Перше моє знайомство з цією серією ігор і точно можу сказати, що далі буде 4 та 5 частини. Розумію усіх фанатів цієї гри, тому що у розробників вдало вийшло поєднати в собі елементи рпг та візуальної новели. Особливо сподобалася кольорова гама і стиль в якому це було відтворено. Хоч в грі і не багато локацій, але часу в ній треба провести багато. Якщо не готові витратити на неї близько 100 годин, то краще не починати.

Геймплей в грі можна поділити на дві частини: вдень ми звичайний школяр, який ходить до школи, відвідує уроки, складає іспити, спілкується з друзями, заводить нові знайомства, підробляє, смачно їсть і таке інше, а вночі місто засинає і прокидається мафія. Ну добре, не мафія, а тіні, які хочуть знищити все живе. І саме на наші тендітні плечі випадає честь протистояти цій темряві. Боротися ми будемо не одні, а разом зі своїм загоном самогубців, де в кожного члена є своя суперсила чи, краще сказати, свій янгол-охоронець у вигляді, так званої, “персони”. Спосіб виклику персон дещо не звичайний, але дуже видовищний і дома таке краще не повторювати.

Якщо вдень потрібно по максимуму прокачувати власні скіли та соціальні зв’язки, бо від того залежить сила персон, то вночі вмикається справжня машина для грінду - Тартар. І це, на мою думку, головна проблема гри. Хоча навіть не проблема, а особливість. Тартар - вежа-лабіринт з ворогами на 264 поверхи, які потрібно пройти. Щоб пояснити суть, то відмічу, що бойовка - звичайні покрокові бої. Можна битися як звичайною зброєю по типу меча чи лука, так і викликати персони з їх навичками. І на все це потрібно вбити просто неймовірну кількість часу. В більшості ворогів є як сильні сторони, у вигляді резисту до певних атак, так і слабкості по яких потрібно бити. Головне, що не має купи різних непотрібних механік або скілів, які лежать мертвим вантажем і займають місце. В цьому плані тут все просто і зрозуміло, за це лайк. Але така кількість грінду не усім сподобається, бо, якщо на початку це все весело і цікаво вивчати, то потім може швидко набриднути. Добре, що є можливість активувати автобій. Не завжди рятує, але місцями пришвидшує процес підйому по вежі.

Сюжет хоч і не має якихось різких поворотів чи складних рішень, але виглядає цікаво. Для новачків, яким був і я, все пояснюється і розповідається по ходу подій. Сюжетних ям чи прогалин не помітив. Взагалі грається дуже легко, кого не лякає грінд. Сайд квести, у вигляді соціальних зв’язків, бувають цікавіші за основну гілку і всі вони дуже різні. Масштаби приблизно від маленької дівчинки, в якої батьки розривають шлюб і аж до роману зі своєю вчителькою. Тут в кожного своя певна життєва історія, яку потрібно поетапно вивчати, свої проблеми, поразки і перемоги. Завжди говорив, що японці не вміють в сайди, але тут прям жирний лайк.

Музикальний супровід - моя повага. За стільки годин зовсім не набрид. Кожен саундтрек ідеально вписується в ту чи іншу сцену. Також, ближче до кінця до гри музика змінюється і тим самим повністю перевертає усе відчуття того, що відбувається на екрані.

Наостанок можу сказати, що зовсім не шкодую за витрачені кошти та час, що приділяв цій грі. Напрочуд легка гра, яку можна грати місяцями і з перервами. Хоч це і ремейк (чи ремастер) старої гри, але вона зовсім не відчувається як морально застарілою. Не знаю якими для мене будуть наступні персони, але ця точно є ідеальною точкою входу в серію.

Перше моє знайомство з цією серією ігор і точно можу сказати, що далі буде 4 та 5 частини. Розумію усіх фанатів цієї гри, тому що у розробників вдало вийшло поєднати в собі елементи рпг та візуальної новели. Особливо сподобалася кольорова гама і стиль в якому це було відтворено. Хоч в грі і не багато локацій, але часу в ній треба провести багато. Якщо не готові витратити на неї близько 100 годин, то краще не починати. Геймплей в грі можна поділити на дві частини: вдень ми звичайний школяр, який ходить до школи, відвідує уроки, складає іспити, спілкується з друзями, заводить нові знайомства, підробляє, смачно їсть і таке інше, а вночі місто засинає і прокидається мафія. Ну добре, не мафія, а тіні, які хочуть знищити все живе. І саме на наші тендітні плечі випадає честь протистояти цій темряві. Боротися ми будемо не одні, а разом зі своїм загоном самогубців, де в кожного члена є своя суперсила чи, краще сказати, свій янгол-охоронець у вигляді, так званої, “персони”. Спосіб виклику персон дещо не звичайний, але дуже видовищний і дома таке краще не повторювати. Якщо вдень потрібно по максимуму прокачувати власні скіли та соціальні зв’язки, бо від того залежить сила персон, то вночі вмикається справжня машина для грінду - Тартар. І це, на мою думку, головна проблема гри. Хоча навіть не проблема, а особливість. Тартар - вежа-лабіринт з ворогами на 264 поверхи, які потрібно пройти. Щоб пояснити суть, то відмічу, що бойовка - звичайні покрокові бої. Можна битися як звичайною зброєю по типу меча чи лука, так і викликати персони з їх навичками. І на все це потрібно вбити просто неймовірну кількість часу. В більшості ворогів є як сильні сторони, у вигляді резисту до певних атак, так і слабкості по яких потрібно бити. Головне, що не має купи різних непотрібних механік або скілів, які лежать мертвим вантажем і займають місце. В цьому плані тут все просто і зрозуміло, за це лайк. Але така кількість грінду не усім сподобається, бо, якщо на початку це все весело і цікаво вивчати, то потім може швидко набриднути. Добре, що є можливість активувати автобій. Не завжди рятує, але місцями пришвидшує процес підйому по вежі. Сюжет хоч і не має якихось різких поворотів чи складних рішень, але виглядає цікаво. Для новачків, яким був і я, все пояснюється і розповідається по ходу подій. Сюжетних ям чи прогалин не помітив. Взагалі грається дуже легко, кого не лякає грінд. Сайд квести, у вигляді соціальних зв’язків, бувають цікавіші за основну гілку і всі вони дуже різні. Масштаби приблизно від маленької дівчинки, в якої батьки розривають шлюб і аж до роману зі своєю вчителькою. Тут в кожного своя певна життєва історія, яку потрібно поетапно вивчати, свої проблеми, поразки і перемоги. Завжди говорив, що японці не вміють в сайди, але тут прям жирний лайк. Музикальний супровід - моя повага. За стільки годин зовсім не набрид. Кожен саундтрек ідеально вписується в ту чи іншу сцену. Також, ближче до кінця до гри музика змінюється і тим самим повністю перевертає усе відчуття того, що відбувається на екрані. Наостанок можу сказати, що зовсім не шкодую за витрачені кошти та час, що приділяв цій грі. Напрочуд легка гра, яку можна грати місяцями і з перервами. Хоч це і ремейк (чи ремастер) старої гри, але вона зовсім не відчувається як морально застарілою. Не знаю якими для мене будуть наступні персони, але ця точно є ідеальною точкою входу в серію.