Скорошни рецензии на DarkPrince9507

Невелика гра на половину вечора, про що вона сама дбайливо попереджає під час запуску. Фактично, весь геймплей гри зводиться до пошуку та огляду/вивчення предметів - ми знаходимо предмет і головна героїня розповідає коротку історію зі свого минулого, пов'язану з цим предметом, або ж говорить про своє ставлення до цього предмета. Це все досить непогано реалізовано (мені нагадало Life is Strange) - за якихось 30 хвилин гра встигає розповісти нам історію дружби двох дівчат, однією з яких і є вже згадана Мері.

Якщо говорити про сюжет , то зав'язка така: головна героїня через багато років приїжджає до старого будинку своєї давньої подруги Мері, щоб забрати щоденник, який належав її подрузі. Поблукавши будинком, вона заходить у напівпорожню кімнату, де Мері колись жила і знаходить щоденник. Прочитавши останній запис, головна героїня переноситься у свої спогади, і гравцеві потрібно вивчити кімнату для того, щоб зрозуміти, що ж сталося в минулому цих двох.

Треба сказати, що хоч гра і коротка, але поставлена досить непогано, а в одному певному моменті підтримується непоганий саспенс.
Рекомендую тим, хто не знає, чим зайнятися у вільний вечір.

Хтось вважає, що високі продажі DMC HD Collection будуть забезпечені завдяки любові фанатів до серії? Та ні, ось це DLC і є справжня причина попиту на гру, адже воно підводить риску в серії та готує її до виходу довгоочікуваної п'ятої частини!

His death was just the beginning...

Що я можу розповісти про гру, яку пройшов залпом за два з половиною вечора? Ну, що ж, підемо по порядку.

1. Сюжет цієї гри бере свій початок на звичайних вулицях тихого містечка Салема. Головним героєм виявляється детектив поліції Ронан О`Коннор, який під час невдалої спроби затримання серійного вбивці виявляється викинутим з вікна на ці самі звичайні вулиці а також викинутим зі свого тіла . І все було б не так уже й критично, якби потім цей самий серійний убивця не випустив би в Ронана сім куль з його ж пістолета (відсилання до семи смертних гріхів?). Отже наш герой, з яким ми щойно познайомилися, мертвий. Що далі?
А нічого, це всього лише початок! Як виявляється, життя після смерті існує, щоправда, як правило, в образі привида, яким і стає Ронан, і після короткого вивчення своїх новознайдених сил він вирішує розкрити справу Дзвонаря (так прозвали серійного вбивцю), адже, розібравшись із ним, він зможе завершити всі свої справи на землі та возз'єднатися зі своєю покійною дружиною в потойбічному світі. Більше про зав'язку говорити нічого не потрібно, вона досить непогана і налаштовує гравця на потрібний лад.
Хотілося б лише відзначити кілька важливих сюжетних моментів:

- У грі досить цікаве представлення головного героя і короткий переказ історії його життя за допомогою його татуювань, кожне з яких пов'язане з певною подією в минулому, раніше я такого не зустрічав і це здалося мені досить оригінальним;
- Також хотілося б відзначити досить непоганий фінал із розкриттям особи вбивці, до якого підводять не тільки події основного сюжету, а й записки, які знаходить головний герой, і т. п. Причому для мене стало несподіванкою те, що роль головного героя у справі Дзвонаря за життя була більшою, ніж я думав;
- Непогано обіграний сюжетний хід а-ля вбивця може бути не один , що непогано вписалося в концепцію гри.

2) Атмосфера в грі справді викликає відчуття невеликого тихого провінційного містечка, яке в минулому стало свідком масових убивств (хто не в курсі про події в Салемі - почитайте на Вікіпедії статтю "Процес над салемськими відьмами"), а тепер спокійного, але раптово стривоженого хвилею убивств.

3. Геймплей у грі, загалом, класичний для пригодницьких ігор і РПГ - є одна велика локація - власне, місто, яке ми досліджуємо на предмет додаткових завдань і штучок для збирання, а також є кілька менших локацій, які відкриваються під час сюжету і до яких ми потім можемо повернутися під час того ж сюжету або в пошуках якихось предметів. Хоч локації і не є чимось визначним у жанрі - церква, цвинтар, психіатрична лікарня, музей, закинутий маєток, поліцейська дільниця , але зроблені вони доволі непогано і запам'ятовуються.
Основний акцент у грі ставиться на дослідження героєм довкілля і використання своїх паранормальних здібностей, таких як проходження через звичайні об'єкти, відновлення або знищення спеціальних "примарних" об'єктів, вселення в людей і тварин, телепатія, телепортація тощо.
Єдине, що тут розчаровує, то це те, що крім виклику детективним здібностям гравця, гра більше нічого особливого не може запропонувати, тому що реальної небезпеки в ній немає. Так, є демонічні руки на підлозі, але їх досить просто обійти. Так, є демони, здатні знищити головного героя, але від них легко сховатися і позбутися, не кажучи вже про те, що, за винятком одного випадку, вони не з'являються в кількості, що перевищує три духи. В іншому ж геймлей здатний скрасити вечір того, хто хоче розслабитися і відпочити за грою.

4. Саундтрек у грі мені особливо не запам'ятався, він підходить під ігрові ситуації і не дратує але, при цьому, і в пам'яті не залишається.

Підсумок

Свого часу гра вийшла без особливої рекламної кампанії, і воно зрозуміло чому: за всіх своїх якостей вона не є якимось одкровенням у жанрі, а є просто непоганою грою, яку можна з цікавістю пройти й відкласти повторне проходження на кілька років.

Що можна сказати про гру, де потрібно заразити весь світ? Вона чудова. Два рази пройшов сценарії всіх звичайних хвороб на піратці, потім купив тут. З плюсів саме ліцензійної версії хотілося б відзначити мультиплеєр і ВЕЛИЧЕЗНУ кількість призначених для користувача сценаріїв, багато з яких базуються на фільмах, книгах, іграх і навіть об'єктах SCP. Це круто, що є інструментарій для створення подібного, доступний кожному і можна нескінченно грати в сценарії інших гравців, не зігравши за жодну стандартну хворобу.

Мультиплеєр також радує. Якщо ви звикли весь час грати на "третій швидкості", то він вас приємно здивує, адже тут немає ні прискорення, ні паузи, не кажучи вже про живого супротивника.

Розповідь чомусь пішла зі зворотного кінця, ну, гаразд. Основна гра тішить різноманітністю хвороб і офіційними сценаріями. Особисто мені найбільше запам'яталася гра за сутінкову чуму. Це просто геніально, адже в рамках стандартної механіки цієї гри розробникам вдалося створити щось, абсолютно несхоже на інші хвороби. На початку, під час проходження цього сценарію я постійно програвав, оскільки не до кінця розумів особливості цієї хвороби, але, в цьому разі, на відміну від інших хвороб, це не дратувало, а тільки розпалювало інтерес.

Модель хвороб у грі і справді дуже реалістична, і хоч я, наприклад, спочатку не розумів, яким чином під час гри на жахливому рівні складності мою бактерію виявляють, при тому що вона не викликає симптомів, пізніше я знайшов інформацію, що пояснює це, і це ще один плюс грі.

Загалом, якщо ви любите стратегії, біологію, або у вас просто поганий настрій - ця гра для вас!