Recent reviews by Shicurin

Сумна, але дуже тепла та затишна історія.
Камерне та напружене оповідання про людські стосунки, травми та ліс. Тутешні краєвиди лікують біль та допомагають рефлексувати внутрішні переживання.
Дуже сподобалося.

Гра з колосальним розважальним потенціалом.

У "Florence" гравець матиме змогу згадати з дівчиною на ім'я Флоренс Яо історію її першого кохання, що назавжди змінило її життя. Гра складається з двадцяти розділів, що поділені на глави - відображення різних етапів життя дівчини. У кожному розділі гравцю необхідно вирішувати нескладні задачі та пазли, що відповідають тій чи іншій дії та є повноцінними наративними елементами. Через простий та інтуїтивно зрозумілий ігролад гра розповідає дуже зворушливу та яскраву історію кохання.
В усіх творчих аспектах "Florence" чудова - гра намальована вручну та витримана у єдиному стилі, що доповнюється гарним саундтреком.
Це дуже креативний та приємний квест довжиною в півгодини, що має потенціал сподобатися абсолютно кожному.

Зробити Mirror`s Edge: Catalyst м'яким перезапуском франшизи було найкращим рішенням з усіх можливих. Не дивлячись на цікавий сеттінг, оригінал розповідав завершену історію, яка не потребувала сиквелу. Оновлений Mirror`s Edge дихає на повні груди та розправляє крила, аби дати гравцю повну сободу руху.

Найсильнішим аргументом Mirror`s Edge: Catalyst є саме Місто Дзеркал. Неможливо описати словами - це варто бачити на власні очі. Рушій Frostbite видає краєвиди, якими хочеться милуватися годинами. Не дивлячись на те, що уся гра відбувається у футуристичних декораціях, дизайн районів міста відрізняється та добре запам'ятовується. Місто повниться додатковими, але абсолютно не обов'язковими активностями, які покликані дати зайвий привід бігати цими білосніжними дахами.

Однозначно слабкою рисою гри є сюжет. Сценаристи погано працюють з персонажами другого плану, адже половина зникає з історії без причини, а інші не встигають розкритися та виконують роль сюжетних функцій. Сама Фейт вийшла доволі плоским та картонним протагоністом, який не еволюціонує по ходу історії, їй складно співпереживати. Сеттінг гри дійсно цікавий, прописаний, але усі деталі криються в сотнях аудіощоденників, документів та коміксі-приквелі. Без них історія нагадує клішований інфантильний сюжет про злі корпорації, революцію та класову нерівність.

Mirror`s Edge: Catalyst це відмінний спосіб отримати візуальне та естетичне задоволення, адже зовнішня обгортка у гри ідеальна. В неї приємно грати і тут працює найголовніше - геймплей. Але на більше гра не заслуговує.

"RUINER" це ізометричний шутер, події якого розгортаються у темних індустріальних джунглях майбутнього. Гравцю, що бере під свій контроль мовчазного протагоніста у масці, доведеться прорубати свій шлях крізь тисячі ворогів та перешкод. У грі балом править насильство, тож смерть загрожує не лише противникам, але й вам самим. Екран заливається кров'ю, а гордовитий жіночий голос наказує спробувати ще раз, доки останнього ворожого кіборга не буде знищено. У цьому світі ви - здобич, якій доведеться стати хижаком.

Геймплей "RUINER" побудований на трьох основних засадах, які гравець має засвоїти, якщо хоче вижити та дістатися фінальних титрів: швидкість, жорстокість та адаптивність. На відміну від більшості top-down шутерів гра має комплексну систему прогресії та широкий набір активних навичок, які можна комбінувати задля пошуку найефективнішої тактики вбивства і змінювати під час бою. До класичного ривку додаються щит, контроль ворогів, тактична пауза та багато інших способів урізноманітніти сутички з ворогами.

