💢 注意! 💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще свої особисті призвані тенгу!


👉 Ghostwire: Tokyo - третя гра студії Tango Gameworks (після дилогії The Evil Within), яка, почну з очевидного, вийшла вельми неоднозначною. Уже на першій презентації, в якій брав участь один із засновників студії і творець класичного Resident Evil Сіндзі Мікамі, було нічого незрозуміло, як, утім, і з подальшими трейлерами. Помітно, що гра перероблялася, від початкової концепції хоррора відмовилися, залишивши лише рідкісні епізоди з нагнітанням атмосфери, а в процесі розроблення з команди пішла Ікумі Накамура, яка не лише представляла гру разом із Мікамі на тій самій презентації, а й, на хвилиночку, була креативним директором нового проєкту.

👉 Причини її відставки так до кінця і не зрозумілі, але факт у тому, що гра позбулася автора, який закладав у неї своє бачення, а потім, судячи з усього, була переорієнтована під ексклюзив PS5. Чому "судячи з усього"? Та тому що незважаючи на спробу в некстген з використанням ретрейсингу, гра ще вийшла на ПК (з повною підтримкою дуалсенса) та й за рівнем свого опрацювання явно не дотягує до вилизаних ексклюзивів Соні.

👉 Що стосується самої гри, то тут вистачає суперечливих моментів, чи то короткий, годин на 5, сюжет без належного розкриття персонажів і, будемо чесними, без нормального бюджету, чи то цікавий, але такий, що швидко набридає, геймплей, чи то якийсь зовсім уже нездоровий потяг розробників до збирання всього і вся. І... навіть з урахуванням усього цього гра все ще вельми коротка - за 38 годин я зібрав майже все, що можна і отримав більшість ачівок, що якось замало для гри у відкритому світі. Те, що однозначно вдалося Ghostwire: Tokyo - стати чудовою рекламною брошурою Японії, вдало поєднуючи особливості сучасного укладу життя з багатовіковими традиціями, віруваннями і забобонами - в цьому плані гра це чи не справжня енциклопедія японського життя, що добре підійде любителям східної культури. Особисто я б залишив нейтральний відгук, але через брак такого схиляюся все ж таки в позитивний бік.

🌌 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте носити із собою захисні талісмани! 🌌

👉 Технічна частина вийшла так собі - нехай просідання ФПС на релізі і пофіксили, але ось витоки пам'яті нікуди не поділися, та й оптимізація залишає бажати кращого.


👉 Історія Ghostwire стартує з того, що в Сібуї, одному з районів Токіо, через дії невідомої групи вейперів з'являється загадковий туман, що вкриває увесь район та є причиною зникнення всіх його мешканців, від яких лишився лише одяг та особисті речі. У цей самий час ми і знайомимося з протагоністами, яких тут два - детектив КК (своє справжнє ім'я він уже забув), який давно вивчав усіляку паранормальщину з наукового погляду і внаслідок низки подій втратив своє тіло, шукає за що б зачепитися і бачить щойно загиблого в аварії юнака на ім'я Акіто, входить у нього (no hоmо) і повертає до життя.

👉 У результаті ці двоє виявляються пов'язані і змушені діяти як напарники, тим паче, що цілі в них спільні - щоб розвіяти туман і врятувати всіх мешканців, треба зупинити того, хто це влаштував, - людину в дивному костюмі, яку звуть Хан'я, що за збігом обставин викрала сестру Акіто, а тепер хоче принести її в жертву й об'єднати світ живих зі світом мертвих.

👉 Незважаючи на невелику тривалість, із таких даних міг би вийти гарний сюжет, особливо в японській грі, якби персонажів хоч постаралися прописати, а заодно зробити історію цікавішою за біганину з точки А в точку Б і В. Так, взаємовідносини Акіто і КК під час гри непогано розкриваються, коли досвідчений детектив навчає юнака премудростей життя, а той, зі свого боку, доводить, що навіть якщо ти дух без власного тіла і нормальних соціальних зв'язків, для тебе ще не все втрачено. Ось тільки на цьому всю гру не побудуєш. Я не так давно сварив пролог цієї гри (випущений у вигляді візуальної новели), але зараз бачу, що за фактом рівень опрацювання деяких персонажів там був у такому самому стані, як і тут. Антагоніст - це взагалі ходяче кліше, я думав, що хоч до фіналу його трохи розкриють, але ні, це все ще плоский персонаж із примітивною мотивацією.

