Análises recentes de DarkPrince9507

💢Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще 30 хвилин активних фізичних вправ 📌


👉 Vampire Survivors вийшла не так давно – наприкінці 2021 року, тобто всього півтора роки тому, але стала початком справжньої нової епохи роуґлайтів, в яких гравцеві достатньо просто керувати переміщенням персонажа, підбирати бонуси та обирати апгрейди, в той час герой сам атакує ворогів. Втім за ці півтора роки з’явилось чимало подібних ігор, деякі з них просто наслідували VS, інші ж намагались розвивати свої ідеї в рамках визначеного піджанру. Спільним для багатьох подібних творінь було використання піксельної графіки та економія на анімаціях, а тому гра, про яку я хочу сьогодні поговорити, вигідно виділяється серед них.

👉 Halls of Torment – це ще одне творіння в піджанрі, популяризованому VS, однак уже з самого старту воно пропонує дещо змінений погляд на звичну формулу, яку прикрашає обгорткою в вигляді стилістики темного фентезі, подібного до першого Diablo, доповнює цікавими босами, різними анімаціями, системою екіпірування уже зі старту більшою варіативністю білдів ніж в вампірах. Це вже не говорячи про те, що на даний момент гра в ранньому доступі і кількість контенту, як і його якість, буде тільки рости.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте зберігати екіпірування щоб потім купити по вигідним цінам! 💊

📀 Як і в багатьох інших іграх піджанру, якогось чітко вираженого сюжету тут немає, все, що потрібно знати – це те, що ми опиняємося в якомусь фентезійному середньовіччі і змушені боротись з цілими натовпами різних скелетів, імпів, слимаків і тому подібних створінь. Наша ж подорож кожного разу починається з багаття (як у вже згаданому Diablo), де треба вибрати одного із доступним персонажів, кожен з яких має унікальний клас. Всього персонажів сім (на даний момент), але зі старту доступний лише один, інших же доведеться відкривати вже в процесі гри.

👔 Воїн – найбільш збалансований клас, атакує мечем в невеликому конусі і лише в ближньому бою, що є єдиним його недоліком.

Лучниця має менше всього здоров’я, але чудову дистанційну атаку і хорошу швидкість.

Екстермінатор являє собою своєрідного піроманта і атакує вогнем в невеликій зоні навколо себе та може підпалювати ворогів, наносячи їм додатковї шкоди.

Клірик використовує магію та атакує магічним посохом в невеликому конусі біля себе.

Чорнокнижник сам не атакує напряму, натомість викликаючи духів, які переслідують ворогів.

Шитівка (aka Діва зі щитом) – єдиний персонаж, що має два виді зброї (булаву і щит) якими атакує по черзі.

Ще ж чаклунка, але її я ще не встиг відкрити, тому поки що про неї нічого не скажу.

📀 Гра за різних персонажів помітно відрізняється, не тільки через те, що в них різний спосіб атаки та характеристики, а й завдяки прокачці, яка діє за знайомим по VS принципом – отримуємо досвід з вбитих ворогів, накопичуємо достатньо і збільшуємо свій рівень, обираючи одне з кількох поліпшень на вибір. Тут і даються взнаки відмінності різних героїв, у когось більша схильність до захисту, хтось активно збільшує радіус атаки а хтось, наприклад, чорнокнижник, може обмінювати максимум свого здоров’я на помітне збільшення шкоди.

💥 На додачу до стандартної зброї в грі є і магія, яка отримується із сувоїв, ті ж, в свою чергу, з’являються на початку рівня (якщо ви його вже проходили), знаходяться безпосередньо на локації а також випадають з елітних ворогів, що з’являються через певні проміжки часу. Поки що видів магії помітно менше ніж в VS, але вона сильно впливає на бої та й для поліпшених видів тут не треба качати щось іще, хоча система взаємозв’язку між здібностями присутня, але це, як правило, зводиться до того на деяких рівнях прокачки здібності доводиться обирати один із двох апгрейдів.

💪 Крім звичайних ворогів є елітні, боси і лорди. Елітні представляють із себе, власне, покращені версії звичайних, в той час як боси є унікальними, мають свій набір атак, що б’ють по площині, та пропонують непогану нагороду за вбивство. Лорди ж – це ультимативний виклик здібностям і прокачці гравця. Як і в VS, кожен забіг триває 30 хвилин і коли таймер сягає нуля всі звичайні вороги зникають а на сцену виходить якийсь лорд - в залежності від конкретної локації. Це досить могутні вороги, але їх вбивство не тільки приносить хороші нагороди, але й відкриває доступ до нових елементів гри, зокрема, доступних персонажів.

🌀 З елітних ворогів і босів крім вже згаданих сувоїв з магією випадають скрині, де гравцеві пропонується обрати один з трьох доступних предметів екіпірування, слоти для яких включають в себе головний убір, броню, два персні, кулон, наручі та чоботи. Крім того, що екіпірування використовується в поточному забігові, його можна назавжди зберегти – для цього на одному з рівнів треба звільнити NPC, який відкриє доступ до колодязя на кожному рівні, що дозволить зберігати один предмет екіпірування за забіг, після чого його можна буде викупити за золото в цього ж NPC в хабі і використовувати зі старту в будь-якому забігу.

💮 Крім покупки екіпірування золото також витрачається на метапрокачку, завдяки чому можна на постійній основі збільшити шкоду, радіус атаки, захист, отримати можливість воскресати до двох разів за забіг та багато іншого. Крім магазину в хабі є ще й стела з досягненнями, що дозволяє відслідковувати різні завдання, які після виконання принесуть золото, або відкриють доступ до нових персонажів, опцій прокачування, предметів екіпірування та інших елементів гри. Також кількість отриманих досягнень впливає на бонусний досвід, який отримуватиме гравець.

Загалом, на даний момент гра виглядає досить привабливо, як за рахунок стилю, так і завдяки ігроладу з дуже хорошим потенціалом, завдяки якому можна будувати абсолютно різні білди і не тільки атакувати магією на манір VS, а й, наприклад, повністю покладатися на викликаних істот. Це вже не говорячи про те, що в грі можна відключити автоатаку і будувати білди відштовхучись вже від цього. Підхід до боссів і лордів створює приємний виклик, так, приміром, перший лорд, накладав прокляття що через 40 секунд вбивало гравця і треба було або качати воскресіння, або набирати достатньо шкоди щоб вбити його за ці 40 секунд (на жаль, зараз цей елемент прибрали), боси також мають купу унікальних атак і вимагають індивідуального підходу.


🎨 Візуал якщо й не копіює першу Diablo, то як мінімум відсилає до неї, а тому маємо три (поки що) різні локації з різними видами ворогів, кількох унікальних босів і лордів, прості але приємні анімації, роботу з освітленням та й загалом приємний візуал, особливо якщо враховувати піджанр гри та її ціну.

🎷 Звуковий супровід також цілком відповідає темному фентезі і тому мамо похмурі ембієнти на локаціях.

