Последние обзоры SuNightFox UA

Приглянув собі даний шедевр retro-racing, навіяла ностальгію ще на трейлерах за грою https://segaretro.org/Chase_H.Q._II на Sega Mega Drive. Звичайно, Overdrive буде більш барвистою й на очі приємніше. Chase H.Q. II була не зовсім перегонами, скоріше переслідувач. Де Ви вибираєте машину для переслідування, і босом є злочинець, який тікає від правосуддя. Прикольна гра в, яку я раджу спробувати пограти.

Overdrive - не погана retro-racing. Не погана й має потенціал бути тим у кого закохаються. На жаль гра нудна, приємна естетично, але нудна. Перші півгодини весело й прикольно, але з часом від гри починаєш куняти. На протязі всієї гри Ви будете їхати на однотипних дорогах, де нічого не відбувається й треба закінчити гонку першим і не менш бісяче, поліція яка не розважає і не робить гру різноманітніше, а тимчасова подія, яка трохи заважає.

Гонки
В цілому... я отримав задоволення від гри. Так, хоч гра себе швидко вичерпала, але завдяки візуалу змогла затримати до кінця й змусила відкрити усі досягнення. Справа в тім, що гра не змістова й однотипна, а опоненти не викликають ніяких ускладнень, зате вони стають швидшими з кожним рівнім. Від гонки до гонки, Ви кататиметесь по одним і тим же самим дорогам, але змінюватиметься оточення. Ви просто не помітите різницю між рівнями. Чим далі проходите, тим складніші опоненти і частіше зустрічається поліція.

Смайлики
Дивна ідея з смайликами, у звичайних водіїв і опонентів з’являються над машиною смайлики різних видів, а що вони означають не зрозуміло. Вони закривають дорогу, якщо машина в далині, й ніяк не допомагають і не розважають гравця. Вони абсолютно випадкові й не впливають на водіїв, це просто зайва функція яка відволікає. Лише в поліцейських вони унікальні, та все що не впливають на ігровий процес.

Завдання
Перед початком гонки іноді може з’явитися таємна особа, яка просить, щось зробити під час гонки. Зібрати предмети, пошкодити машину конкретного гравця чи зайняти конкретне місце. За будь-які завдання він нагородить грошима більше ніж, якщо Ви виграєте гонку. Його завдання обмежені, тож коли їх усі виконаєте, він більше не з’явиться.

Покращення, ремонт, паливо, автопарк
У грі звичайно є автопарк і покращення машини за гроші. Але реалізація з цим поганенька. В грі є трохи класичних популярних машин 80-х, Ви можете пройти усю гру стартовою машиною, а купівля нової машини це теж саме, що покращення, нова машина вже матиме початкові покращення, а найдорожча машина матиме усі передостанні покращення. Іншими словами, або Ви купуєте нову машину, або покращуєте стартову. Тому більш дорогі машини опонентів не відрізняються від вашої.

Під час гонки Ви можете пошкодити машину й втрачати паливо. Паливо втрачаєте поступово й її вистачає на декілька гонок. Якщо втратите паливо, Ви зможете продовжити гонку, але треба заплатити. Теж саме й з пошкодженням машини, Ви отримуватимете пошкодження від будь-яких контактів з чужими машинами, включно з поліцією. І коли виїжджаєте за дорогу. Поповнення палива дороге, а от ремонт навіть занадто дорого обходиться, через чого Вам доведеться гріндити гроші на початкових гонках. А що, якщо грошей зовсім нема? Не біда, ваші конкуренти заплатять Вам трохи, якщо Ви помиєте їм машину.

Бос
Якщо в саму гру можна пограти, щоб позалипати у саму естетику в атмосферу й просто поганяти. То після турніру Вам раптово кине виклик бос. Мало того, що дорого треба заплатити за участь у гонці з ним, так ще й до біса нудно з ним грати і він завжди швидше за вас їхатиме. Не бійтеся спойлера, якщо дійдете до боса, їдьте вліво-вправо, щоб не дати босу Вас обігнати. Повірте, Ви хотітимете знати, як його перемогти. Бо на перший з’являється думка, що Він тролінський і не реально його перемогти, але не просто так дорога вільна й легко проходиться. Абсолютно пуста дорога, де тільки Ви і Ваш бос. З ним нудно й не цікаво, так ще й витрачаєш нерви на те, щоб не дати йому обігнати, а гонка дуже довга.

Режими
У грі є два режима й третій режим створення гонки.

Перший режим це класичні перегони з турніром, а другий режим на витримку. Як довго Ви зможете їхати і як далеко поки не сплине час. Другий режим, це безкінечний режим, де перешкодою Вам будуть звичайні водії і жодного суперника чи поліцейського. Ви можете вибирати будь-якою дорогою їхати де змінюватиметься оточення, але це немає ніякого значення. Кожен етап вам даватимуть додатковий час, але й кожен етап стає довшим. Щоб заробляти додатковий час, Вам потрібно проїжджати поруч з машинами і чим ближче тим більше часу дадуть 1-3 секунди залежно від відстані. Проїхати близько до машин не так просто як здається.

А третій режим узагалі не цікавий, тим патше без майстерні. Ви там налаштовуєте функціонал гонки і потім можете своєю гонкою поділитися по коду будь-якій людині. Повірте там нічого цікавого, просто пересування повзунків.

Одноманітність
Мені не аби які знадобилася витримка, щоб закінчити гру. Адже грати стає нудно, зате під час процесу роздивляєшся скайбокси, оточення, на свою машину й стає трохи цікавіше. В гонках нема ніякого різноманіття. Наприклад, ні поламаних доріг, щоб уповільнюватися й отримувати пошкодження, ні калюжі, щоб повільніше їхати, ні поліцейського гнинтокрила, який би не давав Вам утікти від поліції. З поліцією ситуація не краще, від них можна втікти з першого разу за допомогою нітро, або три рази ухилитися від їх перегону. Складності на дорогах створюють лише випадкові машини, які іноді згортають зі своєї ліній. Грі дуже не вистачає різноманітності на дорогах у вигляді перешкод.

Музика
Музика в грі звичайно прикольна, й може комусь зайде, але мені вона не заходить. Та є одна або дві проблеми з ним. Перед гонкою можете вибрати тему, яка буде грати усю гонку, але який сенс вибирати музику, якщо її можна міняти під час процесу. На жаль музика не змішується, тож завжди кожну гонку треба вибирати музику й це дійсно мінус, бо хочеться послухати увесь альбом, а вимушений слухати що разу одну й ту-саму, бо набридає постійно міняти перед початком кожної гонки, або під час.


Я так скажу, грати можна, якщо купити за копійки, гривень за 20 так. Я не людина 80-90х, але я виріс на атмосфері тих часів, Термінатор, Sega, SonyPlayStation One, Фільми про Бетмена, Голий Пістолет, DooM, Quake, Індіано Джонс, і так далі, так далі. Overdrive скоріше підійде для тих, хто ностальгує за тими часами, за дитинством. А для інших просто приємною гоночкою на вечір. Пограти у гру можна, але чи впевнені, що вам буде цікаво кататися на пустих дорогах, де є тільки Ви і статичні машини, які час від часу згортають з дороги.

СХОЖЕ

Cтисло
Цей шедевр 2009р. най перший Sim Walking на моїй пам’яті. Який і близько не схожий на сучасні волків (Walking.) Не зрівняється навіть з засновником жанру – Dear Esther! В грі немає геймплею як й у буть якому волку. Обираєте одну з шістьох Червоних Капелюшочек. Ідете по стежці, або досліджуєте ліс у пошуках квітів, інтерактивних об’єктів та колекційних предметів. Як такої історій немає, ви використовуєте свою уяву через спогади дівчат. Пазл за пазлом складаєте свою теорію їх життя. Та най соковитіше, це атмосфера й музика!

