Análises recentes de SuNightFox UA

Стисло
Бог створив людину по образу і подобі. Людина створила образ подобі себе…
https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=2858260979
Біс знає, за скільки автор продав душу дияволу…[en.wikipedia.org] але цей хоррор не для слабких духом. В ней грати страшно було навіть після першого проходження. Знаєш скільки ворогів, де що сховано, а все одно страшно… Гра, а ні на хвилинку не дає розслабитися. Навіть не знаю чому… Я гадаю велику роль тут зіграла саме реалістичність. Не щодня в іграх можеш побачити голі трупи з піськами і цицьками. Тепер я розумію цензура – це гівно яке псує усю насолоду від дорослого контенту.

Детально
Гра мене неймовірно вразила… Я давно так не боявся хоррори. Точніше навіть сказати. Цей страх не порівняється з Silent Hill чи Resident Evil. Най ближча гра яку можу порівняти – це Cry of Fear.
Бачиш на сторінці – гру яка створена на рушії LZDooM.[zdoom.org] В думках: «От зараз по стріляємося, порюмсаємо монстряків» І от серед лісу вже стає не по собі, поки не знайдеш труп. Через декілька секунд лякаєшся звуків того що, до тебе наближається! Побачивши тутешні жахи розумієш, розчленування не дуже приємно сприймається на цих оголених трупах. Від гри стає погано…

Філософське питання стоїть у тому - чому ми дивимось на жорстокість і смерть
персонажів у художньому творі?

Я повірив у реалістичність, усього що відбувається в грі. Виживання – це питання не в насолоді гри, а випробуванням своєї психічної витримки.
До головоломок стоїть питання. На першій локації постане питання коду до дверей. Через страх, мозку важко зосередитись на задачі і він не бачить очевидну відповідь. Але це не той випадок, підказка де шукати відповідь, жахливо написана. Тут не важливо, як добре ви знаєте Англійський. Та все ж розібрати, що там написано можна. В цілому головоломки на початку гри занадто складні, на стільки, що встигнеш рефанднути гру. Якщо до першої головоломки гра встигла вам сподобатися, дайте їй шанс, бо далі буде цікавіше! Та запевняю вас, раджу вам починати гру саме з легкого рівня складності. Бо на більшої складності, гру не пройти, не знаючи секретів, а вони геть, не очевидні. І ще одна порада не користуйтеся режимом присідання...
Дихання, чи то жінки, чи то мертвих душ, чи то тих що колись було людиною… або… і досі є людиною. Не людський жах тиші, ніби знаходишся в астральному світі, ніби тут тебе не має бути. Місцями в грі є секрети які збивають усю імерсивність. Гра постійно ламає мозок… Дивлячись на архітектуру, текстури, вслухаючись у довгий коридор, у очікуванні жаху який ховається за кутом. Або ж коли бачиш величезний силует у далині… Страх невідомого, бажання здатися або застрелитися. Вийти з гри коли тобі страшно – це і є самогубство.[uk.wikipedia.org] Я завжди переконував себе, якщо вийшов з гри через страх не зберігши процес. Отже скоїв самогубство… Над звуковими та музикальними супроводженнями по працювали дуже добре. Гра точно не для тих у кого слабке серце. А нижче перечисллю головну причину страху перед грою.
Яка ціна щоб налякати людину по справжньому? Чому людям подобається боятися, а після наляканості відчувається радість? А що якщо показати людині, що вона не в безпеці? Як це робить гра, це важко описати тут треба посмакувати самому. А що буде, якщо людині показати сексуальне мертве тіло? Тим-патше, коли людина купила гру заради дорослістю гри. Ментальна боротьба між сексуальним збудженням та огидою до жахливого. Та гаразд трупи, а що якщо жінка з головою тигра, з сексуальним тілом та бензопилами замість рук вас намагатиметься вбити? Гра постійно випробовує Ваш внутрішній фетишизм. Куди не подивишся, всюди пеніси, вагіни, цицьки. Маю вточнити, не треба тутешніх ворогів вважати монстрами. Вони усі або все що - тварини, або все що – люди. І це жахає в них, жахає - ця людяність у звіра, ця звірство у людини. Чому нас взагалі лякають трупи і їх розчленування? Нас скоріше лякає не тіло, а те що колись це тіло було людиною. Згадати Некроморфів в Dead Space, чи Медсестр в Silent Hill. Як вони не звично рухаються, як не звично вони виглядають. Від них майже нічого не лишилося від людини. Сподіваюсь при створені Dismantled ні хто не помер і не постраждав. Бо постійно таке відчуття, що когось вбили, щоб зрозуміти як створити по справжньому страшні трупи.
Цікаво, що в грі є DEMO версія, але вона чомусь не доступна для скачування в Steam. Demo є передісторією основної гри. Раджу почати з DEMO, а потім братися за основну гру. (До речі в DEMO ви можете налаштувати гру під свій лад. Наприклад щоб вимкнути приціл чи налаштувати текст)
Історія дуже схожа з повістю Г. Ф. Лавкрафта – Реаніматор: Герберт Уэст[en.wikipedia.org]
В грі чотири фіналу, дві з них хибні, одна з них не канон. Перший раз скоріш за все у вас буде поганий фінал. В інших випадках, вам доведеться бути уважніше. На більш високому рівні складності ключові предмети переміщуються в інші місця. Я й досі не всі ключові предмети знайшов на високій складності без секретів.

Bittersweet Misery
Доповнення розповідає паралельно долю іншої жертви. Представлять нових монстрів й нові локації. Маю зазначити вийшло навіть краще за основну гру і страшніше. Доповнення перетворюється у відкритий світ. Ви вільні іти куди заманеться. Можна гру пройти швидко, а можна складним і повільним шляхом. Можливо враховуючи, те що бачив у DEMO другої частини, є і третій фінал.
Переваги

• Зроблено з душею
  
• Сміливість автора
  
• Реалістична атмосфера Оселі Зла
  
• Багато крові, дуже багато жорстокості
  
• Оголеність без цензури
  
• Режим перемикання цензури
  
• Майже ідеальний баланс
  
• Як хоррор занадто страшний
  
• Глибока доросла філософія
  
• Оригінальний сетинг який заслуговує на свою франшизу

Недоліки

• Секрети псують імерсивність через абсурдність
  
• На високому рівні складності пройти гру чесно без секретів нереально
  
• Слабкий зворотній зв’язок з гравцем, часто не зрозуміло, що треба робити

Гра бомбезна і дуже смілива, майже ідеальна але не знаю, чи добре, що вона не викликає бажання повертатися до перепроходження після пережитого жаху. У такому разі, автор зумівся зробити справжній кошмар. Усім раджу пограти, таких хоррорів ви нескоро побачите!

Друга частина гри у розробці і там є DEMO, але воно жахливе. Я сподіваюсь друга частина буде краще за те що ми маємо зараз в DEMO.

Увага: Я раджу почати грати одразу в Director`s Cut версію. Вона більш доповнена і збалансована. Рецензія

Скорочено: 3925
Схожі ігри: по ретро стилістики та геймплею

- Шерлок, як ви встигли так швидко пройти The Mystery of the Mummy, без запуску гри?
- Елементарно. Я розкрив злочин прямо на сторінці гри!

Стисло
Тріндець… Не грайте! Особливо російською мовою! Як завжди росіяни на відчепись роблять локалізацію ламаючи скріпти гри. Я то гадав, якщо розробники з України і їм «какая разніца» то імовірно оригінальна мова російська. Що ж добре, що я помилився напевно… В цілому, технічно це поламана гра. Щоб почати гру, треба пройти танці з бубнами. І то після налаштування доводиться грати як доведеться… Так я усю гру воював з курсором. Якщо не хочете долбатися з мишкою, доведеться грати у маленькому віконці, але в маленькому вікні вам буде важко шукати предмети і читати текст. Як налагодити гру, можете почитати у користувацьких посібниках. По бережіть свої нерви та час. Рішення часто не очевидне і доводиться багато бігати туди сюди, бо після правильної послідовності відкриваються нові трігери. Та якщо ви ще не дивилися на скріни, можете пограти. А якщо вже подивилися, вітаю ви пройшли гру.

