ACHTUNG !!!
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще дуже багато металу! 📌


👉Наразі студія Steel Mantis відома за двома іграми, що мають спільні риси у вигляді стилістики, кривавої брутальності та хеві-металу - Slain і Valfaris. І якщо Slain, що вийшов у 2016, ледве зумів подолати межу в 70% позитивних відгуків, то пригоди Теріона в космічній фортеці Валфаріс набрали всі 90%, поставши перед гравцями як екшен-платформер, який прагне взяти все найкраще від старих ігор цього жанру та поєднати це з сучасними механіками, на кшталт прокачування.

👉Вийшло напрочуд добре. Так, у грі вистачає недоробок або просто безглуздих моментів, про які хотілося б поговорити, але це все ще якісний платформер із претензіями на олдскульність, який швидко відкидає вбік коротеньку сюжетну зав'язку з метою дати гравцеві те, за чим він прийшов - старе добре ультранасильство з кров'ю, розчленуванням, відірваними кінцівками, літрами пафосу, брутальним саундтреком, повсюдними пікселями та CRT-фільтром для тих, у кого недостатньо сильно звело олдскули.

🌌 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте шалено бути першим! 🌌

👉Як я вже і сказав, сюжет тут потрібен здебільшого для галочки і щоб представити колоритне місце дії, яким є космічна цитадель Валфаріс. Довгий час про її місцезнаходження нічого не було відомо, як раптом вона виникає на орбіті вмираючої зірки. Така подія не залишається непоміченою Теріоном - принцом Валфаріса, що в минулому залишив свій дім, а тепер прагне повернутися і з'ясувати, що ж сталося і чому місце, яке колись було раєм, тепер заселене всілякими тварюками та заражене. На своєму вовкокораблі (у космосі ніхто не почує твої цитати) головний герой дістається до цитаделі та висаджується на її поверхні, прагнучи знайти свого батька - правителя Валфаріса, і дізнатися, що ж сталося.

👉Решта сюжету, по суті, привнесе мало нового і зводиться до розмов із босами перед їхньою анігіляцією та діалогів із Гекатою - ШІ корабля Теріона. При цьому історія має такий-сякий розвиток і навіть кінцівка вийшла відкритою і з натяком на продовження, але, хай там як, на першому місці тут геймплей. До речі, хеві-метал у гру вписаний дивно, бо виступає здебільшого лише саундтреком, а головний герой начебто не є завзятим музикантом, але, при цьому, трясе головою кожного разу, коли знаходить нову зброю, наче готовий одразу ж влаштувати з нею імпровізований концерт.


👉Геймплейно це класичний двомірний екшен-платформер з можливістю стрільби за дев'ятьма напрямками, в якому доведеться знищувати все, що рухається (а що не рухається - рухати й знищувати), переміщатися купою барвистих і не схожих одна на іншу локацій, зрідка знаходити ключі або розв'язувати інші "головоломки" для просування далі, а також битися з босами. Спочатку Теріон має при собі меч для ближнього бою і плазмовий пістолет для дальнього, але дуже швидко збагачує свій арсенал цілою купою вбивчих знарядь.

👉Також є енергія що витрачається на створення спеціального щита, здатного поглинати шкоду від ударів і пострілів, а якщо підбирати правильні таймінги, то і зовсім можна парирувати атаки або ж відбивати снаряди. До речі, арсенал у головного героя доволі багатий і налічує близько двох десятків смертельних "іграшок", що відрізняються не тільки зовні, представляючи з себе добірну гігеровщину та арт-хаус укупі з усілякими відрубаними кінцівками, а й функціонально, пропонуючи обрати, що більше до душі: міні-вогнемет, який стріляє вовчими духами (які кажуть "Ауф! "), відрубану павукову лапу зі схильністю до вампіризму, міні-фабрику з виробництва ембріонів, що вибухають, або ж простий дідівський рейкотрон. Все це добро можна міняти на точках збереження, а також прокачувати за знайдені ресурси.

