Recent reviews by бджолунич

Люблю скандинавську мітологію в попкультурі за те, якою безліччю способів можна виставити тутешніх богів мразями. В Atone боги покинули людей, залишивши проклятий світ і Іґґдрасіль, що розносить синю заразу, від якої люди знавісніють. Ми граємо за Естру, таку собі шерифку царства людей, яка разом із духом-жабою Йорі бере на себе зобов’язання вилікувати Світове дерево і розібратися, чому ж люди сходять з розуму і вмирають.

Насправді здивований, наскільки ця гра маловідома (23 відгуки в стімі), бо ж вона вкрай своєрідна, і щось подібне ви навряд чи бачили. Насамперед увагу привертає візуал — мінімалістичний, з чіткою геометрією в дизайні локацій. А бої тут відбуваються за допомогою ритм-ігор, тобто для подолання противників треба вчасно натискати клавіші під дуже круту музику.

Трагізму історії Atone не бракує, як, власне, її не бракує і північним мітам. Але не очікуйте чергового довільного переказу, як це роблять AC: Valhalla і God of War — тут історія дуже особиста, а скандинавські легенди радше постають бекграундом, нехай і дуже ґрунтовним. Історія іноді підкидає настільки болісні сюжетні повороти, що мені доводилося швидко вимикати гру через alt+f4, аби вона не встигла засейвитися і я міг переграти...

Так, сюжет в Atone доволі розгалужений, а ваші рішення реально (!) впливають на хід подій. Не лише в центральній історії, а й у низці побічних квестів. Але при цьому гра абсолютно не має бектрекінгу, тож відслідити проходження квестів чи побачити на мапі точки інтересу просто неможливо. Ви знаходите контент тільки якщо... знаходите його. І це насправді чудово працює з цією маленькою грою, бо ж за уважне дослідження локацій вона винагороджує вас не лише хілками і бафами, а й сюжетним контентом, який суттєво впливає на історію загалом.

Тепер дуже хочу побачити повноцінну ролівку від цих розробників, бо аж надто добрий сюжет вони написали, враховуючи що це їхня дебютна гра. Впевнений, що якась CRPG у них вийшла б не гірше.

Це чарівна пригода годин на 6-7, намальована у стилі, дуже схожому на «Ґравіті Фоллз». Тут двоє дітей, брат і сестра, настільки поринають в уяву, що буквально губляться у своїй грі. Впродовж подорожі додому сиблінгам доводиться розв'язувати непрості завдання: як-от збудувати власноруч химерний літальний апарат або ж втілити план визволення сестри із замку злого гобліна.

Створений дітьми казковий світ надзвичайно красивий, з його чудернацькими мешканцями, а найголовніше — жабами! Жаб тут дійсно багато, і весь сюжет обертається навколо велетенського жаб'ячого короля, який згубив свою корону. Ставитися до подій можна по-різному: так ніби й очевидно, що все це дитяча уява, однак гра робить дуже неоднозначні натяки, залишаючи простір для інтерпретацій.

Але найбільше хочеться хвалити головоломки. Проходження інтуїтивно зрозуміле й послідовне, тож майже ніколи не виникає тривалого ступору — лише посилюється інтерес. Окремо знімаю капелюха перед розробниками, які вигадували численні міні-ігри. Їх, певно, з десяток, але всі вони не схожі одна на одну й добряче потовчуть вам мозок.

За останній час це, мабуть, найкраща гра для розкруту, яка мені траплялася. Коротка кумедна пригода не забере у вас багато часу, натомість подарує купу емоцій і крутого ігрового досвіду, чого зазвичай не очікуєш від подібного жанру. А ще тут по факту є українська локалізація, хоча в самій грі нуль тексту і озвучки (персонажі спілкуються тарабарщиною) — утім, меню перекладено. Тож не забудьте увімкнути!

Мене дуууже затягнула ця гра. Окремо вдячний за українську локалізацію, бо розбиратися в такій комплексній грі набагато зручніше рідною мовою.

