Ну ось і гра пройдена... Вибачте, я сказав "гра", це не зовсім так. Рівно рік тому я вперше доторкнувся до історії, що назавжди лишиться в моєму серці. За цей календарний рік та ~250 годин сюжетного режиму Ред Дед Редемпшн 2 була зі мною в часи радощів і смутків, я грав в неї під ворожими обстрілами, живучи у погребі, грав, будучи закоханим, і грав у неї з розбитим серцем, грав, коли на все було вже все одно, і грав, сповненим надії.

Я сміявся, я плакав, я грою захоплювався і від неї горів, злився і ненавидів, розчулювався і дивувався, закохувався і розчаровувася, офігівав і не розумів, радів і засмучувався. Це не була просто гра, це справжня частина життя, яку я пережив разом з героями історії РДР2.

Пройшов на 100%, облазив всю мапу вдовж і впоперек багато разів: то за орхідеями, то за скунсами тризірковими та перельотними грачами ( я ці контракти просто рот-наоборот ), то щоб виконати всі 90 челенджей, чи просто по інтерактивній мапі-гайду за всілякими точками інтересу та пасхальними яйцями ( і омг там було на що подивитися! ). Цілий рік бродив по Сен-Дені та Валентайну, полював поблизу Аннесбергу та на Великих Долинах, шукав квіти в болотах Лаграсу та елітних коней на засніжених просторах гір Гріззлі ( в умовах карантину та воєнного стану ці подорожі стали віддушиною ), і тяжко полишати такі вже знайомі місця, такі вже... рідні.

Багато можна писати, але всього не напишеш. Занадто вже гра багатогранна, занадто вже вона прекрасна: персонажі, сюжет, локації, пасхалки, побічні квести, тварини, музика, механіки - все виконано перфектно. Браво, Рокстар, дякую!

Що ж,
чергова гра на полицю,
людям миру і спокою,
кaцaпам смерть і сльози!

Аnd RDR2... Well... I guess here we're just about done, my friend. It's been quite a journey!