробники якось схалтурили чи займались виключно реюзом готових ассетів, і хоча більшість часу Кірю все ж проведе в добре знайомому Сотенборі та невеликій частині Йокогами, для однієї нової локації місце знайшлось, і це так званий Замок - цілий вантажний корабель, перетворений на своєрідне Чистилище 2.0 зі своїми казино, хостес клубом, магазинами та Колізеєм, де ви проведете чимало часу.

🍸 Ще більших змін зазнала бойова система, особливо якщо ви не грали в Джаджменти і закінчили на шостій Якудзі. Вперше з часів Kiwami повернулись стилі, яких тепер два, і якщо Якудза, це цілком звичний мувсет Кірю, що з невеликими змінами кочує із частини в частину, то Агент - це дещо абсолютно нове. Мало того, що це швидкий (прямо як Rush) стиль з чудовою мобільністю, котрий пропонує фірмові бойові прийоми агентів дайдоджі, націлені на максимально ефективне подолання ворога, так все це ще й доповнюється гаджетами в стилі якого-небудь Джеймса Бонда. Всього гаджетів чотири: тут і зв’язування ворогів за допомогою тросів та притягування далеких предметів, і бойові дрони, що контролюють натовп, і вибухівка, замаскована під сигарети, і навіть реактивне взуття, що піднімає мобільність в бою на недосяжний раніше рівень.

🍸 І все це добро в обох стилях доповнюється не тільки новими добиваннями, але й переробленою системою екстремального адреналіну, що сильно міняє мувсет та можливості героя, не говорячи вже про те, що у багатьох ворогів з’явились свої ультимативні атаки. А ще гра, використавши досвід кланових битв з шостої Якудзи та Kiwami 2, пропонує найкращу версію Колізею, де не тільки можна битися у звичних битвах “1 на 1”, та “1 проти натовпу”, але й зібрати свою власну команду з 10 учасників і брати участь в масових боях. Більше того, ви навіть можете грати за будь-якого із членів свого клану. Так, мувсет там буде не такий багатий як в Кірю, але для серії це прецедент.

🍸 Як і той факт, що саме в цій грі з’явилась повноцінна кастомізація зовнішності, завдяки якій ви самі можете створювати новий образ герою із наявного одягу та аксесуарів. Ну, і дрібніших змін тут чимало, від нових пісень в караоке та повернення кишенькових перегонів, до нової системи прогресії, хостес клубів з живими акторками чи, приміром, вбудованого емулятора, для якого треба в світі гри шукати ROM’и з іграми Сеги. Одним словом, сказати, що Gaiden приніс зміни - це нічого не сказати.


🎨 Як і всі ігри на Dragon Engine, інтерквел виглядає просто чудово, а якщо види Сотенборі чи Йокогами вас вже не дивують, то Замок точно вразить своїм багатством і вишуканістю, це вже не говорячи про багату кастомізацію образу Кірю та й постановку катсцен загалом.

🎷 Звуковий супровід, традиційно, на висоті, і крім чудової озвучки та гарного підбору пісень в караоке може похвастатись гарними бойовими темами., Ну, а ембієнт в Йокогамі в кінці першого розділу - взагалі один з найкращих в серії.

Like a Dragon Gaiden – це:

👌 Фірмові скрімери від Сеги
👌 Повернення Домініка Торетто в Pocket Circuit
👌 Справжні якудза агенти, що ламають обличчя геймпадом
👌 Зачистка знаків питання оклику в стилі Юбісофт
👌 Брутальна рожева маска для Колізею
👌 Важлива можливість покурити
👌 Косплей Кадзуми Кірю за 500 йен

🔷 Одна з найкращих сюжетних розв’язок в усій серії при посередньому загальному сюжеті, купа змін в бойовій системі, які її помітно освіжили, цікаві нові герої та повернення класичного протагоніста - якщо любите серію, то Gaiden точно не варто пропускати, хоч цінова політика Sega і залишає бажати кращого.🔷

🔰 Діагноз – The Man Who Couldn’t Erase His Past 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще єдиний правильний спосіб відкривання дверей! 📌


👉 Завдяки експериментам студії Ryu Ga Gotoku над серією Yakuza ми побачили Кірю в ролі опікуна в дитячому притулку, змогли розкрити змову 25-річної давнини, граючи за чотирьох різних протагоністів з різних соціальних груп, та навіть отримали комплексну історію, події якої розгортались аж в п’яти різних містах а кількість активних учасників можна було рахувати десятками. Втім, незважаючи на таке різноманіття, в цьому був і певний мінус, а саме - історія головного протагоніста серії, Кадзуми Кірю, мало розвивалась після перших двох-трьох якудз, а інколи він взагалі був не особливо-то й важливим для сюжету (привіт, Yakuza 4), не говорячи вже про те, що в останніх іграх сам сюжет став занадто вже затягнутим, в результаті чого гравець ближче до фіналу міг тупо забути, які події були на початку.

👉 З всім цим треба було щось робити, та й постійне тягання одного й того самого героя із гри в гру вже стало моветоном (навіть для студії, що постійно займається реюзом ассетів), а тому після виходу п’ятої Якудзи в 2012 році і перед виходом прямого продовження студія взяла перерву, під час якої світ побачили, зокрема Yakuza 0, що стала просто чудовим приквелом до всієї серії, та Yakuza Kiwami - ремейк самої першої Якудзи, тоді як на повноцінну шосту номерну частину довелось чекати добрі чотири роки - аж до 2016-го. Але воно того точно вартувало.

👉 Для RGG було не в новинку переїджати з одного ігрового рушія на інший, адже вони вже так робили - спочатку в 2008-му, з релізом Кензану і початком епохи PS3, а потім в 2012-му, коли стало зрозуміло, що п’ята Якудза вимагала чимало ресурсів. Однак цього разу все було дещо по-іншому, адже новий рушій, створений спеціально для подальших ігор серії під нові консолі, що носив назву Dragon Engine, змушував серію дійсно виглядати і гратись по-новому. Змін була велетенська кількість, від абсолютно нового рівня графіки, гідного сучасних платформ, так і до дуже сильно зміненої бойової системи, яка тепер враховувала фізику, про численні геймплейні нововведення і говорити не варто. А тому шоста Якудза стала завершальною для Кадзуми Кірю (ну, принаймні так тоді задумувалось), але, водночас, була новою віхою в серії, з якої все тільки починалось.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте спостерігати за НЛО! 💊

🎭 Історія шостої Якудзи стартує одразу після подій п’ятої - Кірю вирішує відправитись до в’язниці щоб таким чином розірвати всі зв’язки зі світом якудзи і, повернувшись до притулку, не ставити життя дітей під загрозу. Вийшовши на волю і діставшись Окінави, протагоніст з’ясовує, що його прийомна донька Харука зникла, причому ще пару років тому. Намагаючись її знайти Кірю повертається до все того ж Камурочьо, де вже точиться війна між китайськими тріадами та кланом Тоджьо.

🎭 Однак коли Кірю все ж знаходить Харуку, виявляється, що вона потрапила під автомобіль і знаходиться в критичному стані. Втім, це не єдина новина, адже також з’ясовується, що в неї тепер є син Харуто, якому майже рік, і поки героїня знаходиться без свідомості, Кірю береться знайти батька дитини…

🎭 І якщо говорити про сюжет в загальному, то в мене він викликає змішані емоції. З одного боку тут дійсно завершується основна історія Кірю і це зроблено добре, з іншого - більша частина персонажів це новачки а старі знайомі або з’являються на короткий час, або ж взагалі присутні для галочки. Хоч гра і представляє крутих антагоністів, але два фінальних це просто класичні мудаки, жадібні до влади, без якоїсь додаткової глибини характерів. В центрі історії - секрет міста, задля збереження якого ще з 1950-х вбили цілу купу людей, але коли його все ж розкривають, то якихось глобальних змін і немає, на відміну від тієї ж сьомої Якудзи. Втім не можу й не похвалити те, як подається історія, адже це перша гра серії, що починається з флешфорварда та й флешбеки тут цілком розповсюджена річ.


🍖 На зміну купі міст і кільком протагоністам приходить один лише Кірю, а події розгортаються як в оновленому Камурочьо, так і у вже згаданій Хірошімі, а якщо точніше - Ономічі. Одразу помітно, що це перша гра на новенькому рушії, а тому RGG зробили цілу купу речей які виглядають круто, але мають або мало практичного значення, або не мають взагалі і існують виключно для демонстрації можливостей рушія - тут і карта з елементами 3D, яку в подальшому замінять на більш просту, і можливість купувати напої в автоматах та пити на ходу прямо під час мандрівки містом, і цікава система набору досвіду, яка по факту виявиться трохи зламаною і проіснує буквально ще одну гру, після чого її замінять.