Halls of Torment – це:

👌 Голем справжнього глиноміса
👌 Рожевий - новий хіт сезону
👌 Kugelblitz’s Bizzare Adventure
👌 Астральні сюрікени з АліЕкспресу
👌 Annie, are you walking?
👌 They see me rollin’, they hatin’
👌 Два духи по ціні одного
👌 Перстень з Дарк Соулс
👌 Імпи по ціні тижня в Сільпо

🔷 Якісний погляд на піджанр роуґлайтів, що популярний вже півтора роки. Гарне використання стилістики старих ігор поєднується з розширенням вже звичних механік завдяки екіпіруванню, унікальним класам героїв, різноманіттю ворогів, можливості взаємодіяти з оточенням та багатому потенціалу, який, сподіваюсь, будуть розвивати в подальшому. 🔷

🔰 Діагноз – Diablo Survivors 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢Attention !💢
📌 Суб'єктивна думка! Особистий досвід! Не істина в останній інстанції! А ще екскурсія в казкове містечко на Алясці! 📌


👉 Почнемо здалеку, з повістки. Багато хто з вас чув про таке поняття і впевнений, що його зараз часто пхають в ігри. Так от, я вважаю, що повістки не існує. Упродовж усієї історії людства художні твори не існували у вакуумі, і їхні творці закладали ідеї, що відповідали або їхньому особистому світогляду, або якимось нормам, прийнятим на той час у суспільстві, членами якого вони були, або ж ідеям, які вони хотіли б просувати. Таким чином, кожен, повторюся КОЖЕН твір несе в собі своєрідну "повістку" і дорікати йому в наявності цієї самої "повістки" просто нерозумно (і так, "якщо всі супергерої, то ніхто не супергерой"). На ділі ж люди або мовчки погоджуються із закладеними ідеями, тому що ті схожі на їхні власні, або ж кричать про те, що в гру вкотре напхали повістку, геїв, трансгендерів, розігнули духовні скрепи, РРРРРРРРЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ просто тому, що закладені ідеї суперечать їхньому світогляду. Є ще варіант із людьми, які відкриті до всього нового, але в реальності таких меншість.

👉 І хоча, як я вже сказав, на мою думку, повістки не існує, є тонни прикладів того, як упровадження ідей, нині популярних на батьківщині творців твору (та й не тільки там), проводилося максимально убого, всі ви знаєте ці випадки, коли в гру додають негра/гея/азіата не тому, що хочуть зробити нового цікавого персонажа, а просто заради різноманітності, через що гра страждає вже як художній твір. Найчастіше подібні дії і визначають тим самим терміном " повістка". А тому виникає логічне запитання - чи є в Tell Me Why, творці якої заявили, що це "перша гра про трансгендера", " повістка" в описаному вище вигляді?

👉 Я вважаю, що ні. На жаль, зі мною не згоден видавець в особі Microsoft, що не тільки виділив гроші на створення гри, а й заборонив її продаж у деяких регіонах, зокрема, в Україні та на росії. На щастя, зараз вони все ж подивились на карту, побачили, що Україна - не росія, і стали продавати в нас гру.

🌌 Сподобався огляд? Підписуйтесь на мене на Ютубі та додавайтесь в друзі в Стімі, щоб познайомиться з ще більшою кількістю оглядів українською! І не забувайте відвідувати своїх рідних! 🌌

👉 Майже 400 слів вступу, але я так докладно не сказав нічого про саму гру. Чесно кажучи, у мене були занижені очікування, тому що до цього я пройшов Twin Mirror (що вийшла після TMW), що виявилася відвертою деградацією Dontnod як розробника та паразитуванням на схемі "головний герой повертається у своє рідне містечко після тривалої відсутності та за допомогою надприродних здібностей розгадує таємниці" - усі ігри Dontnod (навіть роботи за ліцензією - Remember Me та Vampyr) можна вкласти в цю схему, але кардинального прогресу не спостерігається. Я побоювався, що Tell Me Why буде на тому ж рівні, що й Twin Mirror, а вся "перша гра про трансгендера" зведеться до того, що герой на кожному кроці розповідатиме всім, що він трансгендер, як же круто ним бути і взагалі всім варто спробувати.

👉 Нічого подібного в грі немає, ба більше, цей факт згадується здебільшого лише в першому епізоді й лише тому, що герой у якомусь сенсі заново знайомиться з жителями міста, які запам'ятали його зовсім іншим (іншою). Отже, надворі 2005 рік, молодий (молода? я заплутався, гаразд, у цей час вона ще дівчина) 11-річний Тайлер перебуває в поліцейській дільниці, де ми дізнаємося, що він скоїв ненавмисне вбивство під час самооборони, і вбив свою матір, яка погрожувала йому зброєю. Дія переноситься на 10 років вперед, і ми знайомимося з близнюками Ронанами - Елісон і Тайлером (той самий трансгендер, який раніше був сестрою Елісон).

👉 Після подій, що трапилися 2005 року, діти, які залишилися без батьків (до цього їх виховувала винятково мати - Мері-Енн), були розлучені на наступне десятиліття - Елісон стала прийомною дочкою Едді - поліцейського, що приїхав тоді на виклик, а Тайлер потрапив у своєрідний притулок (наскільки я зрозумів) і паралельно пройшов через операцію зі зміни статі.

👉 Тепер же, возз'єднавшись, брат із сестрою мають намір продати свій старий будинок і рухатися далі, що виявляється не так вже й просто, оскільки в спробах розібратися, що ж призвело до подій тієї нещасливої ночі, що розлучила їх, вони дізнаються про жителів свого містечка куди більше, ніж хотіли б. Фактично, перед нами легкий Твін Пікс, де у кожного свої таємниці. Брат із сестрою теж не такі прості, як здаються і, за традицією Life is Strange (а це вона і є, просто під іншою назвою), у них є надприродні здібності - "голос", що дає змогу телепатично спілкуватися одне з одним на будь-якій відстані, і здатність візуалізувати свої спогади, причому, оскільки пам'ять - ненадійна річ, іноді спогади Тайлера й Елісон відрізнятимуться, і доведеться робити вибір. Взагалі, вибір тут не порожній звук і взаємовідносини персонажів, як і хід історії, будується постійно, а не у вигляді вибору кінцівки у фіналі.

👉 Геймплей класичний для Dontnod - ходьба, вивчення локацій і предметів на них, спілкування з персонажами, вибір реплік і рішень, що вплинуть на майбутнє. Іноді доведеться відновлювати спогади та обирати між ними, але найбільше особисто мені сподобався казковий аспект гри - у дитинстві Мері-Енн з дітьми вигадувала казки про своє містечко, що зрештою перетворилося на цілу книжку, яка містить 20 ілюстрованих історій і нерідко використовується для розв'язання головоломок, хоча ніхто не забороняє читати історії собі на втіху. Ба більше, кожен із героїв представлений у вигляді якогось персонажа, чи то принцеса Мері-Енн, чи то близнюки - винахідливі гобліни. Зроблено це далеко не для галочки і тісно вплетено в основний сюжет.

👉 Окремо відзначу кілька простих міні-ігор для урізноманітнення геймплею, і грамотну роботу над ачівками (на відміну від першої LiS), що видаються не тільки за проходження сюжету, а й за різні, часом нестандартні рішення.


👉 Уся дія гри відбувається на Алясці і це одна з причин, чому варто зіграти - візуал вийшов приголомшливим. Нехай Dontnod і не роблять фотореалістичну графіку, але вони знаються на стилізації, а тому гори, замерзла річка, приємна ковдра снігу або ж рожевий захід сонця заворожують. Анітрохи не гіршою вийшла літня версія, шкода тільки, що вона з'являється лише у фіналі і її злочинно мало.

👉 Щодо звуку, то це все ще не перша LiS, але все цілком гідно, як підібрані композиції, так і озвучка або дрібні звуки, на кшталт хрускоту снігу під ногами.

