Recent reviews by Alfred_Faust

Основна ідея майже не змінилась – середня по масштабу мапа, кілька точок які треба захопити/втримати, мінімум біганини, максимум веселощів та справжня бійня. Цього разу не на Іводзімі чи в Сталінграді, а у В'єтнамі! Сетинг підійшов досконало – це одна з кращих ігор про Індокитайські війни які я знаю. Запах паленого напалму зранку, ГУКИ НА ДЕРЕВАХ, гуки в будівлях, гуки на будівлях, гуки в тунелях та бункерах, гуки на воді – присутні. Ви й самі можете стати гуком або вже є ним, поки читаєте цю рецензію.

Фракції тут не дзеркальні, як це було у RO1/RO2. Які у RS1 кожна має свої особливості, озброєння та можливості. У RS2 ця концепція сягнула свого апогею. Північани можуть маскуватись, робити пастки, у них потужна артилерія, стрілецька зброя хоч і строката та застаріла але від того не менш смертоносна. Гукам не потрібно пильнувати щоб лідер загону був живим, вони просто риють тунель (по суті точку спауну) і воюють. США до прикладу мають більш уніфіковане та точне озброєння, клеймор ставлять тільки у керованому режимі, домінують у повітрі, мобільно спавняться на лідерах загону. Вони теж дуже сильні у вмілих руках. На мою думку баланс фракцій тут є і він непоганий, решта залежить від гравців. Є ще американські морпіхи, В'єтконг, австралійці та новозеландці, сили саме Республіки В'єтнам. Про них розказувати не буду, досліджуйте та грайте самі.

Замість танків з RO2 у гру додали бойові та транспарантні гелікоптери, зокрема AH-64 Apache (Апачі) та UH-1 Iroquois (він же ж «Х'юі»). Вони дуже класно відтворені, під час пікової популярності гри гравці просто бились та перестрілювались між собою через бажання по-пілотувати одного з цих красунчиків.

З нововведень також появились як платні, так і безкоштовні скіни. Це класно, коли ви можете на свій смак підібрати зовнішній вигляд бійця, цього так не вистачало у попередніх частинах. Притому скіни тут атмосферні (окрім хіба що чудернацьких окулярів з різного кольору скельцями) та цілком претендують на історичність. Нікуди не ділась фішка з появою потертості уніформи по мірі збільшення рівня гравця, дрібничка але приємна.

Справжнім прокляттям серії став старий і кривий рушій Unreal Engine 3. Гра повна багів. Дуже бісять постійні лаги та фрізи під час руху, перестрибування перешкод, виставлення пасток, побудови тунелів, кидання димів. Позначки на мапі відображаються некоректно і гравці писали про це на форумах. Через вихід на платформі Epic Games розробники поламали голосовий зв'язок (VOIP), який спробували пофіксити зовсім недавно, але нічого не вдалось – працює через раз.

Оновлення виходили наскільки я розумію досить рідко, баги не фіксились, тому гра вже почала згасати. Зараз ви ще знайдете людні сервери та уламки колись великої спільноти. Але різні ігрові режими (skirmish, supremacy) вже спочили схоже навіки, досягнення пов'язані з ними отримати практично неможливо.

Не виправдало себе також бажання розробників додати платне доповнення Green Army Men (GAM) яке навіть на Різдво не оживає, зараз є тільки один сервер і той зазвичай повністю пустує. Наступили на ті ж самі граблі що й розробники Battlefield 1.

У підсумку гра хороша, атмосферна, креативна та амбітна (по міркам серії) хоч і забагована та напівмертва. Кайф від неї отримати можна й зараз. Благо ціна теж впала.

В далекому 2013 році світ побачила довгоочікувана усіма Total War: ROME II. Розчаруванню фанів не було меж! Окрім того, що гра була дуже сирою та повною багів, розробники втратили головну ідею та дух її попередника Total War: Shogun 2 де навіть найслабший юніт під керівництвом досвідченого генерала міг змінити хід поєдинку.

Другого Шьогуна люблять за його можливості, адже під час битви пріоритетом є не так якість чи кількість ваших військ, як уміння грамотно їх використати. Я не згідний з тим що Shogun 2 ідеальна, "шахова Total War", насправді багів тут вистачає, а юніти не всі однаково збалансовані (наприклад бійці що кидають гранати дуже слабкі) але розробники зробили левову частку роботи правильно. Навіть ті хто спочатку скептично поставився до сеттингу Японії періоду Сенґоку з часом стали затятими фанатами гри.

