ACHTUNG !!!
√ Усе, написане далі, є лише суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з нею не погодитися, якщо здатні навести адекватні й логічні аргументи. √


Renoir - одна з тих ігор, що потенційно могла б стати чимось цікавим, але чимало помилкових рішень як на рівні геймдизайну, так і на рівні самої концепції роблять із неї проєкт на один раз. І це ще в кращому випадку, адже судячи з ачівки Стіму, навіть перший рівень пройшло менше 10% гравців, що для гри-головоломки з не такими вже й великими рівнями критично, адже очевидно, що вона навіть не може утримати увагу.

І одразу хочу сказати: каюсь, гру я так повністю і не пройшов, хоча коли пишу огляди, то намагаюся пройти продукт, який оглядаю, якщо, звісно, це в принципі можливо, а тому серед ігор, огляди яких я писав, пройдено приблизно 95% тайтлів (ну або досліджено достатньо, щоб я міг винести якийсь вердикт). Renoir же я не зміг подужати, і не тому що складно або незрозуміло, а через банальну нудьгу - сюжету до пуття немає, головоломки хоч і мають потенціал, але досить однотипні, а поява якихось механік для їхнього ускладнення майже дорівнює нулю.

Звісно, цілком можливо, що я помиляюся і ближче до фіналу геймплей напрочуд зміниться, головний герой отримає глибину характеру, а сюжет перетвориться на заплутаний детектив у найкращих традиціях Конан Дойла й Агати Крісті, якщо це так - напишіть мені в коментарях. В іншому ж я іноді керуюся принципом "якщо гра тобі не подобається з цілком об'єктивних причин, то не варто змушувати себе її проходити, а то ще сильніше зіпсуєш враження від неї".

👉 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте читати нуарні романи!

Я майже ніколи не чіпляюся до управління в іграх, адже навіть якщо воно незручне, то, як правило, його можна налаштувати на свій смак, вибрати інший пристрій введення на кшталт клавомиші/геймпаду або, в крайньому разі, звикнути. На жаль, у грі 2016 року чомусь є дуже "потрібні" їй ачівки та картки, але немає підтримки геймпада. І може це я такий естет з очк-- моноклем, який звик грати в платформери на геймпаді, під який вони, здебільшого, і заточуються, але в цьому разі управління стало одним із мінусів у скарбничку недоліків гри.


Сюжет оповідає про детектива на прізвище, нізащо не здогадаєтеся, Ренуар. Його звуть Джеймс і він... А, ні, вже нікуди не звуть, адже наш детектив зумів раптово померти до початку основної історії та став привидом, який не зможе спочивати доти, доки не завершить усі свої земні справи, зокрема й з'ясування особи того, хто його вбив. Нічого не нагадує? Тому що особисто мені на думку одразу спадає Murdered: Soul Suspect, у якій убитий детектив так само помирав до початку основного сюжету і розслідував власне вбивство.

Ось тільки різниця між цими двома іграми в тому, що друга, незважаючи на присутні недоліки, як мінімум відповідає концепції "детектив-привид" і може запропонувати цікаву історію, що також важливо для жанру. Що ми маємо тут? Сюжет подається в коротких анімованих катсценах після місій, і все його смислове навантаження нижче, ніж той самий вступний ролик з історією походження татуювань Ронана в M:SS.

До речі, Ренуар (П'єр Огюст) - французький живописець, графік і скульптор 19-20-століть, який був одним з основних представників імпресіонізму, а ще досить відомими були його сини - режисер Жан Ренуар і актор П'єр Ренуар. Навряд чи це відсилання, тож просто сприймайте як інформацію для загального розвитку.


На початку я згадав проблеми на рівні концепції гри. Що я мав на увазі? У тому ж M:SS основними рисами концепції "детектив-привид" була нематеріальність Ронана та інші надприродні здібності, неможливість спілкуватися з людьми, необхідність збору доказів та інші, більш дрібні деталі. У Renoir можна виокремити дві основні риси, і вони взагалі не пов'язані з основною концепцією, це боязнь світла та управління привидами. Чому герой боїться світла? Чому це ніяк не пояснюється? Що це за привиди, чому Ренуар може ними керувати? Відповідей, як і раніше, немає. Заміни світло на, приміром, лазери, а керованих привидів - на клонів (привіт, The Swapper) і геймплейно взагалі нічого не зміниться. Чи варто говорити, що ніякого детективного розслідування теж не буде і все зведеться до лінійного проходження рівнів, де основною перешкодою буде світло, або ви вже самі здогадалися?