Tell Me Why - це:

👌 Найнебезпечніший єнот на Алясці
👌 Таємне горище в гаражі
👌 Риболовля прямо як в Якудзі
👌 Міні-гра з правильного дихання (Флойд Лоутон так і не пройшов)
👌 Таємниця зникнення пошти
👌 T'su X'ka та інші індіанські лайки
👌 Сучасний екшен з укриттями
👌 Згадай дивного вампіра

🔷 Гра, що нібито має розповісти про проблеми трансгендера, натомість зосереджується на тому, що зрозуміло кожному - важливості сім'ї та підтримки оточуючих, прийнятті себе і зроблених рішень, емпатії та розумінні того, що навіть казкові персонажі деколи потребують допомоги і можуть бути самотніми. Microsoft незаслужено обділила багатьох гравців можливістю зіграти в Tell Me Why, адже за підсумком, незважаючи на недоліки, це непогана гра. 🔷

🔰 Діагноз – Tell me why life is strange 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention! 💢
📌 Суб'єктивні думки та особистий досвід! Конструктивна критика схвалюється! А ще можливість навчитися грати в шахи!


👉 Ще з моменту анонсу The Last Case of Benedict Fox мене дуже зацікавила ця гра, адже вона поєднувала стилістику Лавкрафта з детективним розслідуванням і все це в рамках метроїдванії та з дуже крутим візуалом. Втім, перші дзвіночки почалися вже коли я спробував демо і там мені здалося, що управління якесь кострубате, а сам ігролад, коли справа доходить до боїв та дослідження світу, дещо примітивний.

👉 Власне, мої відчуття мене не підвели, бо коли гра вийшла і я купив її на релізі, то з’ясувалось, що 80% всієї роботи тут зробили художники, дійсно створивши одну з найгарніших метроїдваній, візуально не гіршу за Hollow Knight, Aeterna Noctis, Орі та інших представників жанру. Проблема в тому, що в це треба ще й грати а ігролад з часів демо ніяк не покращився, в результаті чого, єдиний геймплейний елемент, що приносить хоч якесь задоволення – це головоломки, все ж інше викликає чимало питань.

👉 І оскільки нейтральні оцінки в Стімі відсутні то я все ж зупинюсь на позитивній, але це ніяк не відміняє того факту, що за сумою всіх елементів гра вийшла посередньою і прекрасний візуал з увагою до деталей одразу ж перекривається убогим ігровим процесом.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте спілкуватися зі своїм потойбічним компаньйоном! 💊

🔧 Чи варто щось говорити про технічну частину, коли в рекомендованих вимогах для метроїдванії стоїть RTX 3060? Думаю, не варто


🎴 Головним героєм гри виступає Бенедікт Фокс (НЕСПОДІВАНО, чи не так?) – приватний детектив, який крім, власне, детективних навичок та зброї має ще одну примітну характеристику – зв’язану з ним сутність з іншого світу, яку кличуть Компаньйоном і яка не тільки здатна спілкуватися з героєм та давати йому поради, але й безпосередньо допомагати в бою, зокрема створюючи зі своїх примарних щупалець щит або притягуючи та знерухомлюючи ворогів.

💫 Допомога ж Бенедікту точно знадобиться адже він займається розслідуванням, пов’язаним зі смертю його батька та таємничим Першим колом – організацією, що займається дослідженням паранормального та свого часу відкрила інший світ, який назвала Лімбом і саме з якого й походить Компаньйон. Зараз же, в Америці 1920-х років подібна діяльність суворо регулюється орденом інквізиторів, а тому Бенедикту ще важливіше дізнатися, чим же займався його батько. Тут його Компаньйон знову здатен допомогти, оскільки може безпосередньо перенести героя в Лімб, де й знаходяться спогади вже мертвого батька і де герой проведе чимало часу, паралельно досліджуючи і сімейний маєток, що приховує свої таємниці.

📋 Не можу сказати, що історія і лор виявились зовсім нецікавими, але якихось гостросюжетних поворотів чи неймовірного розвитку подій чекати все ж не варто, навіть єдиний дійсно крутий момент з часовою петлею дещо зіпсували, занадто його затягнувши.


🎹 Оскільки з ігроладом проблем вистачає, почнемо з того, що працює. Ну, більшою мірою. На відміну від багатьох метроїдваній, що роблять наголос на платформінгу чи боях, тут помітний акцент на головоломках і вони досить різноманітні – від банального відмикання дверей за допомогою QTE, до гри на піаніно чи в шахи. Моїм же фаворитом стало використання спеціального пристрою для шифрування і дешифровки чисел і літер, завдяки якому можна чотиризначне число перетворити в єдиний символ і навпаки. Звісно ж, використання звичайних ключів, кодів і тому подібного теж на місці. Втім навіть головоломки не завжди працюють коректно, адже іноді символи для шифрування були відзеркалені а у випадку з шахами рішення взагалі не мало нічого спільного з тим, на що натякала гра.

☝ Однак інші аспекти гри працюють ще гірше, взяти хоча б до прикладу подвійний/потрійний стрибок. Заміст звичного для жанру відстрибування від повітря герой притягується до платформ за допомогою щупалець компаньйона. І це було б цікаво, якби не обмежувало використання стрибка і не було зроблено так криво. Я вже не говорю про те, що весь платформінг в грі це просто біг і стрибки, якщо і є якісь додаткові механіки, то вони використовуються разово і для відкриття проходів. До речі, проходи на карті ніяк не відмічаються поки ви не понизите рівень складності карти (ЩО, БЛ*ТЬ?!) і навіть так не все нормально працюватиме.

☝ З боями ситуація не краща: пара комбо, сильна атака, ухилення, блок з парируванням, зарядка потужної атаки сигнальної ракетниці ударами ближнього бою – все це звучить непогано, але на практиці бої дуже нудні й одноманітні, тим паче що й різновидів ворогів тут дуже мало. Навіть прокачка деяких вмінь Компаньйона і предмети не рятують ситуацію, просто прискорюють завершення боїв.

☝ Я вже не говорю про деякі гемдизайнерські рішення, що не мають жодного сенсу. От є, приміром, фляга для відновлення здоров’я, якщо просто натиснути кнопку використання вона відновить здоров’я миттєво, але мало. Якщо ж утримувати кнопку – відновлення буде більш суттєвим. Здавалося б, хороша механіка, але після повної прокачки швидке використання і так буде відновлювати все здоров’я, просто викидаючи інший варіант на смітник. Або ж взяти втрату після смерті чорнил (місцеві «душі»), добутих з ворогів. Мала бути типова механіка з соулслайків, з підбором ресурсу після смерті, а про те, як будуть посилюватися вороги тут є цілий абзац підказок. Втім, на практиці, в грі мало того, що складно померти в бою, так ще й на «багаттях» можна тупо зберігати чорнило в «банк», взагалі не ризикуючи його втратити.


🎨 Що авторам вдалося зробити однозначно вдало – це візуал. Америка 20-х років минулого століття, зі стилізацією персонажів, що нагадує почерк Тіма Бертона, чудово поєднується з химерним Лімбом, де простір нагадує звичний світ але постійно змінюється та викривлюється в найнесподіваніших місцях. Все це доповнюється відмінною деталізацією, а також доволі рідкісною для жанру роботою з переднім планом, який тільки додає глибини локаціям. Загалом, візуал гри один з кращих, що я бачив в метроїдваніїях, як враховуючи самі локації, так і окремі об’єкти, по типу меню прокачки, в якому нові навички представлені в вигляді татуювань на руках героя (привіт, Far Cry 3).

🎷 Звук повністю під стать музиці, а тому нас чекають композиції, які відтіняють епоху в реальному світі та темний амбіент в Лімбі, що передає ворожість цього світу по відношенню до людини, яка там опинилась.

