Моє знайомство з цією серією почалася з другої частини ще років 10 назад. Батько приніс мені малому диск зі словами: "Дивись, оце от гра, а не твої ці старкрафти". І справді, від старіка вона не була гірше. Я малим срався від деяких моментів, тому просив батю пройти їх, або деякий час ставив на паузу. Від проходження лише позитивні і вже неповторні дитячі спогади. Я нічого не знав про першу частину. До тих пір, поки не пройшло декілька років.

Вирішив повернутися у ті часи. Знову пройти другий Фір, але на цей раз я задався питанням, що було в першій частині, чому я граю в гру з цифрою "2"!?!??! Чому гравці більше хвалять першу, а не другу частину, графон же краще, а ефекти не такі вже і погані, та і що, що ворог тупий на тебе біжить, атмосферно ж, музло в темі! Ну, не розумів її чудовості. Та підкупив штучний інтелект. І ось я запустив її. Ну наче думаю "Крута, але за шо бабки віддав?". Потрібно було дві години, щоб я став помішаним ФІРним наркоманом, думаючим на роботі "От прийду і докатаю отой рівень з роботом". Жестяні банки на рівнях швирялися, бо ну хулі ні? Скло у вікон билося, бо ну блін захоплює! Стіни стрілялися, бо такі дірки не робив в гг не один ігломет. Відчувши гру можу сказати, що попри старовизну, вона випереджає більшість сучасних шутерів як в епічному, так і в тактичному плані. Маю вже куди вищу думку про цю частину.

Гра має офігенні ефекти майже на все з чим можлива взаємодія. Твій вогнепал освічує при стрільбі приміщення в темряві, його ствол палає і димить. Місця битви виглядають як місця битви. Твоє оточення руйнується, на стінках утворюються отвори від куль, малі чи великі. Вороги шматуються, предмети літають, а дим від стрільби чи пилюка від зрешеченої стіни заважають знаходити реплікантів. Ще додай сюди здібність гг на слоу мо.

Багато предметів можна швиряти, скло усюди ламається, тіла ворогів те ж рухомі. Майже все як в реальному світі, навіть водичка відображає силуети, оточення і освітлення, щодо нього. В одній локації був проектор і він ТЕ Ж РУХАЄТЬСЯ ЯК ПОСТРІЛЯЄШ ЙОГО, ЩЕ ОСВІТЛЮЄ КІМНАТУ НАЧЕ ДИСКО ШАР! Я чув в цій частині використовується особлива технологія, що робить освітлення реалістичнішим, променистим, але через ноут чи неуважність не помітив нічого. Так що чекни за мене.

Вороги тут мозковиті. Ти засів, думаєш вони по одному підуть? Лови гранату, сучениш, рухатися треба більше. Не дивишся за тилом? Ось ці лярви зайшла туди, добре хоч не Мюнхенське ТРО. Репліканти вміють прикривати один одного займаючи нові укриття чи перевертаючи бочки, столи для їх створення і постійно перегукуються "Where should I go!?" чи там бояться "No ♥♥♥♥♥♥♥ way!". Не забувають і відволікати тебе своїми броньованими товаришами, поки самі підходять ближче. Можуть проповзати під малими перешкодами, перепригувати їх чи спригувати з високих місць, щоб точно дати тобі [ДАНІ ВИДАЛЕНІ]. Ще й знають що ліхтарики вмикають такі дебіли як ти, повідомляючи оточуючих "Flashlight!". Тактичних прийомів в них небагато, але загальну базу вони мають смертоносну, не знаю як довго я проходив би гру на вищому за "Нормальний".

Вона прекрасна, Нейтан Гріг зробив чудову роботу. Музика тебе тут то рухає, як в моторошних ембіентах, коли нахлинує первісний страх, то піднімає твій рівень уваги, то перенаправляє тебе на жахливі роздуми під капання крові зі стелі в сусідній кімнаті. Буддійські нотки і співи в інтро креативний вибір для знайомства з тутешньою паранормальщиною і сумною долею багатьох персонажів цієї історії, особливо Альми. Композиції добре передають сутність місця і ворога з яким ти боришся, а іноді вони тебе вводять в оману. Наприклад, коли починає грати композиція "Heavy armor" починаєш відчувати, що зараз прийдеться багато бігати від робота. А було таке, що грав моторошний ембіент, в такі моменти повинні йти скрімери, але на тебе різко випригують репліканти-асасини і починається динамічний танок! Я вдячний будь-якому композитору, без їх музики кожна гра не була б собою і впізнаваною. Дякую, Нейтан Гріг, ваші ости стали частиною мене.

Торкаюча історія про дівчинку, що стала жертвою експериментів свого батька, несвоєчасний початок усвідомлення Пойтмена своєї особистості і допомога неоднозначного Феттела в цьому. Це те, що нам не хочуть казати до кінця, поступово занурюючи в це море крові. Багато чого ти не дізнаєшся, якщо не обшукуватимеш локацію на голосові повідомлення "You have one massage from:.." і дані з ноутбуків про проєкти Армахем Технолоджіз. Вони розкривають справи в компанії, історію персонажів деякі здавалось би неважливі сюжетні дії, і підводять до роз'яснення таких у другій частині, утворюючи зв'язок. Також варто слухати діалоги персонажів, деякі з них можна пропустити якщо просто піти місити репліків. Досліджуй, збирати цей пазл того варте.


Друже, ця гра повністю варта твого часу. Я перерахував деякі найбільш яскраві побачені мною плюси, через усю цю писанину дещо міг забути, так що його ще можна доповнити. Ця гра дає унікальний досвід, вона заслужено є кращою за свого наступника і більшість знаних шутерів. Мені ти запала в душу