🍖 Разом з тим і якісних нововведень вистачає, зокрема хоч Кірю і має лише один стиль, але зі старту гри присутній режим люті, що доповнює мувсет і підсилює атаки. Переміщення в Камурочьо покращилось, кількість доступних місць для відвідування збільшилась та й загалом є відчуття, що це дійсно квартал розваг. На противагу цьому Ономічі виглядає як тихе містечко зі своїми секретами, які не поспішає розкривати.

🍖 Кількість активностей теж зросла, а тому крім класичних, але оновлених мініігор типу караоке чи хостесс клубів, з’явилось чимало нових, наприклад, рибалка із зануренням в стилі рейкових шутерів, повноцінне створення своєї бейсбольної команди, битви кланів, можливість переписуватись із стрімершами в місцевому OnlyFans або записатись нарешті в ♂GYM♂, а також вперше в серії з’явилась можливість не просто пити в барах, а й спілкуватись із відвідувачами та прокачувати дружбу з ними.

🍖 Ще можна згадати перероблену систему харчування, чудове інтерактивне оточення, де предмети більше не прикручені до підлоги, можливість ламати деякі об’єкти, типу вікон магазинів, стильне меню через смартфон та численні QoL нововведення, типу можливості ставити маркери на карті або ж відносно легку платину, задля якої не треба закривати весь completion list. Як підсумок можна сказати, що хоч шостій Якудзі і бракувало певних змін, вона чудово показала себе як перша гра на новому рушії і проклала дорогу подальшим іграм серії.


🎨 Новий рушій показав вже звичне Камурочьо зовсім в іншому світлі, завдяки якому вся гра відчувається як справжній некстген і навіть через 8 років після релізу виглядає цілком гідно. Окремо варто похвалити акторський склад, завдяки якому вийшло досить емоційне завершення саги Кірю, ну а патріарх Хіросе у виконанні Такеші Кітано вартий окремої згадки.

🎷 Звуковий супровід, як завжди, просто відмінний, а тому гра може похвастатись не тільки чудовими новими піснями в караоке, але й досить гідними музичними темами в боях з босами та при дослідженні міст.

Yakuza 6 – це:

👌 Улюблені скрімери від Сеги
👌 Хлопець із татуюванням дракона невідомої хріні
👌 Справжні якудза, що ламають обличчя геймпадом контролером
👌 Новий випуск “Вагітна в 16”
👌 Можливість пити Живчик на прогулянці
👌 Можливість фотографувати привидів
👌 Yakuza DLCs. Saga. The Beginning
👌 Велосипеди з дешевих матеріалів

🔷 Непогане завершення історії Кірю та чудовий новий лист для подальшого розвитку серії, а тому якщо проходите серію Якудза, то це точно не та гра, яку варто пропускати.🔷

🔰 Діагноз – Та не помер він в кінці Якудзи! 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще коротка пригода на 20 хвилин! 📌


👉 Ще починаючи з оригінальної Якудзи студія Ryu Ga Gotoku намагалась зробити кожну наступну гру масштабнішою за попередню. Так в другій Якудзі замість одного міста було вже два, третя пропонувала не тільки новий рушій але й покращену бойову систему та якусь неадекватну кількість міських історій разом з купою нових мініігор, четверта ж, хоч і обмежувалась лише одним Камурочо, нехай і розширеним, ввела нових протагоністів зі своїми історіями, які складались в загальну канву. Очевидно, що і п’ята Якудза мала не поступатись попереднім. То що ж вона зробила? Все вищезгадане, тільки більше.

👉 П’ять протагоністів, кожен зі своєї власною історією, п’ять різних міст для дослідження, один глобальний сюжет, що представляє колосальну змову, в яку втягнуті як клан Тоджьо і альянс Омі, так і дрібні сім’ї якудзи, новий ігровий рушій і розширена бойова система, купа оригінальних мініігор та міських історій - на момент релізу Yakuza 5 стала наймасштабнішою грою в серії, настільки, що навіть її реліз за межами Японії зайняв три роки, витрачені на переклад. Завдяки своєму рушію і напрацюванням, вона також стала базою для подальших ігор RGG, зокрема спін-оффу Ryu Ga Gotoku: Ishin! та приквела до всієї серії під назвою Yakuza 0.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте потанцювати з дівчинкою! 💊

🎭 П’ята Якудза зосередилась довкола однієї теми, що, до речі, вказана в японській назві гри - Fulfiller of Dreams, та розкрила її через призму бачення кожного героя гри, що подібно до метеликів, котрі летять на світло, вчергове зібрались в Камурочьо. Але в масштабі гри і криється її основна проблема - вона просто занадто велика. Сюжет же настільки розмазаний по всій грі, що на останньому розділі історії ви цілком можете забути про те, що було в першому, якщо попередньо не освіжите його собі в пам’яті.

🎭 На дворі 2012 рік, Кадзума Кірю вже добрі півроку живе в місті Фукуока, де працює водієм таксі і прикривається вигаданим ім’ям “Сузукі Тайчі”. Це є вимушеною мірою, завдяки якій Харука зможе реалізувати свою мрію - стати айдолом, оскільки її зв’язки з колишнім членом якудзи точно не підуть на користь її репутації. В той же час ходять чутки, що сьомий голова альянсу Омі смертельно хворий і вирішує, хто ж стане його спадкоємцем, а оскільки це може призвести до війни кримінальних організацій, клан Тоджьо на чолі з його головою Дайго Доджімою починає шукати союзників по всій країні.

🎭 От тільки після відвідування Фукуоки і, здавалося б, випадкової поїздки в таксі, яким керує “Сузукі Тайчі”, Дайго таємниче зникає, а тому Кірю доводиться розбиратися в ситуації. В той же час до Тайги Саєджіми, який вирішив спокутувати свою вину і відправився на кілька років до в’язниці, доходять тривожні новини, які змушують його заручитись допомогою іншого ув’язненого та втекти з в’язниці щоб відправитись на пошуки правди…

🎭 Паралельно з цим в Сотенборі Харука приймає участь в Лізі Принцес, де і вирішиться її доля як айдола, на що розраховує її наставниця Мірей Парк. Однак низка загадкових і явно нещасливих подій змушує Харуку розбиратися в тому, хто стоїть за лаштунками світу шоу-бізнесу та смикає за ниточки, в чому їй допомагає Акіяма, який планує відкрити в Сотенборі відділення своєї компанії та й до того ж пов’язаний із наставницею Харуки.

🎭 Врешті решт, останнім героєм виступає Шінада - колишня зірка бейсболу, якому вдалося зіграти лише один матч в професійній лізі, після чого його звинуватили в нечесній грі і до кінця життя заборонили брати участь у змаганнях. Однак це було 15 років тому, зараз же герой має намір розкрити змову, яка була набагато серйознішою, ніж могло б здаватись і в якій він вимушено зіграв роль чийогось пішака.

🎭 Як і в четвертій Якудзі, історія кожного персонажа, незважаючи на самостійність, є частиною загального сюжету, а тому в фіналі герої, як водиться, збираються в Камурочьо проти спільного ворога. Все це тісно переплетено з темою мрій і тим, як люди передають їй між собою та надихають своїм прикладом інших. Якщо не зважати на затягнутість сюжету, та деякі повороти з сумнівною логічністю (не настільки сумнівною як в Yakuza 4), то вийшла дійсно захоплива історія, де головний антагоніст майстерно режисує свій план наче якусь виставу а герої навіть не здогадуються, що діють в чиїхось інтересах. Ну а те, що фінальним босом стає персонаж, який взагалі всю гру був в тіні, але при цьому має достатню мотивацію і переконання щоб стати останнім суперником Кірю, дійсно заслуговує на похвалу.


🎲 Геймплейно гра представила новий рушій, який студія в подальшому використала в Zero та першій Kiwami. Це не тільки дозволило збільшити відкритий світ та кількість ігрових персонажів, але й покращити купу дрібних деталей, на кшталт анімацій, а також поглибити бойову систему. Як і раніше, Кірю має свого роду збалансований стиль, до якого додали такий собі rage mod та ще дужче розширили мувсет, Саєджіма традиційно представляє персонажа, що все вклав в силу, а Акіяма все так само користується в бою переважно ногами, хоч тепер і може проводити справжні джагл-комбо в повітрі.