The Last Case of Benedict Fox – це:

👌 Звичайний хентай з тентаклями
👌 ZA WARUDO та інші карти таро
👌 Таємне мистецтво місіння глини
👌 Плот Твіст - тепер і у вигляді музичного гурту
👌 Курси програмування зі знижкою 50% по промокоду LIMBO
👌 Memories broken, the truth goes unspoken…
👌 Сигнальна ракетниця фірми A. Wake
👌 Бюро Хаосу

🔷 Ще один випадок, коли гру продає візуал і стилізація, які зроблені на дуже високому рівні, але якщо копнути трохи глибше то ігролад виявляється доволі посереднім а місцями і взагалі розвалюється під власною вагою, тому гру можу порекомендувати тим, хто полюбляє гарно намальовані світи, якщо ж ви шукаєте виклик то Бенедікту Фоксу немає чого вам запропонувати. 🔷

🔰 Діагноз – Case of the missing gameplay 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention! 💢
📌 Суб'єктивні думки та особистий досвід! Конструктивна критика схвалюється! А ще можливість посидіти в темряві насамоті!


👉 А пам’ятаєте таку серію як Alone in the Dark? Серія виникла ще в 1992 році, потрапила до Книги Рекордів Гіннеса та стала предком більш відомих Resident Evil та Silent Hill, поступившись їм місцем на п’єдесталі survival хорорів. Звісно, в 2000-х були намагання її повернути, найбільш відомою такою спробою стала гра 2008 року, яка одночасно була геніальною в своїх механіках та взаємодії зі світом, та жахливою в їх практичній реалізації. В 2015-му вийшла Illumination, яку розгромили критики (та й гравці заодно, зараз в неї 22% позитивних відгуків в Стімі, навіть в AitD 2008 року майже в два рази більше) і з того часу серія була скоріше мертвою, ніж живою.

👉 І ось не так давно нам представили нову гру, яка носить просту назву Alone in the Dark, без будь-яких номерів чи підзаголовків, таким чином являючись переосмисленням вже знайомої історії, і навіть дали доступ до демо-прологу, про яке сьогодні і поговоримо. І хоча сама можливість повернення класичного хорору в сучасному вигляді та з відомими акторами на головних ролях не може не радувати, сам демо виявилось, м’яко кажучи, куцим і час його встановлення помітно більше часу, необхідного для проходження.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте уникати темряви коли ви наодинці! 💊

🎩 Дії нової Alone in the Dark будуть розгортатись там же, де й раніше – в Америці 20-х років минулого століття, а головними героями виступають Емілі Хартвуд, дядько якої зник за таємничих обставин, та Едвард Карнбі – приватний детектив, якого найняла Емілі для допомоги в пошуках свого дядька. Шукати ж його доведеться в готичному маєтку, де героям доведеться зіштовхнутися із небезпечними монстрами та іншими загрозами. Особисто для мене гра цікава не в останню чергу і завдяки тому, що детектива Карнбі грає Девід Харбор, відомий за серіалом Дивні дива та деякими голівудськими фільмами, а тому залюбки подивлюсь на його роботу в ролі детектива.

🎩 Однак все вищезгадане буде в повноцінній грі, тут же ми маємо пролог, в якому нам відводиться роль 11-річної дівчинки на ім’я Грейс Сондерс, якій треба… доставити лист. Так, я все ще не можу зрозуміти, що мав показати цей пролог. Якщо історію – то вона вся зводиться до того, що Грейс виготовляє маску зі старих газет, береться віднести листа місцевому дворецькому і, власне, робить це. Якщо метою була демонстрація ігроладу, то все, що треба робити в пролозі – ходити кількома кімнатами, натискати А для взаємодії з предметами щоб Грейс щось про них розповіла, один раз відчинити двері ключем та виконати одне нескладне QTE. Якось малувато для демонстрації ігрового процесу, вам не здається?

🎩 І це я ще не згадав, що демо проходиться за 10-15 хвилин максимум, і це при умові, що ви будете детально досліджувати оточення, інакше все проходження зведеться і до п’яти хвилин. Ну, і найкумедніше – після проходження вам традиційно запропонують передзамовити гру… от тільки в вас нічого не вийде бо кнопка просто не працює а саме передзамовлення ще не відкрито.

🎩 Втім, навіть якщо не зважати на, що ви будете набагато довше завантажувати демо ніж проходити його і що геймплейний відрізок з 6-7 невеликими кімнатами займає майже 20 ГБ дане демо все ж може дещо продемонструвати, а саме – атмосферу Америки 20-х років і атмосферу класичних хорорів, що особисто мене дуже приваблює, а тому я буду як мінімум спостерігати за подальшою інформацією про гру і, можливо, придбаю її на релізі.


🎨 Незважаючи на те, що весь пролог це буквально кілька невеликих кімнат і декілька поставлених катсцен, виглядає він досить привабливо, графічна складова виконана якісно, хоча й не дуже зрозуміло, що в грі такого технологічного що навіть для мінімалок їй потрібно 8 Гб відеопам’яті а при встановленні на HDD замість SSD будуть проблеми з підвантаженням текстур.

🎷 Звуковий супровід в повному порядку – якісна озвучка Грейс, музика, о відповідає зображеній епосі та скрімери, яким теж знайшлося місце.

Alone in the Dark Prologue – це:

👌 Довгоочікуваний сиквел Маски
👌 Дуже дивні крокодили
👌 Звичайний день на Укрпошті
👌 Екшен фігурки за доступними цінами
👌 Друкарська машинка без функції збереження

🔷 Цікавий погляд на переосмислення класичної серії жахів, на жаль, поки що дуже короткий, тому треба почекати що ж там вийде в результаті, але поки що прогнози досить позитивні. 🔷

🔰 Діагноз – Найкращий симулятор блекаутів 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention! 💢
📌 Суб'єктивні думки та особистий досвід! Конструктивна критика схвалюється! А ще новий фільм від Хідео Кодзіми!


👉 В даному огляді хотілось би поговорити не тільки про саме DLC, що додає героям «костюми» (які по факту є ретекстурами, причому доволі примітивними) адже це лише симптом, але й загалом підняти проблему, яка присутня в деяких іграх Capcom і особливо помітна в серії Devil May Cry. Я маю на увазі економію на альтернативних костюмах, продаж внутрішньоігрової валюти за реальні гроші (і це в сингловій лінійній грі!) та створення DLC, які є не простою косметикою а повноцінним доповненням до геймплею (і це в грі, де геймплей завжди був на першому місці). І це я ще не згадую фірмові чіти-анлокери від Капком, які вони стали пхати в свої ігри, буквально знецінюючи старання і досягнення гравців.

👉 Звісно, завжди можна сказати, що косметика ні на що не впливає, червоні сфери (та інша валюта) й так прекрасно добуваються в грі, геймплею і так достатньо й без додаткових елементів з DLC а для відкриття всього контенту не обов’язкова наявність анлокера і це буде правдою. Але залишається питання – наскільки далеко може завести розробників подібний підхід коли чекати черговий скандал з лутбоксами, вирізаним контентом та чимось ще? Тим паче що подібні дріб’язкові DLC виглядають просто смішно на тлі дійсно необов’язкового контенту який ні на що не впливає, але на який розробники витратили дуже багато зусиль.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте шукати найкращі моди для гри на Нексусі! 💊

👔 Почнемо, власне, з того доповнення, до якого я прикріпив цей огляд – з альтернативних костюмів головних героїв. Я їх отримав в складі делюкс видання, яке передзамовляв ще на початку 2019 року але це все ще не відміняє того факту, що Капком за реальні гроші продають нові костюми для синглової гри, причому на відміну від того ж Resident Evil, де хоча б видно зусилля і присутнє різноманіття, тут ми маємо лише по одному альтернативному костюму на персонажа, та й ті є дешевими ретекстурами, які робили всі бажаючі ще за часів існування такої програми як TEXmod.