Детально
SH: The Mystery of the Mummy – перша частина в серії студій, Frogwares.[uk.wikipedia.org] Мені важко сказати на скільки гра хороша, як Quest в 2002. Може через глючиність Steam версій я втомився він війни з, глючиним керуванням. Але якщо чесно, як по мені - ця гра ні про що навіть для 2002… Спочатку так, спочатку дійсно цікаво: дизайн локацій зроблено красиво, музика навіює атмосферу 19 століття, параноя до містики. Але з часом помічаєш кривизну геймдизайну... Більш за все, це помічається коли переміщуєтесь по кімнатам та намагаєтесь взаємодіяти з речами. Як працює людський мозок в грі? Якщо позиція фіксоване, ми бажаємо переміщуватися вперед чи в бік. Тут іноді доводиться переміщуватися по діагоналі. Хочеш переміститися в кут кімнати, а треба переміститися трохи в бік. Це часто ламає мозок і таких моментів дуже багато. Куди ти можеш переміститися, дуже часто не очевидно. Але най більше питання, як можна було зіпсувати рушій Phoenix VR?![ru.wikipedia.org] Це досить крутий рушій навіть на наш час! Створено сім ігор враховуючи ї SH:tMotM. Зазвичай суть ігор на цьому рушій в тому, що ви від першої особи граєте в Quest ігри. Керуючи камерою, шукаєте предмети і вирішуєте головоломки. Але Frogwares нащось відв’язали курсор від центру камери й зробили повноцінний курсор, який працює не дуже добре. Так ще й має не зручний курсор у виді руки з трубкою. Не зрозуміло де гострий край курсора через цю трубку. Як по мені в цьому й проблема гри, розробники зробили курсор через який дуже не зручно розглядати кімнати в 360*. Вимушений сказати – це гірша гра на рушії Phoenix VR. І так попереджаю, іноді завершуючи рівень, гра може вибити на робочій стіл, пропускайте катсцену! Продовжуйте пропускати, поки не опинитесь на новому рівні.
Я не фанат жанру Quest, але я люблю такі ігри, вони прикольні і лампові. Перед сном їх грати самий раз, що власне я роблю іноді. Але грати в цю гру перед сном не треба… Враховуючи як бісять баги, один раз у мене навіть дві головоломки були пропущені. Не знаю як і чому, я ще помітив, що гра якось підглючила. А це була одна з важких головоломок в грі. Я навіть радий, що пропустив бо цей Quest просто фулстрація. Можливо, якби Frogwares не віднеслися до гри халатно випускаючи її в Steam, такої люті на гру не було б. Плювати платна гра чи не платна. Мені запропонували продукт, я на цей продукт витратив час. І так, що не так з цим Quest? На старті історія починається нормально. Ходите, дивитись, щось шукаєте. Я не одразу, це помітив, але недолік є на стартовій локації… бо було дуже незручно переміщуватися. Я хочу переміститися у ту частину кімнати, але я маю рухатися по діагоналі. Іноді камера стоїть поруч з якимись об’єктами занадто близько. Таке відчуття, в грі зробили карту, розклали предмети, а як розташовувати позиції гравця не подумали. Відчувається недоробленість гри, ніби шматок сюжету вирізали, а десь вирізали контент. Бо багато деталей, але мало взаємодій… Зазвичай в Quest, якщо на щось можете подивитися чи кудись піти, це потім матиме свою роль. Але ні, в грі не так багато води, але все ж дратує, що ні з чим взаємодіяти не можеш. [spoilerp]Так до речі розробники вирішили спалити одну кімнату на фінальному рівні. Про те що дім горить, всі забувають одразу. Хоча сам Шерлок каже «Треба поспішати». Я так думаю, у авторів не лишилося ідей як додати контент для кімнати.[/spoiler] Доводиться дідусевим методом вишукувати трігер по пікселям. Навіть фінал зробили на відчепись. Наче все логічно, але фінал настільки поспішний, що не встигаєш переварити інформацію. Гра точно вийшла не повною! Я не раджу грати в цю частину SH.[uk.wikipedia.org] Просто пропустить її, сюжет може вас заінтригує, але все стає дуже швидко очевидно, «Ага завжди вбивця дворецький». Класична ситуація клішованих детективних історій. Будьте впевнені, ви швидко втратите інтерес бо знаєте - хто є хто. Та плювати на сюжет, бо на жаль сама гра як Quest дуже крива і дій не очевидні. Це неначе Український погляд на Neverhood[uk.wikipedia.org]. Через це, важко вжитися у роль легендарного детектива Sherlock Holmes.[uk.wikipedia.org] Таке відчуття, що детектив тупий, а не Ви! Ооо, повірьте, у вас будуть думки, про те що Шерлок не такий вже і розумний. При всій повазі до франшизи, до Шерлока, до Frogwares… Але це жахливий квест… Гірша частина в серії. Та наступні ігри будуть краще, не просто так серія ігор Sherlock Holmes - належить Українській студії Frogwares!

Переваги

• Рушій Phoenix VR
  
• Красиві локації
  
• Атмосферна

Недоліки

• Дуже глючина гра
  
• Відчувається порізаною
  
• Щоб крутити камеру, треба використовувати курсор
  
• Загадки не очевидні як в Neverhood
  
• Боляче грати
  
• Гра неначе принижує Шерлока Холмса
  
• Незручний курсор
  
• Примітивні пазли
  
• російська локалізація як завжди все зіпсувала

Як шкода, що я не задоволений грою, та скоріш за все через технічні проблеми грати в цю гру боляче. Як квест свою задачу не виконує і усе що в грі відбувається сенсу немає. На щастя це єдина погана гра в серії. Іронічно, що вона перша в серій та досить успішна для 2002. Схоже вона не пройшла перевірку часу. Та здебільшого через халатність авторів, краще б вони не випускали гру в Steam.

Приглянув собі даний шедевр retro-racing, навіяла ностальгію ще на трейлерах за грою https://segaretro.org/Chase_H.Q._II на Sega Mega Drive. Звичайно, Overdrive буде більш барвистою й на очі приємніше. Chase H.Q. II була не зовсім перегонами, скоріше переслідувач. Де Ви вибираєте машину для переслідування, і босом є злочинець, який тікає від правосуддя. Прикольна гра в, яку я раджу спробувати пограти.

Overdrive - не погана retro-racing. Не погана й має потенціал бути тим у кого закохаються. На жаль гра нудна, приємна естетично, але нудна. Перші півгодини весело й прикольно, але з часом від гри починаєш куняти. На протязі всієї гри Ви будете їхати на однотипних дорогах, де нічого не відбувається й треба закінчити гонку першим і не менш бісяче, поліція яка не розважає і не робить гру різноманітніше, а тимчасова подія, яка трохи заважає.

Гонки
В цілому... я отримав задоволення від гри. Так, хоч гра себе швидко вичерпала, але завдяки візуалу змогла затримати до кінця й змусила відкрити усі досягнення. Справа в тім, що гра не змістова й однотипна, а опоненти не викликають ніяких ускладнень, зате вони стають швидшими з кожним рівнім. Від гонки до гонки, Ви кататиметесь по одним і тим же самим дорогам, але змінюватиметься оточення. Ви просто не помітите різницю між рівнями. Чим далі проходите, тим складніші опоненти і частіше зустрічається поліція.

Смайлики
Дивна ідея з смайликами, у звичайних водіїв і опонентів з’являються над машиною смайлики різних видів, а що вони означають не зрозуміло. Вони закривають дорогу, якщо машина в далині, й ніяк не допомагають і не розважають гравця. Вони абсолютно випадкові й не впливають на водіїв, це просто зайва функція яка відволікає. Лише в поліцейських вони унікальні, та все що не впливають на ігровий процес.