🎲 Новачки ж вийшли досить цікавими, оскільки Шінада використовує прийоми з американського футболу (при тому, що він бейсболіст) та покладається на зброю, частина якою взагалі не ламається, а Харука це єдиний персонаж, що взагалі не вміє битись, натомість її протистояння це танцювальні битви, що представляють мініігри, схожі на вже знайоме караоке.

🎲 Разом з тим кожен персонаж, отримав свою власну “професію”, в результаті чого Кірю буде підвозити пасажирів на таксі і брати участь в перегонах, Саєджіма полюватиме на тварин, Шінада гратиме в бейсбольному центрі а Харука, звісно ж, вестиме типове життя айдола. На цьому додаткові активності не обмежуються, а тому до старих ігор, таких як караоке, додали купу нових, приміром гру в сніжки або ж курячі перегони.

🎲 Із мінусів варто згадати філерність окремих міст, що не йдуть в порівняння зі звичним Камурочьо, необхідність майже п’ять разів качати +/- одне й те ж в різних героїв та місцями відвертий дизбаланс, пов’язаний з наявністю кількох ігрових персонажів.


🎨 Після завершення сучасної Like a Dragon: Infinite Wealth трохи складно оцінювати гру 12-річної давнини, нехай і ремастер, але на свій час все виглядає цілком гідно, новим містам є що запропонувати гравцю, постановка сцен дійсно непогана, а місцями й відверто крута, ну а збільшення масштабів торкнулось і кількості персонажів на екрані, завдяки чому RGG змогли показувати дійсно масові баталії.

🎷 Зі звуком теж все чудово, а тому маємо як чимало крутих бойових тем, так і традиційно якісне караоке.

Yakuza 5 – це:

👌 Класичні скрімери від Сеги
👌 Хлопець із татуюванням дракона журавля
👌 Справжні якудза, що ламають обличчя геймпадом
👌 Нова механіка Majima Nowhere
👌 Звичайний прийом на роботу через інсту
👌 Японське відділення Уклону
👌 Командна битва ♂️справжніх чоловіків♂️
👌 Типові для Якудзи битви дівчат-айдолів

🔷 Великий крок вперед для серії, що не тільки дозволив їй стати більш масштабною та пропрацьованою, але й відкрив дорогу для подальшого розвитку, зокрема приквелу Zero та ремейку Kiwami. Так, гра дещо затягнута, але за виключенням цього це гідне продовження серії.🔷

🔰 Діагноз – Dream on 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще збалансоване харчування консервами! 📌


👉 Ігри за авторством Октаві Наварро - це справжнє мистецтво в піксельній інді-упаковці, яке, незважаючи на свою коротку тривалість чи простий геймплей point’n’click квестів, здатне подарувати ні з чим незрівнянну атмосферу, неподівані повороти та, нерідко, перевернення всього з ніг на голову. Окремої уваги заслуговує його альманах жахів під назвою Midnight Scenes, який наразі налічує вже п’ять ігор, разом із A Safe Place. Як і водиться в альманасі, всі ігри являють собою окремі історії, ніяк не пов’язані між собою (за виключенням пари з них), а атмосфера і сеттинг постійно змінюється, від класичних чорно-білих жахів та фільмів із 80-х, до цілком сучасної епохи, як це було в даному випадку.

👉 При цьому кожна гра не тільки має власну історію, але й досліджує різні теми жаху, завдяки чому альманах виходить максимально різноманітним і нерідко заходить на територію інших жанрів, а класичні для хорорів прийоми, такі як саспенс або таємнича атмосфера, тільки краще розкривають обрані теми.

👉 З оглядами попередніх ігор альманаху можна ознайомитись тут:

--> Midnight Scenes: The Highway
--> Midnight Scenes Episode 2 (Special Edition)
--> Midnight Scenes: The Nanny
--> Midnight Scenes: From the Woods

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте хоч раз на місяць виходити з дому! 💊

🎭 Історія розгортається в наш час, а головним героєм виступає Філ, ще донедавна цілком успішний молодий хлопець, який мав роботу, непогані відносини зі своєю сім’єю та кількох друзів, однак схоже що все це залишилось в минулому, адже останній місяць він не покидає свою кімнату, незважаючи на всі переконання своїх батьків та сестри. Невідомо, що змусило його забарикадуватись у кімнаті, яка стала одночасно його спальнею, їдальнею і туалетом, але єдиний зв’язок Філа з зовнішнім світом це його смартфон, завдяки якому він спілкується з Ноель - останньою знайомою, що ще не відвернулась від нього.

🎭 Самому Філу складно сказати який зараз день або час, адже його постійно мучають кошмари, в котрих дивні тіні чогось від нього хочуть і він не може бути певним, що є сном, а що - реальністю. Так і проходить вже майже місяць його життя - спілкування з Ноель по телефону та спільний перегляд фільмів, харчування консервами, які дівчина разом з іншою їжею приносить до його вікна, та панічні атаки кожен раз, коли хтось стукає в двері кімнати і намагається переконати героя вийти назовні.

🎭 Історія порушує тему психічних розладів, чим частково займались і попередні ігри, але робить це більш цілеспрямовано, але, в той же час, досить акуратно, а тому по ходу всього короткого проходження гра буде підкидати невеликі деталі, які натякатимуть на причину, що привела до нинішнього стану героя. До цього додаються деякі класичні тропи на кшталт тихого містечка, де починає відбуватись щось незрозуміле, або ж природних явищ, які поступово відрізають героїв від зовнішнього світу. Не скажу, що особисто мене здивував фінальний твіст, чогось подібного я очікував приблизно з середини гри, та й зустрічав в інших іграх чи кіно, але окремі деталі і загальна оповідь роблять з гри дійсно непогану історію на вечір.

🎲 Геймплейно гра класично для всього альманаху, та й ігор Наварро загалом, наслідує квести, а тому весь геймплей зводиться переважно до мандрівок невеликими локаціями, підбору предметів, комбінування їх між собою та використання на вже згаданих локаціях. Втім, через особливості подачі сюжету, в якому частенько з’являються кошмари головного героя, геймплею в цій частині трохи менше ніж в попередній, але для уважних гравців все ще є чимало різних відсилок. Разом з тим є кілька головоломок, що зіграють свою роль в історії та розбавляють ігровий процес.


🎨 Як і всі попередні ігри Наварро, нова частина альманаху пропонує досить непоганий піксельний арт, а враховуючи те, що цього разу дія відбувається в наш час, можна розраховувати на зображення багатьох сучасних речей, зокрема по ходу гри доведеться взаємодіяти з комп’ютером головного героя а чимала частина його спілкування з Ноель відбувається за допомогою чату, що теж гарно стилізований. Звісно ж, є й кілька катсцен, які непогано деталізовані.

🎷 Зі звуковим супроводом все чудово, і, як і має бути в якісних хорорах, саспенс вміло нагнітається, а окремі звуки використовуються не тільки для створення атмосфери, але й побудови розв’язки гри.

Midnight Scenes: A Safe Place – це:

👌 Звичайний тривожний розлад, 1 шт.
👌 Класичне ранкове шоу
👌 Можливість збільшити свій п….
👌 Twin Pines за авторством Девіда Лінча
👌 12 кроків на день для зміцнення здоров’я
👌 Підробіток астрономом на пів ставки
👌 Все ще улюблена багатьма телепрограма Support your indie devs

🔷Ще один чудовий хорор на вечір, що проходиться доволі швидко, але здатен подарувати тягучу атмосферу невідомого та запропонувати непогано прописану історію з гарною піксельною графікою і відмінним звуком. Якщо ви ще не знайомі з альманахом Midnight Scenes або з роботами Октаві Наварро загалом, то вкрай рекомендую зіграти в усі його ігри, зокрема і в цю.🔷

🔰 Діагноз – Будні звичайного блогера 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще можливість заметчитись з Міс Матч! 📌


👉 Сьома номерна Якудза не тільки змінила назву серії на Like a Dragon, яка використовується і зараз, але, разом з тим, також замінила протагоніста та навіть жанр гри, перетворивши біт’ем’ап на jRPG, що спочатку виглядало як жарт на перше квітня але потім цілком стало майбутнім серії, присвяченої кримінальному світу Японії. І хоча оригінальна Like a Dragon мала свої проблеми, все ж це був перший досвід розробників в невідомому для них жанрі, а загального улюбленця Кадзуму Кірю важко було б кимось замінити, гра виявилась успішною, навіть краще - найбільш продаваною грою серії на той момент і для багатьох людей стала можливістю познайомитися зі світом Якудзи.