В основі доволі типовий сіті-білдер. Добувайте ресурси, розширюйте поселення, прокачуйте технології та піклуйтеся про те, аби всі жили в комфорті й достатку. Хіба що у Farlanders усе це з присмаком марсіанського піску. Почніть з того, аби встановити базу й посадкові майданчики, далі — кілька хаток з проведеними між ними тунелями, тоді знайдіть мінерали для видобування та, звісно, воду.

Складність полягає не лише в економії ресурсів (ми все ж на пустельному Марсі?), а й у прокладанні шляхів живлення, водогонів та системи тунелів. Марсіанский ландшафт дуже непривітний до колонізаторів, тож його треба тераформувати: руйнувати гори, засипати каньйони чи зволожувати землю, якщо плануєте збудувати на ній кілька теплиць і вирощувати гурки з помідорами.

Однак робити це непросто, інструменти тераформування з'являються через певну кількість ходів, та й не завжди вдалого формату — тож ходи потрібно ретельно продумувати, аби раптово не опинитися без їжі, води й купи грошей.

Коли зовні ресурси вичерпаються — рийте вглибину та добувайте їх на нижніх рівнях планети. До речі, гра навіть має такий собі сюжет з персонажами та інтригою. Він слугує як навчальний режим, тож раджу почати з нього, перш ніж грати в пісочниці (буквально).

Для мене ця формула, вкупі із затишним піксельним дизайном, простим інтерфейсом та приємним музичним оформлення, спрацювала ідеально. Це інді, яку я буду рекомендувати всім своїм друзям, котрі провели сотні годин в Cities: Skylines та подібних.

Пожалуй, лучшая и самая настоящая РПГ старой школы. Огромная вариативность, глубоко прописанные персонажи, неисчислимое количество интересных квестов - Pillars of Eternity может предложить игроку всё это и даже больше. Игра заберет у вас много часов на лишь одно полное прохождение, поэтому если вы любите длинные запутанные истории в мире темного фэнтези, то PoE создана именно для вас.

Игра, в которой игрок должен сам себя развлекать, как ему будет угодно. Проблема лишь в том, что эти попытки развлечься очень часто спотыкаются о не самый качественный игровой контент, коим наполнена добрая часть F4.

Вы найдете множество интересных локаций, разбросанных по всех территории мертвого Бостона. Но очень редко вы найдете там какие-то интересные истории, персонажей, квесты.

Эта игра больше про сталкерство по пустоши, изучение каждого камня и всего, что под ним лежит. Кому-то это по душе, а кто-то пишет гневные отзывы в стиме и на метакритике.

Чего в F4 не отнять, так это атмосферу, большая часть которой передается с помощью радиостанций и музыкального сопровождения в общем.

Крафт и строительство игроку никто особо не навязывает. Это лишь один из вариантов саморазвлечения, как я уже писал выше.

Упрощенная рпг-составляющая очень сильно отразилась на диалогах и прокачке. Теперь SPECIAL не такой уж и "особенный", а разговоры развиваются примерно одинаково, какой вариант ответа ты бы не выбрал. Единственным выходом есть прокачка харизмы, что в итоге даст вам больше путей развития беседы.

Подводя итог, хочу сказать, что в такую рпг очень трудно отыгрывать. Главный герой слишком привязан к сюжету и очень сильно ограничен в развитии диалогов, поэтому вжиться в роль весьма трудно.

Тем не менее, я считаю что Fallout 4 - игра с большим, но не до конца раскрытым потенциалом.

Хорошо:
-Атмосфера
-Локации
-Музыка
-Крафт/кастомизация
-FPS-составляющая

Плохо:
-Побочные задания убей/принеси
-Диалоги
-Узкие сюжетные рамки
-Слабая оптимизация

Игра держит довольно высокую планку по качеству, лично я ни сколько не жалею, что предзаказал. Здесь есть много чего от старой-доброй пятой части, но и без смелых нововведений не обошлось.

