ACHTUNG !!!
Автор рідко здатний висловити свою точку зору лаконічно, тому огляд може бути злегка затягнутим. Або ж ні. Усе, написане далі, є суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з нею не погодитися.


Варто сказати, що хоч я і не є якимось затятим фанатом Лавкрафта, але все ж таки можу зарахувати себе до його прихильників - у свій час я сильно захоплювався його творами (і скупив майже всі в друкованому варіанті), прочитав не менш ніж половину з них, та й зараз іноді до нього повертаюся.

Тому ігри, так чи інакше засновані на його творчості, привертають мою увагу. Із проєктів за мотивами я вже грав в одне чудове творіння, яке вкрай раджу:

• Omen Exitio: Plague

Цю ж гру я давно чекав, але у мене не було зайвих грошей на її купівлю на релізі, тому зміг придбати тільки зараз. І варто сказати, що вона мене не розчарувала.

Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І зателефонуй, нарешті, Ктулху!

Щойно я запустив гру, як вона мене одразу ж приємно здивувала: незважаючи на те, що моя відеокарта вказана лише в розділі мінімальних вимог, гра спокійно видавала 60 FPS у FullHD майже на максимальних налаштуваннях. В епоху, коли погана оптимізація в іграх є скоріше правилом, ніж винятком, таке не може не радувати.

До мінусів можу віднести хіба що однакові значки для багатьох досягнень, але це просто моя причіпка.

Originally posted by Г. Ф. Лавкрафт:

Не викликай того, кого не зможеш здолати.

Грати нам належить за Едварда Пірса, який працює в детективному агентстві "Вентуорт" (так-так, відсилання) і намагається оговтатися від психологічних травм, отриманих на Першій Світовій війні, водночас страждаючи від загадкових нічних жахів. Звичайні детективні справи, в дусі розслідування зрад невірних чоловіків, його не цікавлять, і він шукає щось таке, що зможе вивести його з апатії.

І така справа знаходиться - до його кабінету потрапляє відомий у Бостоні магнат - Стівен Весбстер, який просить детектива розслідувати справу про смерть його доньки, Сари Гокінс, яку всі вважали божевільною та винною у смерті чоловіка і сина. Пірс береться за справу і незабаром прибуває на Даркуотер - острів, на якому жила сім'я Хокінсів, і який колись був одним із центрів китобійного промислу.

Острів цей зберігає багато таємниць, і відкриватимуться вони по ходу всього сюжету, а не у вигляді одкровень у фіналі, як це іноді буває. Почавши розплутувати справу, Пірс розуміє, що не все так однозначно, і впродовж усієї гри наше уявлення про те, хто добрий, а хто поганий, неодноразово змінюватиметься.

Сюжет тут хоч і досить лінійний, але все ж таки залежить від ухвалених гравцем рішень, які приведуть його до одного з чотирьох можливих фіналів, для отримання кожного з яких необхідно виконати певні умови (в теорії можна вийти одразу на всі 4 кінцівки, але в мене під час першого проходження були доступні лише дві).

Не можу сказати, що історія вийшла аж надто оригінальною (будьмо чесними - добра половина історій самого Лавкрафта будується за одним і тим самим шаблоном), присутні кліше і пара-трійка моментів, які не завадило б розкрити трохи краще, але, загалом, історія мене затягнула, і я навіть не помітив, як дістався фіналу.

Originally posted by Г. Ф. Лавкрафт:

Ми живемо на маленькому острові сліпоти, не усвідомлюючи темних океанів нескінченності навколо нас. Ми не повинні намагатися озиратися навколо.

Геймплейно ми маємо симулятор ходьби з деякими елементами з інших ігор - детектива (ну, зрозуміло) і РПГ. Найперше, що впадає в око - наявність прокачування. У протагоніста є 7 різних навичок: розслідування, пошук, красномовство, психологія, сила, окультизм і медицина. На початку гри кожна з них (за винятком окультизму і медицини) трохи прокачана, і нам пропонують додати ще кілька очок навичок (подають це під виглядом того, що в архіві згоріли деякі документи, і потрібно заново внести дані).