🎩 В чому тут проблема? В явній деградації. Альтернативні костюми були в серії DMC з самого моменту її зародження, але раніше їм приділяли значно більше уваги. Зокрема в першій DMC це були взагалі окремі персонажі, з унікальною зброєю або нескінченним девіл тригером, друга частина влаштовувала колаборацію з брендом Diesel а в третій були присутні як костюми з попередніх ігор, так і цікаві переосмислення. Навіть в четвірці, де на релізі не було альтернативних костюмів, вони з’явились з виходом спеціального видання і були дуже крутими (хоча вже тоді Капком почала продавати частину костюмів виключно за реальні гроші). Ситуація ж з п’ятіркою доволі сумна, особливо якщо подивитись на те, які якісні моди вже існують для гри і питання того, чому Капком хоча б не додали костюми з попередніх ігор (нехай і за окремі кошти) стоїть особливо гостро.

🔯 Продаж внутрішньоігрової валюти за реальні гроші і взагалі виглядає смішно, особливо якщо враховувати те, що в цій частині її можна без особливих зусиль гріндити мільйонами. Причому Капком практикувала подібне ще в четвірці і це виглядає просто як якась ініціатива від керівництва прикручена до вже готової гри. Ну, гадаю що треба дякувати вже на тому, що не стали підкручувати баланс на користь мікротранзакцій.

🎮 Окреме питання – DLC, які впливають на геймплей. Їх тут аж п’ять. Найпомітніше – мотоцикл Кавалерія, що є в арсеналі Данте, але тепер з альтернативними кольорами. Але на жаль не тільки з ними, адже в неї є один новий прийом, якого немає в стандартної моделі. Для гри з геймплеєм на сотні годин це дуже серйозна зміна. Хоча з протезами Неро ще веселіше, адже він отримує аж чотири нові інструменти і всі з унікальними здібностями: Gerbera GP01 має атаку, яка б’є по площі, Pasta Breaker дозволяє міняти порядок доступних протезів (тобто буквально змінює ігролад на базовому рівні) а Sweet Surrender поступово лікує героя (в грі де лікувальні орби знаходяться в чітко визначених місцях). Тобто Капком буквально продають доповнення які мають чималий вплив на геймплей і це, нагадую, все ще синглова лінійна гра. В Неро є ще Mega Buster Мегамена, але це вже скоріше виняток бо чистий фансервіс.

🎤 Альтернативні голоси для озвучки назви гри це просто якась ганьба, адже це буквально елемент з четвірки, який відкривався після першого проходження, тільки тепер це платне DLC. Загалом, складно не помітити тенденцію Капком перетворювати речі, які колись відкривались виключно зусиллями гравця, на платні доповнення і ця тенденція дуже неприємна.

🔐 Досить суперечливими можна вважати анлокери – легальні чіти від Капком які дозволяють в один момент розблокувати весь заблокований контент в грі Тобто, хтось витрачає десятки годин на проходження гри на різних рівнях складності і виконання специфічних челенджів а хтось просто платить і отримує все це одразу. Знову ж таки, в СИНГЛОВІЙ ГРІ.

🎦 Певно, єдиним дійсно хорошим в усіх сенсах (як в плані якості так і в плані того, що це продається як DLC) є доповнення з альтернативними катсценами бо тут японці показали себе в усій красі. Якщо ви давно слідкуєте за серією то можете пам’ятати ролики про створення катсцен для третьої частини, де розробники в процесі запису ще й створили окреме низькобюджетне але дуже кумедне відео, яке згодом потрапило в додаткові матеріали. Тут же вони вирішили розгулятися на-повну, а тому перезняли в подібному стилі ВСІ катсцени з гри. Це виглядає в рівній мірі безглуздо і круто і я досі дивуюсь тому факту, що про подібний контент так швидко забули.


Доповнення до Devil May Cry 5 – це:

👌 Найвигідніший курс обміну червоних орбів
👌 Справжня королівська кавалерія
👌 Той самий протез із секс шопу
👌 Типове японське кіно
👌 Хромакей за 40 гривень
👌 Донте з DmC (щоб ви точно про нього не забули)
👌 Можливість готувати макаронні страви
👌 Найкращий протез для диско в клубі

🔷 Один із прикладів досить неоднозначних рішень від Капком, які просувають мікротранзакції в синглових іграх, торгують легальними чітами, не роблять достатньо візуального контенту а той, що є, продають окремо, та навіть пропонують окремо купувати додаткові геймплейні елементи. 🔷

🔰 Діагноз – Pay to Smockin’ Sexy Style 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention! 💢
📌 Суб'єктивні думки та особистий досвід! Конструктивна критика схвалюється! А ще it’s a me Mayo!


👉 Як часто ви зустрічаєте клікери, в яких ігролад зводиться буквально до натискання однієї кнопки але при цьому в грі розповідається якась історія та ще й можна дізнатися різні цікаві факти, в той час як в центрі всієї гри знаходиться банка з майонезом? Гадаю, що нечасто. Але саме такою є My name is Mayo. Взагалі, жанр клікерів сам по собі є уособленням сферичної казуальності в вакуумі, хоча окремі його представники і намагались виходити з звичні рамки.

👉 Тут, звісно, можна згадати відомий багатьом Cookie Clicker, який крім, власне, механіки клікера пропонував більш багатий ігролад з додаванням зокрема економічної стратегії. Втім My name is Mayo це більше сатира і висміювання жанру, яка, втім, примудряється пропонувати цікаві рішення і навіть доводить клікерну механіку до абсурду, додаючи таблиці лідерів де ви можете позмагатися в кількості своїх кліків із друзями або іншими гравцями з усього світу.

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте клікати якомога частіше! 💊

💧 Ніхто не робить сюжети в клікерах а тому одразу переходимо до ігрола--- Так, стоп, хвилинку, але ж тут є сюжет! Так, як не дивно в грі про банку майонезу за 20+ гривень є історія. Причому навіть не одна а чотири різні. Реалізовано це досить цікаво, адже в процесі клікання по банці ви отримуватимете внутрішньоігрові (і стімівські заодно) досягнення і деякі з них якраз і відкриватимуть доступ до історії. Для цього треба зайти в меню досягнень та активувати потрібне, після чого можна клікати далі і через певну кількість кліків вам відкриють наступний фрагмент історії і так до тих пір поки ви не побачите її всю. Тут примітні одразу дві речі. Перша – коли ви активуєте якусь історію оформлення змінюється а іноді деякі події можуть відбуватися прямо в процесі гри. Друга – хоч історії і короткі але за ними дійсно цікаво спостерігати, оскільки вони базуються на відомих фразеологізмах і рясніють несподіваними поворотами.

💧 Добре, тепер нарешті переходимо до ігроладу. Все, чого від вас потребує гра – наявності хоча б одного пальця щоб ви могли клікати по великій банці з майонезом в центрі екрану. Так, це все. А ви очікували чогось ще від клікера? Ну добре, насправді ще не все. Крім вже згаданих невеликих історій в меню досягнень розблоковуються різні цікаві факти, які добрі пару десятків років тому видавались в вигляді окремих невеликих книг. Таким чином ви не тільки бездумно клікатимете мишкою але й дізнаєтесь щось нове для себе.

💧 Ну і остання річ, яка варта уваги – це таблиця лідерів та змагання між гравцями за місця в ній. Навіщо це в клікері якщо тільки не в якості сатири? До речі, як нескладно здогадатись, перші місця в ній зараз займають люди з мільйонами клікі які навряд чи зробили все чесним шляхом. Тобто і так комічна ситуація стає ще більш комічною.


🎨 Візуально гра виглядає доволі приємно – завдяки підібраній кольоровій палітрі та стилізації, і нагадує американську рекламу із минулого століття, що цілком відповідає духу гри.

🎷 Звук цілком під стать візуалу а тому вас чекає енергійна тема, що наче вимагає клікання в ритм.

