Прийнято думати, що серія Souls - тру хардкорна гра для справжніх мужиків, виключно зі сталевими яйцями. Але це далеко не так. Просто сучасні гравці привикли, що ігри водять їх за ручкі і кажуть що робити. Їх розбестили коридорними шутерами і лінійними "рпг".Раніше всі ігри були важчими,це факт. Якраз в цьому Темні душі вірні старій школі.

!УВАГА! НИЖЧЕ ВИ МОЖЕТЕ СПОСТЕРІГАТИ ВЕЛИКУ ДОЗУ ОСОБИСТОЇ ДУМКИ, ЯКА НЕ ПОЗБАВЛЕНА ВОЗВЕЛИЧУВАННЯ і місцями малесенькими перебільшеннями, ЯКІ НАВІТЬ В ДЕЯКІЙ МІРІ МОЖУТЬ ЗДАТИСЬ ФАНБОЙСТВОМ.

Основою геймплею є багаття і сама бойовка.
Два слова про багаття: це своєрідні чекпоінти, біля яких ви відновлюєте НР і фляги естусу (хілки). Також вони відроджують всіх ворогів.
Бойова система ж заключається в трьох речах: Атака. блок, перекат. І в цій простоті якраз і плюс. Ніяких комбо, супер режимів, і чітерських прийомів. Тільки від того, як добре ви опануєте бойову систему залежить, чи зможете ви протистояти суворому Лордрану.
Бойовку також урізноманітнюють такі штуки, як удар в стрибку, парирування, удар в спину чи удар ногою. Але ці прийоми треба використовувати з розумом і привикнути до їх дії, радіусу, швидкості і т.д.А момент безпорадності = смерть. 1-2 секунд достатньо. Тим більше в PvP
Мультиплеєр тут теж цікава річ. Але для мене це тільки частинка геймплею, а не одна зі сторін.
Також присутня прокачка і левелинг. Тут повна свобода. Ліпіть зі свого персонажа хоч танка, хоч мага (якщо ви казуал), хоч голяка зі зламаним мечем. Ефективність всеодно буде в більшій мірі вирішуватись вашим вмінням грати.

Я на графодpочер, тому як на мене графіка тут непогана. Вона не хороша. Вона не крутезна. Вона непогана.
Тут більше суть в дизайні. Дизайні броні, зброї, монстрів, локацій, босів. Все це просто неперевершене. Задає своєрідну атмосферу, яка на повністю підходять грі. Особливої уваги вартий дизайн рівнів. Щось ЧУТЬ нижче рівня castlevania чи legend of zelda.
Музика тут теж на достойному рівні. Композитор Motoi Sakuraba забезпечив прекрасний симфонічний саундтрек, який працює тільки на благо атмосфері. Деякі композиції з босфайтів навіть придатні для прослуховування поза грою.

Більшість думають, що гра про хардкор і в ній немає нічого з цього. І в цьому мінус такої своєрідної подачі сюжету, деталі якого ти повинен взнавати сам. Будувати теорії і догадки, основані на фактах чи натяках.
Для мене лор і атмосфера стали самими вражаючими складовими цього шедевру. Гнітюча атмосфера безвиході тисне на вас. Світ, в якому немає добра. Немає світла. Немає надії. Світ, в якому його мешканці хочуть вмерти, але не можуть. Заважає прокляття, що змушує відроджуватись після кожної смерті. І люди, які не мають цілі в цьому світі - втрачають "людяність" (humanity), останній прояв чогось людського. Втративши її - вони стають "пустими"(hollow). Бездушною оболонкою, пустою посудиною. Нічим.
Повелитель вогню Гвін (місцеве божество), впевнений в тому, прокляття зумовлене згасанням вогнища, що підтримує еру Вогню, еру його панування. Цим самим згасання дозволить перехід в еру Темряви, еру людей. Він пожертвував собою, щоб не дати йому згаснути. І ви, як обраний немертвий - повинні у всьому розібратись. Чи продовжите ви еру Вогню, чи загасите вогонь і почнете Темряву. Чи не зможете пройти і половини. Вирішувати вам.
І, думаю, не буде спойлером, що в грі дві кінцівки, і якщо помізкувати і обдумати їх - то в результаті ні одна з них не є хорошою. Тільки одна гірша за другу...


Так от, що ми маємо? А маємо ми неперевершений сюжетний бекграунд, з сумною історією без надії і сподівань. Якщо вдуматись, то всі події і постаті в сюжеті взаємопов'язані. Особисто мені лор DS нагадує свого роду міфологію (щось рівня міфів древньої Греції чи вище), зі своїми божествами, правилами, значущими подіями. Сумні персонажі, історії деяких з них навіть здатні викликати скупу сльозу (від катсцени вступу битви з Сіфом після проходження длц я думав, що заридаю як сучка). Оригінальні боси, битви з якими не тільки важкі, а і цікаві. Бойова система, яка заставляє шукати окремий підхід до кожного типу ворогів і до кожного боса.

Dark Souls це сміливий проект, який більшість гравців просто помилково не зрозуміють. І вони багато чого упустять. Стільки емоцій, стільки ігрового досвіду. Для мене це любима ігрова серія ever made. І точно найкраще темне фентезі. Шедевр!