👉 Але ось настав час для сиквелу а тому розробникам варто було б показати, як вони призвичаїлись до зміни загального напрямку та жанру. І вийшло в них майже ідеально. Якщо при створенні першої гри в жанрі jRPG з геймплеєм були помітні проблеми, то в сиквелі автори навчились на своїх помилках, а тому сьома Якудза ходила щоб восьма могла бігати. Втім все не просто так “майже ідеально” і основна проблема якраз таки й полягає в сюжеті, який, звісно ж, не вийде назвати поганим, але недопрацьованість якого залишає неприємний післясмак.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте використовувати геймпад, як справжній якудза! 💊

🎭 Ще до релізу мене дуже хвилювало те, якою ж буде історія і чи не повторить вона долю класичної серії, де всі основні події в становленні Кірю вже сталися в першій частині а починаючи з другої Якудзи він або мав опосередковане відношення до основного сюжету, або ж не мав взагалі і просто вчергове розгрібав проблеми клану Тоджьо, хоча міг би цього й не робити (привіт, Yakuza 4). Враховуючи те, що основна арка Ічібана вже була закрита в Like a Dragon, це опасіння мало під собою грунт. Чи виявилось воно виправданим? І так, і ні.

🎭 Якщо обійтись без сюжетних спойлерів, то історія закручується довкола того, що Ічібан відправляється на Гаваї щоб завершити одну справу, пов’язану з його колишнім босом Аракавою, крім того, ця справа пов’язана і особисто з протагоністом, що знову відсилає до вже згаданої другої Якудзи, де Кірю доводилося розбиратися з наслідками рішень Кадзами. Разом з тим, всі члени якудзи, які не змогли інтегруватись в суспільство після подій LaD, збираються під протекторатом клана Сейрю і в цьому явно є якийсь зловісний намір, тоді як на Гаваях Ічібан розкриває змову такого масштабу, що торкнулася навіть урядів окремих країн, а тому ставки зростають як ніколи.

🎭 Це вже не говорячи про те, що цього разу в грі є другий протагоніст в особі добре знайомого Кадзуми Кірю, в якого є особиста драма, яку він в своїй традиційній манері намагається вирішити, відгородившись від всіх дорогих йому людей. В результаті сюжет вийшов чи не найдовшим в усій серії, а історії Кірю та Ічібана йдуть паралельно та приходять до спільного фіналу (привіт, Yakuza 0).

🎭 То що ж не так з історією Infinite Wealth? Вона не знає, чим хоче бути - реалістичною історією чи напівфентезійною повістю про силу дружби. З одного боку в нас максимально сучасна розповідь про те, як будь-яку людину можна відмінити в інтернеті за допомогою фейкових звинувачень, що в складних проблем не буває простих рішень і що інколи навіть політики з легкістю можуть йти на співпрацю зі злочинцями заради майбутнього своєї країни.

🎭 А з іншого боку це класична Якудза де можна вирішити будь-яку проблему, просто побивши фінального боса, який, по факту, вже й так виграв, але вирішив зустрітися заради бійки щоб… я не знаю, розповісти свій крутий монолог і дати шанс себе побити? І це вже не говорячи про відсутність достатньо сильної мотивації в деяких компаньйонів, тягання класичних персонажів з гри в гру “просто щоб були” та достатню кількість питань, що залишаються після фіналу. Хоча, це й повноцінним фіналом назвати складно, є відчуття що мав бути ще якийсь епілог, але по факту нам просто закривають арку Кірю однією сценою і на цьому все. Єдине, що однозначно вийшло круто в сюжетному плані - це новий персонаж Ямай і його історія, яка повністю розкривається по ходу гри.


🎁 Якщо до сюжету в мене багато питань, то до геймплею їх майже немає, адже Infinite Wealth на голову вища від попередньої Like a Dragon, в результаті чого основний геймплей jRPG став краще в рази завдяки повністю зміненій системі позиціонування в бою, допрацьованій системі мультикласів та купі нових професій, не говорячи вже про унікальні здібності, такі як, наприклад, можливість ламати покрокову систему і битись в реальному часі, що доступна Кірю, та його унікальну професію зі стилями з попередніх ігор.

🎁 В попередній грі суджімони були лише вашими супротивниками, але тепер вони повністю виправдовують свою назву і, як і покемонів, їх можна збирати та використовувати в окремих битвах суджімонів або навіть викликати в звичайних боях, для чого в Ічібана є унікальна професія.

🎁 Гаваї як основне місце дії вийшли просто прекрасною локацією, а кількість активностей, як завжди, просто зашкалює, завдяки чому ви можете доставляти їжу, знайомитись онлайн, фотографувати збоченців катаючись громадським транспортом, зачищати помітно покращені підземелля, грати в традиційні японські ігри, співати в караоке, заводити друзів просто на вулиці, фотографувати цікаві місця для конкурсу та знаходити інші, не менш цікаві, розваги. Навіть місцевий бізнес є, фактично, окремою грою, де ви повертаєте курортному острову колишню славу а тому не тільки прибираєте сміття, але й будуєте все що завгодно для приваблення туристів, якими стануть ваші знайомі. Фактично цілий Animal Crossing, але всередині іншої гри.

🎁 І це вже я не говорю про окремі дрібні покращення, які дуже сильно впливають на сприйняття гри, наприклад наявність музичного плеєра з можливістю складати свої плейлісти, або гіроскутер для швидкого переміщення вулицями. Майже в кожному геймплейному аспекті Infinite Wealth краща за свою попередницю, а тому місцями просто вражає.


🎨 Візуально гра стала ще кращою і до вже звичних Камурочьо та Йокогами додалися Гаваї, що порадують вас чудовими пляжами та теплим кліматом, тоді як вороги будуть все такими ж химерними відсилками до всього, до чого тільки можна. Деталізація головних героїв теж не стояла на місці, а тому всі подряпини та синці тепер видно ще краще

🎷 Зі звуковим супроводом, як завжди, все прекрасно, а тому маємо як набір вельми атмосферних ігрових тем, так і класичну підбірку пісень для караоке, окремо ж порадувала музика для плеєра, особисто я так відкрив для себе версію Receive You з FothNS.

Like a Dragon: Infinite Wealth – це:

👌 ВО БРЕЙКІН ЗЕ ЛОООООО
👌 Той самий бос-гелікоптер
👌 Бойові дрони Стеценка
👌 Можливість відмінити антагоніста в Твіттері
👌 Go! Go! Michio Rangers!
👌 Стрип-клуб як найкраще місце для укріплення дружніх зв’язків
👌 Нове аніме від AMONogawa

🔷 Великий крок вперед в плані геймплею, де вдалося не тільки виправити помилки попередньої гри, але й покращити те, що було зроблено добре, ще більше типово японського контенту та розширення ростеру ігрових персонажей не може не радувати, але от сюжетно це в кращому випадку топтання на місці без гідного фіналу і з ще більшою кількістю рішень, з наслідками яких героям доведеться зіткнутися в подальших іграх серії.🔷

🔰 Діагноз – Infinite Gachi 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще сотня катан, виготовлена виключно для продажу! 📌


👉 Ще в далекому 2005 році, коли серія Ryu Ga Gotoku, відома на заході як Yakuza, тільки зароджувалась, одним із напрямків її розвитку, який обрала однойменна студія-розробник, став цифровий туризм. Японці хотіли не просто зробити якісь звичні для себе декорації, а й познайомити зі своєю культурою, побутом та традиціями настільки близько, наскільки це було можливо. В результаті цього в серії є як купа міських історій, що подекуди можуть бути вкрай незвичними, так і різні малофункціональні речі, які несуть в першу чергу культурне навантаження, зокрема - характерна для Японії їжа та напої. І це вже не говорячи про основний сюжет ігор.

👉 Втім, на цьому RGG не зупинялись, а тому їх бажання популяризувати історію Японії вилилось в два спін-оффи, присвячені початку та закінченню періоду Едо - однієї із найважливіших епох в історії країни. Щоправда, далі самої Японії ці спін-оффи не пішли, адже розробники чомусь вважали, що для чужеземців ці ігри будуть занадто незрозумілими. І, напевно, Kenzan та Ishin так і залишалися б на внутрішньому ринку, якби не загальний успіх серії, який особливо виріс після появи Yakuza 0 та Yakuza: Like a Dragon, завдяки якому вона повноцінно закріпилась на міжнародному ринку.