👉 З побічними подіями все трохи краще, не з усіма, звісно, але полювання на різноманітних духів і йокаїв вийшло набагато цікавішим за основний сюжет, у якому навіть фірмовому божевіллю The Evil Within майже не знайшлося місця.


👉 Геймплейно, як не дивно, Ghostwire найбільше нагадала мені Dying Light - такий самий відкритий світ у вигляді міста, простенька система паркуру, збирання різноманітних витратних матеріалів, на кшталт їжі для лікування чи покращення своїх здібностей. За фактом це шутер, але замість зброї тут магія - атаки стихіями повітря, води та вогню з різними характеристиками, талісмани-витратники (на початку гри надто дорогі, наприкінці майже непотрібні) та лук як останній аргумент. Є прокачування, але більша частина умінь - звичайне підвищення тих чи інших цифр, навички, які кардинально змінюють геймплей, можна перерахувати на пальцях. Ну і такий важливий у 2022-му році "орлиний зір".

👉 Ну, і збиральництво, куди ж без нього. Гаразд ще сховані єноти-танукі, статуї-обереги, вервиці для підсилень і різний лорний мотлох, який можна віддати місцевим торговцям-некоматам, але ось людині, яка придумала, що треба зібрати 240 300 духів (це, якщо що, реальні цифри населення Сібуї), навіть за умови, що збираються вони по 100-600 за раз, і зав'язала на цьому ачівки, треба порекомендувати книжки з геймдизайну, бажано новіші за 2010 рік. Як і тому, хто проектував босфайти.

👉 Окремо відзначу реалізацію фоторежиму, який не тільки не ставить гру на паузу, а й вимагає розблокування фільтрів і поз шляхом виконання побічних активностей - незвично, але мені сподобалося, так само, як і можливість просто бігати містом, увімкнувши у внутрішньоігровому плеєрі атмосферний саундтрек. А завдяки можливості відкривати і використовувати новий одяг користуватися фоторежимом ще приємніше. І до речі, підтримка дуалсенса тут чудова, зокрема й стосовно вібрації з тригерами, саме геймпад дарує чималу частину задоволення від геймплею.


👉 Візуал - те, що привертає увагу насамперед, Сібуя прекрасно відтворена, а тому вся гра - це одна велика екскурсія залитими неоном проспектами, житловими кварталами, сяючими торговельними центрами і традиційними храмами. З ретрейсингом усе має виглядати просто фантастично. Дизайн ворогів, натхненний різними йокаями, так само як і страхами людей, досить примітний.

👉 Музика внутрішньоігрової групи Riot Division чудово підходить для простих прогулянок містом, тоді як для бою є не менш якісний саундтрек.

Ghostwire: Tokyo - це:

👌 Ми - ніндзя-екзорцисти
👌 日本のスレンデマン
👌 Ророку… Рокіро… тьфу… Рокурокубі
👌 It’s raining men
👌 Гарячі японські школярки, без реєстрації та СМС
👌 Можливість гладити котиків і собачок
👌 Можливість легально мацати школярок
👌 Мяунь, у якого багато різного товару на пур-ррроо-даж
👌 DZIDZIO як улюблена українська група в Японії

🔷 Гра чудово підійде тим, хто любить збиральництво, цікавиться японською культурою, віддає перевагу стильним іграм у містах або ж просто фанат творчості Мікамі. Усім іншим раджу придивитися, але обережно. 🔷

