ACHTUNG !!!
√ Усе, написане далі, є лише суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з нею не погодитися, якщо здатні навести адекватні й логічні аргументи. √


Нехай Говард Філліпс Лавкрафт і помер майже невідомим, вплив його творчості на деякі аспекти сучасної культури в різних її проявах складно переоцінити, і, якщо у випадку з кіно прямих екранізацій його розповідей досить мало, а ті, що є, доволі посередні, то відсилань і запозичень з'явилася величезна кількість. З іграми ж зовсім інша ситуація, адже якщо почати перераховувати твори, засновані на його творчості або натхненні нею, а також ті, що мають схожу атмосферу і використовують знайомі образи, персонажів або істот, придуманих Лавкрафтом, то набереться вельми значний список, який тягнеться від цілком логічних для перенесення атмосфери хоррорів до веселих рогаликів або навіть візуальних новел.

Мені завжди здавалося, що твори Лавкрафта базуються не стільки на моторошних монстрах і збожеволілих героях, скільки на страху, який сам автор називав "надприродним жахом" (і навіть написав однойменний трактат на цю тему), - страху, який з'являється через усвідомлення своєї нікчемності в рамках всесвіту та перед істотами, для яких уся історія існування людства - не більше ніж мить, а саме людство настільки жалюгідне, що навіть не становить жодного інтересу.

Але, зрозуміло, є і більш популярні думки, так мене нещодавно "просвітили", що, виявляється, Лавкрафт писав не про це, а The Shore це гра, яка (цитую з дотриманням оригінальної орфографії): «…футуристическая с атмосферой, с глубоким сюжетом (тёмное фентези). Игра не так себе, если вы не читали Лавкрафта, то не поймёте сути игры ☺ Посмотрел стримы по этой игре - и все восхищаются, говорят очень крутая игра. И мне тоже, игра, очень понравилась, я, обязательно её куплю ☺Игра нереальная, особенно стрелять из артефакта плазмой ☺ Нереальность происходящего....». Хм, темне фентезі? ПРЯМО ЯК У ДАРК СОУЛС?! Кхм, прошу вибачення. Що ж, давайте розберемося, чому особисто я вважаю Берег хорошою візуалізацією але поганою грою.

👉 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте читати "Некрономікон"

Берег розробляла здебільшого одна людина, що, звісно, похвально, але не завадило б залучити більше тестерів, адже технічна частина, м'яко кажучи, не дуже. Звісно, можна було б усе списати на мою бюджетну відеокарту і сказати, що я сиджу на тостері та ще й смію критикувати, ось тільки це не скасовує реальних фактів: за чотири дні з релізу гри вийшло ТРИ патчі, останній з яких, за заявами автора, серйозно збільшує ФПС, мало не вдвічі.

І знаєте що найсмішніше? Це дійсно правда і особисто у мене гра стала видавати не 30-40 ФПС на високих налаштуваннях, а всі 60, як і повинна. Втім, осоромитися автор все ж зумів - цей самий патч заодно і повидаляв збереження у всіх, хто грав до його виходу. Можу додати до скарбнички проблем гри ще те, що тут немає нормального меню, а при заході в нього гра не стає на паузу.


Зав'язка історія має певну інтригу: наш головний герой на ім'я Андрій (ну, або Ендрю) опиняється на таємничому острові (Жюль Верн тут ні до чого), де немов би не існує часу, є цілий цвинтар із кораблів, які розбилися, та знаходяться якісь стародавні споруди. Незабаром герой, який, крім усього іншого, втратив доньку і не може її знайти, укладає угоду з якоюсь темною сутністю, яка обіцяє йому допомогти в обмін на деякі послуги з боку самого Ендрю. Тут і починається подорож протагоніста іншими світами, зустрічі з Древніми і пошук могутніх артефактів.

