📢 ОБЕРЕЖНО! РОСІЙСЬКА ГРА! 📢

💢 Внимание!💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще звичайний радянський піонертабір!


👉 Перед тим як купити "Літо 58-го", я бачив доволі багато позитивних відгуків (наразі рейтинг у гри 91%), які схвально говорили про атмосферу, деталі та хоррор-складову. І загалом у них є частка правди, але все далеко не так добре, як хотілося б. 90 хвилин - саме за цей час я пройшов усю гру і загалом для хоррора це прийнятний хронометраж, але питання в іншому - а що саме відбувалося за ці півтори години? Чи може гра похвалитися інтригуючою історією, незвичайним підходом до геймплея або, можливо, страшними епізодами?

👉 На жаль, ні. Summer of '58 це максимально класичний інді-хоррор і черговий послідовник Outlast, який, крім непоганого оточення в стилі СРСР і тонни банальних скрімерів, майже нічого не може запропонувати. І в самому цьому факті немає нічого поганого, врешті-решт у всіх різні смаки і, можливо, хтось любить проходити подібні ігри одну за одною, але коли я бачу те, що до цього зустрічав уже понад десяток разів, але в дещо інших декораціях, мені стає сумно від однотипності подібних ігор.

🌌 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте відпочивати влітку в піонертаборі! 🌌

👉 Не люблю чіплятися до об'єму ігор, тому що іноді це здається дріб'язковим, але іноді виникає враження, що розробники взагалі забили на оптимізацію розміру ігор. Інакше як пояснити той факт, що цей проєкт, що нехай і зроблений на Unreal Engine 5, але дії в якому розгортаються в невеликому замкнутому приміщенні без високобюджетної деталізації, займає добрі 12 Гб? Звичайно, на тлі ААА по 100 Гб це дрібниця, але все ж.


👉 У центрі історії - Алекс Мортон - американський відеоблогер, який займається вивченням усіляких "паранормальних" місць, на кшталт покинутих будинків, де замикається і проводить кілька ночей, вивчаючи все, що можна. І ось на прохання своїх підписників з росії він приїжджає в занедбаний ще в 1960-их роках піонерський табір "Юність" (всі американські блогери так роблять), який закрили 1958 року через інцидент, під час якого зникли всі діти та вожаті (так, синопсис на сторінці гри в Стимі дещо інший, ось і думайте, кому вірити).

👉 За запевненнями людей, у цьому таборі коїться якась паранормальщина, а тому Алекс збирає рюкзак із найнеобхіднішим, забиває двері зсередини і готується провести в таборі кілька ночей. Здавалося б, що може піти не так?

👉 Почну з головного мінуса - сюжету. З ним коїться незрозуміло що. З одного боку, нам на шляху зустрічаються різні газети, що описують події в таборі, записки персоналу та інша макулатура, покликана доповнювати сюжет, це не кажучи вже про події, що відбуваються безпосередньо з героєм, буде навіть епізод, де нам дадуть можливість поглянути на табір у минулому, погравши за одного з вожатих. З іншого боку, виразна історія не складається при всьому бажанні. Так, ми дізнаємося про першопричини подій, що відбулися, але куди поділися діти і дорослі ніхто нам так і не розповість, більш того, у гри навіть виразного фіналу немає.

👉 Ось Алекс намагається докопатися до суті і повторює, що не покине це місце, поки в усьому не розбереться, а через 5 хвилин (буквально) звалює зі словами: "Ну нах*р! Ну ти бачив? Бачив?!" так і не докопавшись до суті. Після цього йдуть титри з візуалом із наступної гри розробника, які мають кращий вигляд, ніж усе те, що можна було побачити тут, і у фіналі на нас чекає чи то кліффхенгер, чи то натяк на продовження. Чесне слово, навіть історії про чергового героя, який втратив пам'ять і дізнається страшну правду про своє минуле під час дослідження чергового занедбаного будинку, виглядають цілісніше.

👉 А що ж там щодо геймплею? Якщо коротко, то повний пи*ець. Як ви думаєте, що можна робити в грі півтори години? Ну звичайно ж по сто разів навертати кола одними й тими ж локаціями! Трохи більше години гри це просто блукання трьома кімнатами, коридором і туалетом. І якщо ви думаєте, що все постійно змінюється як у якій-небудь P. T. то на вас чекає сильне розчарування. Тут буквально доводиться два або три рази проходити одним і тим самим коридором, поки не спрацює якийсь тригер, який навіть не завжди явний.

👉 Завдання відповідні - знайти свічки і запальничку, полагодити електрощиток, пошукати ключ до скриньки та інші шедеври геймдизайну. Особисто мій улюблений момент - коли герой з'ясовує, що в закритій кімнаті хтось є і починає спілкуватися з мешканцем за допомогою записок. І все б нічого, але це відбувається у форматі "зайди в одну кімнату і напиши записку, вийди в коридор, щоб покласти записку під двері, пройди в іншу кімнату, щоб скрипт спрацював, повернись і прочитай відповідну записку, зайди в іншу кімнату, щоб написати нову записку..." і так майже десяток разів.

