цієї ночі не чекай на мене в тихих вуличках, не чекай у тінях вологого листя мовчазних дерев,
не чекай взагалі
очі мої — наскрізні дірки давніх фотокарток і лише острах та розпач лаштує драбини облоги до муру спокою
там літери клавіатури складаючи чуже ім'я тьмяно світяться у сутінках мозку
а янголосанітари нишкнуть за вуглами будиночків жовтої цегли
чекаючи на мене встромлюють голки своїх поглядів у тверді хмари і знудившись від очікування висмоктують дощову кров
від їх знекровлення грім кидається усім своїм тілом на місто
його роздирає дахами на відлуння вибухів він знесилено брязкотить у вікнах словами
вони чекають на тебе лаштують блискавку на голову тільки-но вийди