Recent reviews by greendioz

Чудова гра з українським колоритом. Ви козак, можете когось рубанути шаблею або втюхарити з ноги. Навіть союзника, а то чо він тут такий живий стоїть. Противники часто беруть числом. А кляті чорти вас не по приколу можуть пустити по кругу. Вважаю що неканонічно не дати можливості зарізати ♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥у ще на моменті демоверсії гри.

http://www.opengamer.com.ua/ohljad-playerunknowns-battlegrounds-early-acess/
Більше 11 мільйонів проданих копій, понад мільйон гравців онлайн у стімі, та 150 тис забанених користувачів. І це не враховуючи десятки тисяч палаючих пуканів по всьому світу, сяйво яких розгоряється коли вони чують про цю гру чи грають у неї. І це все на стадії дочасного доступу. Як ви вже зрозуміли – мова йтиме про PLAYERUNKNOWN’S BATTLEGROUNDS.

Гра – пам’ятник одній особі, ідейному лідеру та дизайнеру, який ховається під ніком Playerunknown. Ім’я йому – Брендан Грін. Він спочатку придумав мод для ArmA 3, і коли той вистрелив – то вирішив що можна робити самостійну гру. Можливість реалізувати задум дали йому корейські хлопці з Bluehole, також відомі за MMORPG TERA.


Гра стартувала вдало. Спочатку її прокрутили на Е3. Потім зробили закриту альфу, на 80 тис. гравців. Причому основна частина з них були відомими стрімерами і блогерами, які і розповіли про весь фан гри своїм підписникам. І вже у березні 2017 року гра дісталася до дочасного доступу. І тут почалося – 11 мільйонів чистого прибутку за 3 дні. Новини про 1, 3 , 5 та 10 мільйонів проданих копій. Та й це ще не кінець, гра продовжує набирати обертів.

Що ж собою представляє Playerunkown’s Battlegrounds? Це яскравий представник так званого жанру Battle Royal. Кожна нова гра починається так: Над територією острову, що знаходиться десь в океані, пролітає літак. Поки він летить, з нього вистрибують до 100 гравців. Момент коли вистрибувати ви вибираєте самостійно. Після приземлення у вас лише одне завдання – вижити. Причому, у цьому вам активно перешкоджатимуть інші гравці. Шанс, що ви когось зустрінете, і спокійно розійдетеся – практично нульовий. В такому випадку, той хто швидше реагує і точніше стріляє – той на коні. Після того як ви приземлилися, ви практично голі. Зброю, одяг та засоби для захисту ви зможете знайти у найближчій споруді. Ну, і коли ви вже освоїлися, знайшли собі гарний лут, починається найцікавіше – зменшення ігрової області. Спочатку вам дають цілих 5 хвилин щоб дістатися безпечної зони. Щойно закінчується виділений час, з’являється “стіна смерті”, що буде помалу звужуватися в напрямку безпечної ділянки. Всі, хто в цей момент перебувають за її межами автоматично починають отримувати пошкодження. І все це буде повторюватися до того часу, поки не залишиться останній гравець. Безпечна зона ставатиме все меншою, зменшуватиметься також і час, за який туди потрібно дістатися, а “стіна смерті” рухатиметься все швидше. І саме це змушує гравців йти з насиджених місць у безпечну зону. Причому – розташування безпечних ділянок завжди генерується випадковим чином. Відомо тільки що кожна наступна буде всередині попередньої. Дістатись до пункту призначення можна як на своїх двох, так і використовуючи декілька видів автомобілів, два різновиди мотоциклів чи навіть катер. Окрім того, у грі є режими соло і кооперативи на двох та чотирьох гравців. З часом обіцяють всього побільше. Ну, але щось обіцяти – це вже стандартно.


А тепер про найцікавіше – святий рандом, покладений у основу гри. Так, забігши в хату ви (теоретично) можете знайти ледь не топовий набір спорядження (або щось із нього), або не знайти практично нічого. Спочатку рандом був вже не таким і рандомним (найжирніші точки збирали купу охочих), з часом це пропатчили, з нюансами звичайно. Як висадився десь на хуторі – будь радий і пістолету. А от якщо висадився у місті, де крім тебе ще таких героїв штук 20, то вже за першими дверима очікуй щось приємне. Звісно, якщо ніхто туди не забіг раніше. В цьому і весь смак гри. Жодна партія не схожа на попередню. Ви можете сидіти в будинку, і вслухатися у те, як хтось відкриває двері і ходить по домівці. А можете посеред поля думати з якого боку у вас стріляють. Або ж можете самі стріляти оленів посеред того ж поля, а вони не знатимуть з якого боку летять кулі. Гра балансує на тонкій межі між хардкором та аркадою. І межа ця чудово зберігається. Гру не можна назвати ні занадто складною, ні занадто простою. Саме це й дозволило їй зайняти топові місця за кількістю продажів, а найголовніше – зачепити за живе гравців з усього світу.