🔰 Діагноз – I ain’t afraid of no ghost 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 注意! 💢 📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще свої особисті призвані тенгу! [h1] Люди бояться визнати правду, побачивши її. [/h1] 👉 Ghostwire: Tokyo - третя гра студії Tango Gameworks (після дилогії The Evil Within), яка, почну з очевидного, вийшла вельми неоднозначною. Уже на першій презентації, в якій брав участь один із засновників студії і творець класичного Resident Evil Сіндзі Мікамі, було нічого незрозуміло, як, утім, і з подальшими трейлерами. Помітно, що гра перероблялася, від початкової концепції хоррора відмовилися, залишивши лише рідкісні епізоди з нагнітанням атмосфери, а в процесі розроблення з команди пішла Ікумі Накамура, яка не лише представляла гру разом із Мікамі на тій самій презентації, а й, на хвилиночку, була креативним директором нового проєкту. 👉 Причини її відставки так до кінця і не зрозумілі, але факт у тому, що гра позбулася автора, який закладав у неї своє бачення, а потім, судячи з усього, була переорієнтована під ексклюзив PS5. Чому "судячи з усього"? Та тому що незважаючи на спробу в некстген з використанням ретрейсингу, гра ще вийшла на ПК (з повною підтримкою дуалсенса) та й за рівнем свого опрацювання явно не дотягує до вилизаних ексклюзивів Соні. 👉 Що стосується самої гри, то тут вистачає суперечливих моментів, чи то короткий, годин на 5, сюжет без належного розкриття персонажів і, будемо чесними, без нормального бюджету, чи то цікавий, але такий, що швидко набридає, геймплей, чи то якийсь зовсім уже нездоровий потяг розробників до збирання всього і вся. І... навіть з урахуванням усього цього гра все ще вельми коротка - за 38 годин я зібрав майже все, що можна і отримав більшість ачівок, що якось замало для гри у відкритому світі. Те, що однозначно вдалося Ghostwire: Tokyo - стати чудовою рекламною брошурою Японії, вдало поєднуючи особливості сучасного укладу життя з багатовіковими традиціями, віруваннями і забобонами - в цьому плані гра це чи не справжня енциклопедія японського життя, що добре підійде любителям східної культури. Особисто я б залишив нейтральний відгук, але через брак такого схиляюся все ж таки в позитивний бік. [quote]🌌 [i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте носити із собою захисні талісмани! 🌌[/b][/i] [/quote] 👉 Технічна частина вийшла так собі - нехай просідання ФПС на релізі і пофіксили, але ось витоки пам'яті нікуди не поділися, та й оптимізація залишає бажати кращого. [h1] 📖 Лише вивільнивши душу з тлінної оболонки, ми знаходимо справжнє "я". [/h1] 👉 Історія Ghostwire стартує з того, що в Сібуї, одному з районів Токіо, через дії невідомої групи вейперів з'являється загадковий туман, що вкриває увесь район та є причиною зникнення всіх його мешканців, від яких лишився лише одяг та особисті речі. У цей самий час ми і знайомимося з протагоністами, яких тут два - детектив КК (своє справжнє ім'я він уже забув), який давно вивчав усіляку паранормальщину з наукового погляду і внаслідок низки подій втратив своє тіло, шукає за що б зачепитися і бачить щойно загиблого в аварії юнака на ім'я Акіто, входить у нього (no hоmо) і повертає до життя. 👉 У результаті ці двоє виявляються пов'язані і змушені діяти як напарники, тим паче, що цілі в них спільні - щоб розвіяти туман і врятувати всіх мешканців, треба зупинити того, хто це влаштував, - людину в дивному костюмі, яку звуть Хан'я, що за збігом обставин викрала сестру Акіто, а тепер хоче принести її в жертву й об'єднати світ живих зі світом мертвих. 