Окрім перків гра пропонує великий арсенал як холодного, так і вогнепального озброєння, розрахований на будь-який стиль проходження та призначений для усунення різних типів противників. Високочастотні катани, вогнемет, дробовики, автоматичні гвинтівки, лазерні гармати - гравець ніяк не обмежений у виборі інструментів для вбивства.

"RUINER" має доволі високий темп, за яким не так легко встигнути. Гра оперативно вчить основним механікам і закидує протагоніста у першу локацію, де на нього чекають перші групи ворогів. На початку екран смерті доведеться бачити часто, адже звикнути орієнтуватися у просторі займає певний час. Гра не пробачає помилок і завжди кидає героя на розтерзання цілому натовпу. Майже весь час проходження на екрані відбувається спражній bullet hell, в якому необхідно не лише вижити, але й знищити усіх противників.

Різноманітність недругів - ще одна сильна сторона шутеру. Майже кожного рівня зустрічається новий вид, який має додаткову особливість, що робить його небезпечнішим за попередніх. Ця прогресія максимально розкривається через босів, що стрічаються у кінці більшості глав та покликані перевірити, наскільки добре гравець засвоїв тактику бою.

Чи не найсильнішим аспектом гри є її арт-дизайн. "RUINER" це футуристичний нео-нуар, простягнутий безвихіддю, цинізмом та жорстокістю, що відображено у дизайні кожного елементу гри. Індустріальні арени залиті червоним кольором, а місто Ренгкок, що слугує місцевим хабом, спроектоване за усіма канонами кіберпанку - залиті брудом вулиці, панування неонових вивісок та бандити з кіберімплантами. Діалоги у грі нагадують візуальну новелу - чудово намальовані персонажі виглядають органічно та добре запам'ятовуються.

Окремої згадки варта музика, адже саундтрек працює у тісній зв'язці з геймплеєм - швидкі та агресивні треки підбурюють рухатися далі, грати брутальніше. За переважну кількість треків відповідальна польска композиторка Zamilska, що стала моєю персональною фавориткою у жанрі noise techno. Її музика хаотично побудована, має в собі багато дратуючих звуків та крику, що чудово пасує ігровому процесу. Розробники навіть ліцензували трек Paranesian Circle відомого японського композитора Сусуми Хірасави, що відповідальний за саундтреки до таких культових аніме як "Берсерк" та "Папріка". Завдяки йому перебування у Ренгкоці стає справжньою насолодою.

Мало чого можна сказати про сюжет, адже він слугує скоріш виправданням для аномальної кількості насилля, що відбувається на екрані. Німий герой у стильній масці, що вміє лише кивати головою та розминати кулаки, має дістатися вершини злочинної корпорації "Небеса", аби визволити свого брата. У цьому йому допоможе загадкова дівчина на прізвисько "Вона", що кличе протагоніста Цуциком. До речі, єдиний персонаж у грі, що має озвучку. Сценарій не виділяється оригінальністю, але має цікавий сюжетний твіст у фіналі.

Приємним бонусом є наявність повної української локалізації, що зроблена вкрай якісно. Переклад коректний, а за все проходження зустрічаються лише одна чи дві технічні помилки у відображенні символів.

У "RUINER" абсолютно всі елементи тісно переплітаються між собою та утворюють злагоджений механізм, що говорить про неймовірну любов розробників до свого творіння. Маленька інді студія створила якісний продукт, що не встигаєш розсмакувати за одне проходження. Це ода темній стороні кіберпанку, яка влучає у саме серце.
"RUINER" це концентрована лють, яка пробиває гравця наскрізь та змушує жити за своїми правилами. "RUINER" це гра про безупинний рух та безкопромісність. "RUINER" це жорстокість, за якою ховається краса.

"Insomnia: Theater in the Head" це маленький, але насичений point-and-click квест, в якому гравцю треба допомогти дівчині, що страждає від безсоння, нарешті заснути. Виконувати цю доволі абстрактну задачу допоможуть нескладні, але доволі креативні головоломки, що ілюструють тривоги головної героїні.

