Последние обзоры Silent Hunter

Well, After 4 hours of playing, searching every nook and cranny I just finished the prologue and got to the first stalker camp. In short, technically it's still a good old Stalker game, but in a new wrapper with stunning graphics, weather effects, sounds and cool cutscenes. Nothing extra special. Some say it's bugged as hell, but so far I've only seen NPCs disappear or walk into a closed doors or a wall - common stuff for veterans of the series.

У грі всього два рівні складності, або як сама гра називає це "Handling", тобто поводження або керованість: NORMAL (звичайний, аркадний) і PROFESSIONAL (складний, "реалістичний"), які обираються один раз на екрані створення нового профілю і в процесі гри вже змінити не можна.
Якщо ви збираєтесь грати в FlatOut вперше, або можливо колись в бородатих роках грали й хочете перепройти, то моя вам порада - побережіть нерви, грайте на Нормалі, бо повірте мені, горіти в вас буде не стільки від складності ШІ ботів, скільки від фізики на Професіоналі. Коли автомобілі ботів тримаються траєкторії як вкопані, ваш - як мило в ванній, розвертається ботами найлегшим дотиком, а робити вони це люблять, і то дуже часто. Зіткнення з бордюрами, загорожами чи будь-якими іншими об'єктами на трасі загрожує розворотом автомобіля, вильотом з траси або втратою позицій. І це при тому, що гра заохочує вас руйнувати інтерактивні об'єкти задля поповнення закису азоту, але робити вам цього не захочеться, ви будете намагатися проходити трасу максимально акуратно, і як мені здається FlatOut зовсім не про це.

Водночас на Нормалі гра розкривається зовсім з іншої сторони, власне такою, якою вона й задумувалась. Фізика пробачає вам більшість зіткнень. Руйнування об'єктів оточення знаходить сенс, а таран суперників хоч і не має практичної цінності все одно приносить задоволення. Гра стає трохи більш схожою на зубодробильний FlatOut 2

Заходиш на годинку - виходиш через шість.

В то время как издатель изрядно оказуаленного переиздания под названием Mudrunner решил ковать железо не отходя от кассы, и не позволив довыполнить данные разработчиками обещания перекинул их всех на создание снежного сиквела, оставив игру на произвол модмейкерам, Spintires хотя бы пытается изобразить деятельность. К сожалению поезд ушел еще в 2016, вместе с обиженным на английских коллег создателем игры, а с ним и львиной долей её сообщества, в котором теперь даже упоминать Spintires не принято. Но те самые англичане, которые после долгого перерыва возродили деятельность, пока не сдаются, и несмотря на недостаток финансирования (кто хотел — уже давно приобрел) продолжают время от времени клепать мелкие обновления и даже какой то контент в виде как платных, так и бесплатных DLC. Получается у них, правда, не очень — с кучей недороботок и багов из-за отсутствия специалистов и недостатка опыта работы с движком.

Всем поклонникам советской (и не только) техники, кто по какой либо причине еще не опробовал это чудо игропрома лично — однозначно рекоммендую. Игра не имевшая в свое время аналогов

The game that no one needed

Непогана казуалка яка займе вас на кілька годин. Має деякі недоліки але думаю все ж краща ніж сотні інших подібних проектів.
З мінусів хочу виділити лише мінігру з вентилями, яка, як мені здалося, не має логічної послідовності вирішення, тому покрутивши їх у хаотичному порядку я просто пропустив її (добре що гра надає таку можливість).
З плюсів - хороший саундтрек, який ані трохи не набридає за ці кілька годин, а також звуковий супровід в цілóму.

7 з 10