ACHTUNG !!!
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще тонни байдужості! 📌


👉Щоразу, коли я бачу щось на кшталт "Гра зроблена однією людиною/парою людей, чого ви хочете? Поставтеся з розумінням!" мені хочеться нагадати, що Papers, Please, Stardew Valley, Braid, Spelunky, The Stanley Parable, Undertale теж мали по одному творцю, про легенди на кшталт Space Invaders, Майнкрафту чи Тетріса я навіть не кажу. Отже, головне питання не в тому, скільки людей працює над грою, а як вони це роблять, яку вигадують концепцію, як підходять до геймдизайну та технічного виконання, що закладають у свій проєкт.

👉До чого ця передмова - Root of Evil: The Tailor теж була створена однією людиною, але замість того, щоб спробувати зробити щось оригінальне, вона вирішила зробити максимально клішований хорор про вивчення занедбаного маєтку і розгадування сімейних таємниць. Подібна тема спливає чи не в кожному другому інді-хоррорі, але і її можна цікаво обіграти, до того ж, у гри була досить висока кількість позитивних оцінок, що переконало мене купити її і зіграти.

👉За підсумком вийшло так, що я до останнього відкладав огляд і за цей час встиг пройти й "оглянути" ще кілька дрібних (за тривалістю) проєктів. Не сперечаюся, що комусь можуть подобатися подібні творіння, але особисто в мене виникало враження, що творець промахнувся з геймдизайном, не кажучи вже про доволі спірне технічне виконання гри.

🌌 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте спілкуватися з духами! 🌌

👉Технічна частина навіть за мірками інді дуже суперечлива. На традиційних проблемах з ачівками та їх випаданням в оверлеї я зациклюватися не буду, тому що, приміром, тут є вкрай убоге освітлення, що, як мені здається, взагалі є азами геймдизайну, у грі ж під час переміщення в доволі темних приміщеннях (а це хорор, відповідно, таке відбуватиметься більшу частину часу) освітлення йде смугами і виглядає це вкрай огидно. Відсутність же будь-яких налаштувань графіки робить все ще більш сумним.


👉Як я вже й казав - історія вкрай банальна для жанру, нехай і намагається лізти на територію детектива. Головний герой є медіумом і отримує листа від дівчини, яка не знала своїх біологічних батьків і виросла в прийомній сім'ї, однак на своє двадцятиріччя дізналася про те, що колись із її родиною стався нещасний випадок у їхньому старому будинку, а тому просить медіума дізнатися, що ж тоді трапилося. Подібну зав'язку з пошуками таємниць свого минулого в родинному особняку ми бачили вже в десятках хорорів, єдина відмінність лише в тому, що протагоніст дізнається про чуже минуле.

👉Слідкувати за сюжетом не особливо цікаво, адже він наповнений кліше на кшталт вагітної дружини, яка поступово божеволіє, і повторюється з разу в раз. Власне, це одна з тих небагатьох ігор, які я так до кінця і не осилив - частково через нудьгу, кліше і передбачуваність, частково через геймдизайн і загальне виконання. Я й гадки не маю, чим закінчується тутешня історія, але з урахуванням її розвитку це буде чергове кліше або банальність. Але навіть якщо трапитися диво, і фінал РАПТОМ переверне все з ніг на голову і буде настільки геніальним, що можна буде видавати Оскар за роботу над сценарієм, то це все одно не скасувати існування інших криво зроблених аспектів і загальної посередності гри.


👉Геймплейно гра спочатку взагалі здалася мені зламаною. Поясню простіше - якщо у твоєму проєкті гравець довго не може зорієнтуватися, куди йти (причому далеко не один раз), але водночас з легкістю знаходить, імовірно, приховані символи, потрібні тільки для ачівок, ти явно десь прої*ався з геймдизайном. Безумовно, тут багато чого заточено на уважному вивченні локацій і пошуку дрібних деталей, але, по-перше, за місцевої графіки це виглядає як знущання, по-друге, інтер'єри доволі скромні, основні елементи легко зчитуються, але сюжетна взаємодія часом змушує ставати в такі місця, куди гравець може банально не піти через відсутність орієнтирів, що відбувається вже в першу хвилину гри.

👉При цьому зазначу, що є і позитивні моменти, на кшталт головоломок із хитрощами, у яких гравцеві під виглядом рішення видається його частина, яку він одразу ж біжить застосувати, усвідомлює, що це не працює, повертається, і зі здивуванням виявляє, що потрібно подивитися на все під іншим кутом, знайти частину, якої не вистачає, і т. д. Подібне провертається кілька разів і відмінно спрацьовує, як і деякі дрібні головоломки, зав'язані на вмінні гравця проводити паралелі між окремими елементами інтер'єру, не пов'язаними один з одним. В іншому ж більша частина завдань досить примітивна і зводиться або до пошуку і застосування предметів, або до вивчення локацій на предмет змін.