👉 Незважаючи на те, що оригінальний Ishin був не такою вже й древньою грою і вийшов в 2014 році, RGG, які вже мали достатній досвід створення ремейків, вирішили і цю гру помітно оновити. Як би там не було, “версія для заходу” виявилась повноцінною грою зі своїм цікавим історичним періодом, певними геймплейними змінами і досить оригінальним підходом до зображення персонажів, а тому майже не поступається основній серії.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте прокачувати стиль стрілка! 💊

🌊 Як я вже говорив, події розгортаються в останні роки періоду Едо, і якщо ви нічого не знали про Японію кінця 1860-х років, то гра люб’язно познайомить вас із суспільним устроєм тієї епохи і його соціокультурними особливостями та покаже країну, що стоїть на межі громадянської війни і відчуває загрозу з боку Британії та Америки, але, водночас, намагається відкритися світу після більш ніж 200 років ізоляції. Саме в таку епоху і живе Сакамото Рьома - головний герой, який після навчання володінню мечем повертається в своє рідне місто Тоса, але, обурений несправедливістю, яку несе класова система того часу, дуже швидко приєднується до лоялістів під керівництвом його названого батька і брата, котрі хочуть змінити державний устрій країни.

🎯 Втім, виявляється, що якась розвідка в режиму сьогунату все таки є, а тому батька Рьоми вбиває таємничий ассасин, а сам протагоніст в пошуках загадкового вбивці потрапляє в Кіо та під вигаданим іменем Сайто Хаджіме вступає до лав Сінсенґумі - окремого бойового утворення, що служить сьогунату і серед капітанів якого і ховається той, кому хоче помститись Сакамото.

🎭 Ishin помітно відрізняється від основної серії в двох аспектах. Перший - на відміну від вигаданих героїв, чимало персонажів в цій історії мали реальні прототипи, в тому числі і сам Сакамото Рьома, якого в Японії зараз вважають національним героєм. Гра, звісно, далека від історичної достовірності, але той період часу і деякі події передає доволі точно. Другий же аспект полягає в тому, що майже всі персонажі, яких ви зустрінете на своєму шляху, вже будуть вам знайомими. Як так? Дуже просто - їх всіх грають актори, вже знайомі по основній серії, а тому тут є і місцеві Маджіма з Саєджімою, і Года Рюджі, і Акіяма і ще купа вже звичних облич та голосів. Звісно, це інші персонажі з іншої епохи, але характери теж вийшли досить схожими, а тому вся гра виглядає як одна велика вистава, в якій старі добрі члени якудзи (і не тільки вони) грають відведені їм ролі.


💪 Оскільки оригінальний Ishin вийшов в 2014 році, за рік до Yakuza 0, то саме в ньому відбувалась обкатка оновленої системи стилів (яка вперше з’явилась ще у вже згаданому Kenzan 2008 року, але після того більше не використовувалась). Фактично це та ж сама система що в нульовці та першій Kiwami, де в протагоніста є кілька бойових стилей з різним мувсетом та іншими особливостями, між якими можна вільно перемикатись в будь-який момент бою. Основна відмінність полягає в тому, що якщо в Якудзі це були переважно рукопашні стилі, то в Ішині, для більшої достовірності зображеної епохи герой користується зброєю, а тому має стиль, який базується на використанні катан.

👓 Втім, на той час європейці вже привезли до Японії компактну вогнепальну зброю, типу пістолетів, а тому інший стиль Рьоми якраз далекобійний. Для любителів чогось середнього є стиль дикого танцівника, в якому катана і пістолет комбінуються, а для закінчених мазохістів поціновувачів класики є ще й четвертий, рукопашний стиль. З балансом стилів все просто - його тупо немає, бо пістолет дозволяє вам анігілювати все в широкому радіусі за лічені секунди, а рукопашний бій навіть при повній прокачці все ще повне лайно з мінімальним практичним застосуванням.

🔧 Ця система стилів доповнюється окремою системою спорядження, що дозволяє збирати і крафтити десятки різноманітних катан з пістолетами а також спеціальну зброю, накшталт списів чи навіть гармат. Виглядає цікаво, але якщо хочете повноцінно зануритись то вас чекають години грінду. В бою ж вам допомагатимуть ваші підлеглі з третього дивізіону, капітаном якого і виступає Рьома. По суті це картки персонажів з різними здібностями, зокрема унікальними атаками чи лікуванням героя, які мають кулдаун, різну рідкість та прокачуються по мірі гри з ними.

💮 В усьому іншому - це класична Якудза часів 5-0-Kiwami, з купою мініігор, найпримітнішими серед яких є танці, курячі перегони, зачистка підземель та навіть власна окрема ферма, сіма десятками міських історій, що краще розкривають епоху, та солідним списком завдань для завершення. Все, як ми любимо.


🎨 Хоча ремейк і використовує Unreal engine, але візуал більшою мірою відповідає часам тієї ж 0 чи першої Kiwami, тобто якогось особливого захвату зображення не викликає, але й нарікань теж немає. Історична епоха відтворена досить детально а місто ділиться на кілька відмінних районів. Робота акторів теж чудова, адже бачити вже знайомі обличчя але в інших ролях було вкрай незвично, але до цього швидко звикаєш.

🎷 Звуковий супровід, як і завжди в серії, чудовий, а тому чути вже знайомі Machine Gun Kiss або Baka Mitai у відповідній обробці було доволі приємно, хоча і новими музичними темами гра теж здатна порадувати.

Like a Dragon Ishin – це:

👌 Історично-достовірна Японія 1860-х
👌 Звичайний бордель де можна зіграти в камінь-ножиці-папір
👌 Ee ja nai ka! Ee ja nai ka!
👌 Featuring Dante from the Styles May Switch series
👌 Техаська Народна Республіка
👌 Урок географії в шостому класі
👌 Найкращі огірки в усій Японії

🔷 Гарний показник популярності серії, адже раніше ніхто б і думати не став щоб випустити цей проєкт за межами Японії, не те щоб ще й зробити ремейк. Якщо вам подобається серія Якудза але ви хотіли б більше дізнатись про історію Японії, та ще й за участі основного касту серії, але в інших ролях, то точно варто спробувати Like a Dragon Ishin. 🔷

🔰 Діагноз – Yakuza: Forward to the Past 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще Древні боги в турне Японією! 📌


👉 Зараз в Стімі можна знайти як чимало хорорів, натхненних творчістю Лавкрафта, так і японські творіння зі своїм власним підходом до психології страху, але поєднання тематики, характерної для робіт вищезгаданого Лавкрафта, з однобітним піксельним візуалом, в якому можна впізнати стиль Джюнджі Іто, я бачу вперше. Тим паче, що і жанрово гра не зовсім стандартна і також є результатом союзу візуальної новели з роуглайтом, а основний ігровий процес нерідко нагадує класичні настільні ігри.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте читати кріпові міські легенди перед сном! 💊

🎭 Як і у вже згаданій Monster Prom тут відсутній якийсь центральний стовп у вигляді основного сюжету, що в рамках жанру не є якимось серйозним мінусом, але особисто мені хотілось би більшого. Особливо з урахуванням того, що знайомство з грою починається з невеликого але неймовірно атмосферного епізоду в якому ви опиняєтесь в замкненій школі посеред ночі і змушені вчасно зібрати всі необхідні предмети для того, щоб провести ритуал, який ослабить моторошну жінку з великими ножицями, котра вбила вже кількох людей, і дасть можливість її перемогти, що є єдиним способом врятувати вашого друга. Причому, незважаючи на, здавалось би, очевидний фінал, в епізоді вистачає і моментів, коли все може піти не так, наприклад, якщо ви накреслите неправильну пентаграму або взагалі почнете ритуал, не зібравши всі предмети.

👺 І от після подібного ви починаєте знайомство вже безпосередньо з основною грою і виявляється… що таких епізодів в ній не те, щоб взагалі не було, але вони в досить обмеженій кількості і загальна геймплейна формула набагато репетативніша, що наче і серйозним мінусом не можна назвати в рамках роуглайту, але й планку на початку гри вже підняли досить високо, а тому до основного ігрового процесу доводиться звикати.