Завдання
Перед початком гонки іноді може з’явитися таємна особа, яка просить, щось зробити під час гонки. Зібрати предмети, пошкодити машину конкретного гравця чи зайняти конкретне місце. За будь-які завдання він нагородить грошима більше ніж, якщо Ви виграєте гонку. Його завдання обмежені, тож коли їх усі виконаєте, він більше не з’явиться.

Покращення, ремонт, паливо, автопарк
У грі звичайно є автопарк і покращення машини за гроші. Але реалізація з цим поганенька. В грі є трохи класичних популярних машин 80-х, Ви можете пройти усю гру стартовою машиною, а купівля нової машини це теж саме, що покращення, нова машина вже матиме початкові покращення, а найдорожча машина матиме усі передостанні покращення. Іншими словами, або Ви купуєте нову машину, або покращуєте стартову. Тому більш дорогі машини опонентів не відрізняються від вашої.

Під час гонки Ви можете пошкодити машину й втрачати паливо. Паливо втрачаєте поступово й її вистачає на декілька гонок. Якщо втратите паливо, Ви зможете продовжити гонку, але треба заплатити. Теж саме й з пошкодженням машини, Ви отримуватимете пошкодження від будь-яких контактів з чужими машинами, включно з поліцією. І коли виїжджаєте за дорогу. Поповнення палива дороге, а от ремонт навіть занадто дорого обходиться, через чого Вам доведеться гріндити гроші на початкових гонках. А що, якщо грошей зовсім нема? Не біда, ваші конкуренти заплатять Вам трохи, якщо Ви помиєте їм машину.

Бос
Якщо в саму гру можна пограти, щоб позалипати у саму естетику в атмосферу й просто поганяти. То після турніру Вам раптово кине виклик бос. Мало того, що дорого треба заплатити за участь у гонці з ним, так ще й до біса нудно з ним грати і він завжди швидше за вас їхатиме. Не бійтеся спойлера, якщо дійдете до боса, їдьте вліво-вправо, щоб не дати босу Вас обігнати. Повірте, Ви хотітимете знати, як його перемогти. Бо на перший з’являється думка, що Він тролінський і не реально його перемогти, але не просто так дорога вільна й легко проходиться. Абсолютно пуста дорога, де тільки Ви і Ваш бос. З ним нудно й не цікаво, так ще й витрачаєш нерви на те, щоб не дати йому обігнати, а гонка дуже довга.

Режими
У грі є два режима й третій режим створення гонки.

Перший режим це класичні перегони з турніром, а другий режим на витримку. Як довго Ви зможете їхати і як далеко поки не сплине час. Другий режим, це безкінечний режим, де перешкодою Вам будуть звичайні водії і жодного суперника чи поліцейського. Ви можете вибирати будь-якою дорогою їхати де змінюватиметься оточення, але це немає ніякого значення. Кожен етап вам даватимуть додатковий час, але й кожен етап стає довшим. Щоб заробляти додатковий час, Вам потрібно проїжджати поруч з машинами і чим ближче тим більше часу дадуть 1-3 секунди залежно від відстані. Проїхати близько до машин не так просто як здається.

А третій режим узагалі не цікавий, тим патше без майстерні. Ви там налаштовуєте функціонал гонки і потім можете своєю гонкою поділитися по коду будь-якій людині. Повірте там нічого цікавого, просто пересування повзунків.

Одноманітність
Мені не аби які знадобилася витримка, щоб закінчити гру. Адже грати стає нудно, зате під час процесу роздивляєшся скайбокси, оточення, на свою машину й стає трохи цікавіше. В гонках нема ніякого різноманіття. Наприклад, ні поламаних доріг, щоб уповільнюватися й отримувати пошкодження, ні калюжі, щоб повільніше їхати, ні поліцейського гнинтокрила, який би не давав Вам утікти від поліції. З поліцією ситуація не краще, від них можна втікти з першого разу за допомогою нітро, або три рази ухилитися від їх перегону. Складності на дорогах створюють лише випадкові машини, які іноді згортають зі своєї ліній. Грі дуже не вистачає різноманітності на дорогах у вигляді перешкод.

Музика
Музика в грі звичайно прикольна, й може комусь зайде, але мені вона не заходить. Та є одна або дві проблеми з ним. Перед гонкою можете вибрати тему, яка буде грати усю гонку, але який сенс вибирати музику, якщо її можна міняти під час процесу. На жаль музика не змішується, тож завжди кожну гонку треба вибирати музику й це дійсно мінус, бо хочеться послухати увесь альбом, а вимушений слухати що разу одну й ту-саму, бо набридає постійно міняти перед початком кожної гонки, або під час.


Я так скажу, грати можна, якщо купити за копійки, гривень за 20 так. Я не людина 80-90х, але я виріс на атмосфері тих часів, Термінатор, Sega, SonyPlayStation One, Фільми про Бетмена, Голий Пістолет, DooM, Quake, Індіано Джонс, і так далі, так далі. Overdrive скоріше підійде для тих, хто ностальгує за тими часами, за дитинством. А для інших просто приємною гоночкою на вечір. Пограти у гру можна, але чи впевнені, що вам буде цікаво кататися на пустих дорогах, де є тільки Ви і статичні машини, які час від часу згортають з дороги.

СХОЖЕ

Cтисло
Цей шедевр 2009р. най перший Sim Walking на моїй пам’яті. Який і близько не схожий на сучасні волків (Walking.) Не зрівняється навіть з засновником жанру – Dear Esther! В грі немає геймплею як й у буть якому волку. Обираєте одну з шістьох Червоних Капелюшочек. Ідете по стежці, або досліджуєте ліс у пошуках квітів, інтерактивних об’єктів та колекційних предметів. Як такої історій немає, ви використовуєте свою уяву через спогади дівчат. Пазл за пазлом складаєте свою теорію їх життя. Та най соковитіше, це атмосфера й музика!

Детально

Спогади про гру в дитинстві: Мій перший симулятор ходіння в 2009-10р. Не скажу, що був у захваті. Гра була - прикольною, атмосферною й лячною! Оскільки волки (walking) тоді ще не набули популярності, я не усвідомлював, що усе що роблю - це просто бігаю по лісу і щось шукаю. Ігровий процес був в грі медитативний, як пролітає час не помічав. Ціль в грі була суперечлива, треба, що разу іти суворо по стежці. Але це ні до чого ніколи не приводить. Іти за кожну Капелюшку по тропі стає рутиною, тому в один момент згорнете зі стежки у ліс. Ви рано чи пізно увійдете в обійми чорних стовбурів і заблукаєте… І тоді прокидається магія The Path… Я був готовий повірити, що гра проклята… Я неначе був там усередині й, Я відповідальний за життя дівчат. Якщо подивитися дівчатам в обличчя, вони дивитимуться на Вас прямо на камеру, наче усвідомлюють, що вони лише маріонетки. Так само й у 2022р.: я залип у гру, я розтопився у чарах гри, я готовий був заснути через душевний спокій, не можу відірватися… Чесно скажу, я щиро ненавиджу волків… це паразитуючий жанр, якими тоне навіть дно Steam’а. Що не новий дорогий проект від студій, чергова ходилка без геймплею та фіговою атмосферою. Я вважаю цей жанр треба приписувати до візуальних новел. Та все ж, знайдеться унікальний волків які полюбить навіть заядлий хейтер жанру.