Що ж могло піти не так? По-перше, сама історія ні про що, по ходу сюжету нам згодовують інформацію, від якої мало сенсу і яка ні на що не впливає. По-друге, подача історії через записки, збираючи які на березі ми дізнаємося про долю матросів, які зазнали корабельної аварії. Але я не вважаю записки критичним мінусом, бо на тлі історії самого Ендрю - це чи не шедевр епістолярного жанру. По-третє, та сама історія Ендрю, і це просто пи*дець. Припустімо, герой не страждає на амнезію і його таємниці розкриються не одразу, але якого біса мені дізнаватися його біографію в останні 5 хвилин гри? Що від цього зміниться і чому мені різко стане не наcpати на нього? Через "несподіваний поворот"? І це після споглядання сутностей космічного масштабу?

Мотивація Ендрю ще краща - все заради порятунку доньки. Знаєте, скільки разів він згадує про неї за всю гру? Три, Карл! На початку, наприкінці, і в середині, коли запитує, а як узагалі подорож із відстрілом шогготів пов'язана з його донькою і отримує відповідь "ТОМУЩО!". А ще тут є нахрін непотрібні відсилання на різні твори Лавкрафта, але у мене вже немає місця, щоб це розбирати.


Спочатку Ендрю може лише ходити і бігати, потім додасться інноваційна здатність робити стрибки. Якщо забути про збирання сміття, яке ні на що не впливає, а сам інвентар і зовсім пропадає після першої години гри (якщо автору було начхати, то чому я маю це пояснювати?), то здебільшого геймплей зводиться до ходіння та розв'язання головоломок. Останні різноманітні, не особливо складні й у міру приємні. На жаль, є і ще один аспект, потрібний цій грі як собаці п'ята нога - відстріл шогготів та інших істот за допомогою артефакту, а також втечі від них усілякими лабіринтами. Ну а що ви хотіли? Лавкрафт це тепер космоопера з бластерами і Ктулху в наряді покоївки.


Що грі безсумнівно вдалося, так це картинка. Чудово підібрана композиція кольорів на березі навіює думки про Ісландію (ну, або Death Stranding), "живі печери" відсилають до робіт Гігера, а інші світи і сутності космічного масштабу зачаровують і прекрасно передають той самий "надприродній жах". Якщо не вдивлятися в деякі текстури, то гра має просто приголомшливий вигляд (особливо для інді, зробленої однією людиною), а деякі рішення щодо нагнітання атмосфери вельми оригінальні. Дизайн істот і будівель, будь то живий обеліск або стародавні будови, вкрай запам'ятовується

Звук теж доволі приємний, коли справа доходить до композицій - атмосферу покинутого острова, немов би забутого всіма богами, передано чудово, так само добре вдається нагнітання атмосфери в деяких моментах. Що стосується озвучки, то сам Ендрю звучить блякло, особливо на тлі його "супутника".

The Shore - це:

👌 Toss a coin to your cultist
👌 Рейв з інших світів
👌 Звичайний земний колір
👌 Типові Лавкрафтові боссфайти
👌 Трикутник ілюмінатів
👌 Бюджетний косплей Великого татуся
👌 Можливість досягти дна
👌 Утопці з Відьмака в якості несподіваного кросовера
👌 Шахи, зроблені з любов'ю

🔷 Відносно візуалу, звуку та дизайну The Shore - чудове творіння, до якого складно причепитися, ось тільки сюжет і левова частка геймплея з легкістю нівелюють ці переваги, а тому ті 2 або навіть 3 години, що підуть на проходження, далеко не завжди будуть приємними. Брати виключно шанувальникам Лавкрафта і тільки заради зазначених переваг. 🔷

🔰 Підсумок - Ктулху, прокинься, ти обіcpався! 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

