📢 ОБЕРЕЖНО! РОСІЙСЬКА ГРА! 📢

ACHTUNG !!!
√√√ Не варто нагадувати автору про обсяг огляду - він і так в курсі. Усе, написане далі, є лише суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з ним не погодитися, якщо здатні навести адекватні та логічні аргументи. √√√

Originally posted by Джон:

Ніжне відчуття ілюзорної свободи, нарешті, пестить мою шкіру, немов подих коханої, яка так багато років не бувала в мене в обіймах.

Інтерактивні комікси не є чимось зовсім вже незвичайним, але поступаються за кількістю і популярністю тим же візуальним новелам, наприклад. Пояснити таке просто: для візуальної новели достатньо намалювати кілька спрайтів, кілька-трійку фонів (можна навіть обробити фотографії), написати якийсь текст і пустити в Стім. Якщо робота не зовсім вже халтурна, то вона приверне увагу і принесе прибуток. У випадку ж із коміксами мало просто намалювати якийсь комікс, потрібно ще придумати геймплей (тут звичайного гортання тексту буде замало) і розтягнути все це хоча б на півгодини-годину (наприклад, за рахунок реіграбельності).

All you can eat пропонував можливість згадати старі газетні комікси і наприкінці надрукувати своє проходження, Swordbreaker був кумедною фентезійною історією з акцентом на безглуздих смертях протагоніста, а розробники Lovecraft Quest - a Comix Game спробували запхати звичайну міні-гру з мінімальною реіграбельністю в обгортку квестового коміксу, що в них не вийшло. Творці ж Metropolis вирішили зробити як сюжет, так і геймплей своєї гри на одному якісному рівні, і частково в них це вийшло, а проєкт вийшов хоч і нетривалим, але атмосферним і незабутнім.

👉 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте заглядати в стрип-клуб! 👈

Як виявилося, ця гра - творіння російських розробників, що особисто у мене викликає кілька запитань. Гра озвучена англійською, та й, судячи з усього, текст теж писався під англійську версію. Загалом, це зрозуміло - автори спочатку націлилися на масовий ринок.

Але ось у чому проблема - російський текст, хоч і не обмежений цензурою, але явно поступається англійському, як у плані якості описів, так і в банальній точності перекладу (якщо ми вважатимемо, що оригінал англійський) і навіть у надмірному використанні лайливих слів там, де їх в оригіналі не було і вони не потрібні.

Або розробники повністю зосередилися на англійській версії, а російську робили просто щоб було, або я взагалі не розумію, чому в грі від російських розробників російська ж локалізація поступається англійській майже в усьому.

Originally posted by Джон:

Деякі хлопці не витримують віч-на-віч із цим почуттям свободи, або не можуть звикнути до необхідності постійно робити якийсь вибір, добрий чи поганий. Вони порушують закон, щоб знову потрапити назад, туди, де є триразове харчування і безкоштовне ліжко.

Сіре місто, прогниле до самої основи, що лежить біля ніг продажних чиновників і корупціонерів. Брудні вулиці, що стали домівкою для всілякого наброду, готового вбивати за дозу або кілька пом'ятих папірців. Хтивість і розпуста, що знаходять своє місце у стрип-клубах і борделях, де завжди раді тим, хто платить. Відсутність нормальної роботи, але можливість відстоювати інтереси тієї чи іншої мафіозної сім'ї, розбираючись з усіма, хто перейшов їм дорогу. Саме таким своє місто бачить Джон Локхарт, що виходить із в'язниці, в якій провів роки, будучи засудженим за вбивство, якого, можливо, і не скоював.

Опинившись на волі, головний герой шукає роботу, що приводить його до кримінальної сім'ї Фальконе, а заразом намагається довідатися про своїх старих знайомих і повернутися у світ, який і так чудово обходився без нього.