👉Тут ще варто згадати, що автор, вочевидь, надихався P. T., оскільки гра має характерну структуру, яка змушує послідовно і раз по раз проходити кілька кімнат, які змінюються під час гри. Спочатку таке рішення виглядає непогано, але незабаром починає дратувати надмірною скриптовістю.


👉Візуал у гри вельми скромний, якщо не сказати більше. На скріншотах у Стімі все виглядає ще більш-менш стерпно, але ось у самій грі графіка виглядає не так приємно - на додачу до вкрай убогого освітлення проєкт може "похвалитися" невиразними текстурами, які за ближнього розгляду перетворюються на одноманітне місиво, моделями персонажів із середини 2000-х і загальною убогістю оформлення (окрім окремих дрібних об'єктів).

👉Саундтрек я взагалі не запам'ятав, але, принаймні, він не дратував. Озвучка ж цілком середня і теж толком не виділяється.

Root of Evil: The Tailor - це:

👌 Страшні сімейні таємниці. Знову
👌 Милі дитячі іграшки
👌 Милі домашні тварини
👌 Свиняча голова без палиці або навіть мушлі
👌 Електрик на годину
👌 Алкогольна подорож навколо світу
👌 Хмарно, можливі опади у вигляді цегли

🔷 Спроба створити хорор, використовуючи лише кліше, скупі графічні елементи і банальну історію з надією на... що? Я не можу пригадати жодного інді хорору за авторством однієї людини (Distraint не беремо до уваги, там не 3D від першої особи), який би викликав вау ефект. Іноді виходить стерпно і терпимо так, що можна це порекомендувати для ознайомлення на один раз (Story of Henry Bishop), та й загалом у таких випадках помітно, що були спроби привнести хоч щось нове. Тут же тільки нудьга, похмурість, і бажання скоріше забути про гру. Я вже не кажу про те, що за 130 гривень можна знайти купу ігор значно кращої якості. 🔷

🔰 Підсумок - Параненормальне явище 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

