ACHTUNG !!!
Автор рідко здатний висловити свою точку зору лаконічно, тому огляд може бути злегка затягнутим. Або ж ні.

Originalmente postado por Rufus:

This is supposed to be Goal's backup consciousness? But her most important memory is missing: me!

Не писав огляди вже майже місяць, тому настав час струсити іржу і написати огляд на гру, в якій цієї іржі повно *ba-dum-tsss*. Мова піде про Депонію, квест у жанрі point'n'click і першу з чотирьох (на даний момент) ігор в однойменній серії.

Варто відразу ж сказати, що в ігри цього жанру я грав дуже мало - за останні 4 роки я можу пригадати тільки саму Депонію і Машинаріум. Втім, раніше я грав у них ненабагато більше. Через це моє сприйняття складності гри може бути дещо викривлене, оскільки в грі були моменти, де я конкретно тупив або користувався проходженням і, я думаю, для людини, яка не з чуток знайома з жанром, такі моменти не становили б жодної складності.

Варто також сказати, що я вже проходив цю гру раніше - у складі збірки з трьох частин, і, хоч наразі мої враження від гри вже не можна назвати першими, гра так само мені дуже сподобалася.

Originalmente postado por Rufus:

You're not getting rid of me that easily. I am like herpes. A cool version of herpes

Власне, основа всієї гри і те, заради чого і варто грати. Нам показують планету, повністю захаращену різноманітним сміттям, причому це стосується як безлюдної місцевості, так і міст, жителі яких мало що знають про чистоту, а прозора вода для них є міфом. Над цим усім розташоване місто (держава?) Елізіум, де все добре і немає ніякого мотлоху. За лором гри саме туди одного разу вирушив увесь багатий клас, залишивши бідняків на захаращеній планеті внизу.

У такому світі й живе Руфус - головний герой гри, який певною мірою є винахідником (хоч його винаходи й вибухають у половині випадків, а що не вибухнуло, то він збирає та використовує для створення нового винаходу, що неодмінно вибухне), мрійником та й просто хоче якнайшвидше звалити із засміченої планети до далекого й прекрасного Елізіуму.

Одного разу один з його планів все ж вдається, і він опиняється на борту органонського крейсера, що прямує до того самого міста, але, побачивши на борту дівчину з Елізіуму, якій погрожують органонці, оскільки вона дізналася те, чого їй знати не варто було, Руфус не втрачає самоконтролю і рятує її , випадково скидає її з крейсера разом зі сміттям. Доброзичливі органонці надають йому аналогічну послугу. Тепер Руфусу належить відшукати дівчину (яку, до речі, звуть Гоал, що символічно), привести її до тями і водночас розкрити змову, спрямовану на знищення всієї Депонії... що продовжиться в наступних частинах.

Загалом, сюжет тут вельми непоганий, але ось неабияка порція гумору робить його ще кращим, оскільки гра примудряється розповідати про багато сумних або драматичних подій у гумористичному ключі, що, втім, ці самі події не знецінює. Є кілька несподіваних поворотів, а фінал гри залишає відчуття світлого смутку і викликає щире бажання дізнатися, що ж трапилося потім, водночас його не можна назвати кліфгенгером, скоріше фіналом однієї глави.

А, ну і тут крутий хор.

Originalmente postado por Rufus:

I'll save my telekinetic powers for later.

Ну, тут все більш-менш стандартно для ігор подібного жанру. Здебільшого ігровий процес зводиться до того, що ми досліджуємо різні локації, знаходимо предмети, які можна десь використовувати або скомбінувати один з одним і таким чином просунутися далі. Так само іноді трапляються міні-ігри, за більшість з яких можна отримати окремі досягнення, але, за бажання або відсутності зайвого часу, самі ігри можна і пропустити. Ці міні-ігри не дуже складні, і особисто мені було набагато складніше знаходити деякі предмети і розбиратися що куди застосовувати.