За духом гра максимально близька до відомого "Міста гріхів" Френка Міллера, що виражається не тільки в атмосфері, стилістиці, колірній гамі або манері спілкування героїв, а й у самому сюжеті, який особисто для мене був схожий на компіляцію деяких новел із "Міста..." на кшталт "Жінка, за яку варто вбивати" та "Той жовтий виродок". Попри схожість історій, за сюжетом все одно цікаво спостерігати, тим паче що дії гравця впливають на його розвиток.
Якоїсь великої варіативності чекати не варто, але кілька разів приймати рішення все ж доведеться, і це виведе героя до однієї з чотирьох кінцівок, які до пари всій грі - похмурі й суворі.




Як і в славнозвісних візуальних новелах, ми час від часу робитимемо вибір, обираючи один із кількох варіантів дій. Крім цього, для просування сюжетом є карта міста з усіма визначними місцями, які належить відвідати під час розвитку історії, причому відвідування деяких з них призведе до різних фіналів. Сама карта при цьому сіра, однак наведення курсору надає колір кільком об'єктам навколо нього, а доступні сюжетні локації також виділяються кольором на тлі навколишньої однотонності.

Коли ж справа буде доходити до бійки, Джеймс запропонує супротивникам зіграти партійку в гвинт згадає стару добру гру "три в ряд", яка і буде основним геймплеєм. Суть проста, поки супротивник кілька ходів готується атакувати, ми маємо збирати елементи на полі в комбінації (по 3 і більше), щоб: атакувати різними способами, лікуватися або накопичувати лють (підвищує ефективність усіх дій), паралельно уникаючи поліцейських жетонів, збирання яких завдає шкоди. Чиє ХП опустилося в нуль (або навіть нижче) - той і програв.

При цьому є кілька особливостей, які сподобаються далеко не всім, оскільки ламають баланс на користь гравця. Перше - будь-який елемент можна перетягувати на будь-яку кількість клітинок вертикально або горизонтально, аби в підсумку вийшла комбінація, що сильно спрощує гру. Друге - прокачування, що дає змогу після кожного бою вибрати нову навичку або прокачати наявну, що дасть змогу наносити більше шкоди, отримувати менше, ефективніше лікуватися, змушувати супротивників пропускати хід тощо.

Originally posted by Джон:

Приємно просто йти куди ведуть ноги, а не нарізати вузькі кола навколо високих стін тюремного двору.

Попри схожість із "Містом гріхів" візуально гра вийшла цілком собі самобутньою. Сірість усього оточення, від героїв, до локацій, приправлена жовтизною вуличного освітлення, рідкісні кольори, що видають коштовність суконь або автомобілів, білі, сяючі елементи одягу, які виділяють деяких персонажів на тлі інших, - подібні прийоми позитивно позначаються на атмосфері та додають грі впізнаваності...


Музика в грі до пари графіці - ліричні та депресивні композиції лише підсилюють атмосферу похмурого міста, а саундтрек під час бійок додає трохи енергійності. Озвучка, до речі, виконана непогано, є моменти, де актори явно не дотягують, але, загалом, звучать гармонійно.

Metropolis: Lux Obscura - це:

👌 Джон "Cосkhard" Локхарт
👌 Виродок, мати твою, а ну йди сюди...
👌 Бойовий Елвіс
👌 Активісти BLM, що лутають колеса у машин
👌 Oh, you’re approaching me…
👌 Вирішення вашої проблеми самим Ктулху
👌 Еш проти зловісних мерців
👌 It's a trap!
👌 Поліція, завжди готова прийти на допомогу

- Кретин. Ти знову приніс ніж на перестрілку. - Прямо як у старі добрі часи.

