📢 ОБЕРЕЖНО! РОСІЙСЬКА ГРА! 📢

ACHTUNG !!!
√√√ Автор рідко здатний висловити свою точку зору лаконічно, тому огляд може бути злегка затягнутим. Або ж ні. Усе, написане далі, є суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з нею не погодитися. √√√


Мабуть, найбільш вражаюча і водночас найбанальніша річ в індустрії інді-ігор (принаймні для мене) - це навіть не те, що багато ігор можуть бути до біса цікавими і в цьому плані не поступатися ААА-проєктам, а те, що ці надзвичайно цікаві ігри можна запросто пропустити, адже в них немає довгих і гучних рекламних кампаній, які паралельно сурмлять про вихід чергової частини Call of Duty або Assassin's Creed на кожному кутку і з кожної праски.

Тому немає нічого дивного в тому, що про багато інді-ігор будь-хто з нас, найімовірніше, і не почує. Погравши в Please, Don't Touch Anything і помітивши, що інтерес гравців до неї нещодавно дещо зріс, я вирішив, що це якщо і не новинка, то як мінімум минулорічний реліз. Але ні, як виявилося, грі вже п'ять років. Не сказати, що вона зовсім вже невідома, але такою популярністю як деякі побратими за жанром теж не користується, хоча це досить оригінальний проєкт, який може надовго захопити любителів досліджувати щось нове.

До речі, дякую Anubis за подарунок.

👉 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте натискати на всі кнопки! 👈

Ця інді-гра доволі невелика і, як мені здається, не особливо складна у виконанні, а тому якихось багів і тому подібного помічено не було, однак кілька проблем все ж є. Перше - гра постійно запускається у вікні і потрібно через меню налаштувань переходити в повноекранний режим, друге - є проблеми з оверлеєм Стиму, через що особисто мені не вдалося зробити жодного скріншота.

Originally posted by Michael Scott:

I am running away from my responsibilities and it feels good

Обідня перерва з походом у туалет, викрутка, молоток, ультрафіолетовий ліхтарик, ядерний вибух, кавова машина. Який зв'язок між усім цим? На перший погляд може здатися, що ніякого, але насправді в цьому і криється "сюжет" цієї гри. Історія досить проста - знайомий головного героя, який працює незрозуміло ким і незрозуміло де, відлучається на хвилину від своєї роботи і просить ГГ його почекати, але НІЧОГО НЕ ТРОГАТИ. Тут же на робочому столі ми помічаємо величезну червону кнопку. Вона немов притягує до себе увагу.

Здавалося б, так просто не піддатися спокусі, згадати, що дитинство давно минуло, дорослі люди не лазять по чужих столах без дозволу, та й узагалі без необхідної освіти краще нічого тут не чіпати. Але ж ні, клята кнопка раз по раз приковує до себе свій погляд, викликаючи дике бажання натиснути й подивитися, що станеться, руки самі тягнуться до червоного спокусника, прохання друга стають несуттєвими й миттєво забуваються, глузд втрачається, а одне єдине бажання повністю займає свідомість...

Originally posted by Dwight Schrute:

Whenever I'm about to do something, I think, 'Would an idiot do that?' and if they would, I do not do that thing.

Отже, все що нам потрібно зробити - це почекати знайомого, адже так? Але все ж не терпиться подивитися, для чого ця кнопка. Крадькома натискаємо і з'являється якийсь тумблер, клацаємо ним, знову натискаємо кнопку і... місто, яке весь цей час можна було спостерігати на екрані перед столом, миттєво зникає, а на його місці з'являється величезний гриб, що здатний подарувати неабияку частку радіації замість приємного смаку.

Вітаю, ви щойно відкрили першу кінцівку! То-то ще буде! Взагалі, гра являє собою доволі цікаве і певною мірою незвичайне зібрання міні-ігор. Незвичайне тому, що до них і зводиться вся суть самої гри, не кажучи вже про те, як органічно вони вбудовані в проект.

Please, Don't Touch Anything має 25 кінцівок, кожна з яких представляє собою будь-яку подію, що може статися з містом - ядерний вибух, промінь із зірки смерті, пробудження Ктулху або ж просто футуризація (є таке слово?). Своєю чергою, для того щоб отримати будь-яку кінцівку, потрібно виконати певну послідовність дій. Перші з тих, що ви відкриєте, доволі прості - натиснути на кнопку, клацнути тумблером, що з'явився, знову натиснути на кнопку або ж просто зачекати одну хвилину, поки товариш повернеться з туалету.

Однак у міру вивчення столу ви відкриватимете дедалі більше його секретів - дізнаєтеся, що якщо не клацати тумблером, а знову натиснути на кнопку, то він зникне, а натомість з'являться три кнопки з римськими цифрами, а повторні натискання "головної" кнопки додатково відкриють потаємні шухляди з викруткою і молотком. Що більше ви вивчатимете стіл, то більше його секретів відкриєте, і повірте, їх там предостатньо. Хоча, варто зазначити, що деякі досить специфічні і без ґайду дізнатися про них буде вкрай складно. Кінцівки являють собою численні відсилання до книг (славнозвісний Ктулху), фільмів ("Назад у майбутнє") і навіть ігор (Papers, please).

