📢 ОБЕРЕЖНО! РОСІЙСЬКА ГРА! 📢

📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще забуті технології древніх кішкодівчат! 📌


Насамперед хочеться посварити розробників з Ignis Sanat, адже є за що. От скажіть мені, дивлячись на обкладинку гри і назву "Скарб моноструктури", які асоціації у вас виникають? Особисто я міг би подумати про якусь напівхентайну візуальну новеллу та інший стімовський непотріб, що зустрічається в магазині повсюдно. Але ні, це приквел до в міру відомої гри "Санатор. Червоний шарф". Чому не можна було назвати її, наприклад, "Санатор. Скарб моноструктури" і вибрати якусь більш примітну обкладинку, як це було з оригінальною грою? Я, звісно, не маркетолог, але така назва укупі з обкладинкою може призвести до того, що люди, яким сподобався оригінал, можуть просто пройти повз додаткову історію, адже навіть не зрозуміють, що це гра в тому самому всесвіті, та й із залученням нових гравців виникнуть проблеми.

Та годі, вибір назви, це, мабуть, єдина, крім малої тривалості, проблема гри. Як я вже згадав, "Скарб моноструктури" - це приквел до Санатора, події якого розгортаються в тому самому місті Ройштадт, а протагоністом виступає знайомий за оригінальною грою санатор Ріхард Мердок, якому доведеться розплутати невеличку справу, пов'язану з появою в місті айлур, які занадилися красти їжу в людей і займатися якимись своїми темними справами. Не можу сказати, що історія вийшла заплутаною, скоріше це ще один штрих до всесвіту Domus et Anima, створення якого почалося в Санаторі, адже тутешній сюжет за своєю тривалістю не перевищує додаткову пригоду Ріхарда з оригіналу, тож у певному сенсі це більше DLC, ніж повноцінна гра, утім і коштує воно майже удвічі дешевше за Санатора.

🌌 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте носити захисні маски! 🌌

Історія переносить нас у вже знайоме місто Ройштадт, де перебуває не менш знайомий по Санатору Ріхард Мердок. За відсутності якихось серйозних проблем у місті він проводить час у мортуарії, де навчає свою Тінь - Ангу - основ людської біології, даючи їй змогу вивчити будову і розташування внутрішніх органів людини, що згодом може стати в пригоді парі в майбутньому. Водночас у місті почастішали випадки крадіжки їжі, яку, як кажуть місцеві мешканці, крадуть якісь хвостаті, що можуть бути айлурами - колись споконвічними мешканцями цих земель, що володіли багатшою культурою й технологіями, але згодом виродилися до напівзвірячого стану, коли їхній "Батько" покинув їх. Так чи інакше, незалежно від прийнятих рішень, Ріхарду доведеться зіткнутися з однією з злодюжок і вирішити, чи варто їй допомагати, чи краще здати в руки братства святого Ельма.

Як я вже сказав, на відміну від Санатора тутешня історія досить коротка (не те, щоб сам Санатор був величезним за обсягом, але все ж таки) і проходиться в середньому хвилин за 40. Новела не кінетична і має кілька розвилок, що згодом можуть призвести до однієї з трьох кінцівок. Нехай сама історія майже не пов'язана із Санатором, але вона розвиває вигаданий авторами всесвіт Domus et Anima, доповнюючи біографію Ріхарда, а також розповідаючи ще трохи про його взаємини з Тінню й офіційно вводячи айлурів - до цього вони з'являлися лише в одній із кінцівок Санатора і його глосарії. До слова, тут глосарію немає, і дуже шкода, оскільки в оригінальній грі навіть попри малу кількість статей він представляв надзвичайно багато інформації про вигаданий всесвіт.

А от що в грі є, і чого не відняти - це атмосфера. Не така похмура як у Санаторі, але все ще тягуча і з домішкою містики, завдяки чому занурення в історію відбувається майже миттєво, і вона проходить на одному диханні.