My name is Mayo – це:

👌 «500+ фактів в одному збірнику!»
👌 Майонез без курки
👌 Найкраща серія Губки Боба
👌 Звичайна британська злива
👌 Дуже невдале побачення
👌 Kono, Giorno Giovanna, Niwa Yume Ga Aru
👌 Loli Bomb без детонатора

🔷 Цілком непогана сатирична гра, яка об’єднує клікер, короткі, комічні історії, різні цікаві факти і стилізацію під стару рекламу. Точно не найгірша інвестиція 20-30 гривень, хоча і чогось екстраординарного гра запропонувати не здатна. 🔷

🔰 Діагноз – Провансаль зі смаком пару 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention! 💢
📌 Суб'єктивні думки та особистий досвід! Конструктивна критика схвалюється! А ще можливість приготувати щось за рецептом Клопотенка!


👉 The Supper це далеко не перша гра від Октаві Наварро з якою я познайомився. Даний автор встиг зарекомендувати себе не тільки як художника, але й як розробника ігор, випускаючи різні піксельні інді, кожна з яких стала в тій чи іншій мірі успішною. Звісно ж, серед них виділяється альманах під назвою Midnight Scenes, що є свого роду ігровою версією серіалу Сутінкова зона і кожна гра якого розповідає окрему історію в жанрі хорору.

👉 Інші ж ігри автора не сильно відстають від альманаху а тому також представляють невеликі сюжети, з якими можна ознайомитись за один вечір і які являються чудовою комбінацією саспенсу, відмінного саундтреку та простих, але добре показаних історій. The Supper не є виключенням і хоча це безкоштовна гра яка проходиться за 15-20 хвилин, вона встигне не тільки розважити вас, але й показати, що не все те, що ми вважаємо злом, є таким за своєю природою.

👉 З оглядами ігор серії Midnight Scenes можете познайомитись за посиланнями:

---> Midnight Scenes: The Highway
---> Midnight Scenes: Episode 2
---> Midnight Scenes: The Nanny
---> Midnight Scenes: From the Woods

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте про свій секретний соус! 💊

💧 В центрі історії знаходиться міс Еплтон, власниця трактиру і єдина кухарка в ньому. Вона прокидається і чує голос, який попереджає її про гостей, котрі скоро прибудуть, а тому треба підготувати приміщення для прийому. Щойно міс Еплтон закінчує підготовку, як до неї дійсно заходять троє доволі незвичних гостей, котрі хочуть відпочити і замовляють різні екзотичні страви, серед інгредієнтів для яких можна знайти, зокрема, голуба, хвіст риби-меч та людську руку. Втім, Міс Еплтон майстриня своєї справи, а тому одразу береться за приготування замовленого, не забуваючи додавати в страви свій фірмовий соус, за який так люблять її трактир.

👀 Історія розгортається в доволі похмурому світі а все показане сильно нагадує епізоди з історії Суіні Тодда та мадам Ловет, хоча, при цьому, в грі достатньо гумору. Однак більше всього емоцій викликає фінал, який, якщо обійтись без спойлерів, показує зовсім інший погляд на історію і викликає співчуття до персонажів, які до цього не викликали особливих емоцій. Для звичного саспенсу місця майже не знайшлось, але історія від цього точно не стала гіршою.

🔎 Коли справа доходить до ігроладу, то тут все в традиціяїх ігор Наварро – point’n’click квест з інвентарем та використанням предметів. Подібного тут більше ніж в серії Midnight Scenes а геймплей доповнюється можливістю комбінувати предмети між собою. Нікуди не поділась і взаємодія з оточенням, для чого навіть є пара доволі кумедних і, в той же час, лякаючих анімацій. Окремо варто виділити те, що цього разу в грі дещо інша двовимірна перспектива а тому головна героїня має трохи більше свободи в переміщенні ніж це було в альманасі.


🎨 Візуал представляє собою якісний піксель-арт, наближений до останніх ігор з MS із досить гротескними але запам’ятовуваними образами персонажів детальним оточенням, хоч локацій тут і дуже мало.

🎷 Звуковий супровід вийшов непоганим, але все ж до композицій з альманаху недотягує, в основному через те, що гра доволі спокійна і не намагається лякати гравця.

The Supper – це:

👌 Слово, офіційно заборонене в Великій Британії
👌 Оновлене меню в Пузатій Хаті
👌 Страви, варті того щоб за них померти
👌 Секретний інгредієнт з Макдональдсу
👌 What’s in the box?!
👌 Уроки ліплення з воску
👌 Рибалка від якої можна втратити голову
👌 Кухонний комбайн останньої моделі

🔷 Цікава пригода на вечір, яка хоч і не є хорором в чистому вигляді але розповідає доволі трагічну історію, загорнуту в приємний піксельний візуал.🔷

🔰 Діагноз – Смак родом з дитинства 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 ¡Atención! 💢
📌 Суб'єктивні думки та особистий досвід! Конструктивна критика схвалюється! А ще можливість попрацювати руками!


👉 Хоча я не чекав чогось неймовірного від ремейку Resident Evil 4, він повністю перевершив всі мої сподівання і Капком після досить суперечливої RE3 Remake вдалося не просто реабілітуватися, але й вчергове довести, що вони – майстри, коли справа доходить до створення ремейків, а тому оновлена і переосмислена RE4 стала нічим не гіршою за вже відомий і успішний ремейк другою частини. Втім, все це стосується основної гри, але в оригінальному проєкті 2005 року був ще й додатковий контент, причому чимало, і його доля теж турбувала гравців та й мене в їх числі.

👉З цим контентом склалась цікава ситуація, адже його розбили на частини, які будуть виходити поступово і якщо про доповнення Separate Ways та Assignment Ada Капком нічого не заявляла офіційно, однак завдяки наявним в грі файлам зрозуміло, що ці DLC рано чи пізно вийдуть, то реліз режиму Найманців вже відбувся офіційно, правда, є нюанс, адже й даний режим виходитиме частинами і наразі доступна лише перша, з чотирма персонажами та трьома картами, ще ж двох персонажів та одну карту мають додати через деякий час. Втім що можна сказати про вже доступний контент? Ось тут все вийшло неоднозначно, бо незважаючи на повернення режиму та деякі нововведення, не всім він припаде до смаку і на те є об’єктивні причини.

👉 До речі, мої огляди оригіналу і ремейку знайдете тут:

---> Resident Evil 4
---> Resident Evil 4 Remake

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте протирати протигаз Ханка! 💊

🏰 Оскільки в оригінальній RE4 вже був режим Найманців, який пропонував знайому формулу з відстрілом купи ворогів на окремо взятій карті за обмежений час, то не варто дивуватись тому, що він і був взятий за основу доповнення. На даний момент доступно три карти – Село, Замок і Острів, взяті майже без жодних змін із основної гри (тільки на острові тепер дія відбувається вдень).

👤 Доступних же персонажів поки що четверо – Леон, Луїс (і це вперше, коли за нього можна зіграти в серії), Краузер та Ханк. Кожен з них має свій арсенал, зокрема у Леона це пістолет, дробовик і автоматична снайперська гвинтівка, у Луїса пістолет і механічна снайперська гвинтівка, у Краузера пістолет-кулемет і лук з розривними стрілами а Ханк же озброєний лише штурмовою гвинтівкою. Звісно ж все це доповнюється певною кількістю різних гранат та лікувальних засобів.

