Recent reviews by Місячна призма

Але, напевно, з того, що я не фанат файтингів, від слова зовсім. Але в моменті захотілося пройти Injustice 2, а для цього потрібно пройти першу частину для канонічної послідовності. Вже проходив її в дитинстві, але все-таки потрібно ж освіжити спогади. І, як виявилося, я нічого не пам'ятаю.

Грав на геймпаді від Xbox. І маю сказати — а як натискати одночасно вправо і вліво, якщо в мене суцільна хрестовина? (Але тут, можливо, я дурник, якому було лінь розбиратися). Щодо самих боїв — не знаю, що сказати, тому що в мене мало досвіду у файтингах, і мені просто здалося нормальним. Але інколи бої переростали в щось максимально динамічне, і в такі моменти це було шикарно.

Ух, чесно кажучи, максимально стандартна. Не буду тут затримуватися — вона просто нормальна. Деякі звуки прям віють героїчними мотивами, але не більше. Нормуль та й досить.

Ну, гра 2013 року, і цим усе сказано. Хоча, напевно, тут вона не сильно й конкурує з іншими іграми цього року. Але не сказав би, що вона застаріла прям безнадійно — це просто такий раритет, з якого приємно здути пил і поринути у спогади. Тому, хоч вона й не сучасна, але викликала в мене позитивний вайб.

Ой, у дитинстві саме ця гра змусила мене поринути у світ коміксів і мультфільмів. Не пам'ятаю, чим саме це було викликано, але таке дійство зацікавило. Зараз, перепроходячи, маю сказати, що він доволі скомпонований і швидкий. Гру я пройшов за 4 з чимось годин, і більшу частину я порівнював свою пам'ять з грою. Тому з поточної точки зору він не те, що не цікавий — він просто є. І хоч простенький, все одно хотілося подивитися, що буде далі.

Не можу сказати, скільки вона коштує зі знижкою, але думаю, її варто брати лише за зниженою ціною. Якщо не помиляюся, то гру я отримав безкоштовно ще давно. Але я це говорю як не фанат. Можливо, тут ви засядете і в лабораторії з челеджами, і в мультиплеєр зайдете. Мені сподобалося пройти її безкоштовно, а тут вирішуйте самі.

Уффф, інді-хорори ще ніколи не були такими страшними. Не можу віднести цю гру до хорорів. Так, у ній є кілька "бу" моментів, але вони лякають не постійно, а періодично. Це більше про, як кажуть у народі, "про життя". А життя буває страшнішим за всі ці ваші скрімери з людиною під 2 метри зросту та виразом обличчя, наче зайшла в туалет після 6 годин очікування. Про ключові моменти, які підкупили моє враження, поговоримо далі.

Чесно кажучи, не помічав музику під час гри. Знаєш, є такі моменти, коли просто зупиняєшся і прислухаєшся. Так ось, я не помітив ніякої музики. А звуки — я дуже прискіпливий до цього — були гармонійними. Немає нічого, що вибивало б із атмосфери. Все звучить приємно та доречно для такої гри.

Хоча на скріншотах може здатися, що гра зроблена під ретро-стиль, насправді це не так. Незважаючи на стиль PS1, графіка виглядає сучасною. Не знаю, як описати це інакше, але це не схоже на те, як на якусь грали наклали RTX і назвали це ремейком (умовно). Це саме сучасна графіка з ефектами PS1. Я не застав епоху перших PlayStation, і все, що в мене є від Sony — це PSP. Тому з такими ефектами раніше не зустрічався, але вони додають вайбу. Гра добре передає атмосферу. За візуал — лайк, хоча деякі анімації виглядають дубово, а в голови NPC можна зазирнути. Це мало б вибивати з погруження, але не в цьому випадку!

А тут коротко. Гра про зміни, про вибір. Як я вже зазначав, гра не особливо лякає бабайками, а скоріше тим, що відбувається навколо. Можливо, зараз у моєму житті багато думок про майбутнє, і вона змусила мене зануритися в ці роздуми та злякатися. Тому сюжет — це головна точка страху. Якщо вас не лякає майбутнє, то й ця гра не дасть того страху, на який ви могли б очікувати.