👉 А я вже казав, що тут є камера з режимом нічного бачення? ТАК, ПРЯМО ЯК В АУТЛАСТІ!!!1!!!111!!! І добру половину часу ми досліджуємо оточення лише з її допомогою. Коли до кінця гри залишається 20-30 хвилин, нас пускають в іншу локацію, де теж треба буде дослідити лише кілька кімнат, добре, що бектрекінгу менше, а сама гра намагається бути схожою на Layers of Fear з його психоділом і простором, що перебудовується поза полем зору гравця. Ну, і скрімери, куди ж без них. Максимально банальні, на кшталт фігур, що пробігають біля дверного проходу, або привидів, що вистрибують на героя просто з темряви. Низьку якість їх виконання намагаються компенсувати частотою появи, що тільки погіршує ситуацію.


👉 За що можна похвалити гру, так це за візуал. Тим, хто знайомий з предметами епохи СРСР, доведеться зустріти багато звичних об'єктів, на кшталт іграшки-неваляшки або "класичної" коричневої шкільної дошки. Нехай у грі і мізерна кількість приміщень, але за рахунок наповнення вони трохи запам'ятовуються, та й дух епохи вдається передати. Окремо порадувало меню вибору рівнів, часто мало хто над таким запарюється.

👉 Який-небудь саундтрек я не запам'ятав зовсім, скрімери просто дратували, але ось сам звук, на кшталт скрипу дощок, дзенькоту битого скла або ж звуку відкритих дверей, без сумніву, додає очок атмосфери.

Summer of '58 - це:

👌 Комсомольська правда
👌 Англо-російський/російсько-англійський словник
👌 Ліс.png
👌 Радянська Matryoshka
👌 Петров - тепер і в хоррорах
👌 Новий тариф від Sovietstar - дзвінки всього по 15 копійок
👌 Five Nights at Fyodor's
👌 Зроблено в СРСР
👌 Простий російський Cheburashka

🔷 Незважаючи на колорит епохи СРСР і непоганий звуковий супровід, гра страждає від великої кількості бісячих скрімерів, відсутності закінченого сюжету і до жаху виснажливого бектрекінгу в крихітному ігровому просторі. Брати тільки якщо дико фанатієте від подібного і виключно за знижкою. 🔷

🔰 Діагноз - Кінчене літо без модів 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