🎲 Крім того у кожного з персонажів свій унікальний мувсет та відмінності в деяких атаках, тут звісно ж виділяється Ханк, особливість якого, як і в оригіналі, в тому, що він може миттєво добити будь-якого оглушеного ворога, навіть міні-боса. Нововведенням же в порівнянні з RE4 стало те, що тепер в кожного з героїв є своя унікальна ультимативна здібність, яка заряджається з часом, після чого її можна активувати в будь-який момент. Таким чином Леон отримує посилену шкоду від атак пістолетом, Луїс може ставити динаміт, який наносить шкоду всім оточуючим ворогам, Краузер, як і в оригіналі, здатен викликати мутацію кінцівок і за допомогою цього знищувати по декілька ворогів за раз а Ханк отримує нескінченний боєзапас для своєї штурмової гвинтівки. Таким чином завдяки даному нововведенню грамотна активація ультимативної здібності може врятувати персонажа і переломити хід бою.

👽 Що стосується ворогів, то на зміну вбитим постійно приходять нові а також час від часу з’являються міні-боси, вид яких залежить від конкретної локації – в селі це доктор Сальвадор і його сестри, в замку лідери культистів а на острові командос. За вбивство ж подібних сильних ворогів гравця щедро нагороджують додатковим часом, що дозволить продовжити битву ще довше. Також збільшити доступний час можна знайшовши на локаціях відповідні бонуси а разом з ними зустрічаються і заряди для ультимативної здібності, що дозволяють одразу ж її використати.

🎰 І от наче вийшов доволі веселий режим який дозоляє розслабитись та відпочити від хорору з основної гри, так що ж з ним не так? Тим гравцям, які шукали складнощів, Найманцям просто нічого запропонувати. Якщо раніше треба було чітко знати карту, розташування всіх бонусів, грамотно підходити до вбивства кожного ворога і чимало практикуватися, щоб ідеально пройти карту, об’єднавши вбивство всіх 150 ворогів в одне довге комбо, то тепер це може зробити навіть той, хто раніше ніколи не грав в цей режим, причому всього лиш після десятка спроб, якщо не раніше.

👿 Вбивати ворогів дуже легко, часу за них дають достатньо, можна взагалі весь бій стояти чи не на одному місці і все одно отримати S або навіть S+ ранг і це я навіть не говорю про ультимативні здібності, які просто перетворюють все в тир, де виживати вже доводиться самим ворогам. Додаткової казуальності додає і те, що тепер і програти фактично не можливо – якщо раніше треба не просто вбивати ворогів але й протриматися до закінчення таймеру, то зараз це не грає жодної ролі, адже не важливо – ви вбили всіх ворогів, у вас закінчився час або ж ви загинули самі – вам в будь-якому разі нарахують ранг що відповідає заробленим очкам через що немає жодної причини намагатися грати обережно.

🔑 Режим, звісно ж, не стає від цього поганим і чималу дозу фану ви отримаєте, але й серйозним викликом, як це було раніше, його точно не назвеш. Втім розробники вже заявляли про те, що буде і ускладнена версія (як No Mercy в RE5) а тому є надія на серйозні випробування для тих, хто хоче більш динамічних протистоянь. Також, як і в оригінальній RE4 за отримання S рангу за одного персонажа на всіх картах (що тепер неймовірно легко) гравцю дається доступ до магнуму Handcannon, який до цього можна було отримати лише за проходження на Професіоналі на S+ ранг без використання бонусної зброї, а тому тепер всі бажаючі зможуть отримати цей магнум без особливих зусиль.


The Mercenaries – це:

👌 Містер Смерть знову в грі
👌 Джек Prototype Краузер
👌 Динаміт на всі випадки життя
👌 Звичайна церковна служба в селі
👌 Свинка Пеппа в 4К
👌 Сімейство Сальвадорів на прогулянці
👌 Ваншоти Ханка як стиль життя
👌 Петиція про повернення Слонобою

🔷 Повернення класичного режиму із знайомими персонажами, який став ще динамічнішим за рахунок оновлено бойової системи та нововведень але, в той же час, вже не пропонує такого серйозного челенджу як раніше а тому може когось розчарувати. 🔷

🔰 Діагноз – No Mercy 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 ¡Atención! 💢
📌 Суб'єктивні думки та особистий досвід! Конструктивна критика схвалюється! А ще причина знову боятись темряви!


👉 Серія піксельних хорорів від Октаві Наваро стала для мене справжньою знахідкою, адже далеко не кожен зможе розповісти цікаву історію в такому досить обмеженому форматі, грамотно будувати саспенс, тримаючи гравця в постійній напрузі, та ще й загорнути все в формат шоу містичних історій по типу «Сутінкової зони». Тому особливим задоволенням для мене було спостерігати за тим, як з кожною новою грою серії навички автора постійно покращувались, як і якість та довжина його історій, проходження яких виросло з 15 хвилин до майже двох годин а стиль перейшов від класичних чорно-білих хорорів до фільмів жахів із виразними мотивами з 80-х та 90-х.

👉Нова From the Woods не стала виключенням, і хоча я якось пропустив момент її релізу, цей новий проєкт подарував мені не менше позитивних емоцій ніж попередні, і навіть більше, адже історія стала більш комплексною, в ній тепер піднімаються зокрема теми булінгу, проблеми представників ЛГБТ та інтеграції в суспільство людей, які довгий час провели за його межами, не говорячи вже про те, що все це загорнуто в обгортку класичного хорору зі знайомими але добре працюючими прийомами і чималою кількістю відсилань.

👉 І до речі, огляди попередніх епізодів можна почитати тут:

---> Midnight Scenes: The Highway
---> Midnight Scenes: Episode 2
---> Midnight Scenes: The Nanny

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте протирати дзеркала! 💊

👀 Перша відмінність від інших ігор серії, яка зустрічає нас в From the Woods це той факт, що це не окремий епізод, як було раніше, а пряме продовження попередньої гри – The Nanny, а тому для повного розуміння історії краще ознайомитись і з нею. Якщо ж ви вже знайомі, то знаєте, що в фіналі гри Олівер і його сестра Тіна безслідно зникли в лісі, тоді як дівчину, що була їх нянею, знайшли жорстоко вбитою.

💧 Події ж From the Woods розгортаються через десять років в центрі ментального здоров’я Фернвуд Крік, де й знаходиться протагоніст гри Елайджа. В нього діагностували тривожність та деякі інші розлади, через що він і проходить лікування, однак навіть в даному закладі почувається не дуже впевнено через класичне розділення на «крутих», до яких він явно не належить, та «лузерів». Ситуація погіршується ще й через нетрадиційну сексуальну орієнтацію героя, про яку підозрюють місцеві хулігани на чолі з сином головного спонсора центру і всіляко псують життя Елайджі.

💮 Втім все змінюється коли в центр потрапляє новий пацієнт на ім’я Олівер, якого, по слухам, знайшли в лісі, де він провів останні десять років. Зараз же батьки Олівера, щасливі після його повернення але стурбовані його станом, направляють хлопця до центру з надією що там йому допоможуть. Як і Елайджа, Олівер теж не дуже вписується в оточення, адже він мовчазний, відлюдькуватий а іноді й поводить себе відверто дивно, наприклад, розмовляючи з деревом в саду. Однак це не заважає намаганням Елайджі шукати спільну мову з хлопцем і бачити в його особі потенційного друга. В той же час в самому центрі починають коїтись дивні а подекуди і жахливі речі і зовсім незрозуміло, чи їх причиною є прибуття нового пацієнта, або ж щось інше.

🔦 Історія вийшла доволі захопливою, подекуди нагадує твори Стівена Кінга та добре розкривається за відведений хронометраж. Окремо порадувало те, що в грі знайшлося місце багатьом темам крім самого хорору, зокрема вже згаданим проблемам представників ЛГБТ або ж булінгу. Сам Елайджа вийшов досить цікавим персонажем і є таким собі «лузером-жартівником», який хоч і стає жертвою хуліганів але за словом в кишеню не полізе та й загалом не соромиться коментувати чи не всі ситуації, які йому трапляються на очі. А враховуючи те, що герой хоче стати письменником і писати різні хорор історії, не варто дивуватись тому, що він буде вигадувати чимало подібних історій просто спостерігаючи за іншими пацієнтами.