👉Окремої уваги заслуговує система жетонів. У грі, в силу її спроб бути олдскульною, відсутні автозбереження, внаслідок чого зберегти прогрес можна лише дійшовши до спеціального вівтаря (прямо як у Дарк Соулс!!!11!!!1!!!1!!!1!!!1!!!). Але просто так зберегтися ніхто не дасть, для цього й потрібні ці жетони, які збирають на рівнях і витрачають по одному на вівтар. Особливого сенсу тут економити немає, тому що жетонів банально більше, ніж вівтарів, не кажучи вже про те, що перший вівтар на кожній новій локації вже активований. Але у жетонів є ще два застосування, що викликає необхідність їхнього менеджменту. По-перше, в деяких особливих місцях їх можна обміняти на ресурси, таким чином швидше прокачавши зброю. По-друге, кожен жетон, який можна носити, збільшує максимум ХП і енергії, через що гравець постійно постає перед вибором: зберегтися зараз чи ризикнути, але надалі мати більший запас здоров'я.

👉Що стосується супротивників, то їхня різноманітність доволі велика і варіюються вони від звичайних солдатів зі зброєю до всіляких комах, роботів, скелетів, магів, систем охорони і багато чого ще. З босами схожа ситуація, всі вони унікальні, а деякі пропонують ще й додаткові геймплейні механіки, на кшталт ока, що змушує уважно стежити за підсвіченими елементами та бити тільки по них, або ж кривавого кореня, що випускає духів, які під час зіткнення дуже спотворюють сприйняття та влаштовують справжній психоділ. Ну, а інквізитор, бій з яким зводиться до ближнього бою і парирування, і зовсім прекрасний.

👉Зрозуміло, все не може бути ідеально, а тому не обійшлося і без проблем, до яких можна віднести нескінченний спам ворогів у багатьох місцях, що не йде грі на користь, низьку маневреність ГГ, яка нічим не виправдана, часом дивні хітбокси в пари-трійки босів, сумнівну корисність доброї половини арсеналу, місцями дивні таймінги для парирування, слабеньке навчання, і кілька затягнутих епізодів. Контрольні точки, як не дивно, розставлені досить грамотно і до них претензій майже не виникало.


👉Спочатку візуал може здатися відразливим через надмірне буяння барв або нагромадження об'єктів, але варто тільки звикнути і розумієш, що це вкрай добротна піксельна графіка з якимось диким бажанням постійно дивувати, внаслідок чого основні локації не просто кардинально відрізняються одна від одної, так що їх можна було б рознести по різних іграх, а й мають безліч підлокацій, кожна з яких також запам'ятовується і відрізняється від інших - від поверхні планети і катакомб до заражених приміщень і вершини цитаделі. Окремо хочу похвалити створення безлічі анімацій смерті ГГ.

👉Як нескладно здогадатися, грати нам належить під енергійні запили електрогітари, що додають брутальності і без того жорстокій грі та добре підкреслюють динаміку в багатьох сценах.

Valfaris - це:

👌 Вовчари в космосі!
👌 Тривимірний Горинич у двомірній грі
👌 Nobody expects the cosmic Inquisition!
👌 Pimp my ride 2205
👌 Virgin sniper vs. chad melee master
👌 Реквізит для концерту Rammstein
👌 Черв'яки-під*ри
👌 Тентаклі на службі добра
👌 Токсичне середовище (на 0,0009356% менш токсичне, ніж Твіттер)

🔷 Добротний, нехай і не без недоліків, екшен-платформер у дусі ігор з NES, але з більш якісною графікою, бадьорим саундтреком, пристойною дозою брутальності та широким розмаїттям локацій, ворогів, босів і зброї. 🔷