[b][u]ACHTUNG !!![/u][/b] 📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще тонни байдужості! 📌 [h1] Нудьга теж різновид страждання. - Фредерік Бегбедер[/h1] 👉Щоразу, коли я бачу щось на кшталт "Гра зроблена однією людиною/парою людей, чого ви хочете? Поставтеся з розумінням!" мені хочеться нагадати, що Papers, Please, Stardew Valley, Braid, Spelunky, The Stanley Parable, Undertale теж мали по одному творцю, про легенди на кшталт Space Invaders, Майнкрафту чи Тетріса я навіть не кажу. Отже, головне питання не в тому, скільки людей працює над грою, а як вони це роблять, яку вигадують концепцію, як підходять до геймдизайну та технічного виконання, що закладають у свій проєкт. 👉До чого ця передмова - Root of Evil: The Tailor теж була створена однією людиною, але замість того, щоб спробувати зробити щось оригінальне, вона вирішила зробити максимально клішований хорор про вивчення занедбаного маєтку і розгадування сімейних таємниць. Подібна тема спливає чи не в кожному другому інді-хоррорі, але і її можна цікаво обіграти, до того ж, у гри була досить висока кількість позитивних оцінок, що переконало мене купити її і зіграти. 👉За підсумком вийшло так, що я до останнього відкладав огляд і за цей час встиг пройти й "оглянути" ще кілька дрібних (за тривалістю) проєктів. Не сперечаюся, що комусь можуть подобатися подібні творіння, але особисто в мене виникало враження, що творець промахнувся з геймдизайном, не кажучи вже про доволі спірне технічне виконання гри. [quote]🌌 [i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте спілкуватися з духами! [/b][/i]🌌[/quote] 👉Технічна частина навіть за мірками інді дуже суперечлива. На традиційних проблемах з ачівками та їх випаданням в оверлеї я зациклюватися не буду, тому що, приміром, тут є вкрай убоге освітлення, що, як мені здається, взагалі є азами геймдизайну, у грі ж під час переміщення в доволі темних приміщеннях (а це хорор, відповідно, таке відбуватиметься більшу частину часу) освітлення йде смугами і виглядає це вкрай огидно. Відсутність же будь-яких налаштувань графіки робить все ще більш сумним. [h1] 📖 Поглинаючи і вивергаючи кліше, людина думає, що вона думає.[/h1] 👉Як я вже й казав - історія вкрай банальна для жанру, нехай і намагається лізти на територію детектива. Головний герой є медіумом і отримує листа від дівчини, яка не знала своїх біологічних батьків і виросла в прийомній сім'ї, однак на своє двадцятиріччя дізналася про те, що колись із її родиною стався нещасний випадок у їхньому старому будинку, а тому просить медіума дізнатися, що ж тоді трапилося. Подібну зав'язку з пошуками таємниць свого минулого в родинному особняку ми бачили вже в десятках хорорів, єдина відмінність лише в тому, що протагоніст дізнається про чуже минуле. 👉Слідкувати за сюжетом не особливо цікаво, адже він наповнений кліше на кшталт вагітної дружини, яка поступово божеволіє, і повторюється з разу в раз. Власне, це одна з тих небагатьох ігор, які я так до кінця і не осилив - частково через нудьгу, кліше і передбачуваність, частково через геймдизайн і загальне виконання. Я й гадки не маю, чим закінчується тутешня історія, але з урахуванням її розвитку це буде чергове кліше або банальність. Але навіть якщо трапитися диво, і фінал РАПТОМ переверне все з ніг на голову і буде настільки геніальним, що можна буде видавати Оскар за роботу над сценарієм, то це все одно не скасувати існування інших криво зроблених аспектів і загальної посередності гри. [h1]💻Банальності - трамваї мислення.[/h1] 👉Геймплейно гра спочатку взагалі здалася мені зламаною. Поясню простіше - якщо у твоєму проєкті гравець довго не може зорієнтуватися, куди йти (причому далеко не один раз), але водночас з легкістю знаходить, імовірно, приховані символи, потрібні тільки для ачівок, ти явно десь прої*ався з геймдизайном. Безумовно, тут багато чого заточено на уважному вивченні локацій і пошуку дрібних деталей, але, по-перше, за місцевої графіки це виглядає як знущання, по-друге, інтер'єри доволі скромні, основні елементи легко зчитуються, але сюжетна взаємодія часом змушує ставати в такі місця, куди гравець може банально не піти через відсутність орієнтирів, що відбувається вже в першу хвилину гри. 👉При цьому зазначу, що є і позитивні моменти, на кшталт головоломок із хитрощами, у яких гравцеві під виглядом рішення видається його частина, яку він одразу ж біжить застосувати, усвідомлює, що це не працює, повертається, і зі здивуванням виявляє, що потрібно подивитися на все під іншим кутом, знайти частину, якої не вистачає, і т. д. Подібне провертається кілька разів і відмінно спрацьовує, як і деякі дрібні головоломки, зав'язані на вмінні гравця проводити паралелі між окремими елементами інтер'єру, не пов'язаними один з одним. В іншому ж більша частина завдань досить примітивна і зводиться або до пошуку і застосування предметів, або до вивчення локацій на предмет змін. 👉Тут ще варто згадати, що автор, вочевидь, надихався P. T., оскільки гра має характерну структуру, яка змушує послідовно і раз по раз проходити кілька кімнат, які змінюються під час гри. Спочатку таке рішення виглядає непогано, але незабаром починає дратувати надмірною скриптовістю. [h1]🎬 🎧 Я не боюся кліше. Усе життя - це суцільне кліше. Всі ми живемо і вмираємо, їмо тричі на день, закохуємося і перестаємо любити. - Чарлі Чаплін[/h1] 👉Візуал у гри вельми скромний, якщо не сказати більше. На скріншотах у Стімі все виглядає ще більш-менш стерпно, але ось у самій грі графіка виглядає не так приємно - на додачу до вкрай убогого освітлення проєкт може "похвалитися" невиразними текстурами, які за ближнього розгляду перетворюються на одноманітне місиво, моделями персонажів із середини 2000-х і загальною убогістю оформлення (окрім окремих дрібних об'єктів). 👉Саундтрек я взагалі не запам'ятав, але, принаймні, він не дратував. Озвучка ж цілком середня і теж толком не виділяється. [b]Root of Evil: The Tailor - це: 👌 Страшні сімейні таємниці. Знову 👌 Милі дитячі іграшки 👌 Милі домашні тварини 👌 Свиняча голова без палиці або навіть мушлі 👌 Електрик на годину 👌 Алкогольна подорож навколо світу 👌 Хмарно, можливі опади у вигляді цегли [b]🔷 Спроба створити хорор, використовуючи лише кліше, скупі графічні елементи і банальну історію з надією на... що? Я не можу пригадати жодного інді хорору за авторством однієї людини (Distraint не беремо до уваги, там не 3D від першої особи), який би викликав вау ефект. Іноді виходить стерпно і терпимо так, що можна це порекомендувати для ознайомлення на один раз (Story of Henry Bishop), та й загалом у таких випадках помітно, що були спроби привнести хоч щось нове. Тут же тільки нудьга, похмурість, і бажання скоріше забути про гру. Я вже не кажу про те, що за 130 гривень можна знайти купу ігор значно кращої якості. 🔷 [/b] [h1]🔰 [b]Підсумок - Параненормальне явище [/b] 🔰[/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998