Як би там не було, ідея з привидами геймплейно досить непогана. Суть геймплея така: герой потрапляє на невеличку локацію через одні двері та має вийти через інші, що, звісно, не так просто, адже на шляху будуть різні перешкоди, на кшталт ламп, світло яких одразу вбиває. Відповідно, потрібно якось їх обійти або вимкнути. Для цього є різні перемикачі, підйомники і все в такому дусі. Однак натиснути все й одразу не вийде, а тому й потрібні привиди - їх ми беремо під контроль і "програмуємо", задаючи послідовність дій, потім запускаємо "відтворення" і спостерігаємо, як дурники повторюють все за програмою. Таких привидів на одній локації може бути від одного до чотирьох, а тому потрібен чіткий план того, хто що робить і в якому порядку. І насправді ідея чудова, адже потенційно це десятки й сотні можливих головоломок, от тільки на ділі все доволі нудно та репетативно, адже кількість типів елементів на кшталт вимикачів чи кнопок доволі мізерна, а крива складності головоломок у межах одного рівня зроблена вкрай кострубато (ну, тобто, рівень може буквально розпочатися із завдання із чотирма примарами, а після цього запропонувати легку прогулянку лише з одним). Додайте до цього ще "танкове", не найчуйніше керування і неповороткого героя.


З одного боку, візуал гри не зовсім уже й поганий і трохи намагається в нуар, хоча при технічному виконанні, особливо, убогих модельках, це не особливо помітно. З іншого боку, після якої-небудь Limbo (не нуар, але схожа стилістика) або White Night (вельми цікава гра чорного і білого) подібне взагалі не вражає.


Звуковий супровід особливо не запам'ятався і вийшов доволі середнім, сюди ж можна записати й озвучку, яка зірок з неба не хапає і працює суто функціонально, але вже точно не естетично.

Renoir - це:

👌 Ніяких гоустбастерів
👌 Murdered: Soul Suspect на мінімалках
👌 Metal Gear Noir
👌 Нуар з усіма кольорами веселки
👌 Бойові мафіозники
👌 Капелюх (на жаль, не детектива)
👌 Оригінальний хід зі смертю напарника
👌 Нескінченний дощ

🔷 За підсумком можу сказати, що гра вийшла "ні риба, ні м'ясо", якщо хочете детектива-привида - вам у Murdered: Soul Suspect, подобається нуар - запустіть L. A. Noir або White Nigh, жадаєте головоломок - Limbo на допомогу. Зіграти в Renoir можна, щоб подивитися на не найбільш заїжджену концепцію в головоломках і... все. 🔷