Originally posted by Джуліан Мак-Кінлей, програміст багатьох частин серії:

Три попередні проєкти були відносно нескладними. На розробку Napoleon, Shogun 2 та Fall of the Samurai пішло трохи менше року, і в кожному випадку метою було створення безпосереднього досвіду, де нове оточення вводилось без значних змін у фундаментальних елементах чи формулі гри. Ці проєкти все ще були амбітними, особливо з огляду на стислі терміни розробки, але здебільшого зміни та нові функції були необхідними для того, щоб зробити новий сеттінг автентичним. Shogun 2, мабуть, був найскладнішим проєктом із трьох, адже це була наша перша спроба зануритися в феодальну епоху, використовуючи рушій, розроблений для порохової зброї в Empire. Але дизайн зосередив зусилля саме там, де це було потрібно. З великою кількістю важкої роботи та кількома патчами ми створили добротну гру.

Shogun 2 - одна з ігор, якою я найбільше пишаюся у своїй кар'єрі. Хоча це була неідеальна гра, і вона страждала від деяких проблем.

Дешеві, прості в найманні ярі-ашіґару повільним поступом тиснуть на ворожі ряди, легка кавалерія полює на лучників, самураї рубаються наче демони-оні, сохеї стоять на смерть, генерал підбадьорює армію, а у найспекотніші моменти битви може власними руками підлити масла у вогонь. Морські бої теж дуже ефектні та цікаві, хоч я не їхній фанат. Shogun 2 це гра якій хочеться вірити.

Клани дуже схожі між собою, тому найменша відмінність підштовхує гравця до використання переваг власної фракції. Місцями не вистачає прокачки кожної армії як в Аттілі, а генерали качаються занадто довго. Але який тут мультиплеєр! Режим аватара це краще що робили з багатокористувацькою грою Creative Assembly.
Фішки працюють, мораль працює, навіть бот живе майже за тими правилами що й гравець. Агенти реалізовані класно, кожен корисний по-своєму.

Окремо замовлю слівце за атмосферу. Обійдемось без кліше про цвітіння сакури – навіть шикування військ стилізовані чи то під стиль лісу, тигра, пташки, дракона тощо. І таких деталей у грі дуже багато, особливо органічно прижились промови генералів перед битвами. Музика, написана тоді ще штатним композитором Creative Assembly Джеффом ван Дейком просто заворожує. Не можу забути мелодію яку я почув після своєї першої переможної битви.

А ще розробники не забули про гумор! Мемними стали фрази електронного ад'ютанта під час битви: "Your men are running from the battlefield! Shameful display!".
Не менш кумедними є потуги ніндзя які десятками разів за одну кампанію падали зі стін замків, били обладунки замість їх власника, промахувались та потрапляли в обійми сплячих вартових.

Гра справді варта вашої уваги.

BlackMill Games роблять дуже автентичні багатокористувацькі шутери про Першу світову війну. Але як би вони не старались їхні творіння дуже швидко втрачають базу гравців. Не стала винятком й Isonzo(

Розробники спробували врахувати досвід своїх попередніх проєктів та покращили ігровий досвід:
— оновили графіку та обрали італійський театр бойових дій;
— тепер гравці грають у певні битви, що складаються з кількох карт перш ніж визначити команду переможця;
— відмовились від механіки загонів на користь окремих класів з кількісним обмеженням;
— додали кастомізацію персонажів і прокачку класів;
— вдосконалили механіку зміни спорядження, тепер комірки основної, додаткової зброї та перки обираються окремо одне від одного;
— переробили анімації від першої особи, тепер вони не виглядають так дубово як в попередніх частинах;
— окрім станкових кулеметів появились міномети та гармати;
— клас інженер отримав можливість будувати на мапі різні перешкоди та мішки з піском.

Попри всі зміни в Isonzo зараз грає близько 300 людей щодня. На мою думку левова частка проблеми у контенті, його не вистачає. Мапи є але їх не дуже багато. Те саме зі зброєю. За 50-80 годин коли прокачаєте всі класи, побачите всі мапи, вам стане нудно. Розробники досі підтримують гру оновленнями, але вони виходять дуже рідко.