Originalmente postado por Doc:

You might know my slogan from the communal broadcasts: Machine head... proper head... All the same to me! Visit Doc!

Графіка у грі мальована і приємна оку, а візуальний стиль, націлений знов-таки на деяку комічність гри, непогано запам'ятовується і виділяється на тлі інших ігор.

Саундтрек на локаціях цілком собі непоганий, хоч і не дуже запам'ятовується, але, при цьому, і не дратує. Але ось окремо хотілося б відзначити заставки, з коротким переказом сюжету і виконані хором. Їх небагато, всього три або чотири, але вони дуже атмосферні, і якщо хтось запитає мене, чим мені насамперед запам'яталася Депонія, я точно вкажу на ці заставки, тим паче, що там різні пісні, кожна з яких, незважаючи на загальний мотив, звучить просто розкішно.

Deponia - це:

• Симулятор життя в країнах СНД, коли ти буквально з гiвнa і палиць створюєш авіальний інвертер
  
• Гоал
  
• Можливість знайти соломинку в стозі голок
  
• Можливість зустріти самого себе з майбутнього і запобігти парадоксу.
  
• Можливість поміняти магнітне поле планети... для того, щоб збити голубів з курсу
  
• Док і таємниця твердої руки
  
• "Соціальний коментар", який значно цікавіший і дохідливіший, ніж у багатьох ААА проєктах
  
• Руфус і його тисяча застосувань для жуйки
  
• Хуза-а, тут крутий хор

Originalmente postado por Post bot:

Poppopopopopop ooh Yeah

Я мало грав в ігри подібного жанру і не знаю, чи всі вони такі якісні та цікаві, але ось у Депонію я б порадив зіграти кожному хоча б для того, щоб було зрозуміло, що навіть ігри "бюджетних" жанрів можуть дивувати і радувати.