Детально

Спогади про гру в дитинстві: Мій перший симулятор ходіння в 2009-10р. Не скажу, що був у захваті. Гра була - прикольною, атмосферною й лячною! Оскільки волки (walking) тоді ще не набули популярності, я не усвідомлював, що усе що роблю - це просто бігаю по лісу і щось шукаю. Ігровий процес був в грі медитативний, як пролітає час не помічав. Ціль в грі була суперечлива, треба, що разу іти суворо по стежці. Але це ні до чого ніколи не приводить. Іти за кожну Капелюшку по тропі стає рутиною, тому в один момент згорнете зі стежки у ліс. Ви рано чи пізно увійдете в обійми чорних стовбурів і заблукаєте… І тоді прокидається магія The Path… Я був готовий повірити, що гра проклята… Я неначе був там усередині й, Я відповідальний за життя дівчат. Якщо подивитися дівчатам в обличчя, вони дивитимуться на Вас прямо на камеру, наче усвідомлюють, що вони лише маріонетки. Так само й у 2022р.: я залип у гру, я розтопився у чарах гри, я готовий був заснути через душевний спокій, не можу відірватися… Чесно скажу, я щиро ненавиджу волків… це паразитуючий жанр, якими тоне навіть дно Steam’а. Що не новий дорогий проект від студій, чергова ходилка без геймплею та фіговою атмосферою. Я вважаю цей жанр треба приписувати до візуальних новел. Та все ж, знайдеться унікальний волків які полюбить навіть заядлий хейтер жанру.

The Path – кривенька, але прекрасний арт-хаус[uk.wikipedia.org]! Тихий жах, який співає колискову поки гуляєте по стежці або в лісі. Один жирнючий недолік в грі, це керування. До нього можна швидко звикнути. В гру можна грати навіть однією мишкою
Про що гра? Гра робилась по мотивам казки – Red Riding Hood[uk.wikipedia.org], при чому на різних версіях казки, завдяки чому в нас у розпорядженні шестеро дівчат. Ви обираєте одну з шістьох Сестер. Обравши кого відправити у подорож до бабусі, вам дають завдання дійти до будиночка бабусі та притримуватися стежки. Раз за разом, що разу коли ви відправляєте Сестру до бабусі, ви переживаєте – День Бабака[uk.wikipedia.org]… Та рано чи пізно ви згорнете зі стежки й відправитесь до лісу. Де вас поглинуть - чорні, мертві дерева… І ось Ви вже прокляли себе. Ви заблукали серед дерев, шляху назад до стежки вже немає. Усе що залишається, шукати вовка й померти…
Ні це не спойлери, в цьому й суть гри. Ви маєте знайти усіх Вовків за кожну Сестру. Дивно, але ви маєте програти в цій грі, щоб побачити фінал. Та гра завжди залишає вам вибір, або піти до Вовка прийнявши смерть, або повернутися на стежку. Вовк в грі по суті тут єдиний ворог, але ви самі йдете до пащі звіра, прекрасно усвідомлюючи чим все закінчиться.
А що ще можна робити в лісі о крім пошуку Вовка? Ви можете шукати інтерактивні об’єкти та колекційні предмети якими я називаю – СПОГАДАМИ! Вони не обхідні для розкриття історій Сестер. Не хвилюйтесь ліс не такий великий, він циклічний та дуже швидко навчитеся в ньому орієнтуватися! І у вас відкриється карта. Обов’язково раджу вам вглядатися у далеч. Серед туману іноді можна побачити мерехтіння – це квіти, які є сенс збирати! Вони полегшують вам пошуки спогадів. Після збору спогадів, у будинку бабусі відкриваються нові кімнати та інтер’єр. В домі ви нічого зробити не можете, лише ідете, ідете, ідете і ідете кімнатою за кімнатою, за завчасно прокладеному маршруту. Роздивляючи арт-хаус авторів та пробуєте скласти головоломку дівчат, щоб зрозуміти хто вони, чому вони тут і що сталося у їх житті.

Атмосфера й музика
Музика грає важливу роль в цій грі! Як токових звуків в грі практично немає. Якщо послухати музикальний альбом The Path[taleoftales.bandcamp.com], можна буде почути звукові ефекти, які виявляються частиною музики. Це нагадує Dark ambient – Акіри Ямаока[uk.wikipedia.org]. Те що не можна назвати музикою, є набором звуків. Тільки для когось Silent Hill закінчився на першому ж монстрі через музику. Бо по правді кажучи, у першій частині SH музика може почати дратувати і стає не дуже страшно. Музика The Path - на стільки жахає, що це навіть прекрасно! Ембіент не викликає роздратованість, я більше скажу… Хоч в грі немає ворогів, як токовий ворог лише Вовк! Але наближаючись до Вовка вам хочеться тікати. Хоч він Вас не чіпає та Ви відчуваєте цю небезпеку. Наче він тут поруч, з вами, дихає у ваше вухо і готовий Вас проковтнути. Тільки Ви розгорнетесь від Вашого монітору. Якщо вимкнути музику в грі повністю, гра стає німим кіном. В цьому є своєрідний жах, але навряд довго зможете грати. Не дарма важливо працювати над музикою більше ніж над грою чи над фільмом. Правильна подача атмосфери, урятує навіть най гірші проекти.
Переваги

• Доросла казка про Червону Попелюшку
  
• Прекрасна атмосфера й музика
  
• Дійсно лякаючий ембіент
  
• Медитативна та розслабляє, не дивлячи на те що це хоррор
  
• Всі Сестри красуні, унікальні, мають свою історію. Кожен знайде Сестричку на свій смак
  
• Ліс не нудно досліджувати (суб’єктивно)

Недоліки

• Криве керування
  
• Закоротка пройти можна за годину
  
• Замало контенту й геймплею
  
• Walking Simulator

Чи раджу я Вам цю гру? Важко сказати… З одного боку це шедевр на всі часи, а з другого це кривенький Walking. Хороша атмосфера, прекрасна музика, колоритні персонажи, жахаючий арт-хаус. І в цілому доросла казка! Тут залежить від вас, чи цікаво вам бродити по лісу, чи вам цікава атмосфера? Заради історій купувати гру не раджу. Бо зрозуміти щось, дуже складно. І ще дещо, на гру жодного разу не було знижок. Пару років очікував знижку на гру, тож я купил за повну ціну
Схожі ігри: Цих ігор об’єднує атмосфера страшної сказки
Рецензія скорочена: перевищеня на 3625 символів

#Thank_or_Ukraine_language #Made_with_love #Add_achivment

Стисло
Неймовірна дилогія WarplaneS – робилася початково для Android[uk.wikipedia.org], а потім портували на ПК. Хоч в грі мало контенту як для Free to Play[uk.wikipedia.org], але зроблено якісно. Я готовий був би цілими днями грати у WarplaneS, якби так швидко не набридала. Граєте за будь яку націю часів WWI-II[uk.wikipedia.org], колекціонуєте літаки, прокачуєте їх. А потім насолоджуєтеся романтикою[uk.wikipedia.org] повітряних битв, якби це цинічно не звучало… В грі немає PvP[uk.wikipedia.org], ні якої прогресій. Уся насолода в грі у тому щоб вбити свій час у повітрі! Лише один сінглплеєр. Хай завдання в грі повторюються, але зроблено якісно, я залп у гру майже на неділю. Я закоханий у студію та у їх дилогію WarplaneS. В грі також є синхронізація збережень між пристроями.