Кастомізація вийшла досить бідна, не можна змінити навіть колір волосся. Бійцям дають по 2-3 обличчя на вибір у кращих традиціях гівноробок на Юніті. Бороди платні, як і більшість уніформ. Ціни на косметику високі.

Автентично, реалістично, доведено до ладу, але не затягує надовго пересічного гравця.

Якщо оригінальні три частини були досить похмурими іграми у всесвіті зомбі апокаліпсиса під час Другої світової з домішками сатири, то тепер все у нас навпаки — спочатку сатира, а потім Друга світова. Моторошну атмосферу оригіналу наповал вбили дурнуватими скінами, лічильниками комбо, фінішерами тощо. Хоча локації самі по собі досить похмурі та атмосферні. Хотіли як найкраще, а вийшла невдала пародія на LFD2.
92 ДЛС панове. Хочете купуйте, а хочете грайте в обрізану версію. Продають не тільки косметику, а й цілі місії. Контенту від самого старту у гри було настільки мало, що розробники були змушені роздати безплатно весь 1 сезон щоб не потонути у шквалі негативних рецензій. Я за 20 годин пройшов усі доступні місії. В компанії зробите це ще швидше. Місії з Dlc, до речі, це натуральний рескін мобів в інших декораціях. У попередніх частинах ДЛС майже не було (була тільки колаба в 3 частині зі згаданою вже LFD2) і схоже розробники подумали що всі негаразди з продажем через відсутність тонни Dlc.
Урізаний до чортиків. Так, тепер кожен ствол можна замодити під свій стиль гри. Стрільбу покращили та доробили, бо в попередніх трьох частинах вона була дерев'яною, практично майже без змін перенесеною зі Sniper Elite V2. Але зброї справді мало через Dlc. Навіть рівня попередньої частини ви не отримаєте, тут практично урізаний арсенал просто розпиляний на платний контент.
Якщо у попередніх частинах був якийсь сенс брати снайперську гвинтівку, то тут він відпав майже повністю. Такі стволи як Мосінка чи Kar98 просто юзлес. В цілому різновидів зомбі стало більше, але цікавішим геймплей явно не зробився, бо сюжет як раніше залишився на дні, а атаки зобмі заскриптованими. Реіграбильності немає, все те саме. Гру я пройшов зі стандартними скінами, деколи дармовис вішав у формі кулі, от і все. Не бачу сенсу залишатись в ZA4 довше, аніж награв я. Може колись по фану завантажу ще раз.
Мусите як в 2009 році бігати по локаціях і збирати плакати, стенограми листів, покращення для ствола якщо хочете отримати фулл зачищену мапу і це все без підказок! Коментарі до рецензії залишу відкритими, може хто пояснить мені ситуацію з апгрейдами до зброї, бо з того що побачив я вони капець які обмежені. По пару штук на карту(

В цілому, з друзями, під банку Живчику в п'ятницю ввечір піде. Але не більше, не вартує вона більшого.

Візьміть людину котра ніколи не цікавилась всесвітом Mad Max, покажіть їй кілька вирізок з однойменних фільмів, та запитайте що б вона хотіла побачити у грі про Воїна Дороги?

Я впевнений що відповідь буде приблизно такою: "Багато дикунів що ганяють на розбитих тарадайках, бої бомжів за металолом, воду, та собачий корм. Вибухи, грабунки, конвої, рейди, работоргівля. Кров, бруд та іржу."

Ця гіпотетична відповідь і є мірилом того настільки хороша ця гра. Бачу що в цілому Avalanche Studios впорались добре, гравці оцінили їхнє творіння в 91% позитивних відгуків. Приєднуюсь до них і я, хоча мушу зазначити — гра підійде далеко не всім, та не варто очікувати чогось рівня Відьмака 3 чи Кіберпанку. Але й ціна приємна, плюс жодних DLC, лутбоксів, чи навіть скінів.

Локації пустельні, це само собою, але біда в тому, що навіть там де жителі є, цікавого мало. Не вистачає харизми як у союзників, так і у ворогів. Боси це взагалі ганьба, один і той самий моб тільки писок в іншій фарбі, лол. Сюжет простенький, якщо ще й розбавите його пошуком металолому, откриток, фотоґрафій, інсіґній, то взагалі може здатись що він дуже бляклий, сірий та поверхневий.