🔷 Вельми атмосферний нуарний комікс у стилі "Міста гріхів", приправлений геймплеєм типу "три в ряд" і деякою нелінійністю з розкриттям різних аспектів минулого протагоніста. Тривалість не дуже велика, тому краще брати зі знижкою. 🔷

🔰 Підсумок – A dame to kill for 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

📢 ОБЕРЕЖНО! РОСІЙСЬКА ГРА! 📢 [b][u]ACHTUNG !!![/u][/b] √√√[i] Не варто нагадувати автору про обсяг огляду - він і так в курсі. Усе, написане далі, є лише суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з ним не погодитися, якщо здатні навести адекватні та логічні аргументи. [/i]√√√ [quote=Джон] Ніжне відчуття ілюзорної свободи, нарешті, пестить мою шкіру, немов подих коханої, яка так багато років не бувала в мене в обіймах. [/quote] Інтерактивні комікси не є чимось зовсім вже незвичайним, але поступаються за кількістю і популярністю тим же візуальним новелам, наприклад. Пояснити таке просто: для візуальної новели достатньо намалювати кілька спрайтів, кілька-трійку фонів (можна навіть обробити фотографії), написати якийсь текст і пустити в Стім. Якщо робота не зовсім вже халтурна, то вона приверне увагу і принесе прибуток. У випадку ж із коміксами мало просто намалювати якийсь комікс, потрібно ще придумати геймплей (тут звичайного гортання тексту буде замало) і розтягнути все це хоча б на півгодини-годину (наприклад, за рахунок реіграбельності). All you can eat пропонував можливість згадати старі газетні комікси і наприкінці надрукувати своє проходження, Swordbreaker був кумедною фентезійною історією з акцентом на безглуздих смертях протагоніста, а розробники Lovecraft Quest - a Comix Game спробували запхати звичайну міні-гру з мінімальною реіграбельністю в обгортку квестового коміксу, що в них не вийшло. Творці ж Metropolis вирішили зробити як сюжет, так і геймплей своєї гри на одному якісному рівні, і частково в них це вийшло, а проєкт вийшов хоч і нетривалим, але атмосферним і незабутнім. [quote]👉 [i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте заглядати в стрип-клуб! [/b][/i] 👈[/quote] [h1]💾 «Технічна частина»[/h1] Як виявилося, ця гра - творіння російських розробників, що особисто у мене викликає кілька запитань. Гра озвучена англійською, та й, судячи з усього, текст теж писався під англійську версію. Загалом, це зрозуміло - автори спочатку націлилися на масовий ринок. Але ось у чому проблема - російський текст, хоч і не обмежений цензурою, але явно поступається англійському, як у плані якості описів, так і в банальній точності перекладу (якщо ми вважатимемо, що оригінал англійський) і навіть у надмірному використанні лайливих слів там, де їх в оригіналі не було і вони не потрібні. Або розробники повністю зосередилися на англійській версії, а російську робили просто щоб було, або я взагалі не розумію, чому в грі від російських розробників російська ж локалізація поступається англійській майже в усьому. [quote=Джон] Деякі хлопці не витримують віч-на-віч із цим почуттям свободи, або не можуть звикнути до необхідності постійно робити якийсь вибір, добрий чи поганий. Вони порушують закон, щоб знову потрапити назад, туди, де є триразове харчування і безкоштовне ліжко. [/quote] [h1]📖 «Сюжет»[/h1] Сіре місто, прогниле до самої основи, що лежить біля ніг продажних чиновників і корупціонерів. Брудні вулиці, що стали домівкою для всілякого наброду, готового вбивати за дозу або кілька пом'ятих папірців. Хтивість і розпуста, що знаходять своє місце у стрип-клубах і борделях, де завжди раді тим, хто платить. Відсутність нормальної роботи, але можливість відстоювати інтереси тієї чи іншої мафіозної сім'ї, розбираючись з усіма, хто перейшов їм дорогу. Саме таким своє місто бачить Джон Локхарт, що виходить із в'язниці, в якій провів роки, будучи засудженим за вбивство, якого, можливо, і не скоював. Опинившись на волі, головний герой шукає роботу, що приводить його до кримінальної сім'ї Фальконе, а заразом намагається довідатися