Детально
РЕЦЕНЗІЯ НА ПРІКВЕЛ
https://steamproxy.net/steamstore/app/1155590/Warplanes_WW1_Sky_Aces/
Я зазвичай не люблю Free to Play ігри, бо якщо безкоштовна, обов’язково донатний смітник. Тим паче, що порт з Android! Дилогія WarplaneS – це виключення з законів донатних Free to Play. В гру я жодного разу ще не задонатив, але вона так добре зроблена, що я готовий був би і заплатити. Тому що розробники заслуговують на гривню! Коли я граю у WarplaneS, я згадую спрощені авіа-симулятори які грав у дитинстві: Air Conflict (2006)[en.wikipedia.org], Iron Aces – Heroes of WWII (2005)[www.mobygames.com]. Я ностальгував і завдяки цій дилогій мені захотілося знову пограти у старі авіа-симулятори, що власне я й зробив. Так в грі є донат і не думайте, що вам нав’язуватимуть купити щось. Розробники чудово розуміють, що зробили гру чисто щоб пофанитись. Бо місій одноманітні та навіть з рандомізацією завдань місій цікавіше не стають. Розробники прямо в трейлері кажуть – колекціонуйте літаки, насолоджуйтесь польотами! І так, в гру дійсно хочеться грати заради колекціонування літаків. Та коли зберете всі літаки, вам захочеться докупити і інші літаки. Вони не такі дорогі, кожен літак коштує 19 грн. Але вибачайте, мені варто напевно було задонатити в гру коли ще не награвся. Хоча я купив би німецьку тарілку[en.wikipedia.org], щоб подивитися як він працює на практиці. Та ви можете обійтися цілком і без донату. В грі ні яких донатних бустів немає. Бустом можно вважати лише купівлю платних літаків, нижче поясню чому.

Режим– пілота та командира ескадрильї
Дилогія розділена на два режима, вважайте це рівнем складності.

Пілот – граючи режим пілота, ви позбавляєтесь обов’язком менеджменту. Усе що від вас залежить, це лише збір літаків та їх прокачка. Вважайте механіки менеджменту бази вирізані у вас лише золото у якості ресурсу. За золото ви купуєте й прокачуєте літаки. Більше ні для чого золото не потрібне

Командир ескадрильї – теж саме, що пілот, тільки ви відповідаєте за менеджмент бази. У вас буде чотири ресурсу: Паливо, Срібло, Золото, Престиж.
За срібло – Ви сплачуєте за обслуговування бази та оббудовуєте, лагодите літаки і прокачуєте.
За золото – аналогічне з сріблом тільки ще й купуєте літаки й наймаєте пілотів.
Паливо – потрібно щоб вилітати на завдання й чим більше літаків одночасно відправляється на завдання, тим більше потрібно палива
А за престиж – ви прокачуєте навички командира, в загалом збільшення прибутку, отримання знижок.

Між цими режимами різниця загалом полягає у впливу на базу. Я особисто переважно граю у режимі пілота. Бо знову ж таки, насолоджуйтесь театром повітряних боїв!

Компаній націй

WarplaneS: WWI
Перша частина най простіша, але й не най цікавіша. Літаків мало й між націями мало чим відрізняються. Три компаній – Центральній Держави[uk.wikipedia.org] (німечина, Австро-Угорщина, Османці, Болгарія) дві компаній країн Антанти[uk.wikipedia.org]: східна (Британія, Італія, Франція, Америка, Бельгія) й західна (Цапи).

WarplaneS: WWII
Друга частина вже по складніше й по динамічніше. А головне літаків по більш!
Відмінно від попередньої частини тут вже п’ять компаній – США, Британія, рашисти, німечина[uk.wikipedia.org], Японія.

Місій
Карти між частинами та типами завдань дублюються часто. Та в принципі це не сильно помічається. Раніше мені здавалося в кожній частині різні місій, різні карти, але ні. Немає значення у яку частину граєте та за кого, усе це просто рандомізація карт та завдань. Хоча можливо я помиляюся і мені важко помітити різницю між картами. Та це не вважливо, бо ви заходите в гру щоб просто політати та постріляти.

Літаки
У першій частині побачити різницю між літаками важко, а от у другій частині літаки між націями колосально відрізняються. Само собою тут Американці та німечина мають найкращі літаки. Граючи за Японію можете часто програвати проти Американців. Чи то не збалансованість, чи то історичний факт. Хоча у японців най менше літаків, тому Японська компанія мені здається не дуже цікавою. Немає значення у якому режимі ви граєте (пілот / командир.) На завдання вирушати можете як самотужки так й гвардією з придбаними літаками. Чим більше літаків на завданні тим швидше закінчиться місія. Мені важко сказати точно, але здається чим більше літаків, тим складніші місій. Тому можу сказати, що битви будуть ще більш епічними якщо докупити також і донатні літаки.

Переваги

• Українська мова й озвучка
  
• Гарна деталізація літаків
  
• Приємний ігровий процес в місіях
  
• Ненав’язливий донат
  
• Карти в місіях красиві
  
• Синхронізація збережень між пристроями
  
• Чудовий таймкіллер

Недоліки

• Одноманітність може швидко набриднути
  
• Замало контенту

Я чудово провів час за цією дилогією та продовжуватиму грати щоб скорочувати час. Я навіть можу сказати, цікаво буде подивитися, якою буде третя частина студій про сучасних літаків.
Схожі ігри:
https://steamproxy.net/steamstore/app/217790/Dogfight_1942/
https://steamproxy.net/steamstore/app/95900/Air_Conflicts_Secret_Wars/

#Thank_for_Ukraine_language #Made_with_love #Add_achivment

Стисло
Неймовірна дилогія WarplaneS – робилася початково для Android[uk.wikipedia.org], а потім портували на ПК. Хоч в грі мало контенту як для Free to Play[uk.wikipedia.org], але зроблено якісно. Я готовий був би цілими днями грати у WarplaneS, якби так швидко не набридала. Граєте за будь яку націю часів WWI-II[uk.wikipedia.org], колекціонуєте літаки, прокачуєте їх. А потім насолоджуєтеся романтикою[uk.wikipedia.org] повітряних битв, якби це цинічно не звучало… В грі немає PvP[uk.wikipedia.org], ні якої прогресій. Уся насолода в грі у тому щоб вбити свій час у повітрі! Лише один сінглплеєр. Хай завдання в грі повторюються, але зроблено якісно, я залп у гру майже на неділю. Я закоханий у студію та у їх дилогію WarplaneS. В грі також є синхронізація збережень між пристроями.

Детально
РЕЦЕНЗІЯ НА СІКВЕЛ
https://steamproxy.net/steamstore/app/936780/Warplanes_WW2_Dogfight/
Я зазвичай не люблю Free to Play ігри, бо якщо безкоштовна, обов’язково донатний смітник. Тим паче, що порт з Android! Дилогія WarplaneS – це виключення з законів донатних Free to Play. В гру я жодного разу ще не задонатив, але вона так добре зроблена, що я готовий був би і заплатити. Тому що розробники заслуговують на гривню! Коли я граю у WarplaneS, я згадую спрощені авіа-симулятори які грав у дитинстві: Air Conflict (2006)[en.wikipedia.org], Iron Aces – Heroes of WWII (2005)[www.mobygames.com]. Я ностальгував і завдяки цій дилогій мені захотілося знову пограти у старі авіа-симулятори, що власне я й зробив. Так в грі є донат і не думайте, що вам нав’язуватимуть купити щось. Розробники чудово розуміють, що зробили гру чисто щоб пофанитись. Бо місій одноманітні та навіть з рандомізацією завдань місій цікавіше не стають. Розробники прямо в трейлері кажуть – колекціонуйте літаки, насолоджуйтесь польотами! І так, в гру дійсно хочеться грати заради колекціонування літаків. Та коли зберете всі літаки, вам захочеться докупити і інші літаки. Вони не такі дорогі, кожен літак коштує 19 грн. Але вибачайте, мені варто напевно було задонатити в гру коли ще не награвся. Хоча я купив би німецьку тарілку[en.wikipedia.org], щоб подивитися як він працює на практиці. Та ви можете обійтися цілком і без донату. В грі ні яких донатних бустів немає. Бустом можно вважати лише купівлю платних літаків, нижче поясню чому.

Режим– пілота та командира ескадрильї
Дилогія розділена на два режима, вважайте це рівнем складності.