📪 Варто віддати належне і стилю подачі історії, адже добра половина гри це сеанс Елайджи у психотерапевта, на якому він розповідає про події, які вже сталися в центрі і лише ближче до фіналу нас переносять в теперішній час.

🔎 Геймплейно, на жаль, суттєвих змін не відбулося і це все ще класичний point’n’click квест в якому ми досліджуємо оточення, мандруємо різними локаціями та дуже рідко знаходимо предмети, які потім можна використати з інвентаря. Це трохи розбавляється цікавими міні-іграми, а з урахуванням і так невеликого хронометражу гри особливого провисання в геймплеї не стається. Також в грі не раз доведеться обирати репліки в діалогах або навіть окремі дії, однак особливого впливу на сюжет це не матиме.


🎨 Візуал серії з кожною новою грою лише покращується, а тому тут маємо досить якісну піксельну графіку, гарні загальні плани та увагу до деталей в невеликій кількості наявних поставлених сцен.

🎷 Робота зі звуком на висоті і гра може похвастатись як атмосферним саундтреком, так і гарно підібраними звуковими ефектами для напружених моментів.

Midnight Scenes: From the Woods – це:

👌 JoeJoe’s Bizarre Adventure: Phantom Roots
👌 Бойова гуска, 1 шт
👌 Класичні сцени з гачімучі
👌 Звичайні іменні ворони
👌 Камери спостереження в туалеті
👌 Акційний тариф Нової пошти
👌 Все ще улюблена багатьма телепрограма Support your indie devs

🔷 Прекрасне розширення серії Midnight Scenes і ще одна якісна хорор історія на вечір, з приємним візуалом, якісною роботою зі звуком та підняттям важливих проблем. Вкрай рекомендую, як і попередні ігри даної серії. 🔷

🔰 Діагноз – Екстремальне садівництво 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998

💢 Attention! 💢
📌 Суб'єктивні думки та особистий досвід! Конструктивна критика схвалюється! А ще винищення пекельной армії зі стилем!


👉 Я пройшов Metal: Hellsinger ще на релізі і вже тоді це була чудова комбінація нового Думу, з пеклом, демонами, різною зброєю, добиваннями, які приносили здоров’я та деякими іншими елементами, і ритм гри, завдяки чому й так крута музика виходила на передній план і ставала чи не в центрі всього геймплею. Втім, грі було куди рости, а тому кілька оновлень і доповнення що включало, в тому числі, і нові треки, зробили ігровий досвід тільки кращим і, хотілось би вірити, що на цьому розробники не зупиняться й далі будуть підтримувати гру, тим паче, що там навіть українська локалізація наче має з’явитись.

👉 А тому сьогодні хотілось би поговорити не тільки про те, що принесло в гру саме доповнення, але й про інші зміни, яких вона зазнала до цього. Втім, для початку рекомендую все ж ознайомитись із оглядом самої гри:

👉 Metal: Hellsinger

💊 Сподобалась рецензія? Підписуйтесь на куратора MIZMAZE щоб знайти для себе ще більше чесних, авторських оглядів. Та не забувайте перезаряджати арбалет! 💊

🔨 Окремо хочу сказати пару слів про технічну частину. Коли я проходив гру на релізі і грав на 1050 Ti то з цим були проблеми і ФПС частенько просідав, зараз же, на 1060, подібні проблеми я взагалі не помітив, а тому навіть на бюджетному ПК гра показує себе чудово.


🎢 Почнемо зі змін, яких зазнала гра ще до виходу доповнення, найпомітніша з них, це те, що з’явилися скіни для зброї і, разом з тим, досить непогана система їх відкриття. Тепер на рівнях можна знайти спеціальні жетони, накопичення яких поступово і відкриватиме нові образи для всіх наявних видів зброї (не враховуючи DLC). На кожному рівні схований лише один жетон, однак кожен рівень складності пропонує свій набір жетонів, які ще й будуть сховані в інших місцях, а тому якщо хочете зібрати все то доведеться проходити гру на всіх чотирьох доступних рівнях складності. Крім доступу до нових скінів жетони також відкривають нові записи в кодексі, які стосуються лору і завдяки яким можна буде більше дізнатись про те, як Невідома вибиралась із окремих регіонів Пекла.

📀 Наступна зміна припаде до смаку тим, хто хотів би чути різні треки на різних рівнях, адже тепер перед запуском кожного рівня можна обрати, який трек буде використовуватись, причому як на самому рівні, так і в битві з босом. Сюди ж чудово вписуються два нові треки з доповнення. До речі, Dream of the Beast, на честь якого й названо доповнення, вийшов дуже енергійним і має найвищий ритм серед всіх треків – близько 140 BPM.

💠 Час поговорити про геймплейні зміни, які принесло вже DLC. Тоді, як в основній грі з’явилась косметика для зброї, доповнення пропонує косметику вже для самої героїні, вдягаючи її в костюм стрілка, латекс чи навіть щось схоже на вбрання японської школярки. Але тут розробники вирішили піти трішки далі простих скінів, а тому кожен образ головної героїні (включаючи стандартний) має якусь пасивну здібність, що може як трохи впливати на геймплей, так і дуже помітно його міняти. Так, наприклад, один костюм дозволяє відновлювати здоров’я при підборі посилень люті а інший в такій же ситуації дає одноразовий щит, який захищає від пропущеної атаки.

💫 Моїм же фаворитом поки що став образ, який кілька разів збільшує боєзапас при перезарядці в таймінг і цей збільшений боєзапас зберігається до того часу, поки ви не захочете змінити зброю. Таким чином можна пройти хоч весь рівень з помітно більшим магазином якщо не міняти зброю (та й при зміні дуже легко наверстати упущене). Завдяки даному перку арбалет, яким я не користувався жодного разу після його отримання, відкрився для мене з іншого боку, адже 10 зарядів проти стандартних двох – досить помітна різниця.

💣 Останнє, але чи не найпримітніше, що додає DLC в гру – нова зброя, а саме щось схоже на невеликий мініган (мінімініган?), що носить назву Червона правиця. І тут відчуття… двоякі. Бо з одного боку купувати нову зброю для синглплеєрного шутеру якось трохи дивно, навіть якщо доповнення і недороге, з іншого боку, маючи такий якісний контент хочеться ще. Втім, з балансом правиці є деякі проблеми, адже при середній шкоді вона має досить пристойний темп стрільби та просто велетенський, порівняно з іншою зброєю, магазин, а вкупі з можливістю вести стрільбу чергами та непоганою ультимативною атакою дана зброя стає чи не найкращою в грі, що якось не дуже чесно по відношенню до людей, які грають в базову гру без DLC.


Сон Звіра – це:

👌 Your right hand comes off?!
👌 Жетони для автомату з пекельною газировкою
👌 Ще більше лору в грі для любителів візуальних новел
👌 Перезарядка як рудимент
👌 Паз із стильним макіяжем
👌 Косметика з гарячою знижкою
👌 Батлпас здорової людини
👌 Нова улюблена музична тема на наступні 100+ прослуховувань

🔷 Приклад недорогого але якісного DLC, яке не просто додає нову косметику і треки, але й розширює вже звичний геймплей за рахунок нових механік та пропонує погратися із новою зброєю. Якщо вам сподобалась гра то доповнення чи не обов’язкове до покупки. 🔷

🔰 Діагноз – Let’s go all the way to hell 🔰

https://steamproxy.net/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998