Не відстає від ігрового процесу й картинка. Гра використовує добре відомий рушій Unreal Engine 4. Який добре оптимізується, і видає чудове зображення. Ба навіть переглядаючи скріншоти та ігрові ролики інколи диву даєшся наскільки воно все гарне. Гру важко звинуватити ані в недостачі полігонів, ані у відсутності ефектів. Навіть навпаки – тіні і світло виглядають просто чудово. Особливо добре вийшло з погодними умовами. Наприклад, у грі з’явилася гроза, що значно впливає на ігровий процес і дуже гарно виглядає. Однак, тут проблема скоріше у примітивізмі дизайну, що значною мірою позначилося на загальному враженні від побаченого. Якщо ж оцінювати дизайн – він доволі дивний.,доволі дивний. Yasnaya polyana, Severny, Lipovka – ці назви недвозначно натякають, що ми на території, де панувала рука комунізму. Про це нагадують і зображення серпа та молота, що час від часу зустрічаються в ігровому світі. Окрім того, таке ж враження створюють УАЗи та Шкоди. Архітектура ж чомусь містить елементи стилю притаманні територіям розкиданим ледь не по всьому світу. Є там і щось схоже на американське передмістя, і будинки в частково європейському стилі. І все це виглядає органічно – трошки всього. У тому числі атомна станція, військові бази, древні розкопки – нові об’єкти час від часу додаються. Проте в процесі гри перестаєш помічати всю красу зображення. Вже після декількох перших партій стає неважливо які там тіні, хмари та ефекти. Вже просто біжиш до найближчого будинку, і вишукуєш щось корисне по всіх кутках. І не забуваєш прислухатися чи ж раптом ще хтось тут не бродить. Гра тримає в напрузі, бо скоро стає зрозуміло – як відволікся, то будь готовий зловити свинцю. Або, як кажуть у грі, завдяки не до кінця прописаному коду, “Гравець %username% застрелений пострілом з _рука_”


І коли здається що у грі все добре, приходять вони – Лаги. Гра стала заручником власного успіху. Адже сервери майже завжди перевантажені. Крім того, жодної оперативної інформації про те, що саме і на якому сервері відбувається, немає. Грати на новозеландському сервері інколи може бути комфортніше, ніж на рідному європейському. І це вбиває. Коли ви вже вистрибнули з літака, текстури на карті можуть ще не встигнути повністю завантажитись. А коли вони не завантажені – ви не можете зайти в будівлю і взяти спорядження. Ба навіть можете навіть крізь ці горе-текстури провалитися. А у гравця, що приземлився у цей момент поруч – навпаки, все добре завантажилося, і він побіг збирати знаряддя для (вашого) вбивства. До того ж, через надмірне навантаження на сервер, гра втрачає з ним з’єднання, і перетворюється у слайд-шоу. У кращому випадку, ви будете 5 хвилин чекати поки воно все підгрузиться, і гра стане більш-менш комфортною. У гіршому – ловиш маслину, і вертаєшся у лобі. Звичайно, як кожна нормальна людина, ви думаєте – “ якщо зменшити налаштування графіки, то стане краще”. Не стане – лагає так само. І тут, розумієш що це не гра робить людину жорстокою, а проблеми з нею. Приємно те, що у грі швидкий матчмейкінг. Від того як ти натиснув кнопку пошук матчу, до моменту коли вже сидиш у літаку проходить не більше хвилини. Однак, коли тебе вбили, вихід з поточної гри, до лобі, та чергове завантаження лобі, зроблені, на диво, криво. Це як фінальний цвях, що забивається у труну вашого бажання грати. І починаєш задумуватися – що тобі треба більше: задоволення від ігрового процесу, чи елементарна відсутність багів?

Дивна й статистика – у гру додають багато нового обладнання, зброї, ефектів. Нові патчі виходять майже щотижня, а масштабні оновлення для гравців – щомісяця. Але гра не стає від цього стабільнішою. Навіть навпаки, складається враження що лагати воно починає ще більше.


Ну, і як вердикт – гра цікава. В ній є і приємна картинка, і цікавий ігровий процес. Видно великий потенціал проекту, хоча йому ще є куди розвиватися. Задоволення від PUBG маю