His death was just the beginning...

Що я можу розповісти про гру, яку пройшов залпом за два з половиною вечора? Ну, що ж, підемо по порядку.

1. Сюжет цієї гри бере свій початок на звичайних вулицях тихого містечка Салема. Головним героєм виявляється детектив поліції Ронан О`Коннор, який під час невдалої спроби затримання серійного вбивці виявляється викинутим з вікна на ці самі звичайні вулиці а також викинутим зі свого тіла . І все було б не так уже й критично, якби потім цей самий серійний убивця не випустив би в Ронана сім куль з його ж пістолета (відсилання до семи смертних гріхів?). Отже наш герой, з яким ми щойно познайомилися, мертвий. Що далі?
А нічого, це всього лише початок! Як виявляється, життя після смерті існує, щоправда, як правило, в образі привида, яким і стає Ронан, і після короткого вивчення своїх новознайдених сил він вирішує розкрити справу Дзвонаря (так прозвали серійного вбивцю), адже, розібравшись із ним, він зможе завершити всі свої справи на землі та возз'єднатися зі своєю покійною дружиною в потойбічному світі. Більше про зав'язку говорити нічого не потрібно, вона досить непогана і налаштовує гравця на потрібний лад.
Хотілося б лише відзначити кілька важливих сюжетних моментів:

- У грі досить цікаве представлення головного героя і короткий переказ історії його життя за допомогою його татуювань, кожне з яких пов'язане з певною подією в минулому, раніше я такого не зустрічав і це здалося мені досить оригінальним;
- Також хотілося б відзначити досить непоганий фінал із розкриттям особи вбивці, до якого підводять не тільки події основного сюжету, а й записки, які знаходить головний герой, і т. п. Причому для мене стало несподіванкою те, що роль головного героя у справі Дзвонаря за життя була більшою, ніж я думав;
- Непогано обіграний сюжетний хід а-ля вбивця може бути не один , що непогано вписалося в концепцію гри.

2) Атмосфера в грі справді викликає відчуття невеликого тихого провінційного містечка, яке в минулому стало свідком масових убивств (хто не в курсі про події в Салемі - почитайте на Вікіпедії статтю "Процес над салемськими відьмами"), а тепер спокійного, але раптово стривоженого хвилею убивств.

3. Геймплей у грі, загалом, класичний для пригодницьких ігор і РПГ - є одна велика локація - власне, місто, яке ми досліджуємо на предмет додаткових завдань і штучок для збирання, а також є кілька менших локацій, які відкриваються під час сюжету і до яких ми потім можемо повернутися під час того ж сюжету або в пошуках якихось предметів. Хоч локації і не є чимось визначним у жанрі - церква, цвинтар, психіатрична лікарня, музей, закинутий маєток, поліцейська дільниця , але зроблені вони доволі непогано і запам'ятовуються.
Основний акцент у грі ставиться на дослідження героєм довкілля і використання своїх паранормальних здібностей, таких як проходження через звичайні об'єкти, відновлення або знищення спеціальних "примарних" об'єктів, вселення в людей і тварин, телепатія, телепортація тощо.
Єдине, що тут розчаровує, то це те, що крім виклику детективним здібностям гравця, гра більше нічого особливого не може запропонувати, тому що реальної небезпеки в ній немає. Так, є демонічні руки на підлозі, але їх досить просто обійти. Так, є демони, здатні знищити головного героя, але від них легко сховатися і позбутися, не кажучи вже про те, що, за винятком одного випадку, вони не з'являються в кількості, що перевищує три духи. В іншому ж геймлей здатний скрасити вечір того, хто хоче розслабитися і відпочити за грою.

4. Саундтрек у грі мені особливо не запам'ятався, він підходить під ігрові ситуації і не дратує але, при цьому, і в пам'яті не залишається.

Підсумок

Свого часу гра вийшла без особливої рекламної кампанії, і воно зрозуміло чому: за всіх своїх якостей вона не є якимось одкровенням у жанрі, а є просто непоганою грою, яку можна з цікавістю пройти й відкласти повторне проходження на кілька років.