Пілот – граючи режим пілота, ви позбавляєтесь обов’язком менеджменту. Усе що від вас залежить, це лише збір літаків та їх прокачка. Вважайте механіки менеджменту бази вирізані у вас лише золото у якості ресурсу. За золото ви купуєте й прокачуєте літаки. Більше ні для чого золото не потрібне

Командир ескадрильї – теж саме, що пілот, тільки ви відповідаєте за менеджмент бази. У вас буде чотири ресурсу: Паливо, Срібло, Золото, Престиж.
За срібло – Ви сплачуєте за обслуговування бази та оббудовуєте, лагодите літаки і прокачуєте.
За золото – аналогічне з сріблом тільки ще й купуєте літаки й наймаєте пілотів.
Паливо – потрібно щоб вилітати на завдання й чим більше літаків одночасно відправляється на завдання, тим більше потрібно палива
А за престиж – ви прокачуєте навички командира, в загалом збільшення прибутку, отримання знижок.

Між цими режимами різниця загалом полягає у впливу на базу. Я особисто переважно граю у режимі пілота. Бо знову ж таки, насолоджуйтесь театром повітряних боїв!

Компаній націй

WarplaneS: WWI
Перша частина най простіша, але й не най цікавіша. Літаків мало й між націями мало чим відрізняються. Три компаній – Центральній Держави[uk.wikipedia.org] (німечина, Австро-Угорщина, Османці, Болгарія) дві компаній країн Антанти[uk.wikipedia.org]: східна (Британія, Італія, Франція, Америка, Бельгія) й західна (Цапи).

WarplaneS: WWII
Друга частина вже по складніше й по динамічніше. А головне літаків по більш!
Відмінно від попередньої частини тут вже п’ять компаній – США, Британія, рашисти, німечина[uk.wikipedia.org], Японія.

Місій
Карти між частинами та типами завдань дублюються часто. Та в принципі це не сильно помічається. Раніше мені здавалося в кожній частині різні місій, різні карти, але ні. Немає значення у яку частину граєте та за кого, усе це просто рандомізація карт та завдань. Хоча можливо я помиляюся і мені важко помітити різницю між картами. Та це не вважливо, бо ви заходите в гру щоб просто політати та постріляти.

Літаки
У першій частині побачити різницю між літаками важко, а от у другій частині літаки між націями колосально відрізняються. Само собою тут Американці та німечина мають найкращі літаки. Граючи за Японію можете часто програвати проти Американців. Чи то не збалансованість, чи то історичний факт. Хоча у японців най менше літаків, тому Японська компанія мені здається не дуже цікавою. Немає значення у якому режимі ви граєте (пілот / командир.) На завдання вирушати можете як самотужки так й гвардією з придбаними літаками. Чим більше літаків на завданні тим швидше закінчиться місія. Мені важко сказати точно, але здається чим більше літаків, тим складніші місій. Тому можу сказати, що битви будуть ще більш епічними якщо докупити також і донатні літаки.

Переваги

• Українська мова й озвучка
  
• Гарна деталізація літаків
  
• Приємний ігровий процес в місіях
  
• Ненав’язливий донат
  
• Карти в місіях красиві
  
• Синхронізація збережень між пристроями
  
• Чудовий таймкіллер

Недоліки

• Одноманітність може швидко набриднути
  
• Замало контенту

Я чудово провів час за цією дилогією та продовжуватиму грати щоб скорочувати час. Я навіть можу сказати, цікаво буде подивитися, якою буде третя частина студій про сучасних літаків.
Схожі ігри:
https://steamproxy.net/steamstore/app/1654680/Red_Wings_American_Aces/
https://steamproxy.net/steamstore/app/320840/Wings_Remastered_Edition/

#Give_us_a_sequel #Made_with_love #Worth_attention #Add_achievements

Стисло
Lycanthorn II це не зовсім друга частина як такого. Насправді всередині є і перша частина! Автору треба перейменувати назву сторінки гри - на Lycanthorn Dilogy.
Це були неймовірні пригоди, я у захваті від гри, я у захваті від 8-bit[uk.wikipedia.org] атмосфери, я у захваті від музики. Дилогія Lycanthorn не дуже складна, пройти можна обидві частини за вечір. Перша частина - лінійна, а друга частина - з відкритим світом. Порівняти гру можна з Castalvania - 1986[uk.wikipedia.org] й Castlevania II: Simon's Quest - 1987[uk.wikipedia.org]. Якщо попередні ігри були платформерами.[uk.wikipedia.org] То тут у вас є можливість пройти туж саму Castlevania[uk.wikipedia.org], але від першої особи! Якщо ви сподіваєтесь постріляти, то маю розчарувати, різноманітного арсенала не буде. Здебільшого це слешер[uk.wikipedia.org] від першої особи.[uk.wikipedia.org] Не думайте, що гра не кине вам виклик, місцями буває доволі складно. Але складність проходження у кожного буде індивідуальна. Раджу спробувати, цей безкоштовний шедевр!

Детально
Lycanthorn I
Не так багато можна описати про першу частину, бо вона дуже маленька та коротенька, більш-менш проходиться за одну годину. Простенька мотивація героїні – Її професія мисливець на вампірів і вона іде вбивати посіпак Носферату.[www.wikiwand.com] В кінці кожного рівня обов’язково буде бос! На протязі усієї гри ви користуватиметесь лише сокирою та навіть сокири буде достатньо, щоб кайфанути від процесу. Якби в грі була намальована кров, розчленування було б море (гадаю рушії GZDooM[doom.fandom.com] дозволить додати плагіни на кров). Та не думайте, що гра простенька, то кому як подивитися. Я особисто не сильно напружувався в якихось моментах. Але для людини яка не часто грає в ігри на реакцію та увагу, їй буде складно пройти гру. Я б навіть сказав, хардкорна-казуалка!

Lycanthorn II
Друга частина не так сильно далеко просунулася у технічному плані, але у другій частині вже є хоч і маленький, але відкритий світ[uk.wikipedia.org] який хочеться досліджувати! Є купу ворогів які респавняться й є зміна доби. З настанням ночі вороги сильнішають та навіть здається їх стає ще більше. У ночі дійсно не хочеться бути на подвір’ї. Та нарешті урізноманітнили озброєння. Та це різноманіття мене здивувало. Якщо ви задались питанням для чого потрібен портрет героїні, так от це щоб Ви знали яку зброю обрали. Lycanthorn II – виконує обіцянки Тодда Говарда[uk.wikipedia.org] краще, ніж сам Тод Говард. Бачите цю горю? На неї можна зібратися! Серйозно, Ви захочете піднятися на ту гору і Ви підніметесь обов’язково! Шкода в грі немає досягнень… Отримати досягнення після підняття на гору, це самий раз що треба!

Графічне і звукове оформлення – Ця гра точно не порт з NES?
Не звичайно приємна 8-bit графічна, звукова й музична оформленість. Нагадує часи NES[uk.wikipedia.org]. А точніше Castalvania… Візуал приємний та не викликає подразнень. Зазвичай мене дратує 8-bit музика у інді іграх[uk.wikipedia.org], бо автори дуже часто перебільшують кількістю звуків та семплів. Не розуміючи якою 8-bit музика має бути. Оригінальні ігри на NES не так дратують, як автори 8-bit індюшатини. Lukamusics[soundcloud.com] над музикою чудово попрацював! Я навіть хочу додати музику до своєї аудіо-бібліотеки.

Особливості та зброя
Я раніше сказав, що портрет, це якою зброєю ви користуєтесь на разі, насправді герої ваша зброя. Так ви міняєте героїв на ходу, щоб скористуватися холодною зброєю, чи далекобійною. Та пам’ятайте у першій частині ви граєте лише за Rain (Головний герой), то ж і користуєтесь ви лише сокирою. А вже у другій частині Ви поступово відкриватимете нових героїв. Кожен герої має свою основну зброю, кожен має й унікальні навички. Ви можете як комбінувати героїв у битві, а можете пройти усю гру одним персонажем, все залежить від смаку.

Можна ламати свічі, щоб збирати сердечка. Одразу так не скажеш, але вони потрібні щоб можна було користуватися здібностями героїв. У кожного героя свої навички, і кожен потребує певну кількість сердець, щоб можна було скористатися здібностями. Та я вам так скажу, не економте на серцях! Їх в дилогії довстать. Ви граєте у загалом заради фану. Гра безкоштовна і коротенька, не варто очікувати довгої гри. Насолоджуйтесь спелами героїв.
Хотів би я описати кожного персонажа але не буду позбавляти вас задоволення самому з ними познайомитися.