[b][u]ACHTUNG !!![/u][/b] √[i] Усе, написане далі, є лише суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з нею не погодитися, якщо здатні навести адекватні й логічні аргументи. [/i]√ [h1] How did my monotonous self has come closer to the fact that nothing surprises me anymore. Have I lost my humanity? - Andrew[/h1] Нехай Говард Філліпс Лавкрафт і помер майже невідомим, вплив його творчості на деякі аспекти сучасної культури в різних її проявах складно переоцінити, і, якщо у випадку з кіно прямих екранізацій його розповідей досить мало, а ті, що є, доволі посередні, то відсилань і запозичень з'явилася величезна кількість. З іграми ж зовсім інша ситуація, адже якщо почати перераховувати твори, засновані на його творчості або натхненні нею, а також ті, що мають схожу атмосферу і використовують знайомі образи, персонажів або істот, придуманих Лавкрафтом, то набереться вельми значний список, який тягнеться від цілком логічних для перенесення атмосфери хоррорів до веселих рогаликів або навіть візуальних новел. Мені завжди здавалося, що твори Лавкрафта базуються не стільки на моторошних монстрах і збожеволілих героях, скільки на страху, який сам автор називав "надприродним жахом" (і навіть написав однойменний трактат на цю тему), - страху, який з'являється через усвідомлення своєї нікчемності в рамках всесвіту та перед істотами, для яких уся історія існування людства - не більше ніж мить, а саме людство настільки жалюгідне, що навіть не становить жодного інтересу. Але, зрозуміло, є і більш популярні думки, так мене нещодавно "просвітили", що, виявляється, Лавкрафт писав не про це, а The Shore це гра, яка (цитую з дотриманням оригінальної орфографії): [i]«…футуристическая с атмосферой, с глубоким сюжетом (тёмное фентези). Игра не так себе, если вы не читали Лавкрафта, то не поймёте сути игры ☺ Посмотрел стримы по этой игре - и все восхищаются, говорят очень крутая игра. И мне тоже, игра, очень понравилась, я, обязательно её куплю ☺Игра нереальная, особенно стрелять из артефакта плазмой ☺ Нереальность происходящего....»[/i]. Хм, темне фентезі? [strike]ПРЯМО ЯК У ДАРК СОУЛС?! [/strike] Кхм, прошу вибачення. Що ж, давайте розберемося, чому особисто я вважаю Берег хорошою візуалізацією але поганою грою. [quote]👉 [i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте читати "Некрономікон" [/b][/i] [/quote] Берег розробляла здебільшого одна людина, що, звісно, похвально, але не завадило б залучити більше тестерів, адже технічна частина, м'яко кажучи, не дуже. Звісно, можна було б усе списати на мою бюджетну відеокарту і сказати, що я сиджу на тостері та ще й смію критикувати, ось тільки це не скасовує реальних фактів: за чотири дні з релізу гри вийшло ТРИ патчі, останній з яких, за заявами автора, серйозно збільшує ФПС, мало не вдвічі. І знаєте що найсмішніше? Це дійсно правда і особисто у мене гра стала видавати не 30-40 ФПС на високих налаштуваннях, а всі 60, як і повинна. Втім, осоромитися автор все ж зумів - цей самий патч заодно і повидаляв збереження у всіх, хто грав до його виходу. Можу додати до скарбнички проблем гри ще те, що тут немає нормального меню, а при заході в нього гра не стає на паузу. [h1] 📖 My father used to speak of how we are not in control, that our fate is sealed the moment we are born. - Andrew[/h1] Зав'язка історія має певну інтригу: наш головний герой на ім'я Андрій (ну, або Ендрю) опиняється на таємничому острові (Жюль Верн тут ні до чого), де немов би не існує часу, є цілий цвинтар із кораблів, які розбилися, та знаходяться якісь стародавні споруди. Незабаром герой, який, крім усього іншого, втратив доньку і не може її знайти, укладає угоду з якоюсь темною сутністю, яка обіцяє йому допомогти в обмін на деякі послуги