The Path – кривенька, але прекрасний арт-хаус[uk.wikipedia.org]! Тихий жах, який співає колискову поки гуляєте по стежці або в лісі. Один жирнючий недолік в грі, це керування. До нього можна швидко звикнути. В гру можна грати навіть однією мишкою
Про що гра? Гра робилась по мотивам казки – Red Riding Hood[uk.wikipedia.org], при чому на різних версіях казки, завдяки чому в нас у розпорядженні шестеро дівчат. Ви обираєте одну з шістьох Сестер. Обравши кого відправити у подорож до бабусі, вам дають завдання дійти до будиночка бабусі та притримуватися стежки. Раз за разом, що разу коли ви відправляєте Сестру до бабусі, ви переживаєте – День Бабака[uk.wikipedia.org]… Та рано чи пізно ви згорнете зі стежки й відправитесь до лісу. Де вас поглинуть - чорні, мертві дерева… І ось Ви вже прокляли себе. Ви заблукали серед дерев, шляху назад до стежки вже немає. Усе що залишається, шукати вовка й померти…
Ні це не спойлери, в цьому й суть гри. Ви маєте знайти усіх Вовків за кожну Сестру. Дивно, але ви маєте програти в цій грі, щоб побачити фінал. Та гра завжди залишає вам вибір, або піти до Вовка прийнявши смерть, або повернутися на стежку. Вовк в грі по суті тут єдиний ворог, але ви самі йдете до пащі звіра, прекрасно усвідомлюючи чим все закінчиться.
А що ще можна робити в лісі о крім пошуку Вовка? Ви можете шукати інтерактивні об’єкти та колекційні предмети якими я називаю – СПОГАДАМИ! Вони не обхідні для розкриття історій Сестер. Не хвилюйтесь ліс не такий великий, він циклічний та дуже швидко навчитеся в ньому орієнтуватися! І у вас відкриється карта. Обов’язково раджу вам вглядатися у далеч. Серед туману іноді можна побачити мерехтіння – це квіти, які є сенс збирати! Вони полегшують вам пошуки спогадів. Після збору спогадів, у будинку бабусі відкриваються нові кімнати та інтер’єр. В домі ви нічого зробити не можете, лише ідете, ідете, ідете і ідете кімнатою за кімнатою, за завчасно прокладеному маршруту. Роздивляючи арт-хаус авторів та пробуєте скласти головоломку дівчат, щоб зрозуміти хто вони, чому вони тут і що сталося у їх житті.

Атмосфера й музика
Музика грає важливу роль в цій грі! Як токових звуків в грі практично немає. Якщо послухати музикальний альбом The Path[taleoftales.bandcamp.com], можна буде почути звукові ефекти, які виявляються частиною музики. Це нагадує Dark ambient – Акіри Ямаока[uk.wikipedia.org]. Те що не можна назвати музикою, є набором звуків. Тільки для когось Silent Hill закінчився на першому ж монстрі через музику. Бо по правді кажучи, у першій частині SH музика може почати дратувати і стає не дуже страшно. Музика The Path - на стільки жахає, що це навіть прекрасно! Ембіент не викликає роздратованість, я більше скажу… Хоч в грі немає ворогів, як токовий ворог лише Вовк! Але наближаючись до Вовка вам хочеться тікати. Хоч він Вас не чіпає та Ви відчуваєте цю небезпеку. Наче він тут поруч, з вами, дихає у ваше вухо і готовий Вас проковтнути. Тільки Ви розгорнетесь від Вашого монітору. Якщо вимкнути музику в грі повністю, гра стає німим кіном. В цьому є своєрідний жах, але навряд довго зможете грати. Не дарма важливо працювати над музикою більше ніж над грою чи над фільмом. Правильна подача атмосфери, урятує навіть най гірші проекти.
Переваги

• Доросла казка про Червону Попелюшку
  
• Прекрасна атмосфера й музика
  
• Дійсно лякаючий ембіент
  
• Медитативна та розслабляє, не дивлячи на те що це хоррор
  
• Всі Сестри красуні, унікальні, мають свою історію. Кожен знайде Сестричку на свій смак
  
• Ліс не нудно досліджувати (суб’єктивно)

Недоліки

• Криве керування
  
• Закоротка пройти можна за годину
  
• Замало контенту й геймплею
  
• Walking Simulator

Чи раджу я Вам цю гру? Важко сказати… З одного боку це шедевр на всі часи, а з другого це кривенький Walking. Хороша атмосфера, прекрасна музика, колоритні персонажи, жахаючий арт-хаус. І в цілому доросла казка! Тут залежить від вас, чи цікаво вам бродити по лісу, чи вам цікава атмосфера? Заради історій купувати гру не раджу. Бо зрозуміти щось, дуже складно. І ще дещо, на гру жодного разу не було знижок. Пару років очікував знижку на гру, тож я купил за повну ціну
Схожі ігри: Цих ігор об’єднує атмосфера страшної сказки
Рецензія скорочена: перевищеня на 3625 символів

#Thank_or_Ukraine_language #Made_with_love #Add_achivment

Стисло
Неймовірна дилогія WarplaneS – робилася початково для Android[uk.wikipedia.org], а потім портували на ПК. Хоч в грі мало контенту як для Free to Play[uk.wikipedia.org], але зроблено якісно. Я готовий був би цілими днями грати у WarplaneS, якби так швидко не набридала. Граєте за будь яку націю часів WWI-II[uk.wikipedia.org], колекціонуєте літаки, прокачуєте їх. А потім насолоджуєтеся романтикою[uk.wikipedia.org] повітряних битв, якби це цинічно не звучало… В грі немає PvP[uk.wikipedia.org], ні якої прогресій. Уся насолода в грі у тому щоб вбити свій час у повітрі! Лише один сінглплеєр. Хай завдання в грі повторюються, але зроблено якісно, я залп у гру майже на неділю. Я закоханий у студію та у їх дилогію WarplaneS. В грі також є синхронізація збережень між пристроями.

Детально
РЕЦЕНЗІЯ НА ПРІКВЕЛ
https://steamproxy.net/steamstore/app/1155590/Warplanes_WW1_Sky_Aces/
Я зазвичай не люблю Free to Play ігри, бо якщо безкоштовна, обов’язково донатний смітник. Тим паче, що порт з Android! Дилогія WarplaneS – це виключення з законів донатних Free to Play. В гру я жодного разу ще не задонатив, але вона так добре зроблена, що я готовий був би і заплатити. Тому що розробники заслуговують на гривню! Коли я граю у WarplaneS, я згадую спрощені авіа-симулятори які грав у дитинстві: Air Conflict (2006)[en.wikipedia.org], Iron Aces – Heroes of WWII (2005)[www.mobygames.com]. Я ностальгував і завдяки цій дилогій мені захотілося знову пограти у старі авіа-симулятори, що власне я й зробив. Так в грі є донат і не думайте, що вам нав’язуватимуть купити щось. Розробники чудово розуміють, що зробили гру чисто щоб пофанитись. Бо місій одноманітні та навіть з рандомізацією завдань місій цікавіше не стають. Розробники прямо в трейлері кажуть – колекціонуйте літаки, насолоджуйтесь польотами! І так, в гру дійсно хочеться грати заради колекціонування літаків. Та коли зберете всі літаки, вам захочеться докупити і інші літаки. Вони не такі дорогі, кожен літак коштує 19 грн. Але вибачайте, мені варто напевно було задонатити в гру коли ще не награвся. Хоча я купив би німецьку тарілку[en.wikipedia.org], щоб подивитися як він працює на практиці. Та ви можете обійтися цілком і без донату. В грі ні яких донатних бустів немає. Бустом можно вважати лише купівлю платних літаків, нижче поясню чому.

Режим– пілота та командира ескадрильї
Дилогія розділена на два режима, вважайте це рівнем складності.

Пілот – граючи режим пілота, ви позбавляєтесь обов’язком менеджменту. Усе що від вас залежить, це лише збір літаків та їх прокачка. Вважайте механіки менеджменту бази вирізані у вас лише золото у якості ресурсу. За золото ви купуєте й прокачуєте літаки. Більше ні для чого золото не потрібне

Командир ескадрильї – теж саме, що пілот, тільки ви відповідаєте за менеджмент бази. У вас буде чотири ресурсу: Паливо, Срібло, Золото, Престиж.
За срібло – Ви сплачуєте за обслуговування бази та оббудовуєте, лагодите літаки і прокачуєте.
За золото – аналогічне з сріблом тільки ще й купуєте літаки й наймаєте пілотів.
Паливо – потрібно щоб вилітати на завдання й чим більше літаків одночасно відправляється на завдання, тим більше потрібно палива
А за престиж – ви прокачуєте навички командира, в загалом збільшення прибутку, отримання знижок.

