ACHTUNG !!!
Автор рідко здатний висловити свою точку зору лаконічно, тому огляд може бути злегка затягнутим. Або ж ні.


Отже, я пройшов гру за Емілі на низькому рівні хаосу і почав проходити за Корво на високому рівні, тому, як мені здається, настав час підбити підсумки. Загалом, Dishonored 2 - це поліпшена і доведена до розуму (в плані деяких механік) перша частина, переваги якої примножили, але, при цьому, не позбулися всіх її недоліків. Що ж, підемо по порядку.


У плані сюжету зав'язка гри дуже схожа на першу частину. Під час урочистості (15 років від дня смерті вбивства Джесаміни, ага, урочистість) у тронний зал заявляється Даліла (знайома нам за доповненнями до першої частини) і зі словами "Здрастуйте, я ваша тьотя" (БУКВАЛЬНО) проголошує себе законною імператрицею. Гравцеві належить вибрати, за кого грати - за Корво або Емілі, і, залежно від його вибору, Даліла перетворює персонажа, який залишився, на камінь, а ГГ замикають у королівських покоях, звідки йому/їй доведеться втекти, розплутати змову, усунути прихильників Даліли і, врешті-решт, розібратися із самопроголошеною імператрицею. Звучить дуже схоже на першу частину.

Але все не так просто - тепер не все так очевидно, як у першій частині, хоч і без несподіваних поворотів. Спойлерити сюжет не буду (хоч він явно не те, заради чого грають у цю гру), але тут можна зустріти багато цікавих міні-історій, на кшталт своєрідного переосмислення історії Джекілла і Хайда. Загалом сюжет непоганий якраз-таки за рахунок цих історій і багатого лора гри, але розробники знову наступили на ті самі граблі й наприкінці на нас чекає не довгий і детальний фінал, а зім'ята кінцівка, у якій лише розповідається, що сталося з ГГ і парою-трійкою ключових персонажів, тому не чекайте, що кожного більш-менш важливого персонажа, якому ви допомогли/вбили, покажуть у фіналі.


Геймплей же, як і у випадку з першою частиною, не підкачав. Шляхів проходження кожного рівня стало більше, так само як і різних можливостей на рівні. Чорт, та один з рівнів можна пройти, буквально пробігшись 30-40 метрів і вирішивши головоломку (якщо, звичайно, вистачить терпіння і кмітливості). На відміну від першої частини ми тепер перебуваємо не на похмурих вулицях Дануолла, а на залитій сонцем бруківці Карнаки, що теж вносить свою частку в створення ігрової атмосфери.

Рівні збільшилися в розмірі, з вулиці тепер можна потрапити в безліч будинків. А окремі рівні, де дія відбувається не на вулиці, вражають своїм опрацюванням і левел-дизайном. Чого тільки вартий механічний особняк Джиндоша, який можна було бачити в CGI-трейлері. Ось тільки там Емілі пробігала його за хвилину, а в грі ви витратите набагато більше часу на ознайомлення з його структурою. Так само мені сподобалася ідея введення нової механіки прямо в середині гри (хоч і всього на один розділ). Так, я говорю про маєток Араміса Стілтона, про який можна багато чого розповісти, але не спойлеритиму, адже глава розкішна як з позиції історії, так і з позиції геймплею і нелінійності.

Традиційно можна виділити все ті ж три способи проходження: максимально тихий, без убивств і тривоги; шлях асасина з непомітним знищенням ворогів і шлях різника, який вступає в бій скрізь, де можна. Зрозуміло, все це можна комбінувати, і варіантів буде значно більше. До того ж, Корво й Емілі відрізняються здібностями: якщо здібності Корво перекочували з першої частини (з великою кількістю поліпшень, звісно, на кшталт зупинки часу під час націлювання перенесення, як у Дауда), то в Емілі будуть абсолютно інші здібності, хоч іноді й схожі. Єдина здатність, яка є у них обох - Темний зір. В іншому ж, здібності Емілі більше підходять для стелсу, а Корво - для екшну, що, втім, не означає, що Емілі, наприклад, не зможе постояти за себе в ближньому бою. Крім того, хардкорні гравці можуть взагалі відмовитися від мітки Чужого і грати, використовуючи одне тільки спорядження.