Я офіціант, я готую, я дізнаюся історії. Тобто геймплей медитативний. Більшість часу — це обслуговування клієнтів і слухання їхніх історій. Гра намагається урізноманітнити геймплей різними цікавими штуками, але вони не відчуваються повноцінними. Мені особисто сподобалася офіційна частина, а ось побічні активності здавалися ніяковими. Проте вони є і додають різноманіття. У грі також присутній вибір, який впливає на кінцівку. Оскільки рішення особливо не впливають на хід гри, якщо не помиляюся, то тут більший акцент на тому, що по суті ти вирішуєш майбутнє людей своїми порадами.

Гра мені сподобалася з усіма "але", які були описані. Однак вона не зайде кожному — я це розумію. Тут потрібний певний вайб, тут потрібне розуміння того, що лякатиме залежно від вашого ментального здоров'я. Але гра не особливо дорога. Підтримайте розробників — гра на це заслуговує. А коли прийде час — зайдіть і зробіть свій вибір.

Уффф, у кінці гра проходилася зі скрипом та виском. Не пам’ятаю, чи подобалася мені Left 4 Dead 2, і не пам’ятаю, якою вона була сама по собі. Знаєш, як у дитинстві всі її хвалили — так і мені вона сподобалася, але моди для неї були легендарними.

Back 4 Blood по суті продовжує стратегію Left 4 Dead 2, але з певними змінами. Головний мінус — тут немає модів, які могли б продовжити життя грі після ендгейму. Але про все коротко і по порядку.

Гра в деяких моментах виглядає красиво. Працює +- стабільно на моїй GTX 1650, але потребує FSR, який робить картинку настільки мильною, ніби ти впав у вантажівку з милом. Врешті-решт я зрозумів, що його можна вимкнути й сидіти з мікро-фрізами, які є як на ультра, так і на мінімалках (принаймні в мене). І навіть без FSR деякі елементи виглядають жахливо — особливо дерева.

Але є й красиві моменти, і жоден з них не виглядає прям боляче для очей, тож графіка на своєму рівні.

• Окремо хочу виділити кров. Вона чудова: є скрізь, виглядає круто, зброя вкривається кривавими бризками після бою — реалізація на 10/10. А ось розчленування замало, що трохи засмучує.

Гра не має російської озвучки, тому я його не знаю. Динаміка висока, довго на місці не постоїш, а читати саби під час екшену — ну камон. Я навіть не завжди помічав, коли персонажі починали говорити. Але з того, що вдалося вловити, сюжет простенький. Для гри, де головний пріоритет — геймплей, це цілком нормально.

Що сказати? Він тут у центрі уваги, але не зміг сильно затягнути.

• Класичний геймплей, як у Left 4 Dead 2 — біжи і стріляй. Але загалом гра динамічніша, що мені сподобалося.
  
• Система карт. Перед матчем можна вибрати колоду (яку створюєш у хабі), а потім випадковим чином отримуєш дебафи, наприклад, збільшений вхідний урон. Спочатку це цікаво, але згодом… Боже, в мене 100 карт, як ліньки з ними розбиратися. А ще ой, там якісь дебафи в супротивників, як лінь їх читати. Загалом механіка цікава, але не затягує надовго.
  
• Зброя. Вона аркадна (реалізм тут і не потрібен), стріляється весело й приємно.

Виділяю їх окремо, бо вони прекрасні. Динамічні, якісні, атмосферні. Іноді лагав звук, але загалом — топ.

Ооо, катсцена перед фінальним босом була вибуховою, аж хотілося вийти на кулаках проти нього. А що в результаті? Великий слизняк намагається вибратися з ями, а ми стріляємо по відростках. Як для фіналу гри — слабенько.

Що можу сказати? Не купуйте повний пак одразу, ми з другом про це пошкодували. До того моменту ми вже награлися, і гра мала шанс залишити приємні спогади, але два останні акти були пройдені через силу.

Загалом гра прикольна, рекомендую пройти хоча б раз. Якщо ви любите перепроходити ігри, це для вас мастхев. Але якщо ви плануєте грати соло — не раджу.

Люблю інді-горори — вони дають певну невідомість перед запуском. Дивишся на картинки й не розумієш, що тебе чекає. Зазвичай великі проєкти не можуть дати такого передчуття. Тут також: дивишся на зображення, бачиш щось цікаве й незрозуміле — ось і вирішено було пограти.