🔰 Вердикт – Let’s rock! 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

[b][u]ACHTUNG !!![/u][/b] 📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще дуже багато металу! 📌 [h1] I must have some blood. I DEMAND TO HAVE SOME BLOOD [/h1] 👉Наразі студія Steel Mantis відома за двома іграми, що мають спільні риси у вигляді стилістики, кривавої брутальності та хеві-металу - Slain і Valfaris. І якщо Slain, що вийшов у 2016, ледве зумів подолати межу в 70% позитивних відгуків, то пригоди Теріона в космічній фортеці Валфаріс набрали всі 90%, поставши перед гравцями як екшен-платформер, який прагне взяти все найкраще від старих ігор цього жанру та поєднати це з сучасними механіками, на кшталт прокачування. 👉Вийшло напрочуд добре. Так, у грі вистачає недоробок або просто безглуздих моментів, про які хотілося б поговорити, але це все ще якісний платформер із претензіями на олдскульність, який швидко відкидає вбік коротеньку сюжетну зав'язку з метою дати гравцеві те, за чим він прийшов - старе добре ультранасильство з кров'ю, розчленуванням, відірваними кінцівками, літрами пафосу, брутальним саундтреком, повсюдними пікселями та CRT-фільтром для тих, у кого недостатньо сильно звело олдскули. [quote]🌌 [i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте шалено бути першим! [/b][/i]🌌 [/quote] [h1] 📖 I am Therion. Protector of Valfaris. Son of King Vroll.[/h1] 👉Як я вже і сказав, сюжет тут потрібен здебільшого для галочки і щоб представити колоритне місце дії, яким є космічна цитадель Валфаріс. Довгий час про її місцезнаходження нічого не було відомо, як раптом вона виникає на орбіті вмираючої зірки. Така подія не залишається непоміченою Теріоном - принцом Валфаріса, що в минулому залишив свій дім, а тепер прагне повернутися і з'ясувати, що ж сталося і чому місце, яке колись було раєм, тепер заселене всілякими тварюками та заражене. На своєму вовкокораблі (у космосі ніхто не почує твої цитати) головний герой дістається до цитаделі та висаджується на її поверхні, прагнучи знайти свого батька - правителя Валфаріса, і дізнатися, що ж сталося. 👉Решта сюжету, по суті, привнесе мало нового і зводиться до розмов із босами перед їхньою анігіляцією та діалогів із Гекатою - ШІ корабля Теріона. При цьому історія має такий-сякий розвиток і навіть кінцівка вийшла відкритою і з натяком на продовження, але, хай там як, на першому місці тут геймплей. До речі, хеві-метал у гру вписаний дивно, бо виступає здебільшого лише саундтреком, а головний герой начебто не є завзятим музикантом, але, при цьому, трясе головою кожного разу, коли знаходить нову зброю, наче готовий одразу ж влаштувати з нею імпровізований концерт. [h1]💻 Rust in peace, metal man. - Terion[/h1] 👉Геймплейно це класичний двомірний екшен-платформер з можливістю стрільби за дев'ятьма напрямками, в якому доведеться знищувати все, що рухається (а що не рухається - рухати й знищувати), переміщатися купою барвистих і не схожих одна на іншу локацій, зрідка знаходити ключі або розв'язувати інші "головоломки" для просування далі, а також битися з босами. Спочатку Теріон має при собі меч для ближнього бою і плазмовий пістолет для дальнього, але дуже швидко збагачує свій арсенал цілою купою вбивчих знарядь. 👉Також є енергія що витрачається на створення спеціального щита, здатного поглинати шкоду від ударів і пострілів, а якщо підбирати правильні таймінги, то і зовсім можна парирувати атаки або ж відбивати снаряди. До речі, арсенал у головного героя доволі багатий і налічує близько двох десятків смертельних "іграшок", що відрізняються не тільки зовні, представляючи з себе добірну гігеровщину та арт-хаус укупі з усілякими відрубаними кінцівками, а й функціонально, пропонуючи обрати, що більше до душі: міні-вогнемет, який стріляє вовчими духами (які кажуть "Ауф! "), відрубану павукову лапу зі схильністю до вампіризму, міні-фабрику з виробництва ембріонів, що вибухають, або ж простий дідівський рейкотрон. Все це добро можна міняти на точках збереження, а також прокачувати за знайдені ресурси. 