Вороги та боси
Вороги не надають ні якої небезпеки. Вони дуже прості та майже ні чим між собою не відрізняються. Теж саме можна сказати і про босів! Усі вони проходяться майже однаково, або ти обходиш їх та безупинно атакуєш (можна навіть обійтися без здібностей персонажів.) Або ходиш вліво-вправо ухиляясь від снарядів. А так битися з ними не нудно, бо дизайн монстрів та босів зроблено гарно, дивитися на них приємно, хочеться в них розглядати деталі. Але є недолік босів. Боси сильно стилістично різняться від фону навколо. Кольори босів підібрані добре, а от те що вони виглядають як малюнки в Paint[uk.wikipedia.org] на WinXP[uk.wikipedia.org]. Дуже сильно кидається у очі. Та то таке, вони все ж дуже красиві та прикольні. Потрібно похвалити автора сміливістю за оголеність! В другій частині з босами ситуація по краще, але все що достатньо складно. З ними трохи складніше битися але й трохи швидше вмирають. В першій частині дуже не вистачало показника здоров’я боса. Через це фінал дуже був напружуючим… Воювати з босами у продовжені значно веселіше.

Переваги

• Приємний 8-bit дизайн
  
• Чудово передана атмосфера темного фентезі
  
• Фуррі
  
• Є циці
  
• Не встигає набриднути
  
• Бажаєш продовження
  
• Маленький відкритий світ
  
• Чудовий баланс
  
• Зроблено з любов’ю
  
• Безкоштовно

Недоліки

• Замало контенту
  
• Слабуватий як шутер чи як слешер
  
• Хотілося б розкриття історій Rain.

Багато потурбувати від гри гріх, але я однозначно за фанатів від ней. Я з радістю буду одним з перших хто чекатиме на третю частину Lycanthorn III, якщо автор вирішиться на продовження. Я навіть готовий буду заплатити, аби така ж гра була у три рази краще, а то й у п’ять! Я навіть уявляю якою була б гра. З тим же відкритим світом у жанрі Immersive Sim, з RPG системою та спорядженням. У автора могла б вийти історія з своїм власним The Witcher. Дай боже щастя Scumhead, за чудову роботу!

Схожі ігри:
https://steamproxy.net/steamstore/app/1018010/Castlevania_Anniversary_Collection/
https://steamproxy.net/steamstore/app/283290/Nosferatu_The_Wrath_of_Malachi/
https://steamproxy.net/steamstore/app/400170/The_I

Смерть під колесами - це ще нічого! А от померти під котком...

Короткий опис
Що можу сказати, по своєму крутезна гра, але кривенька. Не те щоб багована, аж ні як! Багів в грі я взагалі не зустрів, просто вона може здатися топорною та одноманітною. І ви будете праві. Та ви про це забуваєте під час ігрового процесу - коли по дорозі розкидані зомбаки, ви їх збиваєте, ошметки кінечностей всюди, машина в крові, а ви і досі тиснете кнопку нітро, бо вона аж ні як не закінчиться. Ваш показник прибутку й вбитих зомбі все збільшується, й збільшується та навіть множиться. Вас не спинити, і так ви ще довго будете сидіти за кермом, поки не вимкнеться світло! Дуже фанова гоночка, хороший антистрес. Але по закону жанру, росіяни не вміють робити ігри, то ж і гра не ідеальна. Зроблено красиво, весело, але може дуже швидко набриднути. Хтозна, може ви граєте заради геймплею, а не заради контенту?

Детальний опис
Я купив гру через ностальгію до цієї гри, у дитинстві не чимало годин у ней награв та навіть пере-пройшов декілька разів. Яке ж моїм розчаруванням було, що гра рашиська[uk.wikipedia.org] та я збираюся похвалити гру. Ну що ігри внє політікі? А от біс вам! Я все ж таки похвалю гру.

В місті стався триндець! Сталася катастрофа, з’явилися аномалій і зомбі. Ви приїхали у місто щоб заробити гроші. Катаєтесь по місту, вбиваєте зомбі, вбиваєте опонентів. О крім того збираєте артефакти! Ну це увесь ігровий процес у відкритому світі. На жаль контенту у вільній їзді не так багато як хотілося б. Але ж ви хочете гру, щоб кровіще було, щоб було насильство. От будь-ласко, щавіть зомбаків. Але якщо вас цікавить прогресія, то вона більш менш тут є! Є сюжет, є побічні активності. Побічні активності – це режими у яких різні цілі. І вони скажу я вам не погані, досить навіть веселі. Кожен знайде режим на свій смак. Не дивіться на гру, як на те що можна залипнути. Здебільшого, ви граєте щоб вбити час. Але головне щоб не затягнуло. Бо іноді гра таки затягує з головою. Шкода що розробникам не вдалося довести гру до ідеалу. Можливо гру треба було довірити більш досвідченим студіям, наприклад - Українській студій, чи хоча б Польській. :3

Сюжет
На диво історія в грі цікава та більш менш інтригуюче. На жаль увесь сюжет у тексті з картинкою збоку. Та читати писанину хоча б цікаво, та літературно. За головного героя хочеться переживати і місцями задаєшся питанням «А що буде далі?» Що разу коли ви починаєте місію та закінчуєте. Буде мотив місій й підсумок місій! І що разу опис завдання та її підсумок залишатиме - Три крапки. Так то в загалом можете забити на сюжет, розробники самі прекрасно розуміють, що не змогли реалізувати сюжет належним чином, тому ви можете опис місій вимкнути повністю - натиснувши «SPACE»! Бо так то, місій це гонки. Не очікуйте, що сюжет демонструватимуть як у Need for Speed: Most Wanted. Не забувайте, це російська гра, їм такого бюджету не вистачить. Рубля не вистачить! Гра сама по собі не дуже довга, можна й за вечір сюжет пройти.


Машини й тюнінг
За що ми взагалі любимо гоночні ігри? Правильно, через транспорт. Взагалі якщо пригледітись, світ здається іграшковим і машинки здаються іграшковими. В цьому є своя естетика… Наче кроваві машинки Hotwhils[en.wikipedia.org]
Автопарк в грі скудний - список:

1. Мустанг
   
2. Джип
   
3. Страубері
   
4. Акула
   
5. Хаммер
   
6. Акарі
   
7. Нюкем
   
8. Бульдозер

Перші три машини ви отримаєте по сюжету. Усі інші відкриваються якщо кожну з них по декілька разів знищити. Не переживайте, відкривати нові машини не так складно й не так довго. По п’ять разів знищіть кожну машину. За прогресом можете слідкувати у меню додаткових матеріалів у розділі досягнення. Тачки крутезні, але по правді відчуваються однаково. Воно і не дивно, бо швидкість та керування не сильно відступають між собою у кожній машині. Обов’язково щось компенсується для балансу. Перші три машини ви можете тюніньгувати. А бонусні не матимете можливості, лише зафарбовувати скіни. Пройти гру бонусними машинами досить складно, то ж вони скоріше потрібні чисто для заповнення контенту. Але й тюнінг як, й автопарк: вийшов скудним. Запчастини до машин відкриваються поступово як проходите сюжетну лінію та покращень прикріпити ви зможете не так багато. Не так багато, але для гри достатньо! Гра сама по собі не дуже довга, можна й за вечір сюжет пройти. Повірьте, гараж це не те заради чого ви граєте, самий смак на дорозі!

Режими
Режими діляться на дві категорій: гоночні та побічні.
Гонки це сюжет, але не думайте, що кожна місія, це окрема траса. Ні гонок тут дуже мало. Сюжетні режими діляться на – Арена, круг, спринт, вибивання, спасіння й одну есклюзивну для фіналу. Деякі місій будуть запозичені з побічок.
Побічні діляться на – Зомбі, Збір, Врожай, Полювання, Охорона, Крадіжка. Описувати їх не буду. Думаю самі можете здогадатися якими вони будуть. Най цікавіші для мене, це – Зомбі та Полювання. Всі побічки діляться на десять рівнів і одинадцята безкінечна!