про своїх старих знайомих і повернутися у світ, який і так чудово обходився без нього. За духом гра максимально близька до відомого "Міста гріхів" Френка Міллера, що виражається не тільки в атмосфері, стилістиці, колірній гамі або манері спілкування героїв, а й у самому сюжеті, який особисто для мене був схожий на компіляцію деяких новел із "Міста..." на кшталт "Жінка, за яку варто вбивати" та "Той жовтий виродок". Попри схожість історій, за сюжетом все одно цікаво спостерігати, тим паче що дії гравця впливають на його розвиток. Якоїсь великої варіативності чекати не варто, але кілька разів приймати рішення все ж доведеться, і це виведе героя до однієї з чотирьох кінцівок, які до пари всій грі - похмурі й суворі. [code]- Ну, тюремна пташка, як твоя дупа? - Поки що не дірява. [/code] [h1]💻 «Геймплей»[/h1] Як і в славнозвісних візуальних новелах, ми час від часу робитимемо вибір, обираючи один із кількох варіантів дій. Крім цього, для просування сюжетом є карта міста з усіма визначними місцями, які належить відвідати під час розвитку історії, причому відвідування деяких з них призведе до різних фіналів. Сама карта при цьому сіра, однак наведення курсору надає колір кільком об'єктам навколо нього, а доступні сюжетні локації також виділяються кольором на тлі навколишньої однотонності. Коли ж справа буде доходити до бійки, Джеймс [strike]запропонує супротивникам зіграти партійку в гвинт[/strike] згадає стару добру гру "три в ряд", яка і буде основним геймплеєм. Суть проста, поки супротивник кілька ходів готується атакувати, ми маємо збирати елементи на полі в комбінації (по 3 і більше), щоб: атакувати різними способами, лікуватися або накопичувати лють (підвищує ефективність усіх дій), паралельно уникаючи поліцейських жетонів, збирання яких завдає шкоди. Чиє ХП опустилося в нуль (або навіть нижче) - той і програв. При цьому є кілька особливостей, які сподобаються далеко не всім, оскільки ламають баланс на користь гравця. Перше - будь-який елемент можна перетягувати на будь-яку кількість клітинок вертикально або горизонтально, аби в підсумку вийшла комбінація, що сильно спрощує гру. Друге - прокачування, що дає змогу після кожного бою вибрати нову навичку або прокачати наявну, що дасть змогу наносити більше шкоди, отримувати менше, ефективніше лікуватися, змушувати супротивників пропускати хід тощо. [quote=Джон] Приємно просто йти куди ведуть ноги, а не нарізати вузькі кола навколо високих стін тюремного двору.[/quote] [h1]🎬 «Візуал»[/h1] Попри схожість із "Містом гріхів" візуально гра вийшла цілком собі самобутньою. Сірість усього оточення, від героїв, до локацій, приправлена жовтизною вуличного освітлення, рідкісні кольори, що видають коштовність суконь або автомобілів, білі, сяючі елементи одягу, які виділяють деяких персонажів на тлі інших, - подібні прийоми позитивно позначаються на атмосфері та додають грі впізнаваності... [h1]🎧 «Аудіо»[/h1] Музика в грі до пари графіці - ліричні та депресивні композиції лише підсилюють атмосферу похмурого міста, а саундтрек під час бійок додає трохи енергійності. Озвучка, до речі, виконана непогано, є моменти, де актори явно не дотягують, але, загалом, звучать гармонійно. [b]Metropolis: Lux Obscura - це: 👌 Джон "Cосkhard" Локхарт 👌 Виродок, мати твою, а ну йди сюди... 👌 Бойовий Елвіс 👌 Активісти BLM, що лутають колеса у машин 👌 Oh, you’re approaching me… 👌 Вирішення вашої проблеми самим Ктулху 👌 Еш проти зловісних мерців 👌 It's a trap! 👌 Поліція, завжди готова прийти на допомогу [code]- Кретин. Ти знову приніс ніж на перестрілку. - Прямо як у старі добрі часи. [/code] [b]🔷 Вельми атмосферний нуарний комікс у стилі "Міста гріхів", приправлений геймплеєм типу "три в ряд" і деякою нелінійністю з розкриттям різних аспектів минулого протагоніста. Тривалість не дуже велика, тому краще брати зі знижкою. 🔷 [/b] [h1]🔰 [b][u]Підсумок – A dame to kill for [/u][/b] 🔰[/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998