Це, до речі, є єдиним випадком, коли ми прокачуємо вже зазначені окультизм і медицину за бали - упродовж усієї решти гри ці дві особливі навички ми покращуватимемо, лише знаходячи окультні книжки та предмети, а також різні медичні довідники. Все інше можна прокачати за очки, одержувані в міру просування сюжетом і за успішні розслідування.
Варто зазначити, що деякі навички явно корисніші за інші, та й використовуються частіше, та ж сила, приміром, є найнепотрібнішою навичкою і використовується лише кілька разів за гру (та й то опціонально).

Як я вже сказав, гра нелінійна, і в багатьох діалогах нам потрібно буде робити вибір, причому деякі варіанти відповідей залежатимуть від рівня прокачування навичок і отриманої нами інформації - якоїсь дикої нелінійності тут немає, але ваші вчинки та рішення все-таки мають деяку вагу.

Ну, і, оскільки ми граємо за детектива, то, зрозуміло, будуть і розслідування. У деяких місцях можна перейти в особливий режим, який ніби перенесе героя в минуле і дасть змогу знайти докази там, де інший їх би не помітив. Причому що краще прокачана навичка розслідування, то більше доказів ви знайдете. Також зазначу навичку "пошук", яка за належного прокачування дасть вам змогу знаходити приховані предмети, що дають додаткову інформацію про події, які відбулися.

Originally posted by Г. Ф. Лавкрафт:

Якщо я божевільний, це милість! Хай зглянуться боги над людиною, яка в зашкарублості своїй залишається нормальною до моторошного кінця.

Графіка тут викликає двояке враження: з одного боку, обличчя, інтер'єр і різні предмети, які можна збирати, опрацьовано досить детально, і особисто в мене пішло багато часу на просте милування всім цим (я півгодини лазив по офісу Пірса й роздивлявся кожну дрібницю). З іншого боку, волосся персонажів має доволі дивний вигляд, різні об'єкти, що не становлять жодної цінності для сюжету і геймплею, страждають від низької деталізації, а анімації і міміка персонажів... місцями вони доволі кумедні.

Саундтрек підібраний досить непогано, хоч і не всі композиції запам'ятовуються. Звуки також зроблені на цілком високому рівні - скрип дощок під ногами, шурхіт, шепіт культистів, кроки, звук, який сповіщає про те, що виконана дія вплине на долю головного героя, - все це грає на атмосферу і звучить досить правдоподібно.

Call of Chtulhu - це:

• Звичайне лавкрафтівське божевілля, нічого незвичайного
  
• - Мене звуть Едвард Пірс і сьогодні ми спробуємо викликати Ктулху!
  
• Місцевий мамин волоцюга, татів симпатюга
  
• Некрономікон
  
• Ктулху
  
• Психіатрична лікарня, куди ж без неї
  
• Несподівані повороти, які дійсно несподівані
  
• Відсилання, купа відсилань

Варто сказати, що проєкт вийшов цілком непоганим, нехай у деяких місцях усе ж таки відчувалася бюджетність (приміром, тут не так багато локацій і вони повторюються, нехай за інших обставин і в іншому антуражі), але гра весь час примудрялася піднести щось нове, сюжет інтригував, а деякі його повороти справді були несподіваними. Усім рекомендувати не буду, але любителям детективів, хоррорів і творчості Лавкрафта безперечно варто ознайомиться грою.


