ACHTUNG !!!
√ Не варто нагадувати автору про обсяг огляду - він і так в курсі. Усе, написане далі, є лише суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з ним не погодитися, якщо здатні навести адекватні та логічні аргументи. √

Originally posted by Едіт Фінч:

Багато що з усього цього здасться нісенітницею, і я прошу за це вибачення.

Так уже повелося, що ігри, які жертвують геймплеєм на користь сюжету, намагаючись насамперед розповісти захопливу історію, нині заведено називати "симуляторами ходьби". Це словосполучення має на увазі, що більшу частину часу гравець буде просто спостерігати за оточенням або подіями, що розгортаються, але його геймплейна участь у них, у середньому, протягом усього хронометражу, буде незначною, через що більша частина геймплея і зведеться до сумнозвісної ходьби.

І все ж, незважаючи на те, що я дуже ціную геймплей в іграх, як елемент інтерактивності, якого немає ні в кіно, ні в книгах, я не можу погодитися з таким формулюванням. Безумовно, є проєкти, що своїм виконанням цілком на нього заслуговують, але вішати це як ярлик просто тому, що творці намагалися будь-яким доступним для них способом донести свою історію, я вважаю неправильним. Можна, звісно, сказати, що What remains of Edith Finch - симулятор ходьби, у такому разі це буде одне з найкращих творінь у "жанрі", проте я вважатиму за краще використати старе, і вже дещо забуте слово - адвенчура, адже воно точно відображає суть того, що роблять такі ігри - дарують незабутні пригоди, після яких важко залишитися таким, як і раніше.

👉 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте відвідувати родичів! 👈

На жаль, відмова від повноцінного головного меню на користь швидкого переходу до розповіді не пройшла безслідно, а тому під час запуску гри, а також іноді й під час завантаження глав, не варто дивуватися з того, що все буде в "картопляному" стилі, а нормальні текстури довантажуватимуться лише через кілька секунд.

Originally posted by Едіт Фінч:

Що це за сім'я, якщо цвинтар вона закладає раніше, ніж починає будувати будинок?

Класичного поділу на "Сюжет" і "Геймплей" цього разу не буде, і на те є вагома причина - у розповіді про сім'ю Фінч геймплей творить історію, а історія визначає геймплей, через що виникає абсолютно новий наративний досвід, який, за бажання, можна було б охарактеризувати як щось на кшталт "Кожен член сім'ї - це окремий геймплейний фрагмент", та якось не хочеться. Хоча б тому, що це буде банально, а цю гру банальною вже точно не назвеш.

Вісімнадцятирічна Едіт Фінч приїжджає до будинку своєї сім'ї, в якому вона провела дитинство і який не відвідувала останні сім років. Її предок - Одін Фінч, покинув рідну країну в пошуках щастя і намагаючись врятуватися від нібито родинного прокляття, що забирало на той світ членів сім'ї, проте йому так і не пощастило досягти берегів Америки, адже бурхливий шторм поховав його будинок-корабель недалеко від берега. Однак його син разом зі своєю дружиною та новонародженою донькою вціліли, у такий спосіб заклавши як фундамент будинку Фінчів, що відтоді лише розширювався, так і цвинтар, що також поповнювався новими надгробками.

Може, це справді було результатом родинного прокляття або ж Фінчі просто в це вірили, проте смерть справді стала частим гостем у їхньому домі, до візитів якого наче б то поступово звикали. Сам же будинок розширювався, адже ніхто не займав спальні померлих, які зачиняли, немов відгороджуючи їх від руйнівного впливу часу, натомість оселя зростала, набуваючи чудернацьких форм і начебто намагаючись дотягнутися до неба. Однак час минав, і з усієї сім'ї Фінчів у живих залишилася лише Едіт, названа на честь бабусі, онуки Одіна і першого члена сімейства, який виріс на новій землі.