https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

[b] [u] ACHTUNG !!! [/u] [/b] [i] Автор рідко здатний висловити свою точку зору лаконічно, тому огляд може бути злегка затягнутим. Або ж ні. [/i] [quote=Rufus] This is supposed to be Goal's backup consciousness? But her most important memory is missing: me! [/quote] Не писав огляди вже майже місяць, тому настав час струсити іржу і написати огляд на гру, в якій цієї іржі повно *ba-dum-tsss*. Мова піде про Депонію, квест у жанрі point'n'click і першу з чотирьох (на даний момент) ігор в однойменній серії. Варто відразу ж сказати, що в ігри цього жанру я грав дуже мало - за останні 4 роки я можу пригадати тільки саму Депонію і Машинаріум. Втім, раніше я грав у них ненабагато більше. Через це моє сприйняття складності гри може бути дещо викривлене, оскільки в грі були моменти, де я конкретно тупив або користувався проходженням і, я думаю, для людини, яка не з чуток знайома з жанром, такі моменти не становили б жодної складності. Варто також сказати, що я вже проходив цю гру раніше - у складі збірки з трьох частин, і, хоч наразі мої враження від гри вже не можна назвати першими, гра так само мені дуже сподобалася. [quote=Rufus] You're not getting rid of me that easily. I am like herpes. A cool version of herpes [/quote] [h1] «Сюжет» [/h1] Власне, основа всієї гри і те, заради чого і варто грати. Нам показують планету, повністю захаращену різноманітним сміттям, причому це стосується як безлюдної місцевості, так і міст, жителі яких мало що знають про чистоту, а прозора вода для них є міфом. Над цим усім розташоване місто (держава?) Елізіум, де все добре і немає ніякого мотлоху. За лором гри саме туди одного разу вирушив увесь багатий клас, залишивши бідняків на захаращеній планеті внизу. У такому світі й живе Руфус - головний герой гри, який певною мірою є винахідником (хоч його винаходи й вибухають у половині випадків, а що не вибухнуло, то він збирає та використовує для створення нового винаходу, що неодмінно вибухне), мрійником та й просто хоче якнайшвидше звалити із засміченої планети до далекого й прекрасного Елізіуму. Одного разу один з його планів все ж вдається, і він опиняється на борту органонського крейсера, що прямує до того самого міста, але, побачивши на борту дівчину з Елізіуму, якій погрожують органонці, оскільки вона дізналася те, чого їй знати не варто було, Руфус не втрачає самоконтролю і [strike]рятує її [/strike], випадково скидає її з крейсера разом зі сміттям. Доброзичливі органонці надають йому аналогічну послугу. Тепер Руфусу належить відшукати дівчину (яку, до речі, звуть Гоал, що символічно), привести її до тями і водночас розкрити змову, спрямовану на знищення всієї Депонії... що продовжиться в наступних частинах. Загалом, сюжет тут вельми непоганий, але ось неабияка порція гумору робить його ще кращим, оскільки гра примудряється розповідати про багато сумних або драматичних подій у гумористичному ключі, що, втім, ці самі події не знецінює. Є кілька несподіваних поворотів, а фінал гри залишає відчуття світлого смутку і викликає щире бажання дізнатися, що ж трапилося потім, водночас його не можна назвати кліфгенгером, скоріше фіналом однієї глави. А, ну і тут крутий хор. [quote=Rufus] I'll save my telekinetic powers for later. [/quote] [h1] «Геймплей» [/h1] Ну, тут все більш-менш стандартно для ігор подібного жанру. Здебільшого ігровий процес зводиться до того, що ми досліджуємо різні локації, знаходимо предмети, які можна десь використовувати або скомбінувати один з одним і таким чином просунутися далі. Так само іноді трапляються міні-ігри, за більшість з яких можна отримати окремі досягнення, але, за бажання або відсутності зайвого часу, самі ігри можна і пропустити. Ці міні-ігри не дуже складні, і особисто мені було набагато складніше знаходити деякі предмети і розбиратися що куди застосовувати. [quote=Doc] You might know my slogan from the communal broadcasts: Machine head... proper head... All the same to me! Visit Doc! [/quote] [h1] «Аудіовізуал» [/h1] [b]Графіка[/b] у грі мальована і приємна оку, а візуальний стиль, націлений знов-таки на деяку комічність гри, непогано запам'ятовується і виділяється на тлі інших ігор. [b]Саундтрек[/b] на локаціях цілком собі непоганий, хоч і не дуже запам'ятовується, але, при цьому, і не дратує. Але ось окремо хотілося б відзначити заставки, з коротким переказом сюжету і виконані хором. Їх небагато, всього три або чотири, але вони дуже атмосферні, і якщо хтось запитає мене, чим мені насамперед запам'яталася Депонія, я точно вкажу на ці заставки, тим паче, що там різні пісні, кожна з яких, незважаючи на загальний мотив, звучить просто розкішно. [b] Deponia - це: [list] [*] Симулятор життя в країнах СНД, коли ти буквально з гiвнa і палиць створюєш авіальний інвертер [*] Гоал [*] Можливість знайти соломинку в стозі голок [*] Можливість зустріти самого себе з майбутнього і запобігти парадоксу. [*] Можливість поміняти магнітне поле планети... для того, щоб збити голубів з курсу [*] Док і таємниця твердої руки [*] "Соціальний коментар", який значно цікавіший і дохідливіший, ніж у багатьох ААА проєктах [*] Руфус і його тисяча застосувань для жуйки [*] Хуза-а, тут крутий хор [/list] [/b] [quote=Post bot] Poppopopopopop ooh Yeah [/quote] [b] Я мало грав в ігри подібного жанру і не знаю, чи всі вони такі якісні та цікаві, але ось у Депонію я б порадив зіграти кожному хоча б для того, щоб було зрозуміло, що навіть ігри "бюджетних" жанрів можуть дивувати і радувати. [/b] [h1] [b] [u]Загалом - 10 дорсальних інвертерів / 10 поштових котів [/u] [/b] [/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998