Що ж.. от я і закінчив цю прекрасну гру і дуже задоволений, що все ж зіграв її. Ця частина серії Асасін мене відштовхувала через наявність, так би мовити, грінду. Оці левели персонажа, райони з левелами, це все не те, що було в попередніх частинах, але хоч одне радує, що якщо тобі треба відкрити якийсь район, а в ньому тіпочки вищого левела, то ти просто все зачищаєш по стелсу і не відчувається тоді отої різниці в рівнях.
Чому ж це мене радує? Бо почина.чи з Асасіна Оріджинс, Одісі і Вальхала, то там все супер сумно, за вийнятком графіки, бісить коли у вище перерахованих частинах ти не можеш пройти фортецю по стелсу, якщо маєш низький рівень. Абсурдом є те, що асасін має той прихований кинжал і не може ним вбити, тобто йде анімація, що ніби ти вбиваєш його, але він не вмирає і починає з тобою рамситися, а чому? Бо просто в тебе малий рівень і ось це харить, тобі обов'язково потрібно качати рівень.
Ми тут не про РПГ Асасінів говоримо, а про Сіндікат.

Геймплей - прекрасний дуже все подобалося на початику, а потім замахався ті райони гріндити, але це потрібно, щоб вкачати лвл і вміння.

Механіка - моя улюблена, бо перекочувала з Асасіна Юніті, а там все було мега приємно і симпатично, паркур - на висоті
бійки - приємні і є чим помилувати око
стелс - цікавий і різноманітний.
Цю всю красу ми отримали і у Сіндікаті + це Лондон в часи електрики, парових потягів та індустріалізації.

Отже, рекомендую цю гру фанатам справжнього асасіна, а не асасіна з гріндом, від якого залишилося тільки кап'юшон, кинжал і стрибок віри.