Вона відвідує дім не тільки для того, щоб віддатися спогадам про безтурботне дитинство, а й щоб дізнатися історії членів своєї сім'ї та не дати їм зникнути з пам'яті. Її подорож відбувається не стільки всередині будинку, скільки сімейним древом, яке так вдало переплетене з меню гри і лише обростає деталями під час оповіді.

Едіт доведеться знаходити записки, вірші, щоденники та інші предмети, що зберігають історії її родичів, але не просто читати їх, а переживати ці історії, дивлячись на світ так, як це робили її рідні - чи то дідусь Сем, що звик дивитися на життя через об'єктив камери, чи то старший брат Льюїс, що створив цілий світ у своїй уяві, який став для нього реальністю, чи то малюк Грегорі, що сприймав світ із усією дитячою наївністю й очікуванням чудес.
Кожен спогад лише доповнює трагічну історію сім'ї, проте також показує, що кожен із Фінчів любив життя в усіх його проявах і не дозволяв якомусь прокляттю взяти над собою гору.

Гра є цілим джерелом оригінальних ідей, що так чи інакше використовуються в оповіданні - літаючі літери, що спрямовують гравця впродовж усієї гри та чудово взаємодіють з оточенням, стилізація під хорор-комікс в історії Барбари, історія Льюїса з нашаруванням двох реальностей одна на одну, в одній з яких він просто чистить рибу на заводі, а в іншій - очолює ціле королівство, історія Моллі, що була близькою до тваринного світу, та багато чого іншого.

Originally posted by Едіт Фінч:

Якщо у всіх цих історій і є щось спільне, думаю, воно в тому, що ніхто з нас далеко не пішов.

Незважаючи на не найпередовіше технічне виконання, гра має гідний вигляд - художники попрацювали на славу, а тому будинок Фінчів одразу врізається в пам'ять, як і більшість історій, що вирізняються не тільки сюжетно, а й візуально, на кшталт вже згаданої стилізації під комікс або під об'єктив фотокамери, а численні дрібні деталі як-от книжки на полицях в історії кожного члена сім'ї, що відбивають його інтереси та бажання, викликають глибоку повагу до людей, що робили гру, та їхнього таланту.


Незабутня меланхолійна заголовна тема, що задає тон розповіді, і численні монологи Едіт - ось що буде супроводжувати нас до фінальних титрів, і це виконано нарівні з усіма іншими аспектами гри - дуже якісно. Окремо ще раз відзначу історію Барбари, яка не просто нагадує " Хеловін", а й використовує знакову музичну тему, адже це взагалі щось надзвичайне.

What remains of Edith Finch - це:

👌 Історія після Рагнарока
👌 Американська космічна програма без батутів
👌 Поява Ітана Картера
👌 День бабака, але з персиками
👌 Кішкодівчинка
👌 VR ігри прямо на робочому місці
👌 Художня історія на цілу окрему гру
👌 Найкращий симулятор жаби
👌 Легендарне протистояння зі змієм
👌 Епічний рікролл до появи рікроллів

Originally posted by Едіт Фінч:

Саме тут починається твоя історія. Пробач, що мене не буде поруч. Я знаю, що багато про що прошу, але не сумуй через те, що мене немає. Я хочу, щоб тебе захоплювало те, що нам узагалі пощастило тут побувати.

🔷Неперевершена адвенчура, в якій сюжет і геймплей зливаються воєдино, створюючи особливий вид наративу, а історія сім'ї Фінч викликає світлий смуток і бажання зателефонувати близьким. Це саме одна з тих ігор, з якими варто познайомитися якщо не кожному, то вже точно більшості, адже подібні діаманти з'являються не так вже й часто, щоб можна було просто пройти повз. 🔷

🔰 Підсумок – Now in my remains 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