Переваги

• Кривавість
  
• Красиві машини
  
• Не встигає набриднути сюжет
  
• Музика без російських пісень
  
• Відкритий світ
  
• Викликає бажання повернутися
  
• Чудовий антистрес

Недоліки

• Одноманітність на протязі усієї гри
  
• Замало контенту
  
• Зомбі не такі вже небезпечні
  
• Замалий автопарк
  
• Замало гонок
  
• Трохи топорне керування
  
• Гра російська

Так я ностальгую цією грою, але розумію вона не ідеальна. Воно й не дивно, створювалося росіянами. Росіяни ніколи не доводять свої ігри до ідеалу, вічно бюджету не вистачає. Та я всеодно згадую цю гру з теплотою. Ця гра як дружина та теща. Ти кохаєш дружину, але ненавидиш тещу та бажаєш їй розпастися на атоми. :3
Але й дружина щось постарішала, молоденьку хочеться…

Схожі ігри:
https://steamproxy.net/steamstore/app/505170/Carmageddon_Max_Damage/
https://steamproxy.net/steamstore/app/277821/Gas_Guzzlers_Extreme_Full_Metal_Zombie/
https://steamproxy.net/steamstore/app/220820/Zombie_Driver_HD/

Короткий опис
Хто ви, що ви: знає лише герої гри! Ви ж лише рука яка керує долею протагоніста, щоб знищити усіх почвар.
Гра у кращих традиціях DooM- до біса сюжет дайте мені зброю я їх усіх вб'ю!
Ось зброя і пішов копняком під зад мочити нечесть! В цілому це чистокровний DooM, бо помічаються схожість монстрів з DooM II. Воно то зрозуміло, бо це мод з рескіном, але у загалом з цікавим сетингом!
Я б навіть сказав, це Scorn, подумав я... Бо сетинг - фентезі[uk.wikipedia.org] з елементами біопанка[uk.wikipedia.org]. Біопанк тут чисто стилістичний. Я дуже чекаю на Scorn. Й Shrine на диво втамував мій голод до чогось моторошного.
Багато говорити та думати про гру не треба, сюжет простий до банальщини та це не важливо. Важливо те що, гра із задоволенням дає вам можливість постріляти у чудовиськ. Так ще й безкоштовно! Гріх скаржитись та якщо вам перша частина не задовольнить, пограйте у Shrine 2 ось він точно має сподобатися. https://steamproxy.net/steamstore/app/1417010/Shrine_II/
Детальний опис
Ми граєте за такого ж монстра як й усі чудовиська навколо, але схоже ви якийсь особливий! Ваша ціль очистити цей світ від почвар які заполонили цю оселю, це все що можна описати, бо гра не дуже сильно розкривається у плані сюжету. Навколо вас вороги і ви маєте їх вбити. Ні в якому разі не зупинятися, бо у вас кипить жага вбивати-вбивати-вбивати і вбивати... Типовий тупий шутан, як я люблю (у позитивному сенсі). Коли приходиш до дому й можеш попуститися за своїм святилищем ПК бояра, запускаєш той самий шутер який не напружує сюжетом, не напружує твої мізки. Біжи і вбивай, що тобі ще пояснювати?

Священний обов'язок кожного героя померти героєм, але герої не знають коли зупинитися, поки в цьому світі є вороги.

Арсенал
Уся унікальність зброї - це моторошний вигляд. І не дивно, бо зброя живиться душами (червоні вогники.) Більше боєприпасів в грі не має. Одна душа заповнює кожну зброю стільки скільки треба, без розподілу - тобто для пістолета заповнить 10 куль, для дробовика 2 кулі, для ракетниці одну обойму.
І це маю сказати прикольно, більше не треба економити патрони на BFG, щоб використати його у потрібний момент. Боєприпасів вистачає завжди на будь, що! Шкода, що автор не зробив анімацію пульсацій зброї. Було б прикольно якби кожна зброя була жива, ну то таке особистий творчій погляд.
Та дизайн арсенала шикарний. Так задовбали шутери з земними пушками, будь то про WWII[uk.wikipedia.org] чи про сучасну війну. Рідко знайдеш гру, де сміливість авторів буде зробити екзотичну зброю з якого можна буде постріляти. Хай формально це лише моделька чи спрайт намальований, але візуально кайфую, що я користуюся чимось не звичним.

Вороги
Дизайн ворогів прикольний, та вони досить слабкі. Та то початкові вороги слабкіші! Далі будуть звичайно більш живуча нечисть, але вони все одно недодають небезпеку. Гру я пройшов на передостанньому рівні складності та моментів де я по справжньому пітнів було не так багато.
Не знаю може, тому що я занадто добре граю, може автор не дотягнув з ускладненням. Класичний DooM і то був складніше та хай складність гри мене не влаштувала, я задоволений грою.
На диво, коли зіштовхуєшся з монстрами перший раз, якось не звертаєш уваги хто є хто. Бачиш суслика? І я бачу, стріляй і не думай!!! Так здалося і проходь гру... Але в якийсь момент сетінг гри починає розкриватися.
І ти починаєш розуміти, що ці безрукі потвори звичайні культисти, а той напевно їх пастир. Доволі приємний бонус до лору!

Світ
Не зрозуміло де ми, але гра поділяється на дві глави. У першому ми у нижньому світі, другий у верхньому. Перша глава мені не дуже сподобалася, бо текстури одноманітні, куди не подивишся, оку нема за що схопитися, через чого досліджувати рівні не дуже хочеться. А воно і не треба, бо рівні коротенькі!
Секретів мало, а ворогів купа. Враховуючи, що гра безкоштовна і рівні проходяться за 5 хвилин, а то й менше. Гадаєш, що і задоволення буде не більше ніж на 30 хвилин. Але ні, чим далі проходиш гру, тим цікавіше, тим захопливіший процес.
Гра починає розкриватися, хочеться поцікавитися лором! Що ж тут сталося? На жаль типова зав'язказ з цікавим сетингом.

По більше б таких сміливих фентезі, де долю вирішують не люди, а потойбічні істоти.

#Ghost_of_Kyiv
Опис гри
Багато про гру розповідати нічого. Відкриваються досягнення за 10 хвилин. Здебільшого - це схоже на вбивалку часу у браузері граючи флеш ігри. Просто літаєш собі навколо та релаксуєш... Релаксуєш, але не насолоджуєшся грою. Тематика другої світової, де ви просто ухиляєтесь від ракет та збиваєте літачки. Більше нічого цікавого... Під питанням стоїть баланс гри, бо одного разу я почав чергову гру й біля мене заспавнилася ракета яка мене збила. Уявлення не маю як в таблиці лідерів набрали 2K очок. Та все ж гра зроблена зі смаком, відчувається бажання автора зробити, щось релаксивне. І розважався він шляхом розробки гри, бо робити ігри це його хобі. Але цього не достатньо, щоб похвалити проект через спавн на очах.

Мої емоції після гри
Хай зайвої води в рецензію не треба писати, треба писати про гру, але автор гри не мовчить поставивши прапор України. Гра дійсно може розслабити, в ній грає спокійна музика й гра не напружує. Й ось під атмосферу повітряних боїв, згадується легенда: Привид Київа. Як кажуть ЗМІ, Привид Київа це вигаданий супергерої Українців. Але ж не просто так ця легенда народилася? Як там сказано, що Привидом Київа може бути хто завгодно - це всі військові пілоти України, які захищали не тільки Київ, а й усю Україну! Українські військові дійсно герої... просто не описати словами. Зараз граючи у ігри про військові літаки, не можливо не згадати про героїв які оберігають мирне небо в Україні. Може Привид Київа не існує, але цією легендою чи міфом, ми Українці можемо пишатися. Бо наші пілоти хоробрі герої, кожен з них швидкий привид смерті. Жах з яким не хоче зустрітися жоден рашист. Тільки ворог побачить Український літак, він розуміє, що кінець його близько. І дай Боже вижити при катапультуванні. І щоб озвірілі Українці, від ненависті не розірвали на шматки. За загибель і втрати, рідних, і домівок.

