З пожеж війни із полум’я вогнів,Плекав нас біль по втраті України, Кормив нас гнет і гнів на ворогів. І ось ідемо в бою життєвому. Тверді, міцні, незламні, мов граніт, Бо плач не дав свободи ще нікому, А хто борець, той здобуває світ. Не хочемо ні слави, ні заплати, Заплатою нам радість боротьби, Солодше нам у бою умирати, Як жити в путах, мов німі раби. Доволі нам руїни і незгоди, Не сміє брат на брата йти у бій, Під синьо-жовтим прапором свободи. З’єднаєм весь великий нарід свій. Велику Правду, для усіх єдину, Наш гордий клич народові несе: Батьківщині будь вірний до загину, Нам Україна вища понад все! Веде нас в бій борців упавших слава, Для нас закон найвищий та наказ –Соборна Українськая Держава-Вільна й міцна, від Сяну по Кавказ! — Олесь Бабій, 2 березня 1975 року ꑭ