Например, усовершенствованная система прокачки научных исследований выглядит очень внушительно, шпионаж выглядит интересно и временами очень полезен, ибо можно и денег своровать, и технологии, и других шпионов ножичком потыкать; квестовые задания не дадут соскучиться на каком бы вы ни были этапе игры. Ко всему этому прибавляется еще исследование планеты с ее флорой и фауной, большоетво новых построек и, естественно, юнитов.

С другой стороны Beyond Earth кажется немного пустоватой. У всех фракций, по сути, одни и те же боевые юниты. Их вид и именование зависит лишь от того, какой из трех путей развития вы выберете. Дипломатия на какой-то новый уровень не вышла. Толку от заключения альянса нет вообще никакого. Если на вас нападут (что случается крайне редко) - не ждите помощи от союзников.

В общем, я считаю, что Beyond Earth по-своему удалась. От нее не стоит ждат чего-то инновационного и некст-генового. Здесь царит тëмная атмосфера неизведанности и загадочности - это именно то, что, собственно, и отличает ее от все той же Civ5.

Скажу коротко. Это как SR: The Third, смешанный с Prototype и Mass Effect одновременно, а также снабжен потрясающе стилизированным виртуальным миром и обалденным саундтреком. Сэнд-бокс мечты; для меня - лучший за последние годы.

P.S.: dubstep-gun - самое "виртуозное" оружие, которое можно было только придумать.

Приобретая Arkham Origins я надеялся на, так сказать, посредственную игру, которую ну никак нельзя будет поставить на ровне с AA и AC. Да, с одной стороны все так и есть, но с другой... Начнем с того, что это все тот же Batman, все то же приключение (если это так можно назвать) длиною в ночь, все те же гаджеты, комбо-вомбо и прочая бэтменская рутина.

Следует помнить, что Arkham Origins - приквел, повествующий о становлении Бэтмена, как общепризнанного супергероя. Игра показывает нам взлеты и падения (как в прямом, так и переносном смысле) Брюса Уэйна, его жажду правосудия и непреодолимое желание доказать окружающим, что он не есть злодей. Честно говоря, рождественскую атмосферу, которая якобы должна царить в игре, я не ощутил. Возможно, потому что начал прохождение игры в середине апреля. Ну да ладно, до атмосферы AA игра уж точно не дотягивает.

К слову о технической стороне игры. Здесь тоже есть свои плюсы и минусы: Arkham Origins графически выглядит потрясающе, но на высоких настройках частенько любит крашиться по непонятным причинам. Была даже одна багнутая локация, пройти которую я не смог пока не уменьшил все графические настройки. Вспоминая прошлые части можно сказать, что для Batman'а подобные проблемы не в новинку.

Итак, что же мы имеем? Очередная игра (на этот раз приквел) про неутомимого Темного Рыцаря с красивой графикой, кучкой новых бэт-гаджетов и довольно занимательной сюжетной линией. Ах да, тут ведь еще и мультиплеер есть. В общих чертах он не плох, если, конечно, не учитывать что от управления хочется разбить геймпад. Ну да, ладно, привыкнуть можно. Игра несомненно стоит того, чтобы пройти ее, так что если до этого у вас были сомнения - откиньте их.

Маленький шедевр. Невероятно красивая, аккуратная, загадочная и потрясающе стилизованная игра. Настоятельно рекомендую опробовать всем (в последнем humble bundle есть).

Потрясающая игра с незабываемой атмосферой, которая с первых минут поглощает тебя и заставляет содрогаться при каждом послышавшемся шаге или голосе. Невероятно красивый, если это так можно назвать, дизайн окружения; исследовать локации в поисках тоников, записей (они-то заставили меня прочувствовать всю атмосферу происходящего) и прочего действительно интересно. И это далеко не все заслуги проекта - есть еще очень хороший интригующий сюжет, отлично проработанные персонажи (в плане повествования), умные противники и много-много всего, что и делает игру такой примечательной. Так что настоятельно рекомендую ознакомится с первой частью Bioshock всем тем, кто, возможно, счел её недостойной/старой/неиграбельной или, чего хуже, неинтересной - "яркие" впечатления вам гарантированы.