Між цими режимами різниця загалом полягає у впливу на базу. Я особисто переважно граю у режимі пілота. Бо знову ж таки, насолоджуйтесь театром повітряних боїв!

Компаній націй

WarplaneS: WWI
Перша частина най простіша, але й не най цікавіша. Літаків мало й між націями мало чим відрізняються. Три компаній – Центральній Держави[uk.wikipedia.org] (німечина, Австро-Угорщина, Османці, Болгарія) дві компаній країн Антанти[uk.wikipedia.org]: східна (Британія, Італія, Франція, Америка, Бельгія) й західна (Цапи).

WarplaneS: WWII
Друга частина вже по складніше й по динамічніше. А головне літаків по більш!
Відмінно від попередньої частини тут вже п’ять компаній – США, Британія, рашисти, німечина[uk.wikipedia.org], Японія.

Місій
Карти між частинами та типами завдань дублюються часто. Та в принципі це не сильно помічається. Раніше мені здавалося в кожній частині різні місій, різні карти, але ні. Немає значення у яку частину граєте та за кого, усе це просто рандомізація карт та завдань. Хоча можливо я помиляюся і мені важко помітити різницю між картами. Та це не вважливо, бо ви заходите в гру щоб просто політати та постріляти.

Літаки
У першій частині побачити різницю між літаками важко, а от у другій частині літаки між націями колосально відрізняються. Само собою тут Американці та німечина мають найкращі літаки. Граючи за Японію можете часто програвати проти Американців. Чи то не збалансованість, чи то історичний факт. Хоча у японців най менше літаків, тому Японська компанія мені здається не дуже цікавою. Немає значення у якому режимі ви граєте (пілот / командир.) На завдання вирушати можете як самотужки так й гвардією з придбаними літаками. Чим більше літаків на завданні тим швидше закінчиться місія. Мені важко сказати точно, але здається чим більше літаків, тим складніші місій. Тому можу сказати, що битви будуть ще більш епічними якщо докупити також і донатні літаки.

Переваги

• Українська мова й озвучка
  
• Гарна деталізація літаків
  
• Приємний ігровий процес в місіях
  
• Ненав’язливий донат
  
• Карти в місіях красиві
  
• Синхронізація збережень між пристроями
  
• Чудовий таймкіллер

Недоліки

• Одноманітність може швидко набриднути
  
• Замало контенту

Я чудово провів час за цією дилогією та продовжуватиму грати щоб скорочувати час. Я навіть можу сказати, цікаво буде подивитися, якою буде третя частина студій про сучасних літаків.
Схожі ігри:
https://steamproxy.net/steamstore/app/217790/Dogfight_1942/
https://steamproxy.net/steamstore/app/95900/Air_Conflicts_Secret_Wars/

#Thank_for_Ukraine_language #Made_with_love #Add_achivment

Стисло
Неймовірна дилогія WarplaneS – робилася початково для Android[uk.wikipedia.org], а потім портували на ПК. Хоч в грі мало контенту як для Free to Play[uk.wikipedia.org], але зроблено якісно. Я готовий був би цілими днями грати у WarplaneS, якби так швидко не набридала. Граєте за будь яку націю часів WWI-II[uk.wikipedia.org], колекціонуєте літаки, прокачуєте їх. А потім насолоджуєтеся романтикою[uk.wikipedia.org] повітряних битв, якби це цинічно не звучало… В грі немає PvP[uk.wikipedia.org], ні якої прогресій. Уся насолода в грі у тому щоб вбити свій час у повітрі! Лише один сінглплеєр. Хай завдання в грі повторюються, але зроблено якісно, я залп у гру майже на неділю. Я закоханий у студію та у їх дилогію WarplaneS. В грі також є синхронізація збережень між пристроями.

Детально
РЕЦЕНЗІЯ НА СІКВЕЛ
https://steamproxy.net/steamstore/app/936780/Warplanes_WW2_Dogfight/
Я зазвичай не люблю Free to Play ігри, бо якщо безкоштовна, обов’язково донатний смітник. Тим паче, що порт з Android! Дилогія WarplaneS – це виключення з законів донатних Free to Play. В гру я жодного разу ще не задонатив, але вона так добре зроблена, що я готовий був би і заплатити. Тому що розробники заслуговують на гривню! Коли я граю у WarplaneS, я згадую спрощені авіа-симулятори які грав у дитинстві: Air Conflict (2006)[en.wikipedia.org], Iron Aces – Heroes of WWII (2005)[www.mobygames.com]. Я ностальгував і завдяки цій дилогій мені захотілося знову пограти у старі авіа-симулятори, що власне я й зробив. Так в грі є донат і не думайте, що вам нав’язуватимуть купити щось. Розробники чудово розуміють, що зробили гру чисто щоб пофанитись. Бо місій одноманітні та навіть з рандомізацією завдань місій цікавіше не стають. Розробники прямо в трейлері кажуть – колекціонуйте літаки, насолоджуйтесь польотами! І так, в гру дійсно хочеться грати заради колекціонування літаків. Та коли зберете всі літаки, вам захочеться докупити і інші літаки. Вони не такі дорогі, кожен літак коштує 19 грн. Але вибачайте, мені варто напевно було задонатити в гру коли ще не награвся. Хоча я купив би німецьку тарілку[en.wikipedia.org], щоб подивитися як він працює на практиці. Та ви можете обійтися цілком і без донату. В грі ні яких донатних бустів немає. Бустом можно вважати лише купівлю платних літаків, нижче поясню чому.

Режим– пілота та командира ескадрильї
Дилогія розділена на два режима, вважайте це рівнем складності.

Пілот – граючи режим пілота, ви позбавляєтесь обов’язком менеджменту. Усе що від вас залежить, це лише збір літаків та їх прокачка. Вважайте механіки менеджменту бази вирізані у вас лише золото у якості ресурсу. За золото ви купуєте й прокачуєте літаки. Більше ні для чого золото не потрібне

Командир ескадрильї – теж саме, що пілот, тільки ви відповідаєте за менеджмент бази. У вас буде чотири ресурсу: Паливо, Срібло, Золото, Престиж.
За срібло – Ви сплачуєте за обслуговування бази та оббудовуєте, лагодите літаки і прокачуєте.
За золото – аналогічне з сріблом тільки ще й купуєте літаки й наймаєте пілотів.
Паливо – потрібно щоб вилітати на завдання й чим більше літаків одночасно відправляється на завдання, тим більше потрібно палива
А за престиж – ви прокачуєте навички командира, в загалом збільшення прибутку, отримання знижок.

Між цими режимами різниця загалом полягає у впливу на базу. Я особисто переважно граю у режимі пілота. Бо знову ж таки, насолоджуйтесь театром повітряних боїв!

Компаній націй

WarplaneS: WWI
Перша частина най простіша, але й не най цікавіша. Літаків мало й між націями мало чим відрізняються. Три компаній – Центральній Держави[uk.wikipedia.org] (німечина, Австро-Угорщина, Османці, Болгарія) дві компаній країн Антанти[uk.wikipedia.org]: східна (Британія, Італія, Франція, Америка, Бельгія) й західна (Цапи).

WarplaneS: WWII
Друга частина вже по складніше й по динамічніше. А головне літаків по більш!
Відмінно від попередньої частини тут вже п’ять компаній – США, Британія, рашисти, німечина[uk.wikipedia.org], Японія.

