“Аттіла - гнів божий-,
Із страхом напишуть люди,
Зібрав племен осколки докупи,
- Рим на коліна
Гуни, по конях!
А шлях вкаже Тенгрі..”

Total War: Attila поступила на прилавки магазинів з досить суперечливою репутацією. Одні геймери називали її “апендицитом” другого Риму, інші очікували чергову забаговану іконку. Після провального виходу попереднього продукту, довіра гравців до нової гри була, м'ягко кажучи, невелика. Також ми усі пам’ятаємо традицію Creative Assembly виправляти всі баги і помилки своїх продуктів уже після релізу. Що ж на рахунок Total War: Attila? Саме за цим сценарієм і розгорталися події на початку 2015-го з виходом гри в Steam. Проте, з новими патчами і оновленнями гра отримала другий шанс на життя. Давайте розбиратися, чи варто зараз грати в цю забавку ?

Думаю всі ми знаємо, що таке Total War, тому я буду розказувати лише про характерні особливості гри. Почну з атмосфери. В цій частині вона перевершила своїх старших братів. Відчувається, що світ не стоїть на місці, народи переселяються, з часом змінюється і клімат. Цьому посприяла зміна візуальної складової карти, а також палітри кольорів. Весь цей хаос з ослабленням світового гегемона у вигляді Римської Імперії і її розкол, вступ в гру Гунів і їхніх орд, злегка нагадує вступ в гру монголів у Medieval 2 TW. Проте тут все в рази цікавіше. Як і в попередній частині карта поділена на провінції, в які входять декілька міст. Армії також обмежені кількісно, як і в попередній частині. Сімейний родовід і інтриги також залишилися, проте тут у нас уже не буде постійних громадянських війн. В грі присутня велика різноманітність цікавих фракцій, але з деякими деталями, про які я розкажу пізніше. Дерево технологій і будівель також змінилося і тепер також викликає деякі сумніви. Нарешті завезли нормальні іконки для юнітів, від яких не тошнить. Бої стали красивішими, положення камери також адекватним ( тепер ми не спостерігаємо за боєм з “космосу” ), а також її поведінка стала “кращою”. Саме в цій частині бої виглядають по-справжньому красиво при ясній погоді, чи в тумані, при бою в лісі, чи атаці міста. Ведення бою стало динамічним, де кілька секунд можуть змінити історію. З'явилася можливість будувати барикади при облогах, а також від часу, який місто провело в ній, змінюється і його зовнішність. Тепер після взяття міста є можливість спалити його - і воно зникне з карти. В майбутньому, звісно, поселення можна буде відбудувати, правда з “нуля”. Також добавився режим орди - це коли населення і армія разом з верблюдами, вівцями і конями, переміщується по карті в пошуку нової долі. Тут уже є вибір або розвивати свій народ, або “відібрати” в якоїсь країни місто і осісти. Розум штучного інтелекту особливо не змінився. Тут я б навіть сказав, що він трошки “потупів”. В Римі у штучного інтелекту було завдання захоплювати міста і розширюватися, чим кожна сторона і займалася. Не дивно, що до ходу так 80-100-го карта була “замальована” декількома потужними імперіями, які у свою чергу вирішували, хто сильніший. Тут же деякі фракції можуть стояти на місці або навпаки в режимі орди бігати по всій карті, спалюючи міста, а потім вмерти десь у морі. Рівень тяжкості також не додає комп’ютеру розуму, а лише “тригерить” його на вас. Так на якомусь ході певна фракція варварів з іншого краю карти може оголосити вам війну, і повірте, мине десять ходів і їх армія приповзе до вас, щоб сплюндрувати якесь ваше місто.
Це було коротко про основні зміни. Якщо підсумувати все, то гра з одного боку стала кращою і цікавішою, з іншого, назовні вилізли все ті ж “болячки”. Щодо останніх, то крім не дуже адекватного штучного інтелекту, я б добавив декілька інших позицій. Симулятор доповнень став уже не просто мемом. Щоб пограти за цікаву вам фракцію, треба викласти ваші “кровні”. Деякі доповнення звісно цікаві, але більшість з них пророблені ще гірше, ніж оригінал, а через деякі мимовільно проклинаєш розробників ( я про кров і вогонь ). Баги і вильоти також не рідкість, особливо в онлайн режимах. Благо це не критично. Також деякі ланцюжки будівель поламані і їх бонуси або не працюють, або працюють, але в зовсім іншому руслі. Дипломатія також не грає особливої ролі, хід конем тут не зробиш. Ну і морські битви, тут вони деградували практично повністю. Якось так я врешті зміг описати Total War: Attila, принаймні її основи.

Щодо власного досвіду проходження Total War: Attila. На даний момент я пройшов цю гру за три фракції, а саме відновив могутність Східної Римської Імперії, а також компанію за Сасанідів і Гарамантів ( з доповнення ). І мені сподобалося, проте за деякі фракції бажання грати не виникає, а деякі ще чекають своєї черги.

Чи можу я рекомендувати гру до покупки ? На даний момент можу, чого б не зробив би в момент релізу. Гра справді вийшла хорошою і атмосферною, звісно ж не без мінусів, але вони не критичні і з кількома модами, можна їх позбутися ( привіт Radious та компанія ). Саме атмосфера, цікавий історичний відрізок, а також деякі нові механіки, стали причиною того, що хоч ця гра і на рушії Риму 2, проте вона стала самостійною і самобутньою.