І що це було? Тобто всю гру за мною ганявся крінжовий привид, який ігнорує мої почуття, розкидає книги, смикає ноутбук і зникає в затекстурному світі моїх дверей. А це вже неповага до мене.

Кожен скрімер викликає більше сміху, ніж страху, а звуки, з якими вони вискакують, можна відтворювати в музеї какофонії. І якщо що — в негативному сенсі. Вони не лякають, не надто гучні, а скоріше просто дратують.

Сюжет ніби є, а ніби й немає. Якщо коротко: уууу, подружка пропала, і тепер почали з'являтися фотки. Уууу, за ними прийшла зла книга й кубик рубіка. Уууу.

Гра підходить лише для певних стрімів, бо посміятися тут є з чого. А як хорор вона працює лише до появи монстра — він не страшний, хоча місцями цікавий у своїх діях.

Чи можу рекомендувати? Не знаю. Ставлю позитивний рейтинг лише тому, що в самій грі я насміявся.

Всім привіт! Я – великий фанат Borderlands, і всі частини пройдені мною не один раз. Borderlands 3 я закрив на платину, і залишилося лише пройти New Tales from the Borderlands, щоб сказати, що випробував усе, що може запропонувати ця франшиза.

Тож враховуйте цей факт, коли читаєте цей огляд: я люблю цю серію. У мене є багато думок щодо гри – від геймплею, сюжету та музики до технічних аспектів і DLC. Щоб не затягувати, розділю огляд на основну гру та доповнення.

Оскільки я проходив гру в кооперативі, деякі негативні моменти мене оминули. Але загалом сюжет мені сподобався, за винятком трьох спойлерних моментів, один з яких варто згадати:

Не заходьте у Хранілище, якщо зовні стоїть хтось інший. Тут два варіанти:
А. Він помре.
Б. Його викрадуть.

Щодо загальної концепції сюжету: є сімейка Каліпсо, яка прагне отримати силу Руйнатора, і ми просто слідуємо від одного Хранілища до іншого, щоб їм завадити. Самі вони, попри критику в інтернеті, як антагоністи відіграють свою роль чудово. Вони викликають або сміх, або гнів – у моєму випадку це був сміх. Адже складно не сміятися з того, що вони знімають TikTok-відео з побоями...

О, тут є про що говорити, але коротко:

• Гру суттєво спростили порівняно з Borderlands 2. Фінального боса мій друг вбив, поки я прокачував скілл.
  
• Легендарні предмети падають занадто часто, і їх уже важко назвати легендарними. Для мене це не просто круті властивості, а ще й рідкість або складний шлях до отримання.

Але!

• Рух персонажів став набагато приємнішим. Тепер вони вміють карабкатися на уступи.
  
• У зброї з’явилися режими стрільби.
  
• Додали режим Хаосу, що урізноманітнює проходження.

Загалом, геймплей сподобався, але гра вийшла надто легкою при першому проходженні.

Зазвичай вона залишається непомітною, але якщо зупинитися і прислухатися – стає зрозуміло, наскільки вона атмосферна (якщо відчути вайб, звісно). Окремо хочу відзначити моменти, коли гра включає пісні зі словами – це просто вау! Але є сцени, де музики критично бракує, через що губиться частина атмосфери.

На жаль, без них не обійшлося:

• Пінг. Він жахливий. Це проблема ще з Pre-Sequel, але тут вона досягла піку – лазерна зброя навіть перестає працювати.
  
• З’єднання. У будь-який момент Gearbox може сказати: «Ти більше не в мережі». І ти нічого з цим не зробиш.
  
• Оптимізація. Камон, гра виглядає не настільки круто, щоб моя GTX 1650 задихалася на середніх налаштуваннях. Що це за справи?

Якщо сумніваєтеся, брати стандартне чи розширене видання, ось мій дуже короткий розбір доповнень:

Не знаю, яке це саме доповнення, але воно жахливо нудне. Купа ворогів, і ти просто стріляєш 20 хвилин, щоб почути одну хвилину діалогу. Крінж.
Battle Royale у світі Borderlands. Звучить круто, але реалізація слабка: бос завжди спавниться в одному місці, а величезна зона не дає сенсу для дослідження. Потенційно могло бути цікаво, але вийшло, як вийшло. Варто спробувати 2-3 рази, щоб зрозуміти, але не більше.