Візуал Ignis Sanat все ще радує око, а фірмовий стиль, що нагадує артбуки або європейські графічні романи, чудово підходить для створеного всесвіту й атмосфери, що панує в ньому. Незважаючи на малу тривалість гри творці не полінувалися, наприклад, зробити фони та ілюстрації навіть для тих персонажів і місць, що з'являються один раз і лише на кілька секунд. Разом з тим, зазначу і невелику бюджетність, адже на відміну від Санатора гра залишилася без шикарного головного меню зі стильними анімаціями його пунктів.

Одним із головних елементів, який мені дико сподобався в Санаторі, був написаний для гри саундтрек, що поєднував багату гаму мелодій, які багаторазово посилювали атмосферу, створену за допомогою малювання. Тому мене вельми потішило те, що і тут звуковий супровід перебуває на такому ж гідному рівні - щось перекочувало з оригінальної гри, щось було написано з нуля, але зрештою для сорокахвилинної гри тут вкрай багатий саундтрек.

The Jewel of Monostructure - це:

👌 Кішкодівчинка, 1 шт.
👌 Повне розкриття теми з грибами
👌 Скоромовка про траву
👌 Найкращі баварські сосиски прямо в Ройштадті!
👌 Театр тіней
👌 Стародавні написи на івриті
👌 Finita la comedia

🔷 У Скарбу моноструктури лише два мінуси - назва, яка ніяк не пов'язує його з оригінальною грою, і мала тривалість, в усьому ж іншому це добротна візуальна новела за невелику ціну з шикарною атмосферою, що створюється за рахунок багатого саундтрека та візуала, що запам'ятовується. Саме те, для людей, яким сподобався Санатор і які чекають продовження - це ще не воно, але вже дещо. 🔷