👻 То який же він, цей основний ігровий процес? Загалом, в грі є кілька режимів і майже півтора десятка різних персонажів, яких ви будете поступово відкривати, але все можна звести до спільного займенника. Все починається з короткого вступу, який розповідає що на дворі 1984 рік і ви прибули в японське місто Шіокава, де відбуваються дивні речі - розростаються таємні культи, зникають люди та пробуджуються Древні боги.

💡 Опинившись у своїй квартирі ви вирішуєте розплутати таємниці, якими окутана Шіокава і на початку забігу генерується набір із п’яти таких таємниць, які, до речі, можна реролити, якщо ви ще не почали їх розгадку. Кожна таємниця, що характерно, має незвичну назву, де всі слова починаються з однієї літери, типу “Chilling Chronicle of a Crimson Cape”. І хоча для проходження гри вам доведеться розв’язати всі п’ять таємниць, порядок, в якому ви за них братиметесь, теж впливатиме на хід проходження.

📊 Після того, як ви взялись за таємницю ви, в більшості випадків (якщо не закриті на одній локації, як це було зі школою), вільні досліджувати місто, що дозволить вам відвідати магазини і дістати зброю чи допоміжні предмети (якщо у вас достатньо грошей, звісно) або, наприклад, дізнатися останні чутки в школі та навіть завербувати собі союзників, які будуть супроводжувати вас на локаціях та даватимуть різні бафи або дебафи. Для дослідження ж таємниці вам треба просто слідувати за вказаним на місцевій “мапі” маршрутом.

👺 Ось тут дає про себе знати друга велика проблема гри - рандомні події. Самі по собі вони цікаві і досить різноманітні, але проблема полягає в тому, що при розв’язанні таємниці в кращому випадку кожна друга подія буде рандомною і коли ви, приміром, йдете лісом а у вас з’являється подія, в якій до вас на вулиці хтось причепився, це, м’яко кажучи вибиває із занурення в історію. Втім, на фоні цього починаєш особливо цінувати рідкісні історії, що замикають вас в рамках однієї локації і змушують, до прикладу, досліджувати обставини смерті свого померлого далекого родича. Наче вас і обмежують в основному ігровому процесі, але, в той же час, і не відволікають від історії.

💬 Після того ж, як ви розгадаєте чотири таємниці, в яких до речі, може бути від двох до п'яти різних фіналів, в залежності від ваших дій, п’ята таємниця завжди буде однією і тією ж самою - дослідити місцевий маяк та зупинити поточного Древнього бога. Маяк взагалі можна відвідати в будь-який момент, але двері там зачинені на кілька замків, ключі від яких ви отримуватимете за розв’язані таємниці.

🎲 Якщо говорити про РПГ складову гри, то вона досить класична - у вас є персонаж з показниками фізичного та ментального здоров’я і шістьма характеристиками, які впливають на перевірки навичок, є підняття рівня з прокачкою характеристик і унікальними перками, доступний інвентар з обмеженим простором та можливість екіпірувати до трьох різних предметів, які потім можна буде використовувати під час покрокових боїв, де ви спочатку робите чергу із запланованих дій, а потім запускаєте їх виконання.

🌄 Ваш персонаж також може отримувати різні прокляття або ж вивчати щось подібне до заклять, а втрата всього здоров’я не завжди призводить до смерті і його нерідко можна відновити, в той же час є рівень приреченості, який росте по ходу гри або внаслідок виконання певних дій і от там 100% це вже гарантований Game Over, а тому це ще один ресурс для менеджменту. Вороги вийшли максимально різноманітними і колоритними і до багатьох треба різний підхід адже ті ж привиди, наприклад, ніяк не реагують на звичайну зброю але бояться солі, а з деякими могутніми ворогами взагалі немає сенсу битись і краще всього буде втекти.

👿 Наостанок згадаю ще пару мінусів, пов’язаних з функціоналом Стіму, адже хоч гра була в ранньому доступі три роки і вже вийшла з нього, в ній не те що немає звичайного стімівського функціоналу типу досягнень (хоча безпосереднього в грі вони є), так ще й підтримка хмарних збережень досі не з’явилась, що просто неприпустимо в 2024 році.


🎨 Візуально гра виглядає доволі незвично, адже зараз дуже рідко зустрінеш ігри в подібній стилістиці та й то переважно всі вони це своєрідна данина творінням з 80-х і 90-х, а тому на фоні сучасних продуктів однобітний піксельний стиль виглядає… якось свіжо, чи що. Хоча якщо ви волієте бачити більше кольорів то в грі є і двобітний режим з купою можливих варіантів. Сам же дизайн гри просто чудовий, він одночасно і відсилає до ігор із минулого, і достатньо некомфортний, що плюс для хорора і при цьому ще й залишається високофункціональним. Ну а враховуючи любов автора до творчості Джюнджі Іто за стилістику взагалі не варто перейматись.

🎷 Звуковий супровід теж відмінний - як в тому, наскільки правдоподібно він передає епоху 80-х, так і завдяки створенню якісної атмосфери для хорору.

World of Horror – це:

👌 Та сама жінка з широкою посмішкою і ножицями
👌 Звичайний якудза (всі співпадіння з окремим представником клану Тоджьо проста випадковість)
👌 Можливість зробити хорор трохи патріотичним
👌 Deja vu! I've just been in this place before…
👌 Файли збереження в форматі ITO
👌 Історія про переїзд відьми із Блер

🔷 Досить незвичне поєднання Джюнджі Іто, Лавкрафта, роуглайту, візуальної новели, РПГ, хорору і однобітної графіки, яке, тим не менш, змогло знайти свою аудиторію і повністю дотримується своїх обіцянок, пропонуючи незабутній досвід, натхненний хоррорами 80-х.🔷


https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще дари від богів не тільки з грецької міфології! 📌


👉 Пройшло вже майже два роки з того часу, як в Стімі вийшла Vampire Survivors. На релізі її піковий онлайн складав трохи більше двох десятків людей і на тому могло б все і закінчитись, якби через місяць-два гру не почали популяризувати відомі стрімери, через що з маленького нішевого творіння, націленого на крихітну аудиторію, творіння доросло до статусу чи не великого релізу, принаймні не поступаючись онлайном багатьом ААА проєктам і породивши чи не окремий піджанр. Звісно ж, не могло бути так, щоб на успіх даного проєкту не звернули увагу інші розробники ігор, а тому і через два роки після появи оригінальної гри клони Vampire Survivors не просто продовжують з’являтись на світ, але й цей процес взагалі не збавляє обертів.

👉 Власне, про один із таких клонів ми сьогодні і поговоримо. Death Must Dies, як і інші проєкти подібного піджанру, бере за основу просту ігрову петлю, в рамках якої гравець переміщується по нескінченній карті та має уникати монстрів, збирати кристали досвіду, отримані за їх вбивство, і прокачуватись, для того щоб якомога довше протриматися в забігові. Втім, в даній грі ця формула доповнюється елементами із інших успішних ігор, таких як Hades і Diablo, завдяки чому маємо вже знайому по пригодам Загрея історію взаємодії з різними богами і їх дарами та збір різнокольорового луту, і все це в рамках простого геймплею, під який на фоні можна слухати подкасти. І можливо я б навіть назвав DMD найкращим клоном Vampire Survivors, адже є за що його похвалити, однак, на жаль, не все так ідеально як хотілось би.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте поєднувати холодне з гарячим! 💊

🎭 На відміну від Vampire Survivors та багатьох інших подібних ігор, Death Must Die має повноцінний сюжет, принаймні, поки що, його зав’язку. Смерть, похмурий жнець, останнім часом почав перевиконувати свої обов’язки, що не дуже прийшлось до смаку іншим богам, а тому ті хочуть його зупинити і за співпадінням, знаходяться кілька смертних, які бажають… смерті Смерті, а тому боги раді допомогти їм своїми дарами.

👪 Всього в грі на даний момент п’ять іграбельних протагоністів, кожен з яких має свою унікальну зброю і представляє певний клас: лицар, чарівниця, ассасинка, варвар і воїтельниця. У кожного героя свої причини для конфронтації зі смертю, які будуть поступово розкриватись і, крім того, всі персонажі відкриваються поступово по мірі гри, а тому щоб відкрити всіх вам треба буде витратити 3-4 години, в залежності від успішності ваших забігів.

👸 Богів теж вийшло чимало, і серед них можна зустріти як щось подібне до Hades, де теж був бог війни чи богиня зими, так і більш цікавих представників місцевого пантеону, таких як богиню справедливості Джастіс або ж сам Час, який, до речі, і дозволяє вам починати все спочатку, позичивши свій годинник. Діалоги з цими богами теж присутні, більше того, навіть озвучені, але це все ще Hades на мінімалках, а тому не варто очікувати такої ж кількості реплік, які б не повторювалися і через десятки годин.