Сподобалась механіка їзди та перегонів, графіка виглядає дуже красиво, світолад теж цікавий, за умови що ви готові заглиблюватися у деталі та маєте бажання пофілософствувати на тему постапокаліптичних руїн.

Місії з псом Патроном і розмінуванням постапокаліптичного ростова це мій кошмар навіть досі.

Дуже якісна українська гра! Рекомендую всім ознайомитись. Класні анімації стрільби, віддача. Колоритні персонажі та великі мапи. Чекаємо на додатковий контент) Як на початок дуже добре)

Very good Ukrainian game! I recommend everyone to get acquainted. Cool shooting animations, recoil. Colorful characters and large maps. We are waiting for additional content) Very good for a start)

Нюанси є, але гру рекомендую. Хоча б з тої причини що це повністю безплатна альтернатива Fall Guys: Ultimate Knockout для гравців зі слабким ПК, котра справляється зі своїм завданням на всі 100%.

Вона не займає навіть половини гігабайта на жорсткому диску.
Не лагає, та працює стабільно. Можна без вагань ставити, спробувати, пограти і видалити.

Найбільший мінус — бідність. Мало мініігор, анімацій бігу, танців, емоцій, але багато схожих, однотипних скінів, котрі можна слабко персоналізувати (поки тільки вибір кольору шкіри по можливості). Деякі дрібні баги, котрими охоче користуються олди довершують картину негативного.

Зі спірних аспектів — музика. Всього у грі тільки два треки, якщо я правильно дослухався. Але вони класні, мені не набридли на цю мить. Хоча хтось інший напевне зі мною не погодиться.

Скіни до речі спокійно можна вибити в рулетці і без донату, останній тут створений для тих хто хоче "все й одразу". Я не хотів завершувати свій огляд на ложці дьогтю, але вона тут є і цілком заслужена. Деякі донатерські емоції можуть тимчасово штовхнути гравця, чи збити його з пантелику іншим способом (наприклад обіймами) - на початку гри не так критично, але у фіналі деколи бісить, коли багатії мають над тобою таку тактичну перевагу.

#Please_add_the_Ukrainian_language

Задум хороший, але геймплей душний. Своїх грошей не вартує.

Взагалі якась незрозуміла хрінь — сюжету нема, локалізації нема, оптимізації нема, геймплей мутний і незрозумілий (немає ні туторіалу, ні вже згадуваної локалізації, розробники ніби кажуть - от вам дітки висер, виживайте в ньому і купуйте наші скіни). Марно витрачені гроші, інакше це своє придбання я не назву. Добре хоч гіфт сплавив і на тому дякую.

Wallpaper Engine - це коли від перегляду робочого столу в тебе різко піднімається настрій... і не тільки настрій
@
Wallpaper Engine - це коли Шрек безплатно танцює стриптиз на твоєму робочому столі
@
Wallpaper Engine - це коли ти дивишся фільм для дорослих, в кімнату заходить батя, різко закриваєш вкладку браузера, а на робочому столі в тебе інший фільм для дорослих
@
Wallpaper Engine - це коли твій SSD на 250 гб просить пощади, а ти качаєш ще більше шпалер, котрі майже ніколи не використовуєш
@
Wallpaper Engine - це 210 відтінків Рікардо Мілоса
@
Wallpaper Engine - це коли йдучи на педагогічну практику в школу з ноутом забув вимкнути Wallpaper Engine
@
Wallpaper Engine - це коли на форумі тобі відписує безпосередньо сам розробник програми
@
Wallpaper Engine - це коли Гендальф грає на своєму саксофоні прямо в тебе на робочому столі
@
Wallpaper Engine - це коли пишеш відверту рецензію про голих 2D, та темну сторону цієї програми, а насправді ставиш на робочий стіл милих котиків і цнотливих гостровухих ельфійок
@
Wallpaper Engine - безплатна, просто для того щоб її завантажити потрібно пожертвувати нещасних 79 гривень богові розпусти, кавайності, аніме, мемів, та хентаю.

Wallpaper Engine це та гра, в яку можна грати без рук. (с) Сунь Цзи 522 рік до н.е.

10 анімешних Афродіт на моєму робочому столі з 35