Моя суб'єктивна оцінка: YOU DIED/10

[h1]Вступ.[/h1] Прийнято думати, що серія Souls - тру хардкорна гра для справжніх мужиків, виключно зі сталевими яйцями. Але це далеко не так. Просто сучасні гравці привикли, що ігри водять їх за ручкі і кажуть що робити. Їх розбестили коридорними шутерами і лінійними "рпг".Раніше всі ігри були важчими,це факт. Якраз в цьому Темні душі вірні старій школі. [b]!УВАГА! НИЖЧЕ ВИ МОЖЕТЕ СПОСТЕРІГАТИ ВЕЛИКУ ДОЗУ ОСОБИСТОЇ ДУМКИ, ЯКА НЕ ПОЗБАВЛЕНА ВОЗВЕЛИЧУВАННЯ і місцями малесенькими перебільшеннями, ЯКІ НАВІТЬ В ДЕЯКІЙ МІРІ МОЖУТЬ ЗДАТИСЬ ФАНБОЙСТВОМ.[/b] [h1]Геймплей:[/h1] Основою геймплею є багаття і сама бойовка. Два слова про багаття: це своєрідні чекпоінти, біля яких ви відновлюєте НР і фляги естусу (хілки). Також вони відроджують всіх ворогів. Бойова система ж заключається в трьох речах: Атака. блок, перекат. І в цій простоті якраз і плюс. Ніяких комбо, супер режимів, і чітерських прийомів. Тільки від того, як добре ви опануєте бойову систему залежить, чи зможете ви протистояти суворому Лордрану. Бойовку також урізноманітнюють такі штуки, як удар в стрибку, парирування, удар в спину чи удар ногою. Але ці прийоми треба використовувати з розумом і привикнути до їх дії, радіусу, швидкості і т.д.А момент безпорадності = смерть. 1-2 секунд достатньо. Тим більше в PvP Мультиплеєр тут теж цікава річ. Але для мене це тільки частинка геймплею, а не одна зі сторін. Також присутня прокачка і левелинг. Тут повна свобода. Ліпіть зі свого персонажа хоч танка, хоч мага (якщо ви казуал), хоч голяка зі зламаним мечем. Ефективність всеодно буде в більшій мірі вирішуватись вашим вмінням грати. [h1]Графіка, дизайн, музика:[/h1] Я на графодpочер, тому як на мене графіка тут непогана. Вона не хороша. Вона не крутезна. Вона непогана. Тут більше суть в дизайні. Дизайні броні, зброї, монстрів, локацій, босів. Все це просто неперевершене. Задає своєрідну атмосферу, яка на повністю підходять грі. Особливої уваги вартий дизайн рівнів. Щось ЧУТЬ нижче рівня castlevania чи legend of zelda. Музика тут теж на достойному рівні. Композитор Motoi Sakuraba забезпечив прекрасний симфонічний саундтрек, який працює тільки на благо атмосфері. Деякі композиції з босфайтів навіть придатні для прослуховування поза грою. [h1]Сюжет, лор, атмосфера:[/h1] Більшість думають, що гра про хардкор і в ній немає нічого з цього. І в цьому мінус такої своєрідної подачі сюжету, деталі якого ти повинен взнавати сам. Будувати теорії і догадки, основані на фактах чи натяках. Для мене лор і атмосфера стали самими вражаючими складовими цього шедевру. Гнітюча атмосфера безвиході тисне на вас. Світ, в якому немає добра. Немає світла. Немає надії. Світ, в якому його мешканці хочуть вмерти, але не можуть. Заважає прокляття, що змушує відроджуватись після кожної смерті. І люди, які не мають цілі в цьому світі - втрачають "людяність" (humanity), останній прояв чогось людського. Втративши її - вони стають "пустими"(hollow). Бездушною оболонкою, пустою посудиною. Нічим. Повелитель вогню Гвін (місцеве божество), впевнений в тому, прокляття зумовлене згасанням вогнища, що підтримує еру Вогню, еру його панування. Цим самим згасання дозволить перехід в еру Темряви, еру людей. Він пожертвував собою, щоб не дати йому згаснути. І ви, як обраний немертвий - повинні у всьому розібратись. Чи продовжите ви еру Вогню, чи загасите вогонь і почнете Темряву. Чи не зможете пройти і половини. Вирішувати вам. І, думаю, не буде спойлером, що в грі дві кінцівки, і якщо помізкувати і обдумати їх - то в результаті ні одна з них не є хорошою. Тільки одна гірша за другу... [h1]Висновки:[/h1] Так от, що ми маємо? А маємо ми неперевершений сюжетний бекграунд, з сумною історією без надії і сподівань. Якщо вдуматись, то всі події і постаті в сюжеті взаємопов'язані. Особисто мені лор DS нагадує свого роду міфологію (щось рівня міфів древньої Греції чи вище), зі своїми божествами, правилами, значущими подіями. Сумні персонажі, історії деяких з них навіть здатні викликати скупу сльозу (від катсцени вступу битви з Сіфом після проходження длц я думав, що заридаю як сучка). Оригінальні боси, битви з якими не тільки важкі, а і цікаві. Бойова система, яка заставляє шукати окремий підхід до кожного типу ворогів і до кожного боса. Dark Souls це сміливий проект, який більшість гравців просто помилково не зрозуміють. І вони багато чого упустять. Стільки емоцій, стільки ігрового досвіду. Для мене це любима ігрова серія ever made. І точно найкраще темне фентезі. Шедевр! Моя суб'єктивна оцінка: [b]YOU DIED/10[/b]