Так вже сталося що за моїми спостереженнями український ігровий простір найбільший розвиток отримує в жанрі новел та квестів, якщо судити з кількості зіграних мною український розробок.
Тож так сьогодні ми знову поговоримо про візуальну новелу, мені здається що ще трохи і я стану професійним оглядачем новел. Ну а ще тому що мені активно їх пропонують розробники і ця гра не виняток.

Основний сюжет в тому що головний герой, чаклун Люфтшльосер прокинувшись одного разу в своїй вежі зрозумів що щось не так і він втрачає свої сили. Почитавши договір зі своїм патроном, він приходить до висновку, що можливо його патрон трошки дав дуба, що насправді неможливий розвиток подій. Тому наш герой вирішує в цьому розібратися, що приводить його до подорожі між вимірами та знайомством з деякими сутностями.



Якщо говорити про одну з основних частин візуальної новели, а саме візуал.То це одна з причин чому я не можу твердо рекомендувати гру. Справа в тому, що він тут виконаний в сюрреалістичному стилі і хоча це доповнює сюжет гри мені такий стиль гри не зайшов і це при моїй любові до всякої шизи.


Геймплей тут стандартний листаємо текст робимо вибори, але все це подано під доволі цікавим соусом суперечок між назвемо це “Демонічними сутностями” де герой по сюжету має стати суддею. І дані сегменти дійсно подекуди нагадують жвавий судовий процес. От тільки аргументи вашого опонента і вас перетворюються в зброю і буквально можуть поранити супротивника. Опис цих моментів доволі непоганий і за живої уяви це все може вилитись в непоганий екшон з золотими списами та битвами святих ангелів. Де в кінці бою проголошується істина.

Окремо слід згадати музику, яка,напевно, робить для занурення в атмосферу своїми партіями піаніно трохи більше аніж візуал.

Сама ж історія в грі для мене під кінець перетворилась в якийсь не дуже якісний фанфікшен, хоча до цього йшло все плюс мінус добре. Радує що хоч сама гра це розуміє і дещо висміює це. В грі десь приблизно 14 кінцівок і хоч я поглянув ще не всі, але не думаю що це якось кардинально змінить думку мою думку про те, що сюжет в грі конкретно просідає під кінець для мене.

Якщо підводити підсумки то я навряд можу твердо рекомендувати Argumentum ad culpam. Все таки це не повністю моя гра. В основному через візуал та слабкістю сюжету в кінці. А це головні елементи для такого типу ігор. Але й не можу сказати що гра однозначно погана і може може сподобатись поціновувачам жанру, тому тут кожен сам хай вирішує. Але для мене це скоріше ні чим так.


Більше рецензій можна знайти на сторінці куратора https://steamproxy.net/steamstore/curator/44845714/