Всі люблять Моксі, але доповнення з нею вийшло середнім. Хоча потенційно могло стати шедевром! Початок нагадує BioShock, є вайб казино, планування пограбування – це круто. Але всього цього замало. Розробники недокрутили, і вийшло просто «норм».

Ось тут цікаво. Ми потрапляємо в голову Крюга, бачимо його гротескні образи та слухаємо внутрішні діалоги персонажа. Навіть мені, кому Крюг не сподобався у другій частині, було цікаво.

+Вайб, +атмосфера, +гайка. Якщо ви любите творчість Лавкрафта, то вам точно зайде! Тут прекрасні пейзажі й цікава історія.

Те саме, що й з Хаммерлоком: +вайб, +атмосфера, +нова вайфу. Дикий Захід у японській архітектурі – звучить дивно, але реалізовано чудово.

Пишучи цей огляд, я тільки зараз зрозумів, що повторив багато відеооглядів.

Тож купувати чи ні?
Як фанат Borderlands скажу – так.
Як звичайний гравець скажу – так.

А от яке видання брати – вирішуйте самі. Ви завжди можете пройти основну гру, а потім вирішити, чи хочете більше контенту. Я коротко описав DLC, щоб вам було простіше.

Всім привіт! Заголовок — це жарт із гри, і не знаю чому, але він мене розсмішив, тож тепер він у мене в статусі в Telegram. Отже, з цією грою я познайомився, як і більшість із нас, після перегляду оглядів та хайпових відео, де гру поливали брудом. Але мушу сказати — не за те її критикували на релізі, зовсім не за те…

Почну з найболючішого — і це наш заголовок. В огляді пишеться, що в мене 36 годин у грі. І мушу сказати, що 10 з них я витратив на непристойні маніпуляції, щоб узагалі її запустити. Ось список проблем:

1. HDD — протипоказаний цій грі. Лише щоб запустити її, мені потрібно було, без жартів, 5 хвилин. А коли потрапляєш у світ, стільки ж доводиться чекати, поки він завантажиться. Якщо ж швидко переміщатися між регіонами (а це трапляється завжди), гра починає фрізитися, поки прогружає локацію.
2. Підключення один до одного. Брав гру з думками через кооператив. Але з невідомих причин, щоб підключитися до друга, мені спершу потрібно було вимкнути Wi-Fi, зайти в гру і тільки тоді увімкнути його знову. Лише після цього гра дозволяла конектитися. Чому так? Без поняття.

Такі проблеми переслідували мене перші 10 годин. Без жартів, ми змогли підключитися один до одного тільки на 6-й годині. Диво чи ні, але після встановлення SSD всі проблеми зникли. Здається, оновлень не було, але все одно — попереджаю, що вам доведеться бути готовими до таких моментів, якщо раптом захочете купити гру.

Що тут сказати? Гра пройшлася на одному диханні. Так, можливо, якщо проходити всі активності, вона здасться дуже повторюваною. Але ми просто йшли по основному сюжету і не відчули надмірної нудьги. А ось де відчули — це в сезонах, про які розкажу далі.

Загальне враження: динамічний шутер із швидким пересуванням по карті, яке приносить суцільне задоволення. Якщо йти тільки по сюжету, то наприкінці з’являється відчуття, що хочеться ще.

Що можу сказати про сюжет, чого не сказали інші? Він рофельний, і мені це зайшло. Я приходив у гру розслабитися, подивитися, як невеличка компанія героїв жартує і підколює одне одного — і я це отримав. Так, у сюжеті є трагічні моменти, але це не серйозна історія. Якщо вам хочеться якісної, але не глибокої комедії категорії B — вам сюди.

Ребзя, я про них нічого не знав, поки сам не спробував. ЦЕ НАЙГІРШЕ, ЩО Я БАЧИВ.

