💢 Merk følgende!💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще звичайні вихідні батька і сина! 📌


👉 Ось вже не думав, що писатиму в Стімі огляд на один із головних ексклюзивів Соні, але життя сповнене сюрпризів. Одразу зазначу, що не підтримую консолепекашні війни і просто радію кожній хорошій грі, що виходить на моїй платформі і вже тим більше не топлю за те, щоб лише деякі "обрані" могли пограти в ту чи іншу гру. Із серією GoW я трохи знайомий - проходив дві номерні частини на емуляторі PS2 і ще дві - на емуляторі PSP (ну, а що ви хотіли, жорстокий ПК геймінг) і можу сказати, що подібні м'ясні слешери мені цілком до смаку.

👉 А ось із God of War (2018) трохи інша історія - нехай це і продовження серії (і, одночасно, м'який перезапуск), але воно кардинально відрізняється від того, що було раніше, а тому може сподобається далеко не всім шанувальникам оригіналу. Відмінностей просто море - починаючи з масштабних, на кшталт структури світу гри, подачі сюжету і його характеру, і закінчуючи більш дрібними, але значущими, на кшталт розташування камери або системи добивань. Але суть не в цьому. Чи є GoW неймовірним шедевром, про що так любили повторювати фанатики (не плутати з фанатами) Соні у своїх аргументах на кшталт "навіщо ПК, якщо на ньому не пограти в God of War"? Ні, адже, ясна річ, чим сильніше ви завищите очікування від гри, тим більшим буде розчарування. Але чи хороша це гра? Безумовно.

🌌 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте проводити час із сином! 🌌

👉 Технічна частина вийшла неоднозначною. З одного боку, портувальників варто похвалити за чудову оптимізацію - навіть на бюджетній GTX 1050 Ti гра спокійно йде на середніх налаштуваннях (що відповідають консольній графіці) з ФПС у межах 40-50 і рідкісними просіданнями нижче за 40 (з FidelityFX на суперякісності, але все ж). Водночас у гри вистачає і проблем, на кшталт витоків пам'яті, з якими зіткнулися багато хто, якщо вірити форуму. Особисто я з цього приводу нічого не можу сказати, тому що у мене не було подібних проблем, але були інші - чомусь граючи в гру від Соні на геймпаді від тієї самої Соні я бачив боксівську розкладку. А поради представників компанії на кшталт "грати по кабелю, тому що в Стімі дуже складно зробити піктограми кнопок дуалсенса" (адже їх же не було в DS і H:ZD) це просто ганьб


👉 Історія нового God of War - чергова варіація на тему "батьки і діти", в якій вже трохи постарілий Кратос після подій трилогії перебрався до Мідгарду, де знову завів сім'ю. Але після смерті дружини, з метою виконати її останню волю і розвіяти її прах на найвищій горі у всіх дев'яти царствах, він змушений вирушити в подорож, взявши з собою Атрея - свого сина. Оскільки хлопчик більше часу проводив з матір'ю, вони з Кратосом виявляються не надто близькими і впродовж усієї подорожі вчаться розуміти й поважати одне одного, поступово працюючи над своїми стосунками - у цьому плані у гри дуже багато спільного з A Plague Tale: Innocence.

👉 За стосунками батька і сина цікаво спостерігати до самого фіналу, а ті чи інші аспекти цих стосунків проявляються і в геймплеї. У своїй подорожі їм належить відвідати кілька світів, завести нових знайомих і дізнатися багато таємниць. Якщо Атрей вчиться знаходити спільну мову з батьком і приймає свою суть, то сам Кратос нарешті відпускає своє минуле, щоб почати нове життя, а тому вони обидва проходять довгий шлях.


👉 Ключова відмінність від усіх попередніх ігор у тому, що GoW - це тепер не відносно лінійна пригода, а щось на кшталт метроїдванії, з повноцінним (для жанру) відкритим світом, окремі частини якого стають доступними під час сюжету або ж із набуттям нових здібностей. Ігровий світ досить різноманітний і поступово для вивчення крім Мідгарду відкриваються нові царства, на кшталт Альхейму з його квітами і темними ельфами або Хельхейму з крижаним холодом і духами померлих.