Історія, що зображена у "Insomnia: Theater in the Head" знайома більшій частині сучасної молоді. Дівчина, в голові якої відбувається гра, страждає через тривожність, допізна гортає стрічку у соціальних мережах та переймається через болючі спогади. За доволі короткий хронометраж розробникам вдається зобразити простий, але неймовірно реалістичний образ сучасної людини, яка через зайнятість на роботі не має можливості приділяти достатньо часу рефлексіям на різні життєві проблеми. Сварки у школі, розставання з коханою людиною, невпевненість у собі - одна або декілька проблем, що зображені в грі, точно будуть знайомі кожному з гравців. Ця властивість формує надзвичайно затишну та інтимну атмосферу, завдяки якій історія сприймається як щось дуже особисте.

Геймплейно "Insomnia: Theater in the Head" це простенький квест у декількох розділах, кожен з яких має свій унікальний пазл, присвячений тій чи іншій проблемі. Гра намальована вручну, що дозволяє з кожною наступною сценою вражати гравця новими образотворчими засобами. Доповнює цю чудову картинку затишна та спокійна музика, наче створена аби приспати як героїню, так і гравця.

"Insomnia: Theater in the Head" це коротенька, але дуже щира подорож у поширені серед багатьох з нас страхи та переживання. Вона простою мовою говорить на гострі теми та має терапевтичну дію - людина, якій знайомі тривоги героїні, обов'язково відчує до неї емпатію та знайде відповіді на якісь зі своїх власних запитань. Цю гру хочеться радити друзям та близьким, адже можливість пройти такі особисті та важливі проблеми в такий чарівний спосіб це саме те, що і має дарувати мистецтво.

Слова, що гравець бачить після кожної смерті головного героя, нагадують, що він приречений знову і знову підійматися нагору, до вершини Підземного царства, аби потім в черговий раз здійнятися над рікою Стікс та вирушити у нову подорож. І скільки б разів Загрей не повертався додому, його завжди буде чекати трохи пригнічений батько та багато цікавих розмов. Бо смерть тут ніколи не буває кінцем, це тільки початок.

"Hades" являє собою ізометричний roguelike екшен у сеттінгу давньогрецьких міфів. Гравець прийме на себе роль Загрея, сина Аїда, якому набридло сидіти у Підземному царстві зі своїм похмурим батьком. Він вирішує втекти до своїх родичів на гору Олімп, а вони активно йому у цьому допомагатимуть. Власне, це і є ціллю гравця на наступні кілька десятків годин. Звучить як непогана зав'язка, але все набагато складніше та цікавіше, ніж може здатися на перший погляд.

Попри приналежність до жанру, що побудований на репітативності, "Hades" має вкрай добре прописану сюжетну лінію з конкретною ціллю. Вона залишається таємницею до певного моменту, тож я надам задоволення кожному самостійно розібратися, що приховує Царство мертвих. Гравець буде помирати десятки разів і кожного разу повертатиметься додому, неодмінно дізнаючись щось нове. У грі багато персонажів, кожен з яких має свій характер, вподобання та ставлення до Загрея. І, звичайно ж, вони будуть реагувати майже на всі події, що трапляються з героєм у його мандрах. Кожен олімпійський бог, друг Загрея або навіть бос має свою сюжетну лінію, яка розкриє багато нових деталей про оточуючий світ та його історію. В цьому головна цінність та перевага "Hades" - вона з неймовірною майстерністю приховує від гравця те, що він грає у гру. Розробники зі студії Supergiant Games доклали колосальних зусиль, аби гравець повірив - цей світ живий і він реагує на кожну вашу дію. Обрали нову зброю для проходження? Ахілес обов'язково прокоментує це і розкаже, хто володів нею до вас. Були вбиті певним типом ворогів? Гіпнос неодмінно над цим пожартує. Досягли максимального рівня романтичних стосунків з кимось з партнерів? Скоро дізнаєтеся, що про це думає Афродіта. Світ "Hades" живе і дихає як злагоджений організм, а гравець є його невід'ємним елементом.