Суть: набираєте рівень сезону, отримуєте зброю, а потім вбиваєте всіх, щоб дійти до боса. Вбиваєте боса — все. Так, у сезонах є трохи сюжету, але це настільки мізерно, що й згадувати не хочеться. На проходження сезону йде 5 годин, із яких сюжет займає 2 хвилини.

Я б провів у грі набагато більше часу, якби вони зробили нормальні сезони, а не цей "день бабака", де доводиться знову і знову вбивати тих самих супротивників на трохи інших картах.

Якщо брати основну кампанію і трохи побігати по сезонах, то гра мені сподобалася. Але вона могла бути набагато кращою. Шкода через технічні проблеми та сезони.

Але як є: за 115 грн, якщо у вас не буде проблем із запуском, гру варто взяти та пройти з другом — задоволення отримаєте. Але якщо проблеми будуть, то це справжня рулетка.

Я гру рекомендую, але тільки зі знижкою. За повний прайс брати її — це реально самогубча місія.

Вперше грав у цю гру дуже давно, коли ще був із пов’язкою на оці та дерев’яною ногою, йохохо! А нещодавно друг загітував мене взяти її в Steam, щоб пройти в кооперативі та провести час із задоволенням. Тому можу оцінити її як з точки зору спільної гри, так і соло-проходження. Ось мої враження:

Весело, цікаво і певною мірою розслабляє. Якщо у вас є компанія друзів, які вміють жартувати та цінувати спільні пригоди, це справжній "must-have".

Так, ви втрачаєте певний кайф від дослідження світу, коли граєте наодинці, самостійно зачищаючи аванпости й занурюючись у атмосферу, але натомість отримуєте купу веселих моментів. Наприклад:

"Дивись на цього Йосипа, який уже витримав 8 гранат і досі живий! Давай, топи!"
"Швидше пакуй усе в бусик, нам потрібні сили для протистояння секті! І цього забери теж!"

Загалом, кооперативний режим — це яскраве, динамічне та кумедне дозвілля.

У соло режимі гра здалася мені значно менш захопливою. Колись, коли я вперше спробував її проходити, було нудно. Можливо, я просто не розумів, що це вже не той Far Cry, яким він був у дитинстві.

Більшу частину часу ви просто бігаєте, виконуєте завдання, і вас час від часу захоплюють сектанти, після чого ви знову руйнуєте їхні плани. Для когось це може цікаво, по-типу: "пісочниця з натяком на сюжет", але особисто мені було не дуже цікаво. Якщо ви шукаєте сюжетну гру, соло-режим може здатися вам одноманітним.

Гра виглядає дуже красиво — тут не посперечаєшся. Крім того, вона добре оптимізована. На моєму GTX 1650 гра йшла з рідкісними просіданнями на ультранастройках. Єдине зауваження: на жорсткому диску гра взагалі не запускалася нормально ні на низьких, ні на високих налаштуваннях. Можливо, це проблема мого ПК, але раджу врахувати цей момент.

Візуальна частина дійсно залишає приємне враження.

Геймплей коротко можна описати так:
"Я знищив половину твоїх аванпостів!"
Бос локації: "Я пробачаю тебе… але тільки двічі."

Сюжет можна звести до одного слова: секта.

Якщо вам подобається кооперативна гра, яка забезпечить 20 годин гарного настрою з друзями — беріть.
Якщо вам окей пісочниця з невеликим вкрапленням сюжету — теж беріть.

В інших випадках, варто спробувати й вирішити, чи підходить вона саме вам.

Якщо ви хоч раз грали в шутери, то беріть цю гру без роздумів, особливо під час знижок! Її ціна — лише 32 грн, і за ці гроші ви отримаєте квиток у світ захопливого геймплею, який триватиме щонайменше 3–4 години в кампанії.
Гра привернула мою увагу ще на етапі перегляду скріншотів та читання відгуків, завдяки своєму динамічному руху, стилю та саундтреку. Це справжній маст-хев для тих, хто закоханий у швидкі та стильні шутери.

Саундтрек ідеально підходить до геймплею: приємний, стильний і вайбовий. До того ж, у будь-який момент ви можете змінити музику за своїм бажанням.

Що тут ще сказати? У грі можна вбивати ворогів у режимі уповільненого часу, роблячи при цьому сальто! Це просто захопливо. Після проходження кампанії відкриваються нові рівні, майстерський режим та режим "Перестрілка".