з боку самого Ендрю. Тут і починається подорож протагоніста іншими світами, зустрічі з Древніми і пошук могутніх артефактів. Що ж могло піти не так? По-перше, сама історія ні про що, по ходу сюжету нам згодовують інформацію, від якої мало сенсу і яка ні на що не впливає. По-друге, подача історії через записки, збираючи які на березі ми дізнаємося про долю матросів, які зазнали корабельної аварії. Але я не вважаю записки критичним мінусом, бо на тлі історії самого Ендрю - це чи не шедевр епістолярного жанру. По-третє, та сама історія Ендрю, і це просто пи*дець. Припустімо, герой не страждає на амнезію і його таємниці розкриються не одразу, але якого біса мені дізнаватися його біографію в останні 5 хвилин гри? Що від цього зміниться і чому мені різко стане не наcpати на нього? Через "несподіваний поворот"? І це після споглядання сутностей космічного масштабу? Мотивація Ендрю ще краща - все заради порятунку доньки. Знаєте, скільки разів він згадує про неї за всю гру? Три, Карл! На початку, наприкінці, і в середині, коли запитує, а як узагалі подорож із відстрілом шогготів пов'язана з його донькою і отримує відповідь "ТОМУЩО!". А ще тут є нахрін непотрібні відсилання на різні твори Лавкрафта, але у мене вже немає місця, щоб це розбирати. [h1]💻 To see the world through the eyes of the god, like a dream in a flash of light.[/h1] Спочатку Ендрю може лише ходити і бігати, потім додасться інноваційна здатність робити стрибки. Якщо забути про збирання сміття, яке ні на що не впливає, а сам інвентар і зовсім пропадає після першої години гри (якщо автору було начхати, то чому я маю це пояснювати?), то здебільшого геймплей зводиться до ходіння та розв'язання головоломок. Останні різноманітні, не особливо складні й у міру приємні. На жаль, є і ще один аспект, потрібний цій грі як собаці п'ята нога - відстріл шогготів та інших істот за допомогою артефакту, а також втечі від них усілякими лабіринтами. Ну а що ви хотіли? Лавкрафт це тепер космоопера з бластерами і Ктулху в наряді покоївки. [h1]🎬 🎧 Observe… As the universe itself unfolds before your very eyes...[/h1] Що грі безсумнівно вдалося, так це картинка. Чудово підібрана композиція кольорів на березі навіює думки про Ісландію (ну, або Death Stranding), "живі печери" відсилають до робіт Гігера, а інші світи і сутності космічного масштабу зачаровують і прекрасно передають той самий "надприродній жах". Якщо не вдивлятися в деякі текстури, то гра має просто приголомшливий вигляд (особливо для інді, зробленої однією людиною), а деякі рішення щодо нагнітання атмосфери вельми оригінальні. Дизайн істот і будівель, будь то живий обеліск або стародавні будови, вкрай запам'ятовується Звук теж доволі приємний, коли справа доходить до композицій - атмосферу покинутого острова, немов би забутого всіма богами, передано чудово, так само добре вдається нагнітання атмосфери в деяких моментах. Що стосується озвучки, то сам Ендрю звучить блякло, особливо на тлі його "супутника". [b]The Shore - це: 👌 Toss a coin to your cultist 👌 Рейв з інших світів 👌 Звичайний земний колір 👌 Типові Лавкрафтові боссфайти 👌 Трикутник ілюмінатів 👌 Бюджетний косплей Великого татуся 👌 Можливість досягти дна 👌 Утопці з Відьмака в якості несподіваного кросовера 👌 Шахи, зроблені з любов'ю [b]🔷 Відносно візуалу, звуку та дизайну The Shore - чудове творіння, до якого складно причепитися, ось тільки сюжет і левова частка геймплея з легкістю нівелюють ці переваги, а тому ті 2 або навіть 3 години, що підуть на проходження, далеко не завжди будуть приємними. Брати виключно шанувальникам Лавкрафта і тільки заради зазначених переваг. 🔷 [/b] [h1]🔰 [b]Підсумок - Ктулху, прокинься, ти обіcpався! [/b] 🔰[/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998