Місій
Карти між частинами та типами завдань дублюються часто. Та в принципі це не сильно помічається. Раніше мені здавалося в кожній частині різні місій, різні карти, але ні. Немає значення у яку частину граєте та за кого, усе це просто рандомізація карт та завдань. Хоча можливо я помиляюся і мені важко помітити різницю між картами. Та це не вважливо, бо ви заходите в гру щоб просто політати та постріляти.

Літаки
У першій частині побачити різницю між літаками важко, а от у другій частині літаки між націями колосально відрізняються. Само собою тут Американці та німечина мають найкращі літаки. Граючи за Японію можете часто програвати проти Американців. Чи то не збалансованість, чи то історичний факт. Хоча у японців най менше літаків, тому Японська компанія мені здається не дуже цікавою. Немає значення у якому режимі ви граєте (пілот / командир.) На завдання вирушати можете як самотужки так й гвардією з придбаними літаками. Чим більше літаків на завданні тим швидше закінчиться місія. Мені важко сказати точно, але здається чим більше літаків, тим складніші місій. Тому можу сказати, що битви будуть ще більш епічними якщо докупити також і донатні літаки.

Переваги

• Українська мова й озвучка
  
• Гарна деталізація літаків
  
• Приємний ігровий процес в місіях
  
• Ненав’язливий донат
  
• Карти в місіях красиві
  
• Синхронізація збережень між пристроями
  
• Чудовий таймкіллер

Недоліки

• Одноманітність може швидко набриднути
  
• Замало контенту

Я чудово провів час за цією дилогією та продовжуватиму грати щоб скорочувати час. Я навіть можу сказати, цікаво буде подивитися, якою буде третя частина студій про сучасних літаків.
Схожі ігри:
https://steamproxy.net/steamstore/app/1654680/Red_Wings_American_Aces/
https://steamproxy.net/steamstore/app/320840/Wings_Remastered_Edition/

#Give_us_a_sequel #Made_with_love #Worth_attention #Add_achievements

Стисло
Lycanthorn II це не зовсім друга частина як такого. Насправді всередині є і перша частина! Автору треба перейменувати назву сторінки гри - на Lycanthorn Dilogy.
Це були неймовірні пригоди, я у захваті від гри, я у захваті від 8-bit[uk.wikipedia.org] атмосфери, я у захваті від музики. Дилогія Lycanthorn не дуже складна, пройти можна обидві частини за вечір. Перша частина - лінійна, а друга частина - з відкритим світом. Порівняти гру можна з Castalvania - 1986[uk.wikipedia.org] й Castlevania II: Simon's Quest - 1987[uk.wikipedia.org]. Якщо попередні ігри були платформерами.[uk.wikipedia.org] То тут у вас є можливість пройти туж саму Castlevania[uk.wikipedia.org], але від першої особи! Якщо ви сподіваєтесь постріляти, то маю розчарувати, різноманітного арсенала не буде. Здебільшого це слешер[uk.wikipedia.org] від першої особи.[uk.wikipedia.org] Не думайте, що гра не кине вам виклик, місцями буває доволі складно. Але складність проходження у кожного буде індивідуальна. Раджу спробувати, цей безкоштовний шедевр!

Детально
Lycanthorn I
Не так багато можна описати про першу частину, бо вона дуже маленька та коротенька, більш-менш проходиться за одну годину. Простенька мотивація героїні – Її професія мисливець на вампірів і вона іде вбивати посіпак Носферату.[www.wikiwand.com] В кінці кожного рівня обов’язково буде бос! На протязі усієї гри ви користуватиметесь лише сокирою та навіть сокири буде достатньо, щоб кайфанути від процесу. Якби в грі була намальована кров, розчленування було б море (гадаю рушії GZDooM[doom.fandom.com] дозволить додати плагіни на кров). Та не думайте, що гра простенька, то кому як подивитися. Я особисто не сильно напружувався в якихось моментах. Але для людини яка не часто грає в ігри на реакцію та увагу, їй буде складно пройти гру. Я б навіть сказав, хардкорна-казуалка!

Lycanthorn II
Друга частина не так сильно далеко просунулася у технічному плані, але у другій частині вже є хоч і маленький, але відкритий світ[uk.wikipedia.org] який хочеться досліджувати! Є купу ворогів які респавняться й є зміна доби. З настанням ночі вороги сильнішають та навіть здається їх стає ще більше. У ночі дійсно не хочеться бути на подвір’ї. Та нарешті урізноманітнили озброєння. Та це різноманіття мене здивувало. Якщо ви задались питанням для чого потрібен портрет героїні, так от це щоб Ви знали яку зброю обрали. Lycanthorn II – виконує обіцянки Тодда Говарда[uk.wikipedia.org] краще, ніж сам Тод Говард. Бачите цю горю? На неї можна зібратися! Серйозно, Ви захочете піднятися на ту гору і Ви підніметесь обов’язково! Шкода в грі немає досягнень… Отримати досягнення після підняття на гору, це самий раз що треба!

Графічне і звукове оформлення – Ця гра точно не порт з NES?
Не звичайно приємна 8-bit графічна, звукова й музична оформленість. Нагадує часи NES[uk.wikipedia.org]. А точніше Castalvania… Візуал приємний та не викликає подразнень. Зазвичай мене дратує 8-bit музика у інді іграх[uk.wikipedia.org], бо автори дуже часто перебільшують кількістю звуків та семплів. Не розуміючи якою 8-bit музика має бути. Оригінальні ігри на NES не так дратують, як автори 8-bit індюшатини. Lukamusics[soundcloud.com] над музикою чудово попрацював! Я навіть хочу додати музику до своєї аудіо-бібліотеки.

Особливості та зброя
Я раніше сказав, що портрет, це якою зброєю ви користуєтесь на разі, насправді герої ваша зброя. Так ви міняєте героїв на ходу, щоб скористуватися холодною зброєю, чи далекобійною. Та пам’ятайте у першій частині ви граєте лише за Rain (Головний герой), то ж і користуєтесь ви лише сокирою. А вже у другій частині Ви поступово відкриватимете нових героїв. Кожен герої має свою основну зброю, кожен має й унікальні навички. Ви можете як комбінувати героїв у битві, а можете пройти усю гру одним персонажем, все залежить від смаку.

Можна ламати свічі, щоб збирати сердечка. Одразу так не скажеш, але вони потрібні щоб можна було користуватися здібностями героїв. У кожного героя свої навички, і кожен потребує певну кількість сердець, щоб можна було скористатися здібностями. Та я вам так скажу, не економте на серцях! Їх в дилогії довстать. Ви граєте у загалом заради фану. Гра безкоштовна і коротенька, не варто очікувати довгої гри. Насолоджуйтесь спелами героїв.
Хотів би я описати кожного персонажа але не буду позбавляти вас задоволення самому з ними познайомитися.

Вороги та боси
Вороги не надають ні якої небезпеки. Вони дуже прості та майже ні чим між собою не відрізняються. Теж саме можна сказати і про босів! Усі вони проходяться майже однаково, або ти обходиш їх та безупинно атакуєш (можна навіть обійтися без здібностей персонажів.) Або ходиш вліво-вправо ухиляясь від снарядів. А так битися з ними не нудно, бо дизайн монстрів та босів зроблено гарно, дивитися на них приємно, хочеться в них розглядати деталі. Але є недолік босів. Боси сильно стилістично різняться від фону навколо. Кольори босів підібрані добре, а от те що вони виглядають як малюнки в Paint[uk.wikipedia.org] на WinXP[uk.wikipedia.org]. Дуже сильно кидається у очі. Та то таке, вони все ж дуже красиві та прикольні. Потрібно похвалити автора сміливістю за оголеність! В другій частині з босами ситуація по краще, але все що достатньо складно. З ними трохи складніше битися але й трохи швидше вмирають. В першій частині дуже не вистачало показника здоров’я боса. Через це фінал дуже був напружуючим… Воювати з босами у продовжені значно веселіше.