[h1] 7 мертвих детективів із 10 [/h1] [i] His death was just the beginning... [/i] Що я можу розповісти про гру, яку пройшов залпом за два з половиною вечора? Ну, що ж, підемо по порядку. 1. [i] Сюжет [/i] цієї гри бере свій початок на звичайних вулицях [strike] тихого [/strike] містечка Салема. Головним героєм виявляється детектив поліції Ронан О`Коннор, який під час невдалої спроби затримання серійного вбивці виявляється викинутим з вікна на ці самі звичайні вулиці [strike] а також викинутим зі свого тіла [/strike]. І все було б не так уже й критично, якби потім цей самий серійний убивця не випустив би в Ронана сім куль з його ж пістолета (відсилання до семи смертних гріхів?). Отже наш герой, з яким ми щойно познайомилися, мертвий. Що далі? А нічого, це всього лише початок! Як виявляється, життя після смерті існує, щоправда, як правило, в образі привида, яким і стає Ронан, і після короткого вивчення своїх новознайдених сил він вирішує розкрити справу Дзвонаря (так прозвали серійного вбивцю), адже, розібравшись із ним, він зможе завершити всі свої справи на землі та возз'єднатися зі своєю покійною дружиною в потойбічному світі. Більше про зав'язку говорити нічого не потрібно, вона досить непогана і налаштовує гравця на потрібний лад. Хотілося б лише відзначити кілька важливих сюжетних моментів: - У грі досить цікаве представлення головного героя і короткий переказ історії його життя за допомогою його татуювань, кожне з яких пов'язане з певною подією в минулому, раніше я такого не зустрічав і це здалося мені досить оригінальним; - Також хотілося б відзначити досить непоганий фінал із розкриттям особи вбивці, до якого підводять не тільки події основного сюжету, а й записки, які знаходить головний герой, і т. п. Причому для мене стало несподіванкою те, що роль головного героя у справі Дзвонаря за життя була більшою, ніж я думав; - Непогано обіграний сюжетний хід а-ля [spoiler] вбивця може бути не один [/spoiler], що непогано вписалося в концепцію гри. 2) Атмосфера в грі справді викликає відчуття невеликого тихого провінційного містечка, яке в минулому стало свідком масових убивств (хто не в курсі про події в Салемі - почитайте на Вікіпедії статтю "Процес над салемськими відьмами"), а тепер спокійного, але раптово стривоженого хвилею убивств. 3. Геймплей у грі, загалом, класичний для пригодницьких ігор і РПГ - є одна велика локація - власне, місто, яке ми досліджуємо на предмет додаткових завдань і штучок для збирання, а також є кілька менших локацій, які відкриваються під час сюжету і до яких ми потім можемо повернутися під час того ж сюжету або в пошуках якихось предметів. Хоч локації і не є чимось визначним у жанрі - [spoiler] церква, цвинтар, психіатрична лікарня, музей, закинутий маєток, поліцейська дільниця [/spoiler], але зроблені вони доволі непогано і запам'ятовуються. Основний акцент у грі ставиться на дослідження героєм довкілля і використання своїх паранормальних здібностей, таких як проходження через звичайні об'єкти, відновлення або знищення спеціальних "примарних" об'єктів, вселення в людей і тварин, телепатія, телепортація тощо. Єдине, що тут розчаровує, то це те, що крім виклику детективним здібностям гравця, гра більше нічого особливого не може запропонувати, тому що реальної небезпеки в ній немає. Так, є демонічні руки на підлозі, але їх досить просто обійти. Так, є демони, здатні знищити головного героя, але від них легко сховатися і позбутися, не кажучи вже про те, що, за винятком одного випадку, вони не з'являються в кількості, що перевищує три духи. В іншому ж геймлей здатний скрасити вечір того, хто хоче розслабитися і відпочити за грою. 4. Саундтрек у грі мені особливо не запам'ятався, він підходить під ігрові ситуації і не дратує але, при цьому, і в пам'яті не залишається. [b] Підсумок [/b] Свого часу гра вийшла без особливої рекламної кампанії, і воно зрозуміло чому: за всіх своїх якостей вона не є якимось одкровенням у жанрі, а є просто непоганою грою, яку можна з цікавістю пройти й відкласти повторне проходження на кілька років.