👉 Крім того, зміни торкнулися і бойової системи - тепер Кратос добру половину гри володіє крижаною сокирою, яку можна кидати у ворогів і повертати назад, а також використовувати у вирішенні безлічі загадок. Трохи пізніше стануть доступні знайомі всім шанувальникам серії Мечі Хаосу, з якими геймплей трохи наблизиться до класичних ігор. Ну, і не варто забувати, що Кратос подорожує не один, а тому Атрей теж бере активну участь у боях - якщо спочатку він робить це вкрай невміло, то під час сюжету і в міру прокачування набирається дедалі більше досвіду, може сам атакувати або паралізувати ворогів, відкриваючи їх для атаки, стріляти за командою різними видами стріл і використовувати виклик астральних тварин, а в боях з деякими супротивниками і зовсім стає незамінним.

👉 У грі також з'явилася ціла система екіпіровки і характеристики, через що вона більше нагадує РПГ, ніж слешер. Тепер Кратос може носити три елементи броні і талісман з окремою здатністю. У броню також вставляються камені, що дають додаткові бонуси, крім того, і зброю можна кастомізувати, міняючи рукоятки і вставляючи по два камені для рунних атак з кулдауном, таким чином підбираючи власний стиль бою. Зрозуміло, присутня система прокачування, з отриманням досвіду і подальшою купівлею прийомів, а нову екіпіровку можна створювати у ковалів або знаходити в скринях, яких тут просто навалом.

👉 Основних мінусів геймплея, на мій погляд, два. Перший - система рівнів у ворогів. Так, привіт останнім іграм від Юбісофт. Принцип той самий - якщо ворог хоча б на кілька рівнів вищий за вас, то ви будете колупати його вічність, тоді як йому вистачить трьох-чотирьох ударів. Посилюється це тим, що рівень Кратоса ніяк не пов'язаний з досвідом, а цілком залежить від вдягнутого екіпірування і каміння, яке ще потрібно десь дістати. Ну, і навіщо рівнева система в метроідванії - окреме питання.

👉 Другий мінус - камера. Я, звісно, розумію, що так легше відчувати вагу ударів і все таке інше, але коли ти не бачиш половину ворогів і про їхні атаки попереджають стрілками по краях екрана або криками Атрея - це виглядає дешево і відстало. Окрема проблема - злітаючий лок на цілях, що стає критичним у боях із валькіріями.


👉 Багатий візуал виражається насамперед у дизайні різних світів, кожен з яких унікальний, а також у безлічі дрібних деталей, на які одразу звертаєш увагу. Окремо відзначу художній прийом із кіно - уся гра немов би "знята одним дублем", без склеювань, а камера безперервно рухається за задуманою "режисером" траєкторією. Це дуже незвичайний досвід, і я не пригадаю гри, де було щось подібне.

👉 Чимало часу ми чуємо різні бойові композиції, які непогано підходять під ситуації, але коли потрібно гра видає чудові ліричні композиції, що особливо помітно у фіналі. Озвучка на висоті (принаймні, в оригіналі), голоси добре підібрані.

God of War - це:

👌 BOOOOOOOOOOY
👌 Hadesblade: Kratos’ Sacrifice
👌 Featuring Коннор Макгрегор
👌 Царство смертельної вейпової пари
👌 Агні та Рудра на мінімалках
👌 Можливість зробити Get over here!
👌 Можливість побити камінь (Кріс Редфілд схвалює)
👌 Найбільша з штанних змій

🔷 Приклад того, як зі слешера можна зробити чудову сюжетну гру, не розгубивши водночас глибину бойової системи і доповнивши все РПГ елементами і багатим дослідженням світу. Вийшло не без мінусів, але це все ще досить висока якість творіння, хіба що ціна трохи завищена. 🔷