👉Окремої уваги заслуговує система жетонів. У грі, в силу її спроб бути олдскульною, відсутні автозбереження, внаслідок чого зберегти прогрес можна лише дійшовши до спеціального вівтаря [strike](прямо як у Дарк Соулс!!!11!!!1!!!1!!!1!!!1!!!)[/strike]. Але просто так зберегтися ніхто не дасть, для цього й потрібні ці жетони, які збирають на рівнях і витрачають по одному на вівтар. Особливого сенсу тут економити немає, тому що жетонів банально більше, ніж вівтарів, не кажучи вже про те, що перший вівтар на кожній новій локації вже активований. Але у жетонів є ще два застосування, що викликає необхідність їхнього менеджменту. По-перше, в деяких особливих місцях їх можна обміняти на ресурси, таким чином швидше прокачавши зброю. По-друге, кожен жетон, який можна носити, збільшує максимум ХП і енергії, через що гравець постійно постає перед вибором: зберегтися зараз чи ризикнути, але надалі мати більший запас здоров'я. 👉Що стосується супротивників, то їхня різноманітність доволі велика і варіюються вони від звичайних солдатів зі зброєю до всіляких комах, роботів, скелетів, магів, систем охорони і багато чого ще. З босами схожа ситуація, всі вони унікальні, а деякі пропонують ще й додаткові геймплейні механіки, на кшталт ока, що змушує уважно стежити за підсвіченими елементами та бити тільки по них, або ж кривавого кореня, що випускає духів, які під час зіткнення дуже спотворюють сприйняття та влаштовують справжній психоділ. Ну, а інквізитор, бій з яким зводиться до ближнього бою і парирування, і зовсім прекрасний. 👉Зрозуміло, все не може бути ідеально, а тому не обійшлося і без проблем, до яких можна віднести нескінченний спам ворогів у багатьох місцях, що не йде грі на користь, низьку маневреність ГГ, яка нічим не виправдана, часом дивні хітбокси в пари-трійки босів, сумнівну корисність доброї половини арсеналу, місцями дивні таймінги для парирування, слабеньке навчання, і кілька затягнутих епізодів. Контрольні точки, як не дивно, розставлені досить грамотно і до них претензій майже не виникало. [h1]🎬 🎧 Do it! Set me free from this madness! - Hydravok [/h1] 👉Спочатку візуал може здатися відразливим через надмірне буяння барв або нагромадження об'єктів, але варто тільки звикнути і розумієш, що це вкрай добротна піксельна графіка з якимось диким бажанням постійно дивувати, внаслідок чого основні локації не просто кардинально відрізняються одна від одної, так що їх можна було б рознести по різних іграх, а й мають безліч підлокацій, кожна з яких також запам'ятовується і відрізняється від інших - від поверхні планети і катакомб до заражених приміщень і вершини цитаделі. Окремо хочу похвалити створення безлічі анімацій смерті ГГ. 👉Як нескладно здогадатися, грати нам належить під енергійні запили електрогітари, що додають брутальності і без того жорстокій грі та добре підкреслюють динаміку в багатьох сценах. [b]Valfaris - це: 👌 Вовчари в космосі! 👌 Тривимірний Горинич у двомірній грі 👌 Nobody expects the cosmic Inquisition! 👌 Pimp my ride 2205 👌 Virgin sniper vs. chad melee master 👌 Реквізит для концерту Rammstein 👌 Черв'яки-під*ри 👌 Тентаклі на службі добра 👌 Токсичне середовище (на 0,0009356% менш токсичне, ніж Твіттер) [b]🔷 Добротний, нехай і не без недоліків, екшен-платформер у дусі ігор з NES, але з більш якісною графікою, бадьорим саундтреком, пристойною дозою брутальності та широким розмаїттям локацій, ворогів, босів і зброї. 🔷 [/b] [h1]🔰 [b]Вердикт – Let’s rock! [/b] 🔰[/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998