👣 Базовий геймплей класичний для клонів Vampire Survivors - вам треба рухати персонажа по нескінченній локації, ухилятися від атак ворогів і прокачуватись з досвід, що з них випадає. Але вже на цьому рівні є декілька змін, зокрема, ми можете як ввімкнути автоатаку, так і атакувати самостійно, правда, навіщо потрібен другий варіант не дуже зрозуміло. Для більшої динаміки є деш, винесений на окрему кнопку, однак тут гра не перетворюється на Hades і не ламається нескінченними дешами, адже в останнього є невеликий кулдаун. Вороги також відрізняються від в VS, адже якщо там в них, по суті і не було атак і вони наносили шкоду просто торкаючись персонажа, то тут контактної шкоди нема і безпосередньо перед атакою ворога підсвічується область, в якій ця атака нанесе шкоду, а тому ухилятися ще легше.

💀 Як і в Hades дари богів можуть змінювати базові можливості героїв, зокрема атаку і деш, або ж давати нові. І незважаючи на ранній доступ розгулятись тут є де та разом зі звичними для все того ж Hades білдами, основаними на заморозці чи блискавках є, приміром, можливість побудувати білд, оснований на виклику різних духів і піднятті скелетів, тобто гра за повноцінного некроманта, або ж можливість лікуватися просто незаконно сильно.

👘 Переміщення локацією відіграє більш значну роль ніж в VS, адже на рівні ціла купа різних цікавих місць, предметів чи NPC з якими можна взаємодіяти, отримавши натомість тимчасовий баф, постійне (в рамках забігу, звісно) посилення або ж предмет. Останні, як я вже сказав, відсилають до Діабло і для того, щоб повністю екіпірувати персонажа можна зібрати цілий набір, де в предметів ще й буде різна рідкість та характеристики. Але щоб ця система в грі з п’ятьма іграбельними персонажами не ламалась через просте перекидання екіпірування на активного героя є два моменти. По-перше, це класичний розподіл певних речей за класами, внаслідок якого лицар, приміром, не може користуватись магічним посохом. По-друге, під час першого екіпірування предмет прив’язується до поточного персонажа і більше ніхто його використати не зможе, а тому треба дійсно думати, про максимально ефективне їх використання.

🎩 Крім того, що предмети можна знаходити в забізі, вони ще й випадають з босів, причому саме такі предмети будуть найвищої рідкості і з солідними характеристиками. Також в хабі можна знайти торговця, асортимент якого оновлюється між забігами і разом зі звичайним непотребом там можна знайти подекуди досить круті речі, так, наприклад, я купив шолом для чарівниці, завдяки якому її протягом всього забігу супроводжував доволі сильний прикликаний дракон. На свята, до речі, можна отримати спеціальний безкоштовний різдвяний набір, вкупі зі святковим оформленням хабу.

👿 І наче все, що я описував до цього, дійсно дає право називати гру чи не найкращим клоном Vampire Survivors, то в чому ж каверза? В ранньому доступі. Це саме “ранній ранній доступ”, коли баланс міняється чи не в кожному патчі а наповнення гри контентом лише починається, внаслідок чого в ній тільки одна локація з 3-4 босами і тільки натяками на повноцінний сюжет, а тому її, звісно, можна купити зараз і отримати задоволення від геймплею та й потенційно зекономити гроші, але повноцінну закінчену гри ви отримаєте не раніше ніж через рік, тому таке підійде далеко не всім.


🎨 Візуально гра виглядає досить приємно і хоч до фірмового стилю Supergiant Games як в тому ж Hades їй далеко, це все ще непоганий піксельний візуал з гарним дизайном богів та непоганим оформленням локацій.

🎷 Зі звуком теж все в порядку, озвучка богів, незважаючи на малу її кількість, виконана непогано, та й музичні теми враження від гри не псують.

Death Must Die – це:

👌 Вампіри проти збірної богів
👌 Dante Must Die на максималках
👌 1 агресивний бог війни
👌 Звичайна рожева ельфійка
👌 Дуже поетична причина смерті для музиканта
👌 Морт, донька Смерті

🔷 Один з кращих клонів Vampire Survivors… коли стане повноцінною грою. Зараз же контенту в грі дуже мало, але навіть так можна зробити висновок, що якщо все буде добре то ми побачимо цікаву комбінацію з різних успішних проєктів, а особливо нетерплячі можуть спробувати це прямо зараз. 🔷

🔰 Діагноз – Hades Meets Diablo 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще той самий Лисий з Незерелму! 📌


👉 Випуск нових персонажів для Mortal Kombat 1 потроху набирає обертів а тому після Омнімена черга дійшла і до Кван Чі. Загалом, за ті майже півтора місяці що пройшли після появи Омінмена і Тремора, якихось суттєвих змін гра не зазнала, лише закінчився другий сезон в бойовій лізі та режимі вторгнень і почався третій а також вийшла пара патчів, про які теж варто буде згадати.

👉 І, насправді, це є проблемою, адже на релізі МК1 вийшов дуже порізаним, являючи якщо не третину, то в кращому випадку половину від того, чим був Mortal Kombat 11 (теж на старті продажів, звісно) і хоча Netherrealm заявляють, що підтримка гри цього разу буде набагато довшою, поки що це виглядає так, наче кількість контенту буде тією ж самою, просто його з самого початку буде менше і додавання нових персонажів, камео і всього іншого буде банально більше розтягнутим у часі. Звісно, мені хотілось би помилятись.

👉 Огляд гри і попередніх доповнень:
-->Mortal Kombat 1
-->MK1: Shang Tsung
-->MK1: One-Time Dragon Pack
-->MK1: Omni-Man

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте доглядати за своїми скелетами! 💊

💔 Перед тим як поговорити про Кван Чі почнемо з супутніх оновлень. В грі закінчився другий сезон – сезон крові, амбасадором якого була Нітара, і почався сезон льоду, звісно ж прив’язаний до Саб-Зіро. І це тільки підкреслило існуючу з релізу проблему – наповнення контентом і косметикою режиму вторгнень. Воно просто нікудишнє. Локації у вторгненнях, хоч і зазнають невеликих косметичних змін, але залишаються тими ж самими і уже втретє проходити всі ті ж кілька світів відверто набридає.

🎅 З косметикою все теж доволі сумно. Якщо в МК11 в кожному сезоні лише чотири персонажі отримували нові скіни (і всього в двох колірних варіантах), які ще й по суті являлись реколорами, але ці скіни були дійсно гарно пропрацьовані і вартували хоча б частини тієї токсичності, що була в бойовій лізі, то в МК1 розробники вирішили обрати кількість замість якості. Невдале рішення, особливо коли доводиться бігти і складати рельси прямо перед їдучим потягом, адже виглядає більшість скінів так, наче їх робили за один день на аутсорсі. Особливо смішно порівнювати цей сезон навіть з попереднім, адже тепер кількість скінів в магазині ще й порізали (ніяк не покращивши їх якість, звісно ж), а деяке екіпірування вже було в грі і якщо ви його отримали раніше то нічого нового гра запропонувати не здатна.

🎄 Звісно, новий Скін для Саб-Зіро, в якого до цього взагалі не було нормальних образів крім донатного скіна за MKDA, це круто, але я досі не розумію, що заважає зробити всього по пару нових образів (ну як нових, вже перефарбованих існуючих костюмів) на персонажа, але зробити це якісно, тим паче що ці скіни все одно не продаються за донатну валюту. Хоча, про що це я, NRS навіть не здатні нормально завершити сезон, адже знову сезонна валюта нормально не обнулялась а на початку проходження вторгнень були баги, найепічніший з яких дозволив деяким гравцям отримати всі скіни з нового сезону навіть не граючи в нього. Хоча, можливо це був не баг, а фіча.

💀 А от що не було фічею так це відкат у графіці, через що калюжі крові на підлозі стали квадратними. Це швидко пофіксили, але той факт, що тепер оновлення ламають те, що і так нормально працювало, свідчить наскільки все сумно з грою.

💲 Трохи оновився і донатний магазин, адже в наборі сезонних фаталіті з’явилось і різдвяне добивання, яке навіть непогано виглядає. Також додали різдвяні скіни для кількох персонажів, а тому генерал Шао став Крампусом, Кітана перетворилась на місіс Клаус а Рептилії записали в ельфи-помічники. Ще додали пару різдвяних скінів для інших персонажів, але з урахуванням їх якості це просто намагання заробити побільше грошей.