Зазвичай я не затримуюся довго в таких іграх, але ця затягнула мене своїм вайбом і шармом. (Да,для мене 8 годин у шутері такого типу — це дуже багато)

На моїй GTX 1650 гра працювала ідеально. Графіка приємна для ока й зовсім не здається застарілою. Незважаючи на перше враження зі скріншотів, у грі немає хаосу, а стильний і добре продуманий візуальний ряд додає їй шарму.

Пів, паф, кішки, кров і плоть усюди. Думаю, тут і пояснювати не потрібно, чому почав грати: переглядаючи картинки гри після проходження, візуал все так само приваблює своїм стилем — біопанком чи кіберпанком. І що можу сказати? А нічого особливого, але все по порядку: швидко і зрозуміло.

Вона є, вона доповнює атмосферу, але на цьому все. Вона не додає певного настрою геймплею чи робить прогулянки цим світом цікавішими. Тому так: музика вписується у світ, але не дає додаткового занурення. Можливо, все-таки, були треки котрі можливо виділити, але не общому фоні, здається, що музика просто є

Якби я купив гру до виходу другого епізоду, то, можливо, вихваляв би її. Але разом із другим епізодом гра проходиться приблизно за 4 години. А думки: навіщо я в це грав? Можливо, краще подивитися ще одну серію китайського мультфільму категорії R - з'явлились все частіше та частіше

Геймплей простий: у тебе є зброя, нога та режим "флеша" (не робіть помилки, як я — натиснувши shift, ви не дашитесь, а просто включаєте вентилятор на спині головного героя щоб перетворити його на спідстера у біопанковому стилі) . І все. Можливо, це лише мені гра здалася нудною, хоча були моменти, які чіпляли й казали: "Ну давай, пограй ще". Але, наприклад, проходячи перші "Doom", у мене не було такого відчуття. З босів варто згадати,що їх всього три, але цікавим виявився лише останній. До інших просто потрібно звикнути.


Не знаю, з чим це пов’язано, але на початку рівнів у мене гра опускалася до 1-3 fps. У подальшому проблем не було. Щодо атмосфери й візуалу: усе, що ви бачите на скріншотах, і є грою. Деякі моменти у візуальному оформленні привертають увагу, але здебільшого це звичайні рівні. Це не означає, що вони не цікаві, а просто виконані "за каноном". Проте навіть так вони створювали неприємне відчуття перебування у тому світі.

---

Чим ближче до кінця, тим більше прокрадалися думки закинути гру, але все-таки пройшов. Можу сказати, що гра — просто нормальна. Якщо ви не очікуєте чогось "вау" і просто хочете зачілитися ввечері, то грайте. Вона допоможе розслабитися на вечір (крім боса другого сезону :)

Начитавшись відгуків, вирішив все-таки купити цю гру. Очікувань майже не було, окрім того, що люди писали, що скрімерів у грі немає. Спойлер: він таки є, щоб отримати досягнення.

Як я казав раніше, скрімерів, як таких, немає. Є кілька моментів, які можна назвати "бу-ефектами", але це не зовсім скрімери у звичному розумінні. Гра лякає атмосферою та невідомістю — ти не знаєш, що буде далі. Тому, якщо ви ще не в курсі, що відбуватиметься в грі, не читайте далі, просто насолоджуйтеся процесом, навіть якщо вона й коротка.

Сам геймплей полягає в тому, що ти заходиш у хатину й шукаєш у ній аномалії. Загалом це все. Кімнат не так уже й багато, якщо не помиляюся, їх близько 40. Деякі з них без аномалій, інші — з аномаліями. Такий от підхід.

Сюжет... А що сюжет? Він є, проглядається в будинках із аномаліями. Атмосферно поданий, але, зважаючи на мій ігровий досвід, він досить простий.

Чесно кажучи, поринаючи у світ горорів, я не можу однозначно сказати, чи виправдовує гра свою ціну, еквівалентну 1,5 годинам роботи на складі. Якщо вас влаштовує така ціна за коротку гру, то беріть. Якщо ні — багато ви не втратите. Але якщо вагаєтесь, то все ж варто спробувати.

Якось так.