https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

[b] [u] ACHTUNG !!! [/u] [/b] [i] Автор рідко здатний висловити свою точку зору лаконічно, тому огляд може бути злегка затягнутим. Або ж ні. Усе, написане далі, є суб'єктивною думкою автора, і ви маєте повне право з нею не погодитися. [/i] [code] Пх’нглуі мглв’нафх Ктулху Р’льех вгах’нагл фхтагн [/code] Варто сказати, що хоч я і не є якимось затятим фанатом Лавкрафта, але все ж таки можу зарахувати себе до його прихильників - у свій час я сильно захоплювався його творами (і скупив майже всі в друкованому варіанті), прочитав не менш ніж половину з них, та й зараз іноді до нього повертаюся. Тому ігри, так чи інакше засновані на його творчості, привертають мою увагу. Із проєктів за мотивами я вже грав в одне чудове творіння, яке вкрай раджу: [list] [*][url=steamproxy.net/steamstore/recommended/recommendgame/668590] Omen Exitio: Plague [/url] [/list] Цю ж гру я давно чекав, але у мене не було зайвих грошей на її купівлю на релізі, тому зміг придбати тільки зараз. І варто сказати, що вона мене не розчарувала. [quote][i][b] Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на [url=https://www.youtube.com/channel/UCwAtCU2erFNd-tPyZ4qr8IA]Ютубі[/url] та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І зателефонуй, нарешті, Ктулху! [/b][/i][/quote] [h1] «Технічна частина» [/h1] Щойно я запустив гру, як вона мене одразу ж приємно здивувала: незважаючи на те, що моя відеокарта вказана лише в розділі мінімальних вимог, гра спокійно видавала 60 FPS у FullHD майже на максимальних налаштуваннях. В епоху, коли погана оптимізація в іграх є скоріше правилом, ніж винятком, таке не може не радувати. До мінусів можу віднести хіба що однакові значки для багатьох досягнень, але це просто моя причіпка. [quote=Г. Ф. Лавкрафт] Не викликай того, кого не зможеш здолати. [/quote] [h1] «Сюжет» [/h1] Грати нам належить за Едварда Пірса, який працює в детективному агентстві "Вентуорт" (так-так, відсилання) і намагається оговтатися від психологічних травм, отриманих на Першій Світовій війні, водночас страждаючи від загадкових нічних жахів. Звичайні детективні справи, в дусі розслідування зрад невірних чоловіків, його не цікавлять, і він шукає щось таке, що зможе вивести його з апатії. І така справа знаходиться - до його кабінету потрапляє відомий у Бостоні магнат - Стівен Весбстер, який просить детектива розслідувати справу про смерть його доньки, Сари Гокінс, яку всі вважали божевільною та винною у смерті чоловіка і сина. Пірс береться за справу і незабаром прибуває на Даркуотер - острів, на якому жила сім'я Хокінсів, і який колись був одним із центрів китобійного промислу. Острів цей зберігає багато таємниць, і відкриватимуться вони по ходу всього сюжету, а не у вигляді одкровень у фіналі, як це іноді буває. Почавши розплутувати справу, Пірс розуміє, що не все так однозначно, і впродовж усієї гри наше уявлення про те, хто добрий, а хто поганий, неодноразово змінюватиметься. Сюжет тут хоч і досить лінійний, але все ж таки залежить від ухвалених гравцем рішень, які приведуть його до одного з чотирьох можливих фіналів, для отримання кожного з яких необхідно виконати певні умови (в теорії можна вийти одразу на всі 4 кінцівки, але в мене під час першого проходження були доступні лише дві). Не можу сказати, що історія вийшла аж надто оригінальною (будьмо чесними - добра половина історій самого Лавкрафта будується за одним і тим самим шаблоном), присутні кліше і пара-трійка моментів, які не завадило б розкрити трохи краще, але, загалом, історія мене затягнула, і я навіть не помітив, як дістався фіналу. [quote=Г. Ф. Лавкрафт] Ми живемо на маленькому острові сліпоти, не усвідомлюючи темних океанів нескінченності навколо нас. Ми не повинні намагатися озиратися навколо. [/quote] [h1] «Геймплей» [/h1] Геймплейно ми маємо симулятор ходьби