Давно починав цю гру, але закинув, бо дійшов до місця, де стало лячно :) Однак історія інтригує з самого початку, тож не міг не повернутися.

Нині ж дав грі другий шанс. Цього разу вирішив не запарюватися зі стелсом, а грати більш брутально, і воно якось краще пішло. На початку тіпаєшся від будь-якого шурхоту (скрімерів тут вистачає), ближче до середини стає трохи легше, хоч і не без випробувань, і тільки в другій половині гри завдяки прокачуванню персонажа почуваєшся більш впевнено. Та й дробовик все-таки — класна річ.

Arkane називає цей жанр immersive sim — симулятор із зануренням — і ця назва справді пасує. Не знаю, як вони це зробили, але атмосфера передана дуже класно. Візуальний стиль приміщень, НІПів і ворогів, звуки, музика — все це працює в синергії.

Керування персонажем тут трохи олдскульне: тут немає зайвих розгойдувань чи анімацій, які штучно пригальмовують гравця. Натиснув кнопку — персонаж не екрані відреагував своєю дією миттєво. І геймплейно це класно. З іншого ж боку через це виникає відчуття штучності. Все-таки в сучасних іграх (та й деяких тодішніх) людські рухи вже більш природні.

Вище я звуки похвалив, але до технічної частини в мене є нарікання. Щось не так з їхнім просторовим сприйняттям. До того ж інколи голоси занадто голосні, а в інші моменти занадто тихі, зате якісь шуми можуть кричати в динамік. Таке.

Prey трохи довша, ніж я полюбляю, та в принципі варта того часу, який я на неї витратив. Як багато хто вже писав, фінал гри доволі неочікуваний. До речі, прийти до нього можна різними способами, тож гра деякою мірою нелінійна.

Не певен, чи колись перепроходитиму її, але гра варта уваги!

Давно починав цю гру, але закинув, бо дійшов до місця, де стало лячно :) Однак історія інтригує з самого початку, тож не міг не повернутися. Нині ж дав грі другий шанс. Цього разу вирішив не запарюватися зі стелсом, а грати більш брутально, і воно якось краще пішло. На початку тіпаєшся від будь-якого шурхоту (скрімерів тут вистачає), ближче до середини стає трохи легше, хоч і не без випробувань, і тільки в другій половині гри завдяки прокачуванню персонажа почуваєшся більш впевнено. Та й дробовик все-таки — класна річ. Arkane називає цей жанр immersive sim — симулятор із зануренням — і ця назва справді пасує. Не знаю, як вони це зробили, але атмосфера передана дуже класно. Візуальний стиль приміщень, НІПів і ворогів, звуки, музика — все це працює в синергії. Керування персонажем тут трохи олдскульне: тут немає зайвих розгойдувань чи анімацій, які штучно пригальмовують гравця. Натиснув кнопку — персонаж не екрані відреагував своєю дією миттєво. І геймплейно це класно. З іншого ж боку через це виникає відчуття штучності. Все-таки в сучасних іграх (та й деяких тодішніх) людські рухи вже більш природні. Вище я звуки похвалив, але до технічної частини в мене є нарікання. Щось не так з їхнім просторовим сприйняттям. До того ж інколи голоси занадто голосні, а в інші моменти занадто тихі, зате якісь шуми можуть кричати в динамік. Таке. Prey трохи довша, ніж я полюбляю, та в принципі варта того часу, який я на неї витратив. Як багато хто вже писав, фінал гри доволі неочікуваний. До речі, прийти до нього можна різними способами, тож гра деякою мірою нелінійна. Не певен, чи колись перепроходитиму її, але гра варта уваги!