Переваги

• Приємний 8-bit дизайн
  
• Чудово передана атмосфера темного фентезі
  
• Фуррі
  
• Є циці
  
• Не встигає набриднути
  
• Бажаєш продовження
  
• Маленький відкритий світ
  
• Чудовий баланс
  
• Зроблено з любов’ю
  
• Безкоштовно

Недоліки

• Замало контенту
  
• Слабуватий як шутер чи як слешер
  
• Хотілося б розкриття історій Rain.

Багато потурбувати від гри гріх, але я однозначно за фанатів від ней. Я з радістю буду одним з перших хто чекатиме на третю частину Lycanthorn III, якщо автор вирішиться на продовження. Я навіть готовий буду заплатити, аби така ж гра була у три рази краще, а то й у п’ять! Я навіть уявляю якою була б гра. З тим же відкритим світом у жанрі Immersive Sim, з RPG системою та спорядженням. У автора могла б вийти історія з своїм власним The Witcher. Дай боже щастя Scumhead, за чудову роботу!

Схожі ігри:
https://steamproxy.net/steamstore/app/1018010/Castlevania_Anniversary_Collection/
https://steamproxy.net/steamstore/app/283290/Nosferatu_The_Wrath_of_Malachi/
https://steamproxy.net/steamstore/app/400170/The_I

Смерть під колесами - це ще нічого! А от померти під котком...

Короткий опис
Що можу сказати, по своєму крутезна гра, але кривенька. Не те щоб багована, аж ні як! Багів в грі я взагалі не зустрів, просто вона може здатися топорною та одноманітною. І ви будете праві. Та ви про це забуваєте під час ігрового процесу - коли по дорозі розкидані зомбаки, ви їх збиваєте, ошметки кінечностей всюди, машина в крові, а ви і досі тиснете кнопку нітро, бо вона аж ні як не закінчиться. Ваш показник прибутку й вбитих зомбі все збільшується, й збільшується та навіть множиться. Вас не спинити, і так ви ще довго будете сидіти за кермом, поки не вимкнеться світло! Дуже фанова гоночка, хороший антистрес. Але по закону жанру, росіяни не вміють робити ігри, то ж і гра не ідеальна. Зроблено красиво, весело, але може дуже швидко набриднути. Хтозна, може ви граєте заради геймплею, а не заради контенту?

Детальний опис
Я купив гру через ностальгію до цієї гри, у дитинстві не чимало годин у ней награв та навіть пере-пройшов декілька разів. Яке ж моїм розчаруванням було, що гра рашиська[uk.wikipedia.org] та я збираюся похвалити гру. Ну що ігри внє політікі? А от біс вам! Я все ж таки похвалю гру.

В місті стався триндець! Сталася катастрофа, з’явилися аномалій і зомбі. Ви приїхали у місто щоб заробити гроші. Катаєтесь по місту, вбиваєте зомбі, вбиваєте опонентів. О крім того збираєте артефакти! Ну це увесь ігровий процес у відкритому світі. На жаль контенту у вільній їзді не так багато як хотілося б. Але ж ви хочете гру, щоб кровіще було, щоб було насильство. От будь-ласко, щавіть зомбаків. Але якщо вас цікавить прогресія, то вона більш менш тут є! Є сюжет, є побічні активності. Побічні активності – це режими у яких різні цілі. І вони скажу я вам не погані, досить навіть веселі. Кожен знайде режим на свій смак. Не дивіться на гру, як на те що можна залипнути. Здебільшого, ви граєте щоб вбити час. Але головне щоб не затягнуло. Бо іноді гра таки затягує з головою. Шкода що розробникам не вдалося довести гру до ідеалу. Можливо гру треба було довірити більш досвідченим студіям, наприклад - Українській студій, чи хоча б Польській. :3

Сюжет
На диво історія в грі цікава та більш менш інтригуюче. На жаль увесь сюжет у тексті з картинкою збоку. Та читати писанину хоча б цікаво, та літературно. За головного героя хочеться переживати і місцями задаєшся питанням «А що буде далі?» Що разу коли ви починаєте місію та закінчуєте. Буде мотив місій й підсумок місій! І що разу опис завдання та її підсумок залишатиме - Три крапки. Так то в загалом можете забити на сюжет, розробники самі прекрасно розуміють, що не змогли реалізувати сюжет належним чином, тому ви можете опис місій вимкнути повністю - натиснувши «SPACE»! Бо так то, місій це гонки. Не очікуйте, що сюжет демонструватимуть як у Need for Speed: Most Wanted. Не забувайте, це російська гра, їм такого бюджету не вистачить. Рубля не вистачить! Гра сама по собі не дуже довга, можна й за вечір сюжет пройти.


Машини й тюнінг
За що ми взагалі любимо гоночні ігри? Правильно, через транспорт. Взагалі якщо пригледітись, світ здається іграшковим і машинки здаються іграшковими. В цьому є своя естетика… Наче кроваві машинки Hotwhils[en.wikipedia.org]
Автопарк в грі скудний - список:

1. Мустанг
   
2. Джип
   
3. Страубері
   
4. Акула
   
5. Хаммер
   
6. Акарі
   
7. Нюкем
   
8. Бульдозер

Перші три машини ви отримаєте по сюжету. Усі інші відкриваються якщо кожну з них по декілька разів знищити. Не переживайте, відкривати нові машини не так складно й не так довго. По п’ять разів знищіть кожну машину. За прогресом можете слідкувати у меню додаткових матеріалів у розділі досягнення. Тачки крутезні, але по правді відчуваються однаково. Воно і не дивно, бо швидкість та керування не сильно відступають між собою у кожній машині. Обов’язково щось компенсується для балансу. Перші три машини ви можете тюніньгувати. А бонусні не матимете можливості, лише зафарбовувати скіни. Пройти гру бонусними машинами досить складно, то ж вони скоріше потрібні чисто для заповнення контенту. Але й тюнінг як, й автопарк: вийшов скудним. Запчастини до машин відкриваються поступово як проходите сюжетну лінію та покращень прикріпити ви зможете не так багато. Не так багато, але для гри достатньо! Гра сама по собі не дуже довга, можна й за вечір сюжет пройти. Повірьте, гараж це не те заради чого ви граєте, самий смак на дорозі!

Режими
Режими діляться на дві категорій: гоночні та побічні.
Гонки це сюжет, але не думайте, що кожна місія, це окрема траса. Ні гонок тут дуже мало. Сюжетні режими діляться на – Арена, круг, спринт, вибивання, спасіння й одну есклюзивну для фіналу. Деякі місій будуть запозичені з побічок.
Побічні діляться на – Зомбі, Збір, Врожай, Полювання, Охорона, Крадіжка. Описувати їх не буду. Думаю самі можете здогадатися якими вони будуть. Най цікавіші для мене, це – Зомбі та Полювання. Всі побічки діляться на десять рівнів і одинадцята безкінечна!