📢 ОБЕРЕЖНО! РОСІЙСЬКА ГРА! 📢 💢 Внимание!💢 📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще звичайний радянський піонертабір! [h1] Іноді люди вигадують те, чого немає. [/h1] 👉 Перед тим як купити "Літо 58-го", я бачив доволі багато позитивних відгуків (наразі рейтинг у гри 91%), які схвально говорили про атмосферу, деталі та хоррор-складову. І загалом у них є частка правди, але все далеко не так добре, як хотілося б. 90 хвилин - саме за цей час я пройшов усю гру і загалом для хоррора це прийнятний хронометраж, але питання в іншому - а що саме відбувалося за ці півтори години? Чи може гра похвалитися інтригуючою історією, незвичайним підходом до геймплея або, можливо, страшними епізодами? 👉 На жаль, ні. Summer of '58 це максимально класичний інді-хоррор і черговий послідовник Outlast, який, крім непоганого оточення в стилі СРСР і тонни банальних скрімерів, майже нічого не може запропонувати. І в самому цьому факті немає нічого поганого, врешті-решт у всіх різні смаки і, можливо, хтось любить проходити подібні ігри одну за одною, але коли я бачу те, що до цього зустрічав уже понад десяток разів, але в дещо інших декораціях, мені стає сумно від однотипності подібних ігор. [quote]🌌 [i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте відпочивати влітку в піонертаборі! 🌌[/b][/i] [/quote] 👉 Не люблю чіплятися до об'єму ігор, тому що іноді це здається дріб'язковим, але іноді виникає враження, що розробники взагалі забили на оптимізацію розміру ігор. Інакше як пояснити той факт, що цей проєкт, що нехай і зроблений на Unreal Engine 5, але дії в якому розгортаються в невеликому замкнутому приміщенні без високобюджетної деталізації, займає добрі 12 Гб? Звичайно, на тлі ААА по 100 Гб це дрібниця, але все ж. [h1] 📖 Тебеже сказали чтобы ты убирал ся от сюда! Аставь в покое это место! (орфографія автора збережена) [/h1] 👉 У центрі історії - Алекс Мортон - американський відеоблогер, який займається вивченням усіляких "паранормальних" місць, на кшталт покинутих будинків, де замикається і проводить кілька ночей, вивчаючи все, що можна. І ось на прохання своїх підписників з росії він приїжджає в занедбаний ще в 1960-их роках піонерський табір "Юність" (всі американські блогери так роблять), який закрили 1958 року через інцидент, під час якого зникли всі діти та вожаті (так, синопсис на сторінці гри в Стимі дещо інший, ось і думайте, кому вірити). 👉 За запевненнями людей, у цьому таборі коїться якась паранормальщина, а тому Алекс збирає рюкзак із найнеобхіднішим, забиває двері зсередини і готується провести в таборі кілька ночей. Здавалося б, що може піти не так? 👉 Почну з головного мінуса - сюжету. З ним коїться незрозуміло що. З одного боку, нам на шляху зустрічаються різні газети, що описують події в таборі, записки персоналу та інша макулатура, покликана доповнювати сюжет, це не кажучи вже про події, що відбуваються безпосередньо з героєм, буде навіть епізод, де нам дадуть можливість поглянути на табір у минулому, погравши за одного з вожатих. З іншого боку, виразна історія не складається при всьому бажанні. Так, ми дізнаємося про першопричини подій, що відбулися, але куди поділися діти і дорослі ніхто нам так і не розповість, більш того, у гри навіть виразного фіналу немає. 👉 Ось Алекс намагається докопатися до суті і повторює, що не покине це місце, поки в усьому не розбереться, а через 5 хвилин (буквально) звалює зі словами: "Ну нах*р! Ну ти бачив? Бачив?!" так і не докопавшись до суті. Після цього йдуть титри з візуалом із наступної гри розробника, які мають кращий вигляд, ніж усе те, що можна було побачити тут, і у фіналі на нас чекає чи то кліффхенгер, чи то натяк на продовження. Чесне слово, навіть історії про чергового героя, який втратив пам'ять і дізнається страшну правду про своє минуле під час дослідження чергового занедбаного будинку, виглядають цілісніше. 👉 А що ж там щодо геймплею? Якщо коротко, то повний пи*ець. Як ви думаєте, що можна робити в грі півтори години? Ну звичайно ж по сто разів навертати кола одними й тими ж локаціями! Трохи більше години гри це просто блукання трьома кімнатами, коридором і туалетом. І якщо ви думаєте, що все постійно змінюється як у якій-небудь P. T. то на вас чекає сильне розчарування. Тут буквально доводиться два або три рази проходити одним і тим самим коридором, поки не спрацює якийсь тригер, який навіть не завжди явний. 👉 Завдання відповідні - знайти свічки і запальничку, полагодити електрощиток, пошукати ключ до скриньки та інші шедеври геймдизайну. Особисто мій улюблений момент - коли герой з'ясовує, що в закритій кімнаті хтось є і починає спілкуватися з мешканцем за допомогою записок. І все б нічого, але це відбувається у форматі "зайди в одну кімнату і напиши записку, вийди в коридор, щоб покласти записку під двері, пройди в іншу кімнату, щоб скрипт спрацював, повернись і прочитай відповідну записку, зайди в іншу кімнату, щоб написати нову записку..." і так майже десяток разів. 👉 А я вже казав, що тут є камера з режимом нічного бачення? [strike]ТАК, ПРЯМО ЯК В АУТЛАСТІ!!!1!!!111!!![/strike] І добру половину часу ми досліджуємо оточення лише з її допомогою. Коли до кінця гри залишається 20-30 хвилин, нас пускають в іншу локацію, де теж треба буде дослідити лише кілька кімнат, добре, що бектрекінгу менше, а сама гра намагається бути схожою на Layers of Fear з його психоділом і простором, що перебудовується поза полем зору гравця. Ну, і скрімери, куди ж без них. Максимально банальні, на кшталт фігур, що пробігають біля дверного проходу, або привидів, що вистрибують на героя просто з темряви. Низьку якість їх виконання намагаються компенсувати частотою появи, що тільки погіршує ситуацію. [h1]🎬 🎧 Я радий, що це розслідування вийшло таким цікавим і унікальним. [/h1] 👉 За що можна похвалити гру, так це за візуал. Тим, хто знайомий з предметами епохи СРСР, доведеться зустріти багато звичних об'єктів, на кшталт іграшки-неваляшки або "класичної" коричневої шкільної дошки. Нехай у грі і мізерна кількість приміщень, але за рахунок наповнення вони трохи запам'ятовуються, та й дух епохи вдається передати. Окремо порадувало меню вибору рівнів, часто мало хто над таким запарюється. 👉 Який-небудь саундтрек я не запам'ятав зовсім, скрімери просто дратували, але ось сам звук, на кшталт скрипу дощок, дзенькоту битого скла або ж звуку відкритих дверей, без сумніву, додає очок атмосфери. [b]Summer of '58 - це: 👌 Комсомольська правда 👌 Англо-російський/російсько-англійський словник 👌 Ліс.png 👌 Радянська Matryoshka 👌 Петров - тепер і в хоррорах 👌 Новий тариф від Sovietstar - дзвінки всього по 15 копійок 👌 Five Nights at Fyodor's 👌 Зроблено в СРСР 👌 Простий російський Cheburashka [b]🔷 Незважаючи на колорит епохи СРСР і непоганий звуковий супровід, гра страждає від великої кількості бісячих скрімерів, відсутності закінченого сюжету і до жаху виснажливого бектрекінгу в крихітному ігровому просторі. Брати тільки якщо дико фанатієте від подібного і виключно за знижкою. 🔷 [/b] [h1]🔰 [b]Діагноз - Кінчене літо без модів [/b] 🔰[/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998