Спорядження, до речі, зросло, збільшилася кількість видів боєприпасів для арбалета, з'явилися нелетальні оглушливі міни, однією з яких, за належного прокачування й удачі можна оглушити цілу групу ворогів. Пістолет тепер при повному прокачуванні може діяти як сучасний зразок цієї зброї, обдаровуючи ворогів нескінченним потоком свинцю, поки вистачає боєприпасів. Усе прокачування і купівля спорядження здійснюються на чорному ринку, який можна знайти в кожній главі та відвідати в будь-який момент, а при бажанні - навіть пограбувати (причому кожен з них).
Так само присутня система хаосу, але тепер за допомогою серця можна зрозуміти, вбивство якої людини підніме хаос більше, а якої - менше.


Графіка у грі стала виглядати набагато краще, ніж у першій частині, що, на жаль, позначилося на оптимізації, яку досі не виправили.

Саундтрек у грі теж непоганий, хоча композиція під час фінальних титрів і поступається своїй попередниці з першої частини.

За підсумком ми маємо все таку цікаву різнопланову гру, в якій кожен знайде оптимальний для себе спосіб її проходження. Більше варіантів проходження, два різних у плані здібностей персонажа, Нова гра + і багато іншого. Все це може затягнути на довгі години, а геймплей не змусить нудьгувати.