🐼 Ну і давайте врешті-решт повернемося до Кван Чі, адже оновлення з ним теж вийшло дещо неоднозначним, по тій простій причині що він і так був в грі а брав активну участь в історії, але як і Шанг Цунга його вирішили вирізати і продавати окремо. Крім того, що це відверто ґлузливе намагання заробити більше грошей, в цього є й інші мінуси, зокрема те, що на відміну від Шана, який наче й DLC, а наче й в основному ростері бо є бонусом за передзамовлення, Кван Чі не буде отримувати нові скіни в сезонах Вторгнень.

👷 Більше того, в нього, як і в Омнімена, взагалі немає альтернативних скінів, і якщо мешканець Вільтруму був принаймні гостьовим персонажем, то Кван Чі вже й так з’являвся мінімум в трьох різних образах протягом історії (не рахуючи зміну кольору шкіри) а тому подібне виглядає відвертим iдiотизмом, хоча я не виключаю можливість того, що WB Games вирішили продавати вже існуючі скіни окремо і ми колись можемо побачити їх в донатному магазині за 1000 кристалів кожен.

👱 Втім, незважаючи на відсутність альтернативних скінів, кастомізація некроманта вийшла досить цікавою і незвичною, а все завдяки тому, що його предметом екіпірування став не талісман, меч, маска, чи ще якась малопомітна дрібничка, а якого власна шкіра. Буквально. Це найбільш дивна форма кастомізації в грі (поки що) але у Кван Чі можна міняти те, як виглядатиме його шкіра включно з тату і це дуже сильно впливає на сприйняття його образу, адже можна обирати між стандартною чорною фарбою, татуюваннями, що світяться, прямо як в Лю Кана, або, приміром, здертою шкірою що відсилає до іншого персонажа МК з посткласики. І все це змінюється в залежності від кольору його костюму, а тому виглядає різноманітно.

💪 Що ж стосується геймплею некроманта, то це єдиний однозначно позитивний момент. Повернулась більшість його класичних прийомів, таких як телепортація прямо на голову супротивнику або черепи-проджектайли. Останні, до речі, при посиленні перетворюються на величезний череп, який ще й з’їдає всі інші проджектайли на своєму шляху. Також тепер чимало прийомів нагадують, що Кван Чі – некромант, а тому він викликає скелетів для деяких прийомів і навіть для аперкоту, а при блокуванні додатково закривається черепом. Помітне розширення отримали і портали, через які антагоніст не тільки пхає свої власні кінцівки, але й викликає якогось монстра з Незерелму, чиї тентаклі виявились дуже корисними в бою. Вступні й переможні анімації теж чудові, як і фаталіті, хоча для останніх можна було б і використати монстра зі щупальцями.


Mortal Kombat 1 Quan Chi DLC – це:

👌 Знайомий макіяж за 40 гривень
👌 Лавкрафтіанські монстри по доступним цінам
👌 Fresh Meat!
👌 Той самий консультант Оніфлейм
👌 Веселі танці після комендантської
👌 Патчі для виправлення ламання гри
👌 Можливість зібрати початковий набір лего “Братство тіні”
👌 Повернення Смертельного Альянсу

🔷 Геймплейно і візуально персонаж вийшов дійсно гідним доповненням до гри і чудовим поверненням некроманта. На жаль з косметикою все й досі посередньо, розвиток гри викликає питання а те, що вже через три місяці після релізу МК1 отримав знижку в 50% на зимовому розпродажі виглядає як відвертий плювок в обличчя гравцям які оформляли передзамовлення або купували на релізі. Але добре що хоч так, могли б взагалі в кашу нас*ати 🔷

🔰 Діагноз – Epic Necro Guy 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще кіт, який наступив на метелика! 📌


👉 Гадаю, студія devcats вже зробила собі ім’я за рахунок кількох якісних ігор, що так чи інакше пов’язані з котами, будь-то пошук пухнастих улюбленців в різноманітних декораціях і з різними передісторіями, гороскоп, що розповість вам про характери котів і підкаже, з ким же краще всього подружитись, або навіть котяче судоку яке… таке саме як і звичайне судоку, але з котами, що все змінює. І це вже не згадуючи про політику студії, котра рекомендую брати котів в притулках а не купувати їх а також жертвує частину грошей з продажу ігор вже згаданим притулкам. Одним словом, їх ігри точно варто купувати і причин для цього вистачає.

👉 Але навіть так розробники продовжують дивувати. В них вже була анонсована нова гра про пошук котів яку я давно додав у список бажаного, але цілком раптово вони випустили ще одну, та ще й зробили її безкоштовною. Ну а щоб у вас взагалі не виникло причин не грати в An Arcade Full of Cats, в ній на релізі з’явилась офіційна українська локалізація, що, звісно ж, не може не радувати.

👉 А тут ви знайдете огляди інших ігор розробників:

-->A Building Full of Cats
-->A Castle Full of Cats
-->Zodiacats

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте брати котиків з притулків! 💊

🐱 Зав’язка в гри доволі проста – кіт Фофіно, вже знайомий нам по попереднім іграм серії, та його товариш Лео десь дістали Делоріан із «Назад у майбутнє» і відправилися в минуле для того, щоб повпливати на долю котів в теперішньому, Але після повернення в теперішнє вони з’ясували, що деякі з котів, що теж брали участь у цій мандрівці, залишилися в минулому і треба знову мандрувати в часі щоб їх повернути назад.

🐱 Власне, кожен новий рівень пропонує нову часові епоху, хоч формально місце і залишається одним і тим же, а тому ви зможете відвідати заклад з аркадними автоматами в 1980-х, 1990-х та навіть у двохтисячних і подивитись, як же змінювались ігрові епохи і технології. Немає нічого дивного в тому, що на вас чекає ціла купа відсилок, пов’язаних з відомими іграми, до яких тепер стали причетні і коти. Крім безкоштовної основної гри є ще й платне доповнення, купивши яке ви можете підтримати розробників. Також воно додає три нові рівні і ви можете ще глибше дослідити ігрову історію, відвідавши дикий захід, епоху французської революції та навіть доісторичну еру – всі пов’язані між собою любов’ю до аркадних автоматів.

🐱 Геймплей залишився класичним для серії – на кожному рівні можна побачити купу котів, яких і треба збирати, клікаючи на них, після чого вони виділяться. Крім помітних котів є ще й приховані, яких можна знайти всередині окремих предметів або за ними і вони рахуються окремо. Нововведенням стали окремі завдання на кожному рівні, адже вам треба не тільки знайти всіх котів, але й дістати батарейки, які дозволять вам повернутися у свій час. Ці батарейки, в свою чергу, можна отримати за виконання додаткових завдань.

🐱 На більшості рівнів додаткові завдання схожі – треба спочатку знайти загублену монетку, а потім використати її для гри на одному з аркадних автоматів. Кожен автомат пропонує свою власну міні-гру, але всі вони також зводяться до збору чогось, за що ви отримаєте батарейку для машини часу. Додаткові завдання в доповненнях дещо відрізняються, так, приміром, в сауні на дикому сході треба зібрати всі фальшиві значки шерифа, але все одно не виходять за рамки концепції збору предметів.


🎨 Як і в попередніх іграх серії, гра має дуже приємний візуал, де кожна епоха є своє власне забарвлення та купа характерних деталей, а кожен рівень не тільки гарно намальований, але забитий купою відсилок до ігор, кіно чи музики.

🎷 Звуковий супровід також на гідному рівні і котів простіше шукати під енергійну музику, яка цілком відповідає зображеним епохам.

An Arcade Full of Cats – це:

👌 Можливість врятувати дока Руденького, відправившись у 1955-ий
👌 PurPur♂Boy♂
👌 Котячі астероїди
👌 Мій друг Кіторо
👌 Catris
👌 Feral Kombat з подвійною дозою милоти
👌 The House of the Dog та інші рельсові шутери
👌 Mouse vs. Catcom 2 з новим ростером

🔷 Чудове продовження серії про пошук котів, що пропонує не тільки приємний візуал і гарний звук, але ще й доволі колоритні локації та трішки ностальгію по старим іграм, і це з урахуванням того, що гра безкоштовна і має українську локалізацію. Одним словом, must have.🔷

🔰 Діагноз – Не тільки котячі кафе 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998