Хай там як, існує Привид Київа, чи ні. Але легенда дійсно жива! Легендарне звання для наших Українських пілотів. Поки жива віра людей у своїх героїв, оживають навіть вигадані герої. Віра укріплює людей, віра згуртовує людей! Тепер коли я буду бачити Український винищувач над головою, я буду думати - Привид Київа захищає нас. А пілот відчує мою безмежну вдячність. Хай навіть цей пілот просто проводить розвідку й у нього жодного бойового завдання, він герой який прикриває нас усіх. А раз є Привид Київа, то які привиди на Азовсталі живуть? Рашисти бояться Українських привидів, звичайні кулі не беруть, тут навіть срібло не допоможе. Віра Українців у своїх захисників, непохитна! Та поки ця віра жива, живе і легенда - про Ghost of Kyiv!

Хай всім буде мирного неба над головою! та рашисти за все своє життя не змиють нашу кров зі своїх рук. Гра хоч мені не сподобалась, але залипнути можна. Слава Україні

#Add_the_Ukrainian_language #We_want_Nightmare_of_Decay_2

Автор сообщения: H.P. Lovecraft

Де закінчується безумство та починається реальність?

Короткий опис
Це було неймовірно... Дуже круто зроблено... Я спочатку не хотів купувати.

Що це? Чергове хрінь на Unity... Ну давай спробую демку. Вау... ВАУ... ВУУУУАААААУ... ВАААААААААУУУ!!! SHUT UP and take my money!
https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=3025867005
Nightmare of Decay - це крутезний збірник з відсиланням на класичні хоррори. Здебільшого, це Resident Evil 1996 від першої особи, а точніше це RE: GUN Survivor. Я сумую за класичними хоррорами, зараз хоррори геть не страшні та як мінімум не напружують. Бо акцент роблять на дорожнечу проекту, а не на її геймплей чи атмосферу. А от автори які роблять класичні хоррори, ще пам'ятають якими мають бути страшні ігри.
NoD - віддає данину класичним хоррорам, обмежені ресурси, мало аптечок, мало патронів, намагання зекономити боєприпаси пробігаючи монстрів, чи спробувати їх забити холодною зброєю, гібридність квесту та екшену. При цьому лякають не скрімери, а страх невідомого. Що на мене чекає за цими дверима, страшний монстр чи безпечна кімната? Що разу коли зачищаєш кімнату, боїшся повертатися в коридор, а раптом зараз з'явиться якесь страховисько. Це було круто! Гра - проходиться за пару годин та має дві рівні складності. Не буду спойлерити, але якщо вам гра сподобається, після проходження будуть відкриті приємні бонуси. Бонуси це вже дань поваги до RE4

Детальний опис
Оскільки це другий проект, Checkmaty в Steam. Це його спроба зробити гру від першої особи. Помічається, що всі дій у грі це експериментування з скриптами й гейм дизайном. Та маю зазначити, автор дуже добре попрацював над гейм дизайном та балансом. Гра робилася з любов'ю, чого так не вистачає AAA проектам. Завдяки чому, гру хочеться пере проходити знову, знову і знову. Checkmaty схоже як раз таки розраховував, що люди будуть гру пере проходити, тому й досягнення тут такі задротські. Перше проходження дійсно було лячним та напруженим. Друге, третє, четверте, не стає менш цікавим. Навпаки! Ти кидаєш собі виклик покращити результат проходження. Хоч грати вже не страшно, але відчуваєш себе як риба у воді. З радістю приймаєш виклики невідкритих досягнень. З першу вони виглядають непрохідними та це у автора просто хворе почуття гумору.


Історія в грі - це лише путівник відсилання до відомих класичних хоррор ігор та до попередньої гри автора: Reignfall! Нижче я скрию список відсилання до ігор, які я знайшов. І все ж мені є, що розповісти про сюжет. Точніше сказати про якість сценарію! Все починається з клішованого початку, низькопробних хоррорів на Unity. Особиста квартира головного героя, зроби ці дії, зроби он ті! Та початкова локація насправді, це навчання у взаємодії з об'єктами. Як використати, як об'єднувати. Зрозуміло, що нас очікує класичний хоррор з елементами Quest. Потім раптово ми опиняємося в Оселі Зла. Атмосфера ностальгічно нагадує Resident Evil. Трохи проходимося, розглядаємо місцину і знаходимо свою першу зброю. Нас вчать як екіпірувати її та як атакувати замок. Опиняючись за дверима в приміщені, ми бачимо сліди крові, повільно просуваємося у очікуванні страховиська. І невдовзі бачимо відсилання до RE 1996. Пізніше, знайомлять як стріляти та за хороший результат нагороджують ресурсами (аптечки, патрони). Початок гри на стільки добре зроблений, аж не віриться, що зроблено однією людиною. Мене не кидають одразу в бій, боятися монстрів і виживати. Поступово занурюємося в жахіття та нарощуємо інтригу... А що ж буде далі?

Автор сообщения: H.P. Lovecraft

Нещасний той, кому спогади про дитинство приносять лише страх та смуток.

Зрозуміло, спроба зробити хоррор з даниною, до старих ігор, а що там з ігровим процесом? Як я казав вище, пройти гру можна за пару годин. Гра май же ідеальною вийшла, але стоїть питання стосовно оптимізацій. Деякі локації посідають до 40-50 FPS та грати це не заважає. Сама гра оптимізована добре, але іноді не приємно, а потім FPS стабілізується, до 60.
Хоч це мав би бути хоррор, як Resident Evil 7, з тісними кімнатами, обмеженим простором. Стріляємо ми як в будь якому шутері. Тільки нам треба зупинитися та почекати поки розкид приціла зменшиться. А стояти довго ви не зможете, вороги дуже живучі, кожен постріл збиває купність прицілу. Вони стрімко рухаються до вас, а це ще врахувати, що доведеться мати справу з ще більш швидкими монстрами. Різноманіття ворогів не дуже великий, але кожен змусить прикурити. Грати треба обережно, буде бажання зекономити патрони й аптечки. Тільки тому що, ви постійно не впевнені, а раптом вони знадобляться в іншому місті. Постійний страх, що може зустрітися ворог, ще більш не безпечний, за зомбаків. Головоломки в грі не складні та дуже просто проходяться. Тому що, планується ви будете пере проходити гру знову і знову.

Озброєння
Пушки опрацьовані добре, кожна з них відчувається унікально. Немає такого, що це краще за іншу. Усіма будете користуватися по ситуацій! Різні вороги та ситуацій: різний підхід. Пістолет має най більший запас боєприпасів на усю гру, тож його і вистачить на усю гру. Питання стоїть лише у тому, а чи пощастить вам пройти гру лише пістолетом. Бо як не крути, в грі є рандом. Як кількість пошкоджень по ворогові, так і шанс критичного влучання. Якщо пощастить, то ви вб'єте зомбі з першого пострілу у голову. Та хочу запевнити вас, на ВИСОКІЙ складності, боєприпасів та ресурсів, постійно не вистачатиме. Стріляти в грі не важко, важко спробувати не стріляти в молоко.

AI
Не обманюйте себе, Checkmaty свою душу вклав в гру. Хоч гру робила одна людина і на Unity, було б гріхом зробити тупих ворогів. Це з виду вони тупі, а на справі працюють по вказаному алгоритму. Так я хочу сказати, що тактики ворогів можна звикнути, і гру можна буде пройти усю майже без ушкоджень лише з ножем. Та розслабитися вони ніколи не дадуть. Бо завжди є шанс, що вони зупиняться, щоб ви їх ножем не вдарили в таймінг, або раптово прискоряться. Зомбі взагалі підступні...