https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

[b] [u] ACHTUNG !!! [/u] [/b] [i] Автор рідко здатний висловити свою точку зору лаконічно, тому огляд може бути злегка затягнутим. Або ж ні. [/i] [h1]" Time is leaking, coming out of the walls! It's ruining the carpets"[/h1] Отже, я пройшов гру за Емілі на низькому рівні хаосу і почав проходити за Корво на високому рівні, тому, як мені здається, настав час підбити підсумки. Загалом, Dishonored 2 - це поліпшена і доведена до розуму (в плані деяких механік) перша частина, переваги якої примножили, але, при цьому, не позбулися всіх її недоліків. Що ж, підемо по порядку. [h1]“ Corvo, old friend. Do I even need to say it? You've lost another Empress.”[/h1] У плані [b]сюжету[/b] зав'язка гри дуже схожа на першу частину. Під час урочистості (15 років від дня смерті вбивства Джесаміни, ага, урочистість) у тронний зал заявляється Даліла (знайома нам за доповненнями до першої частини) і зі словами "Здрастуйте, я ваша тьотя" (БУКВАЛЬНО) проголошує себе законною імператрицею. Гравцеві належить вибрати, за кого грати - за Корво або Емілі, і, залежно від його вибору, Даліла перетворює персонажа, який залишився, на камінь, а ГГ замикають у королівських покоях, звідки йому/їй доведеться втекти, розплутати змову, усунути прихильників Даліли і, врешті-решт, розібратися із самопроголошеною імператрицею. Звучить дуже схоже на першу частину. Але все не так просто - тепер не все так очевидно, як у першій частині, хоч і без несподіваних поворотів. Спойлерити сюжет не буду (хоч він явно не те, заради чого грають у цю гру), але тут можна зустріти багато цікавих міні-історій, на кшталт своєрідного переосмислення історії Джекілла і Хайда. Загалом сюжет непоганий якраз-таки за рахунок цих історій і багатого лора гри, але розробники знову наступили на ті самі граблі й наприкінці на нас чекає не довгий і детальний фінал, а зім'ята кінцівка, у якій лише розповідається, що сталося з ГГ і парою-трійкою ключових персонажів, тому не чекайте, що кожного більш-менш важливого персонажа, якому ви допомогли/вбили, покажуть у фіналі. [h1]“How you use what I have given you falls upon you, as it has to the others before you. And now, I return you to your world, but know that I will be watching with great interest.”[/h1] [b]Геймплей[/b] же, як і у випадку з першою частиною, не підкачав. Шляхів проходження кожного рівня стало більше, так само як і різних можливостей на рівні. Чорт, та один з рівнів можна пройти, буквально пробігшись 30-40 метрів і вирішивши головоломку (якщо, звичайно, вистачить терпіння і кмітливості). На відміну від першої частини ми тепер перебуваємо не на похмурих вулицях Дануолла, а на залитій сонцем бруківці Карнаки, що теж вносить свою частку в створення ігрової атмосфери. Рівні збільшилися в розмірі, з вулиці тепер можна потрапити в безліч будинків. А окремі рівні, де дія відбувається не на вулиці, вражають своїм опрацюванням і левел-дизайном. Чого тільки вартий механічний особняк Джиндоша, який можна було бачити в CGI-трейлері. Ось тільки там Емілі пробігала його за хвилину, а в грі ви витратите набагато більше часу на ознайомлення з його структурою. Так само мені сподобалася ідея введення нової механіки прямо в середині гри (хоч і всього на один розділ). Так, я говорю про маєток Араміса Стілтона, про який можна багато чого розповісти, але не спойлеритиму, адже глава розкішна як з позиції історії, так і з позиції геймплею і нелінійності. Традиційно можна виділити все ті ж три способи проходження: максимально тихий, без убивств і тривоги; шлях асасина з непомітним знищенням ворогів і шлях різника, який вступає в бій скрізь, де можна. Зрозуміло, все це можна комбінувати, і варіантів буде значно більше. До того ж, Корво й Емілі відрізняються здібностями: якщо здібності Корво перекочували з першої частини (з великою кількістю поліпшень, звісно, на кшталт зупинки часу під час націлювання перенесення, як у Дауда), то в Емілі будуть абсолютно інші здібності, хоч іноді й схожі. Єдина здатність, яка є у них обох - Темний зір. В іншому ж, здібності Емілі більше підходять для стелсу, а Корво - для екшну, що, втім, не означає, що Емілі, наприклад, не зможе постояти за себе в ближньому бою. Крім того, хардкорні гравці можуть взагалі відмовитися від мітки Чужого і грати, використовуючи одне тільки спорядження. Спорядження, до речі, зросло, збільшилася кількість видів боєприпасів для арбалета, з'явилися нелетальні оглушливі міни, однією з яких, за належного прокачування й удачі можна оглушити цілу групу ворогів. Пістолет тепер при повному прокачуванні може діяти як сучасний зразок цієї зброї, обдаровуючи ворогів нескінченним потоком свинцю, поки вистачає боєприпасів. Усе прокачування і купівля спорядження здійснюються на чорному ринку, який можна знайти в кожній главі та відвідати в будь-який момент, а при бажанні - навіть пограбувати (причому кожен з них). Так само присутня система хаосу, але тепер за допомогою серця можна зрозуміти, вбивство якої людини підніме хаос більше, а якої - менше. [h1] “All hail the victor, assuming there's anyone left to celebrate.”[/h1] [b]Графіка[/b] у грі стала виглядати набагато краще, ніж у першій частині, що, на жаль, позначилося на оптимізації, яку досі не виправили. [b]Саундтрек[/b] у грі теж непоганий, хоча композиція під час фінальних титрів і поступається своїй попередниці з першої частини. [b]За підсумком ми маємо все таку цікаву різнопланову гру, в якій кожен знайде оптимальний для себе спосіб її проходження. Більше варіантів проходження, два різних у плані здібностей персонажа, Нова гра + і багато іншого. Все це може затягнути на довгі години, а геймплей не змусить нудьгувати. [/b] [h1] [b] [u]Загалом - 9 створених амулетів / 10 зв'язаних за допомогою Доміно і приспаних одним дротиком стражників.[/u] [/b] [/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998