УКРАЇНО, Мати Героїв, зійди до серця мого,

прилинь бурею вітру кавказького,

шумом карпатських ручаїв,

боїв славного Завойовника Батька Хмеля,

тріумфом і гуком гармат Революції,

радісним гомоном Софійських Дзвонів.


Нехай в Тобі відроджуся,

славою Твоєю опромінюся,

бо Ти все життя моє,

бо Ти все щастя моє.


Задзвони мені брязкотом кайдан,

скрипом шибениць у понурі ранки,

принеси мені зойки катованих у льохах, тюрмах, і на засланні,

щоб віра моя була гранітом,

щоб зросла завзяття, міць,

щоб сміло я йшов у бій,

так, як ішли Герої за Тебе Свята,

за Твою славу, за Твої Святі Ідеї;

щоб помстити ганьбу неволі,

потоптану честь, глум катів Твоїх,

невинну кров помордованих дітей твоїх

величну смерть героїв Української Нації,

і тисяч інших незнаних нам,

що їх кості порозкидані або тайком загребані.


Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці моєму.

Страху нехай не знаю я, не знаю, що таке вагання.

Скріпи мій дух, загартуй волю, в серці замешкай моєму!

У тюрмах і тяжких хвилинах підпільного життя зрости мене до ясних чинів.

В чинах тих хай знайду я смерть солодку,

смерть в муках за Тебе.

І розплинуся в Тобі я,

і вічно житиму в Тобі,


ВІДВІЧНА УКРАЇНО, МОГУТНЯ і СОБОРНА!
Слава Україні!