Я щиро бажаю, щоб український геймдев розвивався і ставав величним. Однак, поряд із позитивними відгуками, важливо вказувати на недоліки, які потребують уваги.

Розумію, що це одна з перших ігор студії, і сподіваюся, що наступні проєкти будуть кращими. Але саме цю гру я буду критикувати і розбирати.


Як у воду гляди,гра надихалася фільмом “З міркувань совісті”. Тематика чудова, тут немає чого заперечувати. Перші три місії відтворюють дух Тихоокеанського фронту: пляж, пісок, вороги у формі японських солдатів часів Другої світової війни. Якість візуального виконання - середня, як для гри на Unity з використанням безкоштовних або власних асетів. Важко щось додати, це найменше, до чого хочеться причепитися.


Гра має купу проблем. Почну з управління: воно незручне, різке та малоінтуїтивне. Керування мишею викликає справжній біль, особливо коли потрібно штовхати бочки - це викликало в мене неабияке роздратування.

Місцевий ШІ– це жах. Він поводиться рандомно: то біжить прямо на міни, то обходить їх. Досягнення, у якому потрібно, щоб жоден солдат не загинув, неможливе через те, що персонажі просто самовбиваються об смертельні манекени. Перепроходити рівень по 100 разів заради досягнення, на яке ти не можеш вплинути, – вибачте, але це погано.

Відсутні налаштування звуку. Взагалі. Є лише можливість увімкнути або вимкнути музику та ефекти.

Коли вмикаєш повноекранний режим і перемикаєшся на інше вікно, гра часто зависає намертво, і тільки диспетчер завдань може допомогти. А у віконному режимі при запуску або перезапуску рівня мова інтерфейсу автоматично змінюється на англійську.

А якщо у вікні відкриваєш, то при запускку/перезапуску рівня- мова збивається на англійську.

Тепер солоденьке: в третій місії є софтлок, який нібито був виправлений, але насправді проблема залишилася.

[h1]Підтримка українського геймдева[/h1] Я щиро бажаю, щоб український геймдев розвивався і ставав величним. Однак, поряд із позитивними відгуками, важливо вказувати на недоліки, які потребують уваги. Розумію, що це одна з перших ігор студії, і сподіваюся, що наступні проєкти будуть кращими. Але саме цю гру я буду критикувати і розбирати. [h2]Антужраж і візуал [/h2] Як у воду гляди,гра надихалася фільмом “З міркувань совісті”. Тематика чудова, тут немає чого заперечувати. Перші три місії відтворюють дух Тихоокеанського фронту: пляж, пісок, вороги у формі японських солдатів часів Другої світової війни. Якість візуального виконання - середня, як для гри на Unity з використанням безкоштовних або власних асетів. Важко щось додати, це найменше, до чого хочеться причепитися. [h2]Інші аспекти [/h2] Гра має купу проблем. Почну з управління: воно незручне, різке та малоінтуїтивне. Керування мишею викликає справжній біль, особливо коли потрібно штовхати бочки - це викликало в мене неабияке роздратування. Місцевий ШІ– це жах. Він поводиться рандомно: то біжить прямо на міни, то обходить їх. Досягнення, у якому потрібно, щоб жоден солдат не загинув, неможливе через те, що персонажі просто самовбиваються об смертельні манекени. Перепроходити рівень по 100 разів заради досягнення, на яке ти не можеш вплинути, – вибачте, але це погано. Відсутні налаштування звуку. Взагалі. Є лише можливість увімкнути або вимкнути музику та ефекти. Коли вмикаєш повноекранний режим і перемикаєшся на інше вікно, гра часто зависає намертво, і тільки диспетчер завдань може допомогти. А у віконному режимі при запуску або перезапуску рівня мова інтерфейсу автоматично змінюється на англійську. А якщо у вікні відкриваєш, то при запускку/перезапуску рівня- мова збивається на англійську. Тепер солоденьке: в третій місії є софтлок, який нібито був виправлений, але насправді проблема залишилася. [h1]Нема висновку, просто дуже недпрацьована гра.[/h1]