🔰 Діагноз – Don’t be sorry. Be better. 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Merk følgende!💢 📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще звичайні вихідні батька і сина! 📌 [h1] We will be the gods we choose to be, not those who have been. Who I was is not who you will be. [/h1] 👉 Ось вже не думав, що писатиму в Стімі огляд на один із головних ексклюзивів Соні, але життя сповнене сюрпризів. Одразу зазначу, що не підтримую консолепекашні війни і просто радію кожній хорошій грі, що виходить на моїй платформі і вже тим більше не топлю за те, щоб лише деякі "обрані" могли пограти в ту чи іншу гру. Із серією GoW я трохи знайомий - проходив дві номерні частини на емуляторі PS2 і ще дві - на емуляторі PSP (ну, а що ви хотіли, жорстокий ПК геймінг) і можу сказати, що подібні м'ясні слешери мені цілком до смаку. 👉 А ось із God of War (2018) трохи інша історія - нехай це і продовження серії (і, одночасно, м'який перезапуск), але воно кардинально відрізняється від того, що було раніше, а тому може сподобається далеко не всім шанувальникам оригіналу. Відмінностей просто море - починаючи з масштабних, на кшталт структури світу гри, подачі сюжету і його характеру, і закінчуючи більш дрібними, але значущими, на кшталт розташування камери або системи добивань. Але суть не в цьому. Чи є GoW неймовірним шедевром, про що так любили повторювати фанатики (не плутати з фанатами) Соні у своїх аргументах на кшталт "навіщо ПК, якщо на ньому не пограти в God of War"? Ні, адже, ясна річ, чим сильніше ви завищите очікування від гри, тим більшим буде розчарування. Але чи хороша це гра? Безумовно. [quote]🌌 [i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте проводити час із сином! 🌌[/b][/i] [/quote] 👉 Технічна частина вийшла неоднозначною. З одного боку, портувальників варто похвалити за чудову оптимізацію - навіть на бюджетній GTX 1050 Ti гра спокійно йде на середніх налаштуваннях (що відповідають консольній графіці) з ФПС у межах 40-50 і рідкісними просіданнями нижче за 40 (з FidelityFX на суперякісності, але все ж). Водночас у гри вистачає і проблем, на кшталт витоків пам'яті, з якими зіткнулися багато хто, якщо вірити форуму. Особисто я з цього приводу нічого не можу сказати, тому що у мене не було подібних проблем, але були інші - чомусь граючи в гру від Соні на геймпаді від тієї самої Соні я бачив боксівську розкладку. А поради представників компанії на кшталт "грати по кабелю, тому що в Стімі дуже складно зробити піктограми кнопок дуалсенса" (адже їх же не було в DS і H:ZD) це просто ганьб [h1] 📖 We can do whatever. We. Want.[/h1] 👉 Історія нового God of War - чергова варіація на тему "батьки і діти", в якій вже трохи постарілий Кратос після подій трилогії перебрався до Мідгарду, де знову завів сім'ю. Але після смерті дружини, з метою виконати її останню волю і розвіяти її прах на найвищій горі у всіх дев'яти царствах, він змушений вирушити в подорож, взявши з собою Атрея - свого сина. Оскільки хлопчик більше часу проводив з матір'ю, вони з Кратосом виявляються не надто близькими і впродовж усієї подорожі вчаться розуміти й поважати одне одного, поступово працюючи над своїми стосунками - у цьому плані у гри дуже багато спільного з A Plague Tale: Innocence. 👉 За стосунками батька і сина цікаво спостерігати до самого фіналу, а ті чи інші аспекти цих стосунків проявляються і в геймплеї. У своїй подорожі їм належить відвідати кілька світів, завести нових знайомих і дізнатися багато таємниць. Якщо Атрей вчиться знаходити спільну мову з батьком і приймає свою суть, то сам Кратос нарешті відпускає своє минуле, щоб почати нове життя, а тому вони обидва проходять довгий шлях. [h1]💻 And you must be better than me. Understand?