👉 Незважаючи на невелику тривалість, із таких даних міг би вийти гарний сюжет, особливо в японській грі, якби персонажів хоч постаралися прописати, а заодно зробити історію цікавішою за біганину з точки А в точку Б і В. Так, взаємовідносини Акіто і КК під час гри непогано розкриваються, коли досвідчений детектив навчає юнака премудростей життя, а той, зі свого боку, доводить, що навіть якщо ти дух без власного тіла і нормальних соціальних зв'язків, для тебе ще не все втрачено. Ось тільки на цьому всю гру не побудуєш. Я не так давно сварив пролог цієї гри (випущений у вигляді візуальної новели), але зараз бачу, що за фактом рівень опрацювання деяких персонажів там був у такому самому стані, як і тут. Антагоніст - це взагалі ходяче кліше, я думав, що хоч до фіналу його трохи розкриють, але ні, це все ще плоский персонаж із примітивною мотивацією. 👉 З побічними подіями все трохи краще, не з усіма, звісно, але полювання на різноманітних духів і йокаїв вийшло набагато цікавішим за основний сюжет, у якому навіть фірмовому божевіллю The Evil Within майже не знайшлося місця. [h1]💻 Виявляється, навіть коли стаєш привидом, складно повірити, що є потойбічний світ. [/h1] 👉 Геймплейно, як не дивно, Ghostwire найбільше нагадала мені Dying Light - такий самий відкритий світ у вигляді міста, простенька система паркуру, збирання різноманітних витратних матеріалів, на кшталт їжі для лікування чи покращення своїх здібностей. За фактом це шутер, але замість зброї тут магія - атаки стихіями повітря, води та вогню з різними характеристиками, талісмани-витратники (на початку гри надто дорогі, наприкінці майже непотрібні) та лук як останній аргумент. Є прокачування, але більша частина умінь - звичайне підвищення тих чи інших цифр, навички, які кардинально змінюють геймплей, можна перерахувати на пальцях. Ну і такий важливий у 2022-му році "орлиний зір". 👉 Ну, і збиральництво, куди ж без нього. Гаразд ще сховані єноти-танукі, статуї-обереги, вервиці для підсилень і різний лорний мотлох, який можна віддати місцевим торговцям-некоматам, але ось людині, яка придумала, що треба зібрати 240 300 духів (це, якщо що, реальні цифри населення Сібуї), навіть за умови, що збираються вони по 100-600 за раз, і зав'язала на цьому ачівки, треба порекомендувати книжки з геймдизайну, бажано новіші за 2010 рік. Як і тому, хто проектував босфайти. 👉 Окремо відзначу реалізацію фоторежиму, який не тільки не ставить гру на паузу, а й вимагає розблокування фільтрів і поз шляхом виконання побічних активностей - незвично, але мені сподобалося, так само, як і можливість просто бігати містом, увімкнувши у внутрішньоігровому плеєрі атмосферний саундтрек. А завдяки можливості відкривати і використовувати новий одяг користуватися фоторежимом ще приємніше. І до речі, підтримка дуалсенса тут чудова, зокрема й стосовно вібрації з тригерами, саме геймпад дарує чималу частину задоволення від геймплею. [h1]🎬 🎧 Ти тільки поглянь, що з містом стало. Не думав, що до такого дійде [/h1] 👉 Візуал - те, що привертає увагу насамперед, Сібуя прекрасно відтворена, а тому вся гра - це одна велика екскурсія залитими неоном проспектами, житловими кварталами, сяючими торговельними центрами і традиційними храмами. З ретрейсингом усе має виглядати просто фантастично. Дизайн ворогів, натхненний різними йокаями, так само як і страхами людей, досить примітний. 👉 Музика внутрішньоігрової групи Riot Division чудово підходить для простих прогулянок містом, тоді як для бою є не менш якісний саундтрек. [b]Ghostwire: Tokyo - це: 👌 Ми - ніндзя-екзорцисти 👌 日本のスレンデマン 👌 Ророку… Рокіро… тьфу… Рокурокубі 👌 It’s raining men 👌 Гарячі японські школярки, без реєстрації та СМС 👌 Можливість гладити котиків і собачок 👌 Можливість легально мацати школярок 👌 Мяунь, у якого багато різного товару на пур-ррроо-даж 👌 DZIDZIO як улюблена українська група в Японії [b]🔷 Гра чудово підійде тим, хто любить збиральництво, цікавиться японською культурою, віддає перевагу стильним іграм у містах або ж просто фанат творчості Мікамі. Усім іншим раджу придивитися, але обережно. 🔷 [/b] [h1]🔰 [b]Діагноз – I ain’t afraid of no ghost [/b] 🔰[/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998