з деякими елементами з інших ігор - детектива (ну, зрозуміло) і РПГ. Найперше, що впадає в око - наявність прокачування. У протагоніста є 7 різних навичок: розслідування, пошук, красномовство, психологія, сила, окультизм і медицина. На початку гри кожна з них (за винятком окультизму і медицини) трохи прокачана, і нам пропонують додати ще кілька очок навичок (подають це під виглядом того, що в архіві згоріли деякі документи, і потрібно заново внести дані). Це, до речі, є єдиним випадком, коли ми прокачуємо вже зазначені окультизм і медицину за бали - упродовж усієї решти гри ці дві особливі навички ми покращуватимемо, лише знаходячи окультні книжки та предмети, а також різні медичні довідники. Все інше можна прокачати за очки, одержувані в міру просування сюжетом і за успішні розслідування. Варто зазначити, що деякі навички явно корисніші за інші, та й використовуються частіше, та ж сила, приміром, є найнепотрібнішою навичкою і використовується лише кілька разів за гру (та й то опціонально). Як я вже сказав, гра нелінійна, і в багатьох діалогах нам потрібно буде робити вибір, причому деякі варіанти відповідей залежатимуть від рівня прокачування навичок і отриманої нами інформації - якоїсь дикої нелінійності тут немає, але ваші вчинки та рішення все-таки мають деяку вагу. Ну, і, оскільки ми граємо за детектива, то, зрозуміло, будуть і розслідування. У деяких місцях можна перейти в особливий режим, який ніби перенесе героя в минуле і дасть змогу знайти докази там, де інший їх би не помітив. Причому що краще прокачана навичка розслідування, то більше доказів ви знайдете. Також зазначу навичку "пошук", яка за належного прокачування дасть вам змогу знаходити приховані предмети, що дають додаткову інформацію про події, які відбулися. [quote=Г. Ф. Лавкрафт] Якщо я божевільний, це милість! Хай зглянуться боги над людиною, яка в зашкарублості своїй залишається нормальною до моторошного кінця. [/quote] [h1] «Аудіовізуал» [/h1] [b]Графіка[/b] тут викликає двояке враження: з одного боку, обличчя, інтер'єр і різні предмети, які можна збирати, опрацьовано досить детально, і особисто в мене пішло багато часу на просте милування всім цим (я півгодини лазив по офісу Пірса й роздивлявся кожну дрібницю). З іншого боку, волосся персонажів має доволі дивний вигляд, різні об'єкти, що не становлять жодної цінності для сюжету і геймплею, страждають від низької деталізації, а анімації і міміка персонажів... місцями вони доволі кумедні. [b]Саундтрек[/b] підібраний досить непогано, хоч і не всі композиції запам'ятовуються. Звуки також зроблені на цілком високому рівні - скрип дощок під ногами, шурхіт, шепіт культистів, кроки, звук, який сповіщає про те, що виконана дія вплине на долю головного героя, - все це грає на атмосферу і звучить досить правдоподібно. [b] Call of Chtulhu - це: [list] [*] Звичайне лавкрафтівське божевілля, нічого незвичайного [*] - Мене звуть Едвард Пірс і сьогодні ми спробуємо викликати Ктулху! [*] Місцевий мамин волоцюга, татів симпатюга [*] Некрономікон [*] Ктулху [*] Психіатрична лікарня, куди ж без неї [*] Несподівані повороти, які дійсно несподівані [*] Відсилання, купа відсилань [/list] [/b] [code] Під час виробництва цього огляду жодна риболюдина не постраждала [/code] [b] Варто сказати, що проєкт вийшов цілком непоганим, нехай у деяких місцях усе ж таки відчувалася бюджетність (приміром, тут не так багато локацій і вони повторюються, нехай за інших обставин і в іншому антуражі), але гра весь час примудрялася піднести щось нове, сюжет інтригував, а деякі його повороти справді були несподіваними. Усім рекомендувати не буду, але любителям детективів, хоррорів і творчості Лавкрафта безперечно варто ознайомиться грою. [/b] [h1] [b] [u]Загалом - 9 нападів божевілля / 10 записів Альхазреда [/u] [/b] [/h1] https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998