Переваги

• Кривавість
  
• Красиві машини
  
• Не встигає набриднути сюжет
  
• Музика без російських пісень
  
• Відкритий світ
  
• Викликає бажання повернутися
  
• Чудовий антистрес

Недоліки

• Одноманітність на протязі усієї гри
  
• Замало контенту
  
• Зомбі не такі вже небезпечні
  
• Замалий автопарк
  
• Замало гонок
  
• Трохи топорне керування
  
• Гра російська

Так я ностальгую цією грою, але розумію вона не ідеальна. Воно й не дивно, створювалося росіянами. Росіяни ніколи не доводять свої ігри до ідеалу, вічно бюджету не вистачає. Та я всеодно згадую цю гру з теплотою. Ця гра як дружина та теща. Ти кохаєш дружину, але ненавидиш тещу та бажаєш їй розпастися на атоми. :3
Але й дружина щось постарішала, молоденьку хочеться…

Схожі ігри:
https://steamproxy.net/steamstore/app/505170/Carmageddon_Max_Damage/
https://steamproxy.net/steamstore/app/277821/Gas_Guzzlers_Extreme_Full_Metal_Zombie/
https://steamproxy.net/steamstore/app/220820/Zombie_Driver_HD/

Короткий опис
Хто ви, що ви: знає лише герої гри! Ви ж лише рука яка керує долею протагоніста, щоб знищити усіх почвар.
Гра у кращих традиціях DooM- до біса сюжет дайте мені зброю я їх усіх вб'ю!
Ось зброя і пішов копняком під зад мочити нечесть! В цілому це чистокровний DooM, бо помічаються схожість монстрів з DooM II. Воно то зрозуміло, бо це мод з рескіном, але у загалом з цікавим сетингом!
Я б навіть сказав, це Scorn, подумав я... Бо сетинг - фентезі[uk.wikipedia.org] з елементами біопанка[uk.wikipedia.org]. Біопанк тут чисто стилістичний. Я дуже чекаю на Scorn. Й Shrine на диво втамував мій голод до чогось моторошного.
Багато говорити та думати про гру не треба, сюжет простий до банальщини та це не важливо. Важливо те що, гра із задоволенням дає вам можливість постріляти у чудовиськ. Так ще й безкоштовно! Гріх скаржитись та якщо вам перша частина не задовольнить, пограйте у Shrine 2 ось він точно має сподобатися. https://steamproxy.net/steamstore/app/1417010/Shrine_II/
Детальний опис
Ми граєте за такого ж монстра як й усі чудовиська навколо, але схоже ви якийсь особливий! Ваша ціль очистити цей світ від почвар які заполонили цю оселю, це все що можна описати, бо гра не дуже сильно розкривається у плані сюжету. Навколо вас вороги і ви маєте їх вбити. Ні в якому разі не зупинятися, бо у вас кипить жага вбивати-вбивати-вбивати і вбивати... Типовий тупий шутан, як я люблю (у позитивному сенсі). Коли приходиш до дому й можеш попуститися за своїм святилищем ПК бояра, запускаєш той самий шутер який не напружує сюжетом, не напружує твої мізки. Біжи і вбивай, що тобі ще пояснювати?

Священний обов'язок кожного героя померти героєм, але герої не знають коли зупинитися, поки в цьому світі є вороги.

Арсенал
Уся унікальність зброї - це моторошний вигляд. І не дивно, бо зброя живиться душами (червоні вогники.) Більше боєприпасів в грі не має. Одна душа заповнює кожну зброю стільки скільки треба, без розподілу - тобто для пістолета заповнить 10 куль, для дробовика 2 кулі, для ракетниці одну обойму.
І це маю сказати прикольно, більше не треба економити патрони на BFG, щоб використати його у потрібний момент. Боєприпасів вистачає завжди на будь, що! Шкода, що автор не зробив анімацію пульсацій зброї. Було б прикольно якби кожна зброя була жива, ну то таке особистий творчій погляд.
Та дизайн арсенала шикарний. Так задовбали шутери з земними пушками, будь то про WWII[uk.wikipedia.org] чи про сучасну війну. Рідко знайдеш гру, де сміливість авторів буде зробити екзотичну зброю з якого можна буде постріляти. Хай формально це лише моделька чи спрайт намальований, але візуально кайфую, що я користуюся чимось не звичним.

Вороги
Дизайн ворогів прикольний, та вони досить слабкі. Та то початкові вороги слабкіші! Далі будуть звичайно більш живуча нечисть, але вони все одно недодають небезпеку. Гру я пройшов на передостанньому рівні складності та моментів де я по справжньому пітнів було не так багато.
Не знаю може, тому що я занадто добре граю, може автор не дотягнув з ускладненням. Класичний DooM і то був складніше та хай складність гри мене не влаштувала, я задоволений грою.
На диво, коли зіштовхуєшся з монстрами перший раз, якось не звертаєш уваги хто є хто. Бачиш суслика? І я бачу, стріляй і не думай!!! Так здалося і проходь гру... Але в якийсь момент сетінг гри починає розкриватися.
І ти починаєш розуміти, що ці безрукі потвори звичайні культисти, а той напевно їх пастир. Доволі приємний бонус до лору!

Світ
Не зрозуміло де ми, але гра поділяється на дві глави. У першому ми у нижньому світі, другий у верхньому. Перша глава мені не дуже сподобалася, бо текстури одноманітні, куди не подивишся, оку нема за що схопитися, через чого досліджувати рівні не дуже хочеться. А воно і не треба, бо рівні коротенькі!
Секретів мало, а ворогів купа. Враховуючи, що гра безкоштовна і рівні проходяться за 5 хвилин, а то й менше. Гадаєш, що і задоволення буде не більше ніж на 30 хвилин. Але ні, чим далі проходиш гру, тим цікавіше, тим захопливіший процес.
Гра починає розкриватися, хочеться поцікавитися лором! Що ж тут сталося? На жаль типова зав'язказ з цікавим сетингом.

По більше б таких сміливих фентезі, де долю вирішують не люди, а потойбічні істоти.

#Ghost_of_Kyiv
Опис гри
Багато про гру розповідати нічого. Відкриваються досягнення за 10 хвилин. Здебільшого - це схоже на вбивалку часу у браузері граючи флеш ігри. Просто літаєш собі навколо та релаксуєш... Релаксуєш, але не насолоджуєшся грою. Тематика другої світової, де ви просто ухиляєтесь від ракет та збиваєте літачки. Більше нічого цікавого... Під питанням стоїть баланс гри, бо одного разу я почав чергову гру й біля мене заспавнилася ракета яка мене збила. Уявлення не маю як в таблиці лідерів набрали 2K очок. Та все ж гра зроблена зі смаком, відчувається бажання автора зробити, щось релаксивне. І розважався він шляхом розробки гри, бо робити ігри це його хобі. Але цього не достатньо, щоб похвалити проект через спавн на очах.

Мої емоції після гри
Хай зайвої води в рецензію не треба писати, треба писати про гру, але автор гри не мовчить поставивши прапор України. Гра дійсно може розслабити, в ній грає спокійна музика й гра не напружує. Й ось під атмосферу повітряних боїв, згадується легенда: Привид Київа. Як кажуть ЗМІ, Привид Київа це вигаданий супергерої Українців. Але ж не просто так ця легенда народилася? Як там сказано, що Привидом Київа може бути хто завгодно - це всі військові пілоти України, які захищали не тільки Київ, а й усю Україну! Українські військові дійсно герої... просто не описати словами. Зараз граючи у ігри про військові літаки, не можливо не згадати про героїв які оберігають мирне небо в Україні. Може Привид Київа не існує, але цією легендою чи міфом, ми Українці можемо пишатися. Бо наші пілоти хоробрі герої, кожен з них швидкий привид смерті. Жах з яким не хоче зустрітися жоден рашист. Тільки ворог побачить Український літак, він розуміє, що кінець його близько. І дай Боже вижити при катапультуванні. І щоб озвірілі Українці, від ненависті не розірвали на шматки. За загибель і втрати, рідних, і домівок.

Хай там як, існує Привид Київа, чи ні. Але легенда дійсно жива! Легендарне звання для наших Українських пілотів. Поки жива віра людей у своїх героїв, оживають навіть вигадані герої. Віра укріплює людей, віра згуртовує людей! Тепер коли я буду бачити Український винищувач над головою, я буду думати - Привид Київа захищає нас. А пілот відчує мою безмежну вдячність. Хай навіть цей пілот просто проводить розвідку й у нього жодного бойового завдання, він герой який прикриває нас усіх. А раз є Привид Київа, то які привиди на Азовсталі живуть? Рашисти бояться Українських привидів, звичайні кулі не беруть, тут навіть срібло не допоможе. Віра Українців у своїх захисників, непохитна! Та поки ця віра жива, живе і легенда - про Ghost of Kyiv!

Хай всім буде мирного неба над головою! та рашисти за все своє життя не змиють нашу кров зі своїх рук. Гра хоч мені не сподобалась, але залипнути можна. Слава Україні