Загалом, процес вивчення столу досить захопливий, а приємна музика не дає занудьгувати. До того ж є щось на кшталт епілогу у вигляді 25-ої кінцівки, яка відкривається після отримання всіх інших. Також є можливість стерти збереження і переграти заново, що потрібно для пари не найлегших ачівок.

Originally posted by ???:

Not every puzzle is intended to be solved. Some are in place to test your limits. Others are, in fact, not puzzles at all...

Графіка у грі піксельна і досить проста, але, водночас, має свій особливий шарм і позитивно впливає на атмосферу. Ну, а ще графіка трохи нагадує вже згадану Papers, please.


Саундтрек досить приємний, подекуди з нотками ньюретровейву. Що особливо тішить, так це те, що різні кінцівки мають різні музичні теми, що підкреслюють ту чи іншу відсилку.

Please, Don't Touch Anything - це:

• Любов до грибів
  
• Пх'нглуі мглв'нафх Ктулху Р'льєх вгах'нагл фхтагн
  
• Вбивство всіх людей
  
• Блискучий металевий зад
  
• Вперед у минуле, назад у майбутнє
  
• FUUUUUUUUUUUUUUUUUUU--
  
• Кривавий понеділок
  
• - Так на яку кнопку потрібно тиснути?
  
• Бомбардування в найкращих традиціях симулятора "ІЛ штурмовик"

Originally posted by Michael Scott:

I knew exactly what to do, but in a much more real sense I had no idea what to do

🔷 Досить приємна інді на пару-трійку вечорів, що дасть змогу поламати голову над загадками, зустріти безліч не найочікуваніших відсилань і просто добре провести час під непоганий саундтрек у перерві між проходженням ААА-тайтлів. 🔷