Світ
Атмосфера в грі шикарна, гру пройшов на одному диханні, і ще декілька разів заради досягнень. Шкода деталізацій замало в грі, більшість кімнат в грі пусті і не мають історій. Інтер'єр якщо є, то чисто для краси. Звичайно парочку кімнат розповідають про себе, але гра сама розкаже, що тут сталося. Хотілося б, більше різноманіття. Можливо це було гейм дизайнерське рішення, щоб зробити атмосферу хоррор гри на PSX. Хай локацій маленькі, але зроблені якісно. Ворогів, а ні легко, а ні важко обійти. Все залежить від вашої кмітливості.

Господи, дайте нам Nightmare of Decay 2. Мені було мало, дуже сподіваюсь на продовження! Той випадок, коли важливо не розмір, а якість!

Список відсилань знайдені в грі:

• Reignfall
  
• Resident Evil 1, 4
  
• Silent Hill 2, 4
  
• Dead Space
  
• Amnesia 1
  
• Diablo 1
  
• Dark Souls 1
  
• Return to Castle of Wolfenstein
  
• H.P. Lovecraft
  
• Dungeon Keeper

[u[Схожі ігри:[/u]
https://steamproxy.net/steamstore/app/223710/Cry_of_Fear/
https://steamproxy.net/steamstore/app/1460210/Compound_Fracture/

#Add_the_Ukrainian_language

Короткий опис
Чесно, очікував в комуністів постріляти очікував, побачити приниження політики СРСР, але ні вийшло щось значно прикольніше. Сама гра - це тупо Quake 1996! Ідейний спадкоємець намагається не просто копіювати Quake, а й бути краще за свого попередника. Та маю визнати, ця гра мені тепер симпатизує більше за гру id Software. Тим хто грав у Quake, пояснювати непотрібно. А от хто зацікавлений пограти - веселий м'ясний Retro-Shooter, де на кожному кутку та кімнаті на вас очікують вороги. А після зачистки рівня, медитативно шукаєте секрети та вивчаєте лор гри. Не варто очікувати якогось сюжету все натяками, а так в загалом от вам різноманітні пукалки, от вам різноманітні монстри. Що ще потрібно для щастя? Всесвіт вийшов двозначним, хтось ностальгуватиме за СРСР, хтось побачить яким він був лайном.

Детальний опис

You Are Empty
Я поціновувач Українського horror-shooter You Are Empty. Я обожнюю цей шутер за атмосферу та за пояснення чому створення соціалізму це помилка, показуючи альтернативний радянський союз. Через експеримент у створення надлюдей в місті (а той по всьому союзу) з'явилися мутанти.
Які, не покладаючи рук, працювали заради будівництва комунізму.
Завдяки психоделічності, абстрактному бачені соціалізму (як його описують) я закохався у тематику СРСР. Бо це дійсно були жахливі часи жахливих репресій, перший фашизм. Українці змогли зробити гру, після якої ти скажеш: "Я не хочу другого СРСР!"

Власне тому мене зацікавив HROT. Перше що кинулося в очі, це ідентична схожість на Quake. А потім вже ідея з You Are Empty. Я обожнюю ці шутери та розуміючи, що гра про СРСР. Очікував глибокої філософій у недоліках соціалізму. Та виявилося це просто стрілянка.

Автор сообщения: John Carmack

Сюжет в грі, це як сюжет в порно фільмах.

Відсутність повісті ще не означає, що ми не бачимо лору: HROT. Рівні не моделювалися з цілю зробити рівень. Кожен рівень це шматочок лору. Наприклад, на початку ви опиняєтесь в ізоляцій. У вас серп та пістолет, а по заду вас консерва. Трохи просунувшись та зупинившись біля драбин. Ви з права бачите пропагандистський текст - Найвищий обов'язок та честь кожного громадянина, захищати батьківщину, та його соціалістичну будову! Після цього ви втікаєте і всі вас хочуть вбити. Головний герої - ноунейм, хто він і що він, не ясно. Але він щиро бажає захистити свою країну, захистити соціалізм, на що розробники натякають. Здебільшого чехи робили гру про радянську Чехословаччину для чехів. Відсилання та натяки які зрозуміють ті що жили в республіці Чехословаччини, та ті що знаються на її історій. Та все ж, з того що я зрозумів, лор не дуже складний та не потребує уваги. Розробники хочуть розповісти про свою культуру, у другому епізоді про епоху гуситів. Перший раз хочеться забити на сюжет та гра вас не обмежуватиме, але після проходження хочеться пере пройти та уважно дослідити лор гри.


Розробники не соромляться визнати, що вони намагаються створити Quake. Ледве не хочеться звинуватити у плагіаті, але ж хіба можна створити плагіат з любов'ю? Хоча я можу лише здогадуватися яка була ідея авторів. Вони на стільки добре поринули в темі радянщини, що здається гра реально створювалася комуністами. Які підгледіли Quake у клятих янкі та зробили свою підробку так наче - це своє, унікальне, створене в СРСР. "Ну, погоди" - теж є плагіатом на електрону гру "Мікі Маус збирає яйця". Зрозуміла річ я жартую! Розробники не стали плагіатити один в один, так ще й створювати на поспіх аби заробити. Це чудовий шутер натхнений Quake, не вистачає лише мультиплеєру. Динамічні перестрілки, кров'янка та фаршик ворогів, сліди від куль та гільзи після бійні. Розпрочудесна гнітюча атмосфера радянщини. Прямо як у радянських фільмах - де розповідається "Як добре живеться при комунізмі". Але розумієш, що - це клята пропаганда брехні, про ностальгію за радянщиною. Звідки мені знати як жилося при СРСР якщо я народився після неї? Комуністичний Біс знає! Розробники надали мені можливість відчути страх перед цією країною, перед машиною комунізму. Теж саме я відчував коли грав You Are Empty. Коротко кажучи, я обожнюю тематику СРСР, страшніше епоху годі уявити. Видно, що гра створювалася для тих хто любить ностальгувати, я ж ностальгую за Quake.

Озброєння
Перечисляти зброю в грі немає сенсу, оскільки це Retro-Shooter. Можете здогадатися, що з перечислених буде: холодна зброя, пістолет, дробовик, автомат, базука, снайперка, і ще парочку унікальних гармат. Ну про снайперку я лукавлю, та арсенал все ж таки традиційно-класичний, тут можна лише описати саму зброю. Можу сказати в грі є прикольна пасхалка з серпом та молотом символічно, що молотом не користуємося. Зброя відчувається чудово, потужність, та імпакт самий смак, не буде бажання бігати лише з улюбленою зброєю, чи з най ефективнішою. Ви будете користуватися всім арсеналом одночасно, бо вам подобається як вони звучать, як вони анімовані.

AI
Господи, тут навіть штучний інтелект як у Quake. Бігає туди сюди ніби стрейфить, зупиняється на долю секунди і потім у вас стріляє. В якийсь момент здається, що граєш у продовження Quake, тільки на Землі, вороги наче близнюки з Quake. Клонування помітно й по зовнішньому вигляді. Відчуваю щиру любов до ветерана Quake!

Світ
Рівні проєктувалися так, щоб показати особливості СРСР, не в плані обісрати, а в плані показати шматочок історії радянської Чехії. Та все ж Чехія мало чим відрізняється від усього європейського СРСР. Похмурий сіро-коричневий тон асоціюється з депресією, та з лайном - смердючий депресивний комунізм. Думайте як хочете, але поціновувачів комунізму гра образить. Хоч акцент рівнів робився на ностальгії за радянщиною. Уточню, що головний герої по ідеї зомбований ідеєю соціалізму та через гравця головний герої грається інтерактивними об'єктами, та це лише моя теорія. Поки проходив гру, поступово закріплювалося відчуття, що це смердючий світ. Бо вороги завжди у протигазах, щось смердить у повітрі. Навіть в головному меню каналізація. А в грі частенько доведеться влізати у брудну воду, яка не викликає бажання в ній плавати. А після використання бонусів, програється звук легкого пердежа.

З нетерпінням чекатиму релізу, та сподіваюся на майстерню, після основної захочеться ще пограти.

Схожі ігри:
https://steamproxy.net/steamstore/app/2310/QUAKE/
https://steamproxy.net/steamstore/app/519860/DUSK/
https://steamproxy.net/steamstore/app/1672790/ASKE/