Але одним лиш сюжетом важко захопити увагу на десятки годин, тож варто згадати і про різноманітність місцевого геймплею. "Hades" пропонує гравцю на вибір шість видів зброї, які кардинально різняться між собою за стилем бою. Окрім цього, кожне з них має декілька різних навичків для прокачки, різні аспекти, які змінюють набір атак, а також величезну кількість варіацій комбінування божествених дарів. Кожен з богів Олімпу пропонує Загрею як активні, так і пасивні здібності, покликані допомогти йому у непростій подорожі нагору. І, як ви могли здогадатися, варіантів їх поєднання існує незліченна кількість.

"Hades" це один з найкращих представників жанру roguelike та гра, яка вивела інді-геймінг на новий рівень. Це насичена пригода у цікавому сеттінгу з десятками цікавих персонажів та високою реграбельністю. Майстри з Supergiant Games створили одну з найкращих ігор останніх років та універсальний спосіб закохатися у грецьку міфологію. Аїд неодноразово повторює: "Звідси не втекти". Але правда в тому, що опинившись у Підземному царстві хоч раз, ви вже ніколи не захочете його покинути.

Фірмовий стиль оповідачів зі студії "Telltale Games" відмінно підійшов, аби з нового боку поглянути на міфологію Темного Лицаря та передати контроль над ситуацією у Готемі в руки гравця. Гра чудово презентує головних персонажів та неодноразово підкидає вкрай неочікувані сюжетні повороти. Добре знайомі персонажі розкриваються новими барвами.
Окремої уваги варта характерна для ігор цієї студії варіативність, адже ми в змозі не лише приймати рішення в діалогах та вирішувати долю певних персонажів, але й обирати, в ролі кого діяти у тій чи іншій ситуації - Бетмена чи Брюса Вейна. Таким чином можна відігравати набагато більше когось одного, в результаті чого у вас може вийти історія Брюса, а не Бетмена, як це вийшло в мене.
В інших аспектах все на високому рівні якості. Вкрай добре реалізовано детективну складову діяльності Бетмена, адже необхідно будувати зв'язки між різними доказами на місці злочину. Це виглядає і працює набагато краще і цікавіше ніж навіть у вже легендарній серії "Arkham".
Загалом гра може подарувати дуже цінний і незвичний досвід занурення в історію Бетмена як для фанатів персонажа, так і для далеких від коміксів людей.

Гра, яка занурює у свою історію з самого початку і міцно тримає увагу гравця.
Геймплейне ядро буде знайоме усім поціновувачам першої "Amnesia", але інтреактиву стало набагато менше. Тим не менш, захоплюючою гра від цього бути не перестала. Нас зустрічає загадкова наукова станція, розташована глибоко під водою, поступово розкриваючи свої секрети. Історія набагато масштабніша та складніша, ніж можна уявити на початку і регулярно випробовує моральні принципи гравця, змушуючи його вдаватися до вкрай неоднозначних вчинків. Це гра про людяність і те, де вона закінчується.
Прекрасний вибір як для фанатів горорів, так і новачків у жанрі. Ця історія здатна вразити будь кого.

Arkham City - фактически, идеальный сиквел.

Боевая система стала более разнообразной, от чего драться нравится всё больше и больше, чем дальше продвигаешься по сюжету. В серии появился средних размеров открытый мир, что привнесло полноценные и весьма интересные сайд-квесты. Теперь намного больше противников Бэтмена обзавелись экранным временем и раскрытием. К сожалению, многие задания имеют открытый финал и завершаются лишь в "Рыцаре", но их качество от этого не страдает.
Сюжетный режим повышает ставки и рассказывает намного более мрачную и динамичную историю, которая постепенно идёт к своей кульминации.
Как и своя предшественница, "Batman: Arkham City" ничуть не состарилась и всё еще отлично играется.