https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

📢 ОБЕРЕЖНО! РОСІЙСЬКА ГРА! 📢 [b][u]ACHTUNG !!![/u][/b] √√√[i] Автор рідко здатний висловити свою точку зору лаконічно, тому огляд може бути злегка затягнутим. Або ж ні. Усе, написане далі, є суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з нею не погодитися. [/i]√√√ [code]-… Hey man! Man! I need to take a bathroom break, stay here for a moment! - Wait! What is this panel for? - Just stay here, I’ll be right back!.. And don’t touch anything![/code] Мабуть, найбільш вражаюча і водночас найбанальніша річ в індустрії інді-ігор (принаймні для мене) - це навіть не те, що багато ігор можуть бути до біса цікавими і в цьому плані не поступатися ААА-проєктам, а те, що ці надзвичайно цікаві ігри можна запросто пропустити, адже в них немає довгих і гучних рекламних кампаній, які паралельно сурмлять про вихід чергової частини Call of Duty або Assassin's Creed на кожному кутку і з кожної праски. Тому немає нічого дивного в тому, що про багато інді-ігор будь-хто з нас, найімовірніше, і не почує. Погравши в Please, Don't Touch Anything і помітивши, що інтерес гравців до неї нещодавно дещо зріс, я вирішив, що це якщо і не новинка, то як мінімум минулорічний реліз. Але ні, як виявилося, грі вже п'ять років. Не сказати, що вона зовсім вже невідома, але такою популярністю як деякі побратими за жанром теж не користується, хоча це досить оригінальний проєкт, який може надовго захопити любителів досліджувати щось нове. До речі, дякую [url= steamproxy.net/id/ANUBISDES/] Anubis [/url] за подарунок. [quote]👉 [i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте натискати на всі кнопки! [/b][/i] 👈[/quote] [h1]💾 «Технічна частина»[/h1] Ця інді-гра доволі невелика і, як мені здається, не особливо складна у виконанні, а тому якихось багів і тому подібного помічено не було, однак кілька проблем все ж є. Перше - гра постійно запускається у вікні і потрібно через меню налаштувань переходити в повноекранний режим, друге - є проблеми з оверлеєм Стиму, через що особисто мені не вдалося зробити жодного скріншота. [quote= Michael Scott] I am running away from my responsibilities and it feels good [/quote] [h1]📖 «Сюжет»[/h1] Обідня перерва з походом у туалет, викрутка, молоток, ультрафіолетовий ліхтарик, ядерний вибух, кавова машина. Який зв'язок між усім цим? На перший погляд може здатися, що ніякого, але насправді в цьому і криється "сюжет" цієї гри. Історія досить проста - знайомий головного героя, який працює незрозуміло ким і незрозуміло де, відлучається на хвилину від своєї роботи і просить ГГ його почекати, але НІЧОГО НЕ ТРОГАТИ. Тут же на робочому столі ми помічаємо величезну червону кнопку. Вона немов притягує до себе увагу. Здавалося б, так просто не піддатися спокусі, згадати, що дитинство давно минуло, дорослі люди не лазять по чужих столах без дозволу, та й узагалі без необхідної освіти краще нічого тут не чіпати. Але ж ні, клята кнопка раз по раз приковує до себе свій погляд, викликаючи дике бажання натиснути й подивитися, що станеться, руки самі тягнуться до червоного спокусника, прохання друга стають несуттєвими й миттєво забуваються, глузд втрачається, а одне єдине бажання повністю займає свідомість... [quote= Dwight Schrute] Whenever I'm about to do something, I think, 'Would an idiot do that?' and if they would, I do not do that thing. [/quote] [h1]💻 «Геймплей»[/h1] Отже, все що нам потрібно зробити - це почекати знайомого, адже так? Але все ж не терпиться подивитися, для чого ця кнопка. Крадькома натискаємо і з'являється якийсь тумблер, клацаємо ним, знову натискаємо кнопку і... місто, яке весь цей час можна було спостерігати на екрані перед столом, миттєво зникає, а на його місці з'являється величезний гриб, що здатний подарувати неабияку частку радіації замість приємного смаку. Вітаю, ви щойно відкрили першу кінцівку! То-то ще буде! Взагалі, гра являє собою доволі цікаве і певною мірою незвичайне зібрання міні-ігор. Незвичайне тому, що до них і зводиться вся суть самої гри, не кажучи вже про те, як органічно вони вбудовані в проект. Please, Don't Touch Anything має 25 кінцівок, кожна з яких представляє собою будь-яку подію, що може статися з містом - ядерний вибух, промінь із зірки смерті, пробудження Ктулху або ж просто футуризація (є таке слово?). Своєю чергою, для того щоб отримати будь-яку кінцівку, потрібно виконати певну послідовність дій. Перші з тих, що ви відкриєте, доволі прості - натиснути на кнопку, клацнути тумблером, що з'явився, знову натиснути на кнопку або ж просто зачекати одну хвилину, поки товариш повернеться з туалету. Однак у міру вивчення столу ви відкриватимете дедалі більше його секретів - дізнаєтеся, що якщо не клацати тумблером, а знову натиснути на кнопку, то він зникне, а натомість з'являться три кнопки з римськими цифрами, а повторні натискання "головної" кнопки додатково відкриють потаємні шухляди з викруткою і молотком. Що більше ви вивчатимете стіл, то більше його секретів відкриєте, і повірте, їх там предостатньо. Хоча, варто зазначити, що деякі досить специфічні і без ґайду дізнатися про них буде вкрай складно. Кінцівки являють собою численні відсилання до книг (славнозвісний Ктулху), фільмів ("Назад у майбутнє") і навіть ігор (Papers, please). Загалом, процес вивчення столу досить захопливий, а приємна музика не дає занудьгувати. До того ж є щось на кшталт епілогу у вигляді 25-ої кінцівки, яка відкривається після отримання всіх інших. Також є можливість стерти збереження і переграти заново, що потрібно для пари не найлегших ачівок. [quote=???] Not every puzzle is intended to be solved. Some are in place to test your limits. Others are, in fact, not puzzles at all... [/quote] [h1]🎬 «Візуал»[/h1] [b]Графіка[/b] у грі піксельна і досить проста, але, водночас, має свій особливий шарм і позитивно впливає на атмосферу. Ну, а ще графіка трохи нагадує вже згадану Papers, please. [h1]🎧 "Аудіо"[/h1] [b]Саундтрек[/b] досить приємний, подекуди з нотками ньюретровейву. Що особливо тішить, так це те, що різні кінцівки мають різні музичні теми, що підкреслюють ту чи іншу відсилку. [b] Please, Don't Touch Anything - це: [list] [*] Любов до грибів [*] Пх'нглуі мглв'нафх Ктулху Р'льєх вгах'нагл фхтагн [*] Вбивство всіх людей [*] Блискучий металевий зад [*] Вперед у минуле, назад у майбутнє [*] FUUUUUUUUUUUUUUUUUUU-- [*] Кривавий понеділок [*] - Так на яку кнопку потрібно тиснути? [*] Бомбардування в найкращих традиціях симулятора "ІЛ штурмовик" [/list][/b] [quote= Michael Scott] I knew exactly what to do, but in a much more real sense I had no idea what to do [/quote] [b]🔷 Досить приємна інді на пару-трійку вечорів, що дасть змогу поламати голову над загадками, зустріти безліч не найочікуваніших відсилань і просто добре провести час під непоганий саундтрек у перерві між проходженням ААА-тайтлів. 🔷 [/b] [h1]🔰 [b][u]Загалом - Роботи-прибульці-ковбої-ситхи-Ктулху з далекого космосу. Усього за ціною однієї порції кави.[/u][/b] 🔰[/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998