[/h1] 👉 Ключова відмінність від усіх попередніх ігор у тому, що GoW - це тепер не відносно лінійна пригода, а щось на кшталт метроїдванії, з повноцінним (для жанру) відкритим світом, окремі частини якого стають доступними під час сюжету або ж із набуттям нових здібностей. Ігровий світ досить різноманітний і поступово для вивчення крім Мідгарду відкриваються нові царства, на кшталт Альхейму з його квітами і темними ельфами або Хельхейму з крижаним холодом і духами померлих. 👉 Крім того, зміни торкнулися і бойової системи - тепер Кратос добру половину гри володіє крижаною сокирою, яку можна кидати у ворогів і повертати назад, а також використовувати у вирішенні безлічі загадок. Трохи пізніше стануть доступні знайомі всім шанувальникам серії Мечі Хаосу, з якими геймплей трохи наблизиться до класичних ігор. Ну, і не варто забувати, що Кратос подорожує не один, а тому Атрей теж бере активну участь у боях - якщо спочатку він робить це вкрай невміло, то під час сюжету і в міру прокачування набирається дедалі більше досвіду, може сам атакувати або паралізувати ворогів, відкриваючи їх для атаки, стріляти за командою різними видами стріл і використовувати виклик астральних тварин, а в боях з деякими супротивниками і зовсім стає незамінним. 👉 У грі також з'явилася ціла система екіпіровки і характеристики, через що вона більше нагадує РПГ, ніж слешер. Тепер Кратос може носити три елементи броні і талісман з окремою здатністю. У броню також вставляються камені, що дають додаткові бонуси, крім того, і зброю можна кастомізувати, міняючи рукоятки і вставляючи по два камені для рунних атак з кулдауном, таким чином підбираючи власний стиль бою. Зрозуміло, присутня система прокачування, з отриманням досвіду і подальшою купівлею прийомів, а нову екіпіровку можна створювати у ковалів або знаходити в скринях, яких тут просто навалом. 👉 Основних мінусів геймплея, на мій погляд, два. Перший - система рівнів у ворогів. Так, привіт останнім іграм від Юбісофт. Принцип той самий - якщо ворог хоча б на кілька рівнів вищий за вас, то ви будете колупати його вічність, тоді як йому вистачить трьох-чотирьох ударів. Посилюється це тим, що рівень Кратоса ніяк не пов'язаний з досвідом, а цілком залежить від вдягнутого екіпірування і каміння, яке ще потрібно десь дістати. Ну, і навіщо рівнева система в метроідванії - окреме питання. 👉 Другий мінус - камера. Я, звісно, розумію, що так легше відчувати вагу ударів і все таке інше, але коли ти не бачиш половину ворогів і про їхні атаки попереджають стрілками по краях екрана або криками Атрея - це виглядає дешево і відстало. Окрема проблема - злітаючий лок на цілях, що стає критичним у боях із валькіріями. [h1]🎬 🎧 The cycle ends here. [/h1] 👉 Багатий візуал виражається насамперед у дизайні різних світів, кожен з яких унікальний, а також у безлічі дрібних деталей, на які одразу звертаєш увагу. Окремо відзначу художній прийом із кіно - уся гра немов би "знята одним дублем", без склеювань, а камера безперервно рухається за задуманою "режисером" траєкторією. Це дуже незвичайний досвід, і я не пригадаю гри, де було щось подібне. 👉 Чимало часу ми чуємо різні бойові композиції, які непогано підходять під ситуації, але коли потрібно гра видає чудові ліричні композиції, що особливо помітно у фіналі. Озвучка на висоті (принаймні, в оригіналі), голоси добре підібрані. [b]God of War - це: 👌 BOOOOOOOOOOY 👌 Hadesblade: Kratos’ Sacrifice 👌 Featuring Коннор Макгрегор 👌 Царство смертельної вейпової пари 👌 Агні та Рудра на мінімалках 👌 Можливість зробити Get over here! 👌 Можливість побити камінь (Кріс Редфілд схвалює) 👌 Найбільша з штанних змій [b]🔷 Приклад того, як зі слешера можна зробити чудову сюжетну гру, не розгубивши водночас глибину бойової системи і доповнивши все РПГ елементами і багатим дослідженням світу. Вийшло не без мінусів, але це все ще досить висока якість творіння, хіба що ціна трохи завищена. 🔷 [/b] [h1]🔰 [b]Діагноз – Don’t be sorry. Be better. [/b] 🔰[/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998