[b][u]ACHTUNG !!![/u][/b] √[i] Не варто нагадувати автору про обсяг огляду - він і так в курсі. Усе, написане далі, є лише суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з ним не погодитися, якщо здатні навести адекватні та логічні аргументи. [/i]√ [quote=Едіт Фінч] Багато що з усього цього здасться нісенітницею, і я прошу за це вибачення. [/quote] Так уже повелося, що ігри, які жертвують геймплеєм на користь сюжету, намагаючись насамперед розповісти захопливу історію, нині заведено називати "симуляторами ходьби". Це словосполучення має на увазі, що більшу частину часу гравець буде просто спостерігати за оточенням або подіями, що розгортаються, але його геймплейна участь у них, у середньому, протягом усього хронометражу, буде незначною, через що більша частина геймплея і зведеться до сумнозвісної ходьби. І все ж, незважаючи на те, що я дуже ціную геймплей в іграх, як елемент інтерактивності, якого немає ні в кіно, ні в книгах, я не можу погодитися з таким формулюванням. Безумовно, є проєкти, що своїм виконанням цілком на нього заслуговують, але вішати це як ярлик просто тому, що творці намагалися будь-яким доступним для них способом донести свою історію, я вважаю неправильним. Можна, звісно, сказати, що What remains of Edith Finch - симулятор ходьби, у такому разі це буде одне з найкращих творінь у "жанрі", проте я вважатиму за краще використати старе, і вже дещо забуте слово - адвенчура, адже воно точно відображає суть того, що роблять такі ігри - дарують незабутні пригоди, після яких важко залишитися таким, як і раніше. [quote]👉 [i][b]Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте відвідувати родичів! [/b][/i] 👈[/quote] [h1]💾 "Технічна частина"[/h1] На жаль, відмова від повноцінного головного меню на користь швидкого переходу до розповіді не пройшла безслідно, а тому під час запуску гри, а також іноді й під час завантаження глав, не варто дивуватися з того, що все буде в "картопляному" стилі, а нормальні текстури довантажуватимуться лише через кілька секунд. [quote=Едіт Фінч] Що це за сім'я, якщо цвинтар вона закладає раніше, ніж починає будувати будинок? [/quote] [h1]📖 «Наратив»[/h1] Класичного поділу на "Сюжет" і "Геймплей" цього разу не буде, і на те є вагома причина - у розповіді про сім'ю Фінч геймплей творить історію, а історія визначає геймплей, через що виникає абсолютно новий наративний досвід, який, за бажання, можна було б охарактеризувати як щось на кшталт "Кожен член сім'ї - це окремий геймплейний фрагмент", та якось не хочеться. Хоча б тому, що це буде банально, а цю гру банальною вже точно не назвеш. Вісімнадцятирічна Едіт Фінч приїжджає до будинку своєї сім'ї, в якому вона провела дитинство і який не відвідувала останні сім років. Її предок - Одін Фінч, покинув рідну країну в пошуках щастя і намагаючись врятуватися від нібито родинного прокляття, що забирало на той світ членів сім'ї, проте йому так і не пощастило досягти берегів Америки, адже бурхливий шторм поховав його будинок-корабель недалеко від берега. Однак його син разом зі своєю дружиною та новонародженою донькою вціліли, у такий спосіб заклавши як фундамент будинку Фінчів, що відтоді лише розширювався, так і цвинтар, що також поповнювався новими надгробками. Може, це справді було результатом родинного прокляття або ж Фінчі просто в це вірили, проте смерть справді стала частим гостем у їхньому домі, до візитів якого наче б то поступово звикали. Сам же будинок розширювався, адже ніхто не займав спальні померлих, які зачиняли, немов відгороджуючи їх від руйнівного впливу часу, натомість оселя зростала, набуваючи чудернацьких форм і начебто намагаючись дотягнутися до неба. Однак час минав, і