🔰 Підсумок – Paint it gray 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

[b][u]ACHTUNG !!![/u][/b] √[i] Усе, написане далі, є лише суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з нею не погодитися, якщо здатні навести адекватні й логічні аргументи. [/i]√ [h1] - Ти сказав "сіро-чорний світ", Річ, - неголосно промовив Деметріос. - А як жити в кольоровому?[/h1] Renoir - одна з тих ігор, що потенційно могла б стати чимось цікавим, але чимало помилкових рішень як на рівні геймдизайну, так і на рівні самої концепції роблять із неї проєкт на один раз. І це ще в кращому випадку, адже судячи з ачівки Стіму, навіть перший рівень пройшло менше 10% гравців, що для гри-головоломки з не такими вже й великими рівнями критично, адже очевидно, що вона навіть не може утримати увагу. І одразу хочу сказати: каюсь, гру я так повністю і не пройшов, хоча коли пишу огляди, то намагаюся пройти продукт, який оглядаю, якщо, звісно, це в принципі можливо, а тому серед ігор, огляди яких я писав, пройдено приблизно 95% тайтлів (ну або досліджено достатньо, щоб я міг винести якийсь вердикт). Renoir же я не зміг подужати, і не тому що складно або незрозуміло, а через банальну нудьгу - сюжету до пуття немає, головоломки хоч і мають потенціал, але досить однотипні, а поява якихось механік для їхнього ускладнення майже дорівнює нулю. Звісно, цілком можливо, що я помиляюся і ближче до фіналу геймплей напрочуд зміниться, головний герой отримає глибину характеру, а сюжет перетвориться на заплутаний детектив у найкращих традиціях Конан Дойла й Агати Крісті, якщо це так - напишіть мені в коментарях. В іншому ж я іноді керуюся принципом "якщо гра тобі не подобається з цілком об'єктивних причин, то не варто змушувати себе її проходити, а то ще сильніше зіпсуєш враження від неї". [quote]👉 [i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте читати нуарні романи! [/b][/i] [/quote] Я майже ніколи не чіпляюся до управління в іграх, адже навіть якщо воно незручне, то, як правило, його можна налаштувати на свій смак, вибрати інший пристрій введення на кшталт клавомиші/геймпаду або, в крайньому разі, звикнути. На жаль, у грі 2016 року чомусь є дуже "потрібні" їй ачівки та картки, але немає підтримки геймпада. І може це я такий естет з [strike]очк--[/strike] моноклем, який звик грати в платформери на геймпаді, під який вони, здебільшого, і заточуються, але в цьому разі управління стало одним із мінусів у скарбничку недоліків гри. [h1] 📖Я завжди знав, що робота зажене мене в труну. Та тільки... мені здавалося, що вже після смерті-то складнощі скінчаться - Ренуар[/h1] Сюжет оповідає про детектива на прізвище, нізащо не здогадаєтеся, Ренуар. Його звуть Джеймс і він... А, ні, вже нікуди не звуть, адже наш детектив зумів раптово померти до початку основної історії та став привидом, який не зможе спочивати доти, доки не завершить усі свої земні справи, зокрема й з'ясування особи того, хто його вбив. Нічого не нагадує? Тому що особисто мені на думку одразу спадає Murdered: Soul Suspect, у якій убитий детектив так само помирав до початку основного сюжету і розслідував власне вбивство. Ось тільки різниця між цими двома іграми в тому, що друга, незважаючи на присутні недоліки, як мінімум відповідає концепції "детектив-привид" і може запропонувати цікаву історію, що також важливо для жанру. Що ми маємо тут? Сюжет подається в коротких анімованих катсценах після місій, і все його смислове навантаження нижче, ніж той самий вступний ролик з історією походження татуювань Ронана в M:SS. До речі, Ренуар (П'єр Огюст) - французький живописець, графік і скульптор 19-20-століть, який був одним з основних представників імпресіонізму, а ще досить відомими були його сини - режисер Жан Ренуар і актор П'єр Ренуар. Навряд чи це відсилання, тож просто сприймайте як інформацію для загального розвитку. [h1]💻 Та годі? Все ж так добре починалося... Мало того, що я мертвий, так ще доводиться повзати по кладовищу. - Ренуар[/h1] На початку я згадав проблеми на рівні концепції гри. Що я мав на увазі? У тому ж M:SS основними рисами концепції "детектив-привид" була нематеріальність Ронана та інші надприродні здібності, неможливість спілкуватися з людьми, необхідність збору доказів та інші, більш дрібні деталі. У Renoir можна виокремити дві основні риси, і вони взагалі не пов'язані з основною концепцією, це боязнь світла та управління привидами. Чому герой боїться світла? Чому це ніяк не пояснюється? Що це за привиди, чому Ренуар може ними керувати? Відповідей, як і раніше, немає. Заміни світло на, приміром, лазери, а керованих привидів - на клонів (привіт, The Swapper) і геймплейно взагалі нічого не зміниться. Чи варто говорити, що ніякого детективного розслідування теж не буде і все зведеться до лінійного проходження рівнів, де основною перешкодою буде світло, або ви вже самі здогадалися? Як би там не було, ідея з привидами геймплейно досить непогана. Суть геймплея така: герой потрапляє на невеличку локацію через одні двері та має вийти через інші, що, звісно, не так просто, адже на шляху будуть різні перешкоди, на кшталт ламп, світло яких одразу вбиває. Відповідно, потрібно якось їх обійти або вимкнути. Для цього є різні перемикачі, підйомники і все в такому дусі. Однак натиснути все й одразу не вийде, а тому й потрібні привиди - їх ми беремо під контроль і "програмуємо", задаючи послідовність дій, потім запускаємо "відтворення" і спостерігаємо, як дурники повторюють все за програмою. Таких привидів на одній локації може бути від одного до чотирьох, а тому потрібен чіткий план того, хто що робить і в якому порядку. І насправді ідея чудова, адже потенційно це десятки й сотні можливих головоломок, от тільки на ділі все доволі нудно та репетативно, адже кількість типів елементів на кшталт вимикачів чи кнопок доволі мізерна, а крива складності головоломок у межах одного рівня зроблена вкрай кострубато (ну, тобто, рівень може буквально розпочатися із завдання із чотирма примарами, а після цього запропонувати легку прогулянку лише з одним). Додайте до цього ще "танкове", не найчуйніше керування і неповороткого героя. [h1]🎬 🎧 Як там звали місцеву секретарку? Дебора? Діана? Долорес? А, точно, Дженніфер. - Ренуар[/h1] З одного боку, візуал гри не зовсім уже й поганий і трохи намагається в нуар, хоча при технічному виконанні, особливо, убогих модельках, це не особливо помітно. З іншого боку, після якої-небудь Limbo (не нуар, але схожа стилістика) або White Night (вельми цікава гра чорного і білого) подібне взагалі не вражає. Звуковий супровід особливо не запам'ятався і вийшов доволі середнім, сюди ж можна записати й озвучку, яка зірок з неба не хапає і працює суто функціонально, але вже точно не естетично. [b]Renoir - це: 👌 Ніяких гоустбастерів 👌 Murdered: Soul Suspect на мінімалках 👌 Metal Gear Noir 👌 Нуар з усіма кольорами веселки 👌 Бойові мафіозники 👌 Капелюх (на жаль, не детектива) 👌 Оригінальний хід зі смертю напарника 👌 Нескінченний дощ [b]🔷 За підсумком можу сказати, що гра вийшла "ні риба, ні м'ясо", якщо хочете детектива-привида - вам у Murdered: Soul Suspect, подобається нуар - запустіть L. A. Noir або White Nigh, жадаєте головоломок - Limbo на допомогу. Зіграти в Renoir можна, щоб подивитися на не найбільш заїжджену концепцію в головоломках і... все. 🔷 [/b] [h1]🔰 [b]Підсумок – Paint it gray [/b] 🔰[/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998