🔰 Діагноз – Neko for life 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

📢 ОБЕРЕЖНО! РОСІЙСЬКА ГРА! 📢 📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще забуті технології древніх кішкодівчат! 📌 [h1] Лише мить замішання, і в серці Санатора розгорається вогник нової надії. Бо світло, як відомо, народжує... тінь. [/h1] Насамперед хочеться посварити розробників з Ignis Sanat, адже є за що. От скажіть мені, дивлячись на обкладинку гри і назву "Скарб моноструктури", які асоціації у вас виникають? Особисто я міг би подумати про якусь напівхентайну візуальну новеллу та інший стімовський непотріб, що зустрічається в магазині повсюдно. Але ні, це приквел до в міру відомої гри "Санатор. Червоний шарф". Чому не можна було назвати її, наприклад, "Санатор. Скарб моноструктури" і вибрати якусь більш примітну обкладинку, як це було з оригінальною грою? Я, звісно, не маркетолог, але така назва укупі з обкладинкою може призвести до того, що люди, яким сподобався оригінал, можуть просто пройти повз додаткову історію, адже навіть не зрозуміють, що це гра в тому самому всесвіті, та й із залученням нових гравців виникнуть проблеми. Та годі, вибір назви, це, мабуть, єдина, крім малої тривалості, проблема гри. Як я вже згадав, "Скарб моноструктури" - це приквел до Санатора, події якого розгортаються в тому самому місті Ройштадт, а протагоністом виступає знайомий за оригінальною грою санатор Ріхард Мердок, якому доведеться розплутати невеличку справу, пов'язану з появою в місті айлур, які занадилися красти їжу в людей і займатися якимись своїми темними справами. Не можу сказати, що історія вийшла заплутаною, скоріше це ще один штрих до всесвіту Domus et Anima, створення якого почалося в Санаторі, адже тутешній сюжет за своєю тривалістю не перевищує додаткову пригоду Ріхарда з оригіналу, тож у певному сенсі це більше DLC, ніж повноцінна гра, утім і коштує воно майже удвічі дешевше за Санатора. [quote]🌌 [i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте носити захисні маски! 🌌[/b][/i] [/quote] [h1] 📖 Він пам'ятає їхні обличчя, всіх до єдиного. Тих, кому відмовляв, кого не пускав крізь карантинні кордони, прирікаючи на вірну загибель. [/h1] Історія переносить нас у вже знайоме місто Ройштадт, де перебуває не менш знайомий по Санатору Ріхард Мердок. За відсутності якихось серйозних проблем у місті він проводить час у мортуарії, де навчає свою Тінь - Ангу - основ людської біології, даючи їй змогу вивчити будову і розташування внутрішніх органів людини, що згодом може стати в пригоді парі в майбутньому. Водночас у місті почастішали випадки крадіжки їжі, яку, як кажуть місцеві мешканці, крадуть якісь хвостаті, що можуть бути айлурами - колись споконвічними мешканцями цих земель, що володіли багатшою культурою й технологіями, але згодом виродилися до напівзвірячого стану, коли їхній "Батько" покинув їх. Так чи інакше, незалежно від прийнятих рішень, Ріхарду доведеться зіткнутися з однією з злодюжок і вирішити, чи варто їй допомагати, чи краще здати в руки братства святого Ельма. Як я вже сказав, на відміну від Санатора тутешня історія досить коротка (не те, щоб сам Санатор був величезним за обсягом, але все ж таки) і проходиться в середньому хвилин за 40. Новела не кінетична і має кілька розвилок, що згодом можуть призвести до однієї з трьох кінцівок. Нехай сама історія майже не пов'язана із Санатором, але вона розвиває вигаданий авторами всесвіт Domus et Anima, доповнюючи біографію Ріхарда, а також розповідаючи ще трохи про його взаємини з Тінню й офіційно вводячи айлурів - до цього вони з'являлися лише в одній із кінцівок Санатора і його глосарії. До слова, тут глосарію немає, і дуже шкода, оскільки в оригінальній грі навіть попри малу кількість статей він представляв надзвичайно багато інформації про вигаданий всесвіт. А от що в грі є, і чого не відняти - це атмосфера. Не така похмура як у Санаторі, але все ще тягуча і з домішкою містики, завдяки чому занурення в історію відбувається майже миттєво, і вона проходить на одному диханні. [h1]🎬 🎧 Тінь не сестра і не вірний друг тобі. Тінь - це вічний ворог твій. Ворог будь-якого Брата. [/h1] Візуал Ignis Sanat все ще радує око, а фірмовий стиль, що нагадує артбуки або європейські графічні романи, чудово підходить для створеного всесвіту й атмосфери, що панує в ньому. Незважаючи на малу тривалість гри творці не полінувалися, наприклад, зробити фони та ілюстрації навіть для тих персонажів і місць, що з'являються один раз і лише на кілька секунд. Разом з тим, зазначу і невелику бюджетність, адже на відміну від Санатора гра залишилася без шикарного головного меню зі стильними анімаціями його пунктів. Одним із головних елементів, який мені дико сподобався в Санаторі, був написаний для гри саундтрек, що поєднував багату гаму мелодій, які багаторазово посилювали атмосферу, створену за допомогою малювання. Тому мене вельми потішило те, що і тут звуковий супровід перебуває на такому ж гідному рівні - щось перекочувало з оригінальної гри, щось було написано з нуля, але зрештою для сорокахвилинної гри тут вкрай багатий саундтрек. [b]The Jewel of Monostructure - це: 👌 Кішкодівчинка, 1 шт. 👌 Повне розкриття теми з грибами 👌 Скоромовка про траву 👌 Найкращі баварські сосиски прямо в Ройштадті! 👌 Театр тіней 👌 Стародавні написи на івриті 👌 Finita la comedia [b]🔷 У Скарбу моноструктури лише два мінуси - назва, яка ніяк не пов'язує його з оригінальною грою, і мала тривалість, в усьому ж іншому це добротна візуальна новела за невелику ціну з шикарною атмосферою, що створюється за рахунок багатого саундтрека та візуала, що запам'ятовується. Саме те, для людей, яким сподобався Санатор і які чекають продовження - це ще не воно, але вже дещо. 🔷 [/b] [h1]🔰 [b]Діагноз – Neko for life [/b] 🔰[/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998