з усієї сім'ї Фінчів у живих залишилася лише Едіт, названа на честь бабусі, онуки Одіна і першого члена сімейства, який виріс на новій землі. Вона відвідує дім не тільки для того, щоб віддатися спогадам про безтурботне дитинство, а й щоб дізнатися історії членів своєї сім'ї та не дати їм зникнути з пам'яті. Її подорож відбувається не стільки всередині будинку, скільки сімейним древом, яке так вдало переплетене з меню гри і лише обростає деталями під час оповіді. Едіт доведеться знаходити записки, вірші, щоденники та інші предмети, що зберігають історії її родичів, але не просто читати їх, а переживати ці історії, дивлячись на світ так, як це робили її рідні - чи то дідусь Сем, що звик дивитися на життя через об'єктив камери, чи то старший брат Льюїс, що створив цілий світ у своїй уяві, який став для нього реальністю, чи то малюк Грегорі, що сприймав світ із усією дитячою наївністю й очікуванням чудес. Кожен спогад лише доповнює трагічну історію сім'ї, проте також показує, що кожен із Фінчів любив життя в усіх його проявах і не дозволяв якомусь прокляттю взяти над собою гору. Гра є цілим джерелом оригінальних ідей, що так чи інакше використовуються в оповіданні - літаючі літери, що спрямовують гравця впродовж усієї гри та чудово взаємодіють з оточенням, стилізація під хорор-комікс в історії Барбари, історія Льюїса з нашаруванням двох реальностей одна на одну, в одній з яких він просто чистить рибу на заводі, а в іншій - очолює ціле королівство, історія Моллі, що була близькою до тваринного світу, та багато чого іншого. [quote=Едіт Фінч] Якщо у всіх цих історій і є щось спільне, думаю, воно в тому, що ніхто з нас далеко не пішов. [/quote] [h1]🎬 "Візуал"[/h1] Незважаючи на не найпередовіше технічне виконання, гра має гідний вигляд - художники попрацювали на славу, а тому будинок Фінчів одразу врізається в пам'ять, як і більшість історій, що вирізняються не тільки сюжетно, а й візуально, на кшталт вже згаданої стилізації під комікс або під об'єктив фотокамери, а численні дрібні деталі як-от книжки на полицях в історії кожного члена сім'ї, що відбивають його інтереси та бажання, викликають глибоку повагу до людей, що робили гру, та їхнього таланту. [h1]🎧 "Аудіо"[/h1] Незабутня меланхолійна заголовна тема, що задає тон розповіді, і численні монологи Едіт - ось що буде супроводжувати нас до фінальних титрів, і це виконано нарівні з усіма іншими аспектами гри - дуже якісно. Окремо ще раз відзначу історію Барбари, яка не просто нагадує " Хеловін", а й використовує знакову музичну тему, адже це взагалі щось надзвичайне. [b]What remains of Edith Finch - це: 👌 Історія після Рагнарока 👌 Американська космічна програма без батутів 👌 Поява Ітана Картера 👌 День бабака, але з персиками 👌 Кішкодівчинка 👌 VR ігри прямо на робочому місці 👌 Художня історія на цілу окрему гру 👌 Найкращий симулятор жаби 👌 Легендарне протистояння зі змієм 👌 Епічний рікролл до появи рікроллів [spoiler] [quote=Едіт Фінч] Саме тут починається твоя історія. Пробач, що мене не буде поруч. Я знаю, що багато про що прошу, але не сумуй через те, що мене немає. Я хочу, щоб тебе захоплювало те, що нам узагалі пощастило тут побувати. [/quote] [/spoiler] [b]🔷Неперевершена адвенчура, в якій сюжет і геймплей зливаються воєдино, створюючи особливий вид наративу, а історія сім'ї Фінч викликає світлий смуток і бажання зателефонувати близьким. Це саме одна з тих ігор, з якими варто познайомитися якщо не кожному, то вже точно більшості, адже подібні діаманти з'являються не так вже й часто, щоб можна було просто пройти повз. 🔷 [/b] [h1]🔰